24 жовтня 2025 рокусправа № 380/7759/25
місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії
І. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Військової частини НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , у якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність командира Військової частини НОМЕР_1 з розгляду та надання відповіді за результатами розгляду рапорту від 29 березня 2025 року щодо надання позивачу медичної допомоги, направлення на медичне обстеження, лікування та військово-лікарську комісію для встановлення придатності до військової служби (або лікування);
- зобов'язати командира Військової частини НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт від 29 березня 2025 року та направити позивача на лікування, медичне обстеження та медичний огляд військово-лікарською комісією для встановлення придатності до військової служби та надати йому направлення для проходження ВЛК.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 29 березня 2025 року позивач звернувся з рапортом до командування військової частини НОМЕР_1 для проведення лікування та належного медичного огляду з метою визначення необхідності направлення для лікування чи ВЛК і придатності до військової служби за станом здоров'я. Проте, результати розгляду рапорту йому не повідомлені. Наказом №531 Міністра оборони від 06.08.2024 затверджений Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України. В порушення вимог пунктів 112, 115 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України та статті 20 Закону України «Про звернення громадян» рапорт позивача відповідач не розглянув, відповіді не надав, наказів і розпоряджень позивач не отримав. Таким чином, позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у відсутності дій з розгляду його рапорту про направлення на ВЛК, порушує його права на розгляд та отримання відповіді на звернення, що встановлені пунктами 112, 115 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України і змістом статті 20 Закону України «Про звернення громадян».
08.05.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив повністю. Відзив обґрунтований тим, що рапорт ОСОБА_1 про направлення його на лікування та медичний огляд від 29 березня 2025 року та переписаний рапорт до стройової частини НОМЕР_1 не надходив, що підтверджується рапортом ТВО начальника стройової частини відділення персоналу та стройове штабу військової частини НОМЕР_1 від 28.04.2025. Окрім того, з позовної заяви та долучених додатків до неї не зрозуміло, яким саме посадовим особам передавався вказаний рапорт, якщо посадові особи відмовлялись від отримання чи звертався позивач в порядку статті 14 Статуту внутрішньої служби України до наступного прямого начальника. Положеннями чинного законодавства передбачено можливість досудового оскарження відповідних рішень, які в свою чергу оформлюються у вигляді Постанов ВЛК, в адміністративному порядку, а саме: Постанова ВЛК територіального центру комплектування та соцільної підтримки може бути оскаржена до вище стоячого органу, а саме до ВЛК регіону або ЦВЛК. Однак як вбачається із позовної заяви позивач не скористався своїм правом оскаржити висновок ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 до регіонального ВЛК. Додатково зазначає, що висновків про потреби у направлені на повторний медичний огляд чи інших документів на основі яких, можна б було встановити необхідність скерування на повторний медичний огляд ОСОБА_1 до медичної служби військової частини НОМЕР_1 не надходило
12.05.2025 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій просить позов задовольнити повністю. Вказана відповідь обґрунтована тим, що Довідкою ВЛК від 14.03.2025 при ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка додана до відзиву, встановлено, що позивач повністю здоровий та придатний до військової служби без обмежень. У той же час він страждає на хронічну психічну хворобу. Його захворювання виявлене і він оглядався ВЛК тодішнього ІНФОРМАЦІЯ_3 у 2000році. Рішення 2025 року про придатність позивача до військової служби прийняте без урахування його фактичного стану здоров'я. Оскільки позивач призваний за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_1 не за місцем своєї реєстрації, медична документація ІНФОРМАЦІЯ_2 не витребовувалась і не вивчалась, його стан здоров'я об'єктивно не вивчався. Відповідно медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 йому проведений неповно з порушенням вимог Положення про військово-лікарську експертизу, затвердженим наказом №402 Міністра оборони України від 14.08.2008. Правом на оскарження постанови ВЛК позивач не міг скористатись з огляду допущених порушень - ненадання йому на ознайомлення постанови ВЛК, як це зазначено у приписах Положення №402. Маючи в розпорядженні документ про наявність у позивача цього захворювання, правильною поведінкою відповідача було б виконання приписів Положення №402 та направлення позивача на стаціонарне медичне обстеження самостійно, без приписів суду. Враховуючи суперечливість та невідповідність медичному огляду проведеному позивачу 14.03.2025 ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 у Львівській області наявним об'єктивним даним та висновку ВЛК від 24 березня 2000 року, проведеному ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 .
22.05.2025 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких він вказав, що відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 12.05.2025 №137 солдат ОСОБА_1 на виконання розпорядження Генерального штабу Збройних Сил України від 10.05.2025 №300/ПУ/2042/п/дск виключений із списків особового складу військової частини та направлений до Військової частини НОМЕР_4 .
02.06.2025 від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшли належним чином засвідчені копії витребуваних документів.
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 21.04.2025 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
Ухвалою від 21.04.2025 суддя витребував від ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчені копії документів.
Ухвалою від 24.04.2025 суддя відмовив повністю у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
14.03.2025 ОСОБА_1 призваний ІНФОРМАЦІЯ_5 за мобілізацією у особливий період та направлений для проходження військової служби у Військову частину НОМЕР_1 .
Вважаючи бездіяльність відповідача, яка полягає у відсутності дій з розгляду його рапорту про направлення на ВЛК, порушує його права на розгляд та отримання відповіді на звернення, що встановлені пунктами 112, 115 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України і змістом статті 20 Закону України «Про звернення громадян» протиправною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
IV. Позиція суду
Вирішуючи спір по суті, суд керується такими мотивами.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз згаданої норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом. Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України затверджено Наказом Міністра оборони України від 06.08.2024 №531.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ згаданого Порядку рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Порядку непогодження рапорту безпосереднім та/ або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту.
Відповідно до пункту 6 розділу ІІ згаданого Порядку усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов'язково реєструються службою діловодства.
Як зазначає позивач 29.03.2025 він звернувся з рапортом до командування Військової частини НОМЕР_1 для проведення лікування та належного медичного огляду з метою визначення необхідності направлення для лікування чи ВЛК і придатності до військової служби за станом здоров'я. Проте результати розгляду рапорту йому не повідомлені. Проте, оскільки написаний і поданий ОСОБА_1 рапорт не містив необхідних реквізитів, цей рапорт був ним переписаний і поданий по команді. Проте копія рапорту у ОСОБА_1 не залишилась.
Як зазначає відповідач, за час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 із рапортом (скаргами) до командування військової частини, медичної частини військової частини не звертався, на консультацію до лікаря не скеровувався, що підтверджується рапортом тимчасово виконуючого обов'язків начальника стройової частини відділення персоналу та стройового штабу Військової частини НОМЕР_1 від 28.04.2025, а також відповіддю Військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2025 №4984/2 на адвокатський запит представника позивача.
З таких підстав суд встановив, що позивач не надав доказів звернення із рапортом (скаргами) до команування Військової частини НОМЕР_1 .
Отже, суд відхиляє твердження позивача, відповідно до яких ОСОБА_1 29.03.2025 звернувся з рапортом до командування Військової частини НОМЕР_1 для проведення лікування та належного медичного огляду з метою визначення необхідності направлення для лікування чи ВЛК і придатності до військової служби за станом здоров'я, оскільки такі не підтверджені жодними доказами.
Враховуючи те, що позивач не звертався із рапортом (скаргами) до командування Військової частини НОМЕР_1 , у згаданої військової частини відсутній обов'язок здійснити розгляд рапорту.
У відповіді на відзив, представник позивача зазначає, що маючи в розпорядженні документ про наявність у позивача хвороби, правильною поведінкою відповідача було б виконання приписів Положення №402 та направлення позивача на стаціонарне медичне обстеження самостійно, без приписів суду. Враховуючи суперечливість та невідповідність медичному огляду проведеному позивачу 14 березня 2025 року ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 у Львівській області наявним об'єктивним даним та висновку ВЛК від 24 березня 2000року, проведеному ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Проте суд звертає увагу на те, що предметом позову у справі є протиправність бездіяльності відповідача щодо розгляду та надання відповіді за результатами розгляду рапорту від 29.03.2025 про надання позивачу медичної допомоги, направлення на медичне обстеження, лікування та військово-лікарську комісію для встановлення придатності до військової служби (або лікування).
Отже, аргументи про наявність у відповідача обов'язку направити позивача на медичне обстеження, лікування та військово-лікарську комісію без його звернення з рапортом виходять за межі предмета доказування у цій справі.
З таких підстав, суд висновує, що бездіяльність відповідача з розгляду та надання відповіді за результатами розгляду рапорту від 29.03.2025 щодо надання позивачу медичної допомоги, направлення на медичне обстеження, лікування та військово-лікарську комісію для встановлення придатності до військової служби (або лікування) відсутня.
У зв'язку з цим, немає підстав для задоволення похідної вимоги про зобов'язання командира Військової частини НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт від 29.03.2025 та направити позивача на лікування, медичне обстеження та медичний огляд військово-лікарською комісією для встановлення придатності до військової служби та надати йому направлення для проходження ВЛК.
Додатково суд зазначає, що відповідно до наказу відповідача від 12.05.2025 №137 позивача виключено із складу Військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
V. Судові витрати
Відповідно до статті 139 КАС України у зв'язку з відмовою у задоволенні позову повністю, підстави для розподілу судових витрат між сторонами відсутні.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Гулик Андрій Григорович