Справа №155/1381/25
Провадження №2/155/748/25
(заочне)
27 жовтня 2025 року місто Горохів
Горохівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Яремчук С.М.,
при секретарі судового засідання - Ревуцькій М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Горохові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Стислий виклад позовних вимог
Позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 21420,00 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 13 вересня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ Фінансова компанія «Мілоан» був укладений кредитний договір №3842394, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 7000,00 гривень на умовах визначених договором. Відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначений договором. Позивач зазначає, що кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства у електронній формі. ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме, надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами кредитного договору. Відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого має заборгованість.
Вказує, що 20 лютого 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги №47МЛ, за умовами якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги у правовідносинах, які виникли на підставі кредитного договору та набуло право вимоги до ОСОБА_1 щодо стягнення з нього заборгованості за кредитним договором №3842394 від 13 вересня 2019 року.
Позивач вказує, що станом на дату звернення до суду сума заборгованості відповідача за кредитним договором становить 21420,00 гривень, з яких: 7000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 10080,00 гривень - заборгованість за процентами; 840,00 гривень - заборгованість за комісією; 3500,00 гривень - заборгованість за неустойкою та/або процентами за порушення грошового зобов'язання.
Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №3842394 від 13 вересня 2019 року в розмірі 21420,00 гривень та судові витрати по справі.
Станом на день розгляду справи відзив на позов від відповідачки до суду не надходив.
Рух справи в суді
Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 26 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 27 жовтня 2025 року.
Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 26 серпня 2025 року витребувано письмові докази від Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк».
Позиція учасників судового розгляду
В судове засідання представник позивача Усенко М.І. не з'явився, у поданому 21 жовтня 2025 року клопотанні просив справу розглядати без його участі. На заперечував щодо заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, шляхом надіслання судової повістки за фактичним місцем реєстрації про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, а також шляхом публікації судового оголошення на офіційному сайті суду Причину неявки в судове засідання остання не повідомив, будь-яких клопотань, а також відзив на позов не подав.
Як визначено у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, однак не з'явився в судове засідання, відзиву на позов не подав, про причини неявки не повідомив та враховуючи, що представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що 13 вересня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3842394 (далі - Договір) відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 7000,00 гривень.
Згідно з п. 1.3. Договору кредит надається строком на 15 днів з 13 вересня 2019 року.
Згідно з п. 1.4. Договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 28 вересня 2020 року.
Відповідно до п. 1.5.1., 1.5.2. Договору комісія за надання кредиту 840,00 гривень нараховується за ставкою 12,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом 3150,00 гривень нараховуються за ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором - фіксована.
Згідно з п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п. 2.2.3. Договору.
Згідно з п. 2.2.3. Договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п. 1.4., якщо позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6. Договору (за умовами акцій, програм лояльності, тощо). Якщо визначена п. 1.5.2. процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем, визначеним п. 1.4., продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. Договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути припинено товариством в односторонньому порядку.
Згідно з п. 2.3.1. Договору позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах, на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т. ч. сплатити комісію за продовження кредиту та проценти нараховані згідно п. 1.5.2. Договору за період на який здійснюється продовження строку кредитування, але не більше суми фактично нарахованих процентів за Договором на дату здійснення пролонгації. У разі, якщо на дату пролонгації кредиту за кредитним договором існує нарахована пеня, для продовження строку кредиту позичальник має також сплатити пеню у повному розмірі. Можливі строки продовження та ставки комісії за продовження кредиту: 3 дні - 4%; 7 днів - 7%, 15 днів - 13%.
Згідно з п. 6.1. Договору цей кредитний договір укладається у електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства.
До матеріалів справи долучений графік розрахунків, що є додатком №1 до кредитного договору №3842394 від 13 вересня 2019 року.
Із дослідженого судом договору встановлено, що ОСОБА_1 ознайомлений та згідний з умовами договору, що підтверджується його електронним підписом. Уклавши договір, підтвердив, що ознайомився, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися Правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан».
На підтвердження укладення договору в електронному вигляді позивачем надано довідку ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію відповідно до якої відповідач ОСОБА_1 , з яким укладений кредитний договір №3842394 від 13 вересня 2019 року, ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан». Акцепт договору підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором: одноразовий ідентифікатор U56228; час відправки ідентифікатора позичальнику: 13 вересня 2019 року 17:34; номер телефону на який було відправлено ідентифікатор: 380976103824.
Крім того, згідно з відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» за №20.1.0.0.0/7-250904/46865-БТ від 09 вересня 2025 року, наданою на виконання ухвали суду від 26 серпня 2025 року, клієнт ОСОБА_1 верифікований шляхом підписання анкети-заяви по ідентифікації клієнта від 17 березня 2017 року. А також банківська карта № НОМЕР_1 хх-хххх-2754 емітована на ім'я ОСОБА_1 , на яку 13 вересня 2019 року здійснено зарахування переказу в сумі 7000,00 гривень.
Зазначені реквізити банківської карти співпадають із банківськими реквізитами карти відповідача, вказаними у платіжному дорученні №1193862 від 13 вересня 2019 року. Дане платіжне доручення також підтверджує факт зарахування коштів в сумі 7000,00 гривень на картку відповідача ОСОБА_1 .
З матеріалів справи також вбачається, що 20 лютого 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір про відступлення прав вимоги №47-МЛ.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимог №47-МЛ від 20 лютого 2020 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №3842394 від 13 вересня 2019 року становить 21420,00 гривень, з яких 7000,00 гривень - залишок по тілу кредиту; 10080,00 гривень - залишок за відсотками; 840,00 гривень - залишок за комісією; 3500,00 гривень - заборгованість за штрафами/пенею.
ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 12 серпня 2025 року направило на адресу відповідача ОСОБА_1 досудову вимогу із зазначенням суми боргу в якій повідомило останню про відступлення права вимоги від ТОВ «Мілоан» на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», а також вимогу щодо погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №3842394 від 13 вересня 2019 року.
Отже, позивач набув у встановленому законом порядку право вимоги до відповідача за кредитним договором №3842394 від 13 вересня 2019 року, укладеним між ТОВ «Манівео» та ОСОБА_1 .
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №3842394 від 13 вересня 2019 року на загальну суму 24120,00 гривень, з яких 7000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 10080,00 гривень - заборгованість за відсотками, 840,00 гривень - заборгованість за комісією; 3500,00 гривень - заборгованість за неустойкою та/або процентами за порушення грошового зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не здійснювало нарахувань за кредитним договором №3842394 від 13 вересня 2019 року.
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення
Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до закону, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у певних випадках.
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Правилами ч. 1 ст. 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Коли позикодавцем є юридична особа договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми позики (ст. 1047 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.
В силу ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно з ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
За змістом ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У постанові від 07 квітня 2021 року у справі №623/2936/19 Верховний Суд дійшов висновку, що використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором при укладенні договору відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Укладений 13 вересня 2019 року ОСОБА_1 кредитний договір №3842394 із ТОВ «Мілоан» за формою відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», договір укладений в електронній формі.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.
Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України визначає.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризики настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що матеріалами справи доведено факт укладення 13 вересня 2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 кредитного договору №3842394 в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису.
Матеріалами справи також підтверджується, що до позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право стягнення з відповідача кредиторської заборгованості.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов'язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.
Станом на час розгляду справи відповідач не спростував заявлений позивачем розмір заборгованості за тілом позики, не надав доказів сплати ним зазначеної суми.
Оскільки відповідач не довів, що сплатив за договором усю суму тіла кредиту, тому для доведення розміру заборгованості суд використовує докази, які надав позивач.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, вказане свідчить про порушення прав позивача, яке підлягає захисту шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.
Зважаючи на те, що позивачем доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 7000,00 гривень, яка ним не сплачена, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 7000,00 гривень тіла кредиту.
Отже, відповідач не виконав повністю свого обов'язку з повернення кредитних коштів у передбачений чинним законодавством та договором строк, чим допустив прострочення виконання грошового зобов'язання. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача комісії, пов'язаної з наданням кредиту в розмірі 840,00 гривень також підлягають до задоволення, оскільки її сплата передбачена п. 1.5.1. кредитного договору №3842394 від 13 вересня 2019 року.
Разом з тим, щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом в розмірі 10080,00 гривень суд зазначає наступне.
З розрахунку заборгованості ТОВ «Мілоан» вбачається, що відсотки за відсотковою ставкою 3% в день нараховані за період з 14 вересня 2019 року по 28 вересня 2019 року (в межах визначеного договором 15-денного строку кредитування). В подальшому, строк кредитування був пролонгований на 15 днів (враховуючи сплату відповідачем процентів та комісії за продовження строку кредитування у розмірі 910,00 гривень (13% від залишку тіла кредиту) та на 3 дні (враховуючи сплату відповідачем комісії у розмірі 280,00 гривень (4% від залишку тіла кредиту).
При цьому, суд бере до уваги умови договору про продовження строку кредиту (пролонгацію). Так, згідно з п. 2.3.1. договору можливі строки продовження та ставки комісії за продовження кредиту наведені у таблиці і становлять 15 днів при сплаті комісії у розмірі 13% від залишку кредиту та 3 дні при сплаті комісії у розмірі 4% від залишку кредиту.
Враховуючи умови договору про пролонгацію договору на певних умовах, відсутність умов договору про автоматичну пролонгацію договору та відсутність в матеріалах справи додаткових угод, які б підтверджували пролонгацію договору до 15 грудня 2019 року (дата, до якої проведено нарахування відсотків), суд дійшов висновку про продовження строку дії договору на 18 днів - до 16 жовтня 2019 року. За таких обставин розмір процентів за кредитом становлять 3780,00 гривень (7000х3%х18). Решту відсотків у розмірі 3150,00 гривень (за період з 14 вересня 2019 року по 28 вересня 2019 року) відповідач сплатив 28 вересня 2019 року.
Суд вважає, що у стягненні 3500,00 гривень заборгованості за неустойкою та/або процентами за порушення грошового зобов'язання слід відмовити, оскільки в позові не обґрунтовано, яке саме стягнення за порушення грошового зобов'язання позивач просить стягнути - неустойку чи проценти за порушення грошового зобов'язання. При цьому, розрахунок такої заборгованості в матеріалах справи відсутній.
Відповідно до норм ЦПК України, саме на сторону лягає обов'язок довести ті обставини на які вона посилається. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Згідно з положеннями ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню частково у розмірі 11620,00 гривень.
Щодо судових витрат у справі
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15 (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження витрат на правову допомогу стороною позивача надано Договір про надання правової (правничої) допомоги №0107, укладений 01 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об'єднанням «Апологет», детальний опис наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року, акт №1451 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 05 серпня 2025 року. Вартість правничої допомоги, згідно з наданими письмовими доказами становить 8000,00 гривень.
Відповідачем ОСОБА_1 щодо неспівмірності понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не заявлено.
Разом з тим, суд дійшов висновку про те, що заявлений розмір на професійну правничу допомогу не може вважатись обґрунтованим. А навпаки, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Виходячи зі змісту ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України розгляд даної справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження, як малозначної справи, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ці обставини свідчать про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є явно неспівмірним із складністю справи, витраченим адвокатом часом, обсягом наданих послуг та значенням справи для позивача.
Враховуючи те, що правова допомога позивачу все ж таки надавалась, а рішення суду ухвалено на користь позивача, на думку суду, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 гривень будуть співмірними по відношенню до обставин, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України та відповідатимуть характеру і обсягу узгоджених між сторонами і фактично наданих адвокатом послуг.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2422, 40 гривень. Позовні вимоги суд задовольнив на 54,25% (11620,00х100/21420,00), тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 1314,15 гривень (2422,40х54,25/100).
На підставі викладеного, керуючись ст. 15, 16, 207, 509, 512-514, 516-518, 526, 530, 598, 610, 625, 626, 628, 638, 639, 1046, 1048-1050, 1054, 1082 ЦК України, ст. 10, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, 4-й поверх, код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_3 , банк отримувача - АТ «Креді Агріколь Банк») заборгованість за кредитним договором №3842394 від 13 вересня 2019 року в розмірі 11620 (одинадцять тисяч шістсот двадцять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, 4-й поверх, код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_3 , банк отримувача - АТ «Креді Агріколь Банк») судовий збір у розмірі 1314 (одна тисяча триста чотирнадцять) гривень 15 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, 4-й поверх, код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_3 , банк отримувача - АТ «Креді Агріколь Банк») понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, 4-й поверх, код ЄДРПОУ 35234236;
відповідач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Горохівського районного суду
Волинської області Яремчук С.М.