Справа № 161/13158/25
Провадження № 2/161/4634/25
20 жовтня 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Кихтюка Р.М.,
при секретарі - Вегери Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька справу за позовом акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
АТ «Перший Український Міжнародний Банк» (надалі - АТ «ПУМБ») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивує тим, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 04.05.2018 року було укладено кредитний договір № 1001030056701, на підставі якого останній отримав кредитні кошти в розмірі 49944,96 грн.
Однак, відповідач свої зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитом не виконує і станом на 01.07.2024 року загальна сума його боргу становить 90355,22 грн. , з яких: 49944,96 грн. - заборгованість за кредитом, 30,04 грн. - за відсотками, 40380,22 грн. - за комісією.
У зв'язку з цим, просить суд стягнути з відповідача на користь акціонерного товариства «ПУМБ» вказану заборгованість та судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 липня 2025 року справу прийнято до розгляду та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що кредитний договір не містить підпису відповідача, тобто укладений в неналежній формі. Крім того, умови договору є несправедливими і такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
Дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 04.05.2018 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було підписано заяву про приєднання № 1001030056701 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, на підставі якого останньому було видано кредит у розмірі 49944,96 грн. строком на 24 місяці зі сплатою відсотків та комісії (а.с. ).
У вказаній заяві вказано, що ОСОБА_1 підписанням вказаної заяви беззастережно підтвердив, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування (надалі - ДКБО) фізичних осіб, яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг (а.с. ).
До зазначеної заяви додано публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с. ).
Підписана заява містить графік платежів із сумою платежу за розрахунковий період, комісію за обслуговування кредитної заборгованості та інше (а.с. ).
Як з'ясовано в судовому засіданні, позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що у порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаними договором належним чином не виконав.
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 01.07.2024 року заборгованість за кредитним договором № 1001030056701 від 04.05.2018 року, становить 90355,22 грн. , з яких: 49944,96 грн. - заборгованість за кредитом, 30,04 грн. - за відсотками, 40380,22 грн. - за комісією (а.с. ).
Водночас у п. 6 заяви № 1001030056701 від 04.05.2018 р. на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб зазначено, що розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 3,85%. При цьому, комісія за обслуговування кредитної заборгованості міститься й у графіку щомісячних платежів (а.с. ).
При цьому, ні в заяві на приєднання, ні в паспорті споживчого кредиту, які підписані відповідачем ОСОБА_1 не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного суду, наведеним у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, провадження N 14-53цс21, банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов'язання (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності, на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
Крім того, згідно з правовим висновком Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, наведеним у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, провадження N 61-4202сво22, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
За вищенаведених обставин та наведених норм права, суд приходить до висновку, що положення пункту 6 кредитного договору, укладеного 04 травня 2018 року між ОСОБА_2 та АТ «ПУМБ» щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості, є нікчемними.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією за кредитним договором № 1001030056701 від 04.05.2018 року в розмірі 40380,22 грн, задоволенню не підлягають.
Таким чином, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що відповідач ОСОБА_3 в порушення вимог кредитного договору та норм ЦК України не виконав взяті на себе зобов'язання перед АТ «ПУМБ», а тому прийшов до висновку, що заборгованість за тілом кредиту та відсотками на загальну суму 49975,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, як слідує з матеріалів справи, за подання даного позову позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн., однак, зважаючи, що судом задоволено позовні вимоги частково в сумі 49975,00 грн., тому на користь позивача слід стягнути у пропорційному розмірі судовий збір, що становить 1339,82,66 грн. ((49975,00/90355,22) * 2422,40).
Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 610, 615, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд ,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором № 1001030056701 від 04.05.2018 року в розмірі 49975 (сорок дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 00 коп. та 1339 (одну тисячу триста тридцять дев'ять) грн. 82 коп. судового збору.
Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасниками справи є:
Позивач - акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», юридична адреса: м. Київ, вул. Андріївська, 4, ЄДРПОУ - 14282829.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складений 20 жовтня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Р.М. Кихтюк