справа №380/10281/24
з питань встановлення судового контролю
27 жовтня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку письмового провадження заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
У провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала на розгляді адміністративна справа №380/10281/24 за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 (набрала законної сили 03.12.2024) позов задоволено частково; визнано протиправними дії Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо здійснення розрахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки в період з 23.12.2021 по 19.05.2023 без урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023. Зобов'язано Національну академію Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки в період з 23.12.2021 по 19.05.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням виплачених сум.
Представник позивача повторно подав заяву про встановлення судового контролю за виконання рішення суду, в якій просить зобов'язати Національну академію Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного подати до Львівського окружного адміністративного суду письмовий звіт про виконання рішення суду у справі №380/10281/24.
В обґрунтування заяви вказав, що на адвокатські запити відповідач повідомив, що рішення суду буде виконано після виділення грошових коштів на його виконання та надходження відповідних бюджетних асигнувань. Крім цього, представник із посиланням на доручення/розпорядження Міністра оборони України від 16.01.2024 №183уд вказує, що: «оскільки позивач являється звільненим військовослужбовцем, грошове забезпечення перераховано на виконання судового рішення, то виплата такого грошового забезпечення провинна проводитись першочергово за рахунок коштів, виділених військовій частині на грошове забезпечення». Посилання відповідача на відсутність відповідних асигнувань є необгрунтованим і суперечить розпорядженням Міністра оборони України. Крім цього, вказав, що відповідач не звертався до суду із заявами про відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду.
Вирішуючи заяву про встановлення судового контролю, суд застосовує такі норми права.
Відповідно до частин 1, 2 статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно з статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до положень статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина 1).
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу (частина 2).
Положеннями статті 382 КАС України передбачено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Суд може зобов'язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника суб'єкта владних повноважень (частина 4 статті 382-1 КАС України).
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу (частина 1 статті 382-3 КАС України).
З викладених норм права слід виснувати, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції щодо до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення.
Водночас такі повноваження суду повинні реалізовуватися з урахуванням статті 129-1 Конституції України, і такі повноваження надані суду з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.
Таким чином, при вирішенні питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з'ясувати, чи виконано судове рішення, причини, які спричинили невиконання такого рішення та чи є вони об'єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.
Суд звертає увагу, що правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
З доказів долучених до заяви про встановлення судового контролю суд встановив, що відповідач листами від 16.12.2024, 14.02.2025, 20.05.2025, 12.06.2025 та 01.09.2025 повідомляв представника позивача, що добровільне виконання рішення суду від 27.09.2024 у справі №380/10281/24 відбудеться після задоволення поданої відповідачем до довольчого органу заявки на виділення грошових коштів для його виконання та надходження відповідних бюджетних асигнувань. Так, зокрема, в листі від 01.09.2025 відповідач вказав, що ним постійно надсилаються заявки на адресу ЦФЕУ КСВ ЗСУ щодо фінансування рішення суду, а саме від 06.02.2025, 06.03.2025, 07.04.2025, 08.05.2025, 09.06.2025, 07.07.2025, 08.08.2025.
Також, у відповідь на адвокатський запит Франківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові повідомив у листі від 11.09.2025, що державним виконавцем в межах виконавчого провадження №77450445 вчинялися необхідні виконавчі дії. Зокрема, 30.05.2025 на адресу виконавчої служби надійшла відповідь боржника згідно з якою відповідачу не надійшли відповідні бюджетні асигнування. Виконавча служба зазначила, що на вказаний момент у боржника наявні поважні причини невиконання рішення суду. Також, 11.09.2025 боржнику направлено вимогу щодо стану виконання рішення суду.
З огляду на викладене суд зазначає, що відповідач не відмовляє позивачу у виконанні рішення суду та ним вживаються необхідні дії для належного його виконання. Водночас державним виконавцем у межах виконавчого провадження також здійснюються виконавчі дії щодо з'ясування стану виконання рішення суду. При цьому, державний виконавець вказує, що у боржника наявні поважні причини невиконання рішення суду.
Заявником не доведено обставин, які б свідчили про недобросовісність дій відповідача під час добровільного та примусового виконання рішення суду, його умисне невиконання або ухилення від виконання.
Щодо посилань представника позивача на доручення Міністра оборони України від 16.01.2024 №183уд суд зазначає, що таке є відомчим, внутрішнім документом, який носить тимчасовий характер, не містить нормативно правових приписів.
При цьому, навіть у такому дорученні вказано, що виплата грошового забезпечення, у тому числі, і на виконання рішень судів, здійснюється в межах виділених бюджетних асигнувань.
Однак відповідач у справі не є розпорядником бюджетних коштів, а виплату нарахованого грошового забезпечення на рішення суду може здійснити лише після погодження заявки довольчим органом ЦФЕУ КСВ ЗСУ.
Таким чином, суд поділяє позицію виконавчої служби щодо існування у відповідача наявні поважних причин невиконання рішення суду. Натомість представником позивача не доведено, а судом не встановлено того факту, що відповідач, маючи можливість здійснити відповідну виплату грошового забезпечення позивачу, створює перешкоди для виконання рішення суду. Тому, суд висновує про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Отже, у задоволенні заяви представника позивача слід відмовити.
Керуючись статтями 241-243, 248, 256, 294, 295, 370, 382-382-3 КАС України, суд,-
1. У задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю - відмовити.
2. Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Суддя Кравців О.Р.