Іменем України
27 жовтня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/12364/21
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
До Окружного адміністративного суду міста Києва 05 травня 2021 року надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС у м. Києві (далі - позивач, ГУ ДПС у м. Києві) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) з вимогою про стягнення коштів платника податків на суму податкового боргу у розмірі 319733,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до інтегрованої картки платника податків відповідач на момент звернення до суду, має заборгованість на загальну суму 319733,40 грн, а саме: з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 232197,85 грн (код платежу 11010500), яка виникла на підставі донарахованого основного платежу за актом перевірки, донарахованих штрафних санкцій за актом перевірки та нарахованої пені; з військового збору у розмірі 19293,16 грн (код платежу 11011001), яка виникла на підставі донарахованого основного платежу за актом перевірки, донарахованих штрафних санкцій за актом перевірки та нарахованої пені; з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 68242,41 грн (код платежу 18050400), яка виникла на підставі податкової декларації платника єдиного податку, донарахованих штрафних санкцій за актом перевірки та нарахованої пені.
Контролюючим органом направлено фізичній особі ОСОБА_1 податкову вимогу від 16 березня 2018 року № 53641-17.
Оскільки відповідачем податковий борг не погашено, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; визначено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Від представника відповідача до суду 25 червня 2021 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки про суми зазначеної у позовній заяві заборгованості відповідач дізнався з матеріалів справи, оскільки з 13 грудня 2016 року не проживає за попереднім місцем реєстрації куди направлялись акти перевірки та податкові повідомлення-рішення.
Щодо заборгованості податку на доходи фізичних осіб та військового збору зазначено, що у відповідача та AT «Укрсиббанк» у листопаді 2007 року виникли договірні відносини на підставі кредитного договору в іноземній валюті для придбання житлової нерухомості. Загальна сума договору складала 80000,00 доларів США, що за курсом Національного банку України на 01 листопада 2007 року складало 404000,00 грн (по курсу 5,05 грн за 1 долар США). Станом на 01 листопада 2016 року 80000,00 доларів США за курсом Національного банку України складало 2040800,00 грн (25,51 грн за 1 долар США). З вищенаведеного слідує, що національна валюта з 01 листопада 2007 року по 01 листопада 2016 року знецінилась в понад п'ять разів, а сума прощеного боргу за кредитним договором, не може бути визнана доходом, оскільки її слід вважати курсовою різницею, яка склала 1636800,00 грн (2040800,00 - 404000,00 = 1636800,00).
Курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощенного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню, якщо сторони кредитного договору домовилися про зміну валюти зобов'язання, кредит не погашений до 01 січня 2014 року.
Не вважається додатковим благом платника податку та не включається по розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума прощена (анульована) кредитором, у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України, з метою оподаткування доходу, отриманого платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з і процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми, прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX цього Кодексу, слід розглядати окремо.
Також з посиланням на положення пункту «д» статті 164.2.17 Податкового кодексу України представник відповідача зазначає, що кредитор зобов'язаний повідомити платнику податку - боржнику і включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок із таких доходів і відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу в порядку, визначеному Податковим кодексом України, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених Кодексом. Разом з цим, AT «Укрсиббанк» не повідомляло відповідача про суму прощеного боргу у спосіб, визначений Податковим кодексом України. До акта перевірки не додані листи від AT «Укрсиббанк», з яких позивачем установлено, що відповідач був повідомлений у встановленому порядку про суму прощеного боргу, що піддає сумніву щодо правомірності висновків позивача та фактів, викладених в акті перевірки.
Адміністративну справу відповідно до Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року прийнято адміністративну справу до провадження та вирішено розгляд справи продовжити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалу від 23 січня 2025 року в електронній формі направлено за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до електронного кабінету учасників справи та отримано останніми 23 січня 2025 року, що підтверджено довідками про доставку електронного документа, складеними уповноваженою особою суду.
Ухвалою суду від 01 вересня 2025 року витребувано від ГУ ДПС у м. Києві письмову інформацію, чи оскаржував ОСОБА_1 в адміністративному або судовому порядку податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 11 липня 2018 року № 0207801302 та від 27 липня 2018 року № 0087044202, № 0087034202, № 0087024202, № 0087014202; у разі оскарження, - прийняті за його наслідками рішення; інформацію про залишок податкового боргу ОСОБА_1 , який є предметом розгляду по цій справі, станом на час розгляду справи разом із відповідними витягами з інтегрованої картки ОСОБА_1 : з податку на доходи фізичних осіб, з військового збору, з єдиного податку з фізичних осіб.
Ухвалу від 01 вересня 2025 року в електронній формі направлено за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до електронного кабінету учасників справи та отримано останніми 01 вересня 2025 року, що підтверджено довідками про доставку електронного документа, складеними уповноваженою особою суду.
На виконання вимог ухвали від 01 вересня 2025 року від ГУ ДПС у м. Києві надійшли витребувані докази, а також повідомлено, що станом на момент виконання ухвали суду у контролюючого органу відсутня інформація щодо оскарження зазначених у позовній заяві податкових повідомлень-рішень.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.
Дослідивши матеріали справи у змішаній формі та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 (з 20 вересня 2017 року зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у період з 02 червня 2016 року по 09 червня 2021 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець за місцезнаходженням: АДРЕСА_2 , перебував на податковому обліку в Лівобережній податковій інспекції ГУ ДПС у м. Києві, що підтверджено відповіддю від 21 жовтня 2025 року № 1916310 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповіддю від 21 жовтня 2025 року № 1916376 з Єдиного державного демографічного реєстру.
ОСОБА_1 до ДПІ у Деснянському районі ГУДФС у м. Києві подано такі податкові декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця, в яких до сплати самостійно визначено податкові зобов'язання по єдиному податку:
- звітну податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2017 рік від 16 січня 2018 року, в якій визначено суму єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 12392,52 грн;
- уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2017 рік від 24 квітня 2018 року, в якій визначено суму єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 28800,21 грн;
- звітну податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 1 квартал 2018 року від 25 квітня 2018 року, в якій визначено суму єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 20379,20 грн;
- звітну податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за півріччя 2018 року від 07 серпня 2018 року, в якій визначено суму єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 18189,00 грн.
ГУДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за результатами проведення якої складено акт від 24 травня 2018 року № 4115/26-15-13-02-11/ НОМЕР_1 .
Перевіркою встановлено, що при заповненні уточнюючої декларації за 2017 рік платником податку порушено підпункт «а» пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, а саме платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі 3 % від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.
На підставі акта перевірки від 24 травня 2018 року № 4115/26-15-13-02-11/ НОМЕР_1 ГУДФС у м. Києві податковим повідомленням-рішенням від 11 липня 2018 року № 0207801302 відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб (18050400) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 820,38 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення разом з розрахунком штрафної санкції направлено ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням 12 липня 2018 року за адресою: АДРЕСА_2 , яке повернулося без вручення із зазначенням причини повернення - за закінченням строку зберігання.
ГУДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді додаткового блага платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено акт від 11 червня 2018 року № 2688/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 .
Згідно з висновками акта від 11 червня 2018 року № 2688/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 документальною позаплановою перевіркою встановлено порушення платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 :
- пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України з урахуванням підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Кодексу, не подано до ДПІ у Деснянському районі ГУДФС у м. Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік;
- підпункту «а» пункту 176.1 статті 176, пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44 Кодексу, не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;
- підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Податкового кодексу України з урахуванням вимог підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу, не задекларований загальний річний оподатковуваний дохід за 2016 рік у сумі 908323,00 грн, та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 163498,14 грн;
- підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір за 2016 рік у сумі 13624,85 грн.
На підставі акта перевірки від 11 червня 2018 року № 2688/26-15-42-02-30/3068115175 ГУДФС у м. Києві податковими повідомленнями-рішеннями відповідачу донараховано такі грошові зобов'язання:
- податковим повідомленням-рішенням (форми «Р») від 27 липня 2018 року № 0087044202 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір (11011000) на 17031,06 грн, у тому числі: за податковими зобов'язаннями на 13624,85 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 3406,21 грн;
- податковим повідомленням-рішенням (форми «ПС») від 27 липня 2018 року № 0087034202 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб (11010500);
- податковим повідомленням-рішенням (форми «ПС») від 27 липня 2018 року № 0087024202 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170,00 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб (11010500);
- податковим повідомленням-рішенням (форми «Р») від 27 липня 2018 року № 0087014202 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб (11010500) на 204372,68 грн, у тому числі: за податковими зобов'язаннями на 163498,14 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 40874,54 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення разом з відповідними розрахунками фінансових (штрафних) санкцій направлені ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням 27 липня 2018 року за адресою: АДРЕСА_2 , які 29 серпня 2018 року повернулися без вручення із зазначенням причини повернення - за закінченням строку зберігання.
Доказів оскарження вищеописаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному чи судовому порядку суду не надано.
ГУДФС у м. Києві сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 16 березня 2018 року № 53641-17, якою повідомлено ОСОБА_1 , що станом на 15 березня 2018 року сума його податкового боргу становить 12390,20 грн.
Податкову вимогу направлено відповідачу поштовим відправленням за адресою: АДРЕСА_2 , яке повернулося без вручення із зазначенням причини повернення - за закінченням строку зберігання.
Доказів оскарження чи відкликання податкової вимоги суду не надано.
Копії вище описаних документів подано позивачем в матеріали справи.
Згідно з наданими в матеріли справи детальними розрахунками податкового боргу за ОСОБА_1 облікований податковий борг:
- по податку на доходи фізичних осіб (11010500) в загальному розмірі 232197,85 грн, у тому числі: донарахований основний платіж за актом перевірки податковим повідомленням-рішенням від 27 липня 2018 року № 0087014202 в сумі 163498,14 грн; донараховані штрафні санкції за актом перевірки податковим повідомленням-рішенням від 27 липня 2018 року № 0087014202 в сумі 40874,54 грн; донараховані штрафні санкції за актом перевірки податковим повідомленням-рішенням від 27 липня 2018 року № 0087034202 в сумі 510,00 грн; донараховані штрафні санкції за актом перевірки податковим повідомленням-рішенням від 27 липня 2018 року № 0087024202 в сумі 170,00 грн; нараховано пені в сумі 27145,17 грн;
- по єдиному податку з фізичних осіб (18050400) в загальному розмірі 68242,41 грн, у тому числі: нарахована платником самостійно у податковій декларації за рік від 09 лютого 2018 року № 41019 в сумі 12390,20 грн; нарахована платником самостійно в уточнюючому звіті від 24 квітня 2018 року № 56955 в сумі 16407,69 грн; нарахована платником самостійно у податковій декларації за квартал від 25 квітня 2018 року № 57350 в сумі 20379,20 грн; нарахована платником самостійно у податковій декларації за квартал від 07 серпня 2018 року № 79077 в сумі 18189,00 грн; донараховані штрафні санкції за актом перевірки податковим повідомленням-рішенням від 11 липня 2018 року № 0207801302 в сумі 820,38 грн; нараховано пені в сумі 55,94 грн;
- по військовому збору (11011001) в загальному розмірі 19293,16 грн, у тому числі: донарахований основний платіж за актом перевірки податковим повідомленням-рішенням від 27 липня 2018 року № 0087044202 в сумі 13624,85 грн; донараховані штрафні санкції за актом перевірки податковим повідомленням-рішенням від 27 липня 2018 року № 0087044202 в сумі 3406,21 грн; нараховано пені в сумі 2262,10 грн.
Зазначена у розрахунках податкового боргу відповідача інформація підтверджена наданими в матеріали справи витягами з інтегрованих карток з ІКС ДПС України «Податковий блок» станом на 05 лютого 2021 року.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України:
- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);
- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);
- пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов'язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);
- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1);
- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1).
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
У пункті 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний, зокрема: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4).
Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно із підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
У пункті 42.1 статті 42 Податкового кодексу України (положення Кодексу наведені в редакції, чинній на час направлення позивачу податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги) визначено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата (пункт 42.3 статті 42 Податкового кодексу України).
Згідно з абзацом шостим пункту 42.4 статті 42 Податкового кодексу України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3 статті 44 Податкового кодексу України).
У пункті 45.1 статті 45 Податкового кодексу України визначено, що платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Відповідно до пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності (абзац перший пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України).
У підпункті 49.18.4 пункті 49.18 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно із пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо:
платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством (підпункт 54.3.1);
дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (підпункт 54.3.2);
згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (підпункт 54.3.3).
Згідно з пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня (пункт 56.2 статті 56 Податкового кодексу України).
Відповідно до абзаців першого, четвертого пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
В абзаці першому пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України установлено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Відповідно до абзацу першого пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з абзацом першим пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України установлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Згідно із абзацами першим, четвертим пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
У пункті 63.5 статті 63 Податкового кодексу України визначено, що всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.
Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.
Згідно із пунктом 65.1 статті 65 Податкового кодексу України взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів (пункт 65.2 статті 65 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 65.9 статті 65 Податкового кодексу України самозайняті особи зобов'язані подавати до контролюючих органів за місцем свого обліку відомості про зміну облікових даних протягом місяця з дня виникнення таких змін.
Зміни до відомостей про самозайняту особу, які містяться у Державному реєстрі, набирають чинності з дня внесення відповідного запису до такого реєстру.
У разі виникнення змін у даних або внесення змін до документів, що подаються для взяття на облік згідно з цією главою, крім змін, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та змін, про які платник податків повідомив за основним місцем обліку, платник податків зобов'язаний подати контролюючому органу, в якому він обліковується, уточнені документи протягом 10 календарних днів з дня внесення змін до зазначених документів (пункт 66.5 статті 66 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 70.7 статті 70 Податкового кодексу України фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно із абзацом першим пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (пункт 87.2 статті 87 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Пунктами 95.1-95.3 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Згідно з пунктом 121.1 статті 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.
У пункті 123.1 статті 123 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Згідно з підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Відповідно до пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
На суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, починаючи з 91 календарного дня (з 271 календарного дня у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
З вище описаних доказів судом установлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 самостійно обчислено суми єдиного податку, які підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет, у поданих ним до ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві податкових деклараціях платника єдиного податку за 2017 рік, 1 квартал 2018 року та півріччя 2018 року, а також в уточнюючому розрахунку за 2017 рік.
Також ГУ ДФС у м. Києві за наслідками проведених перевірок, результати яких оформлені актами від 24 травня 2018 року № 4115/26-15-13-02-11/3068115175 та від 11 червня 2018 року № 2688/26-15-42-02-30/3068115175, вище описаними податковими повідомленнями-рішеннями від 11 липня 2018 року № 0207801302 та від 27 липня 2018 року № 0087044202, № 0087034202, № 0087024202, № 0087014202 збільшено ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, військовому збору, нараховано штрафні санкції.
При вирішенні питання узгодженості податкових повідомлень-рішень є необхідним дослідження питання щодо належного вручення/направлення таких податкових повідомлень-рішень платнику податків за його податковою адресою (адресою місце проживання).
Відповідний правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 21 травня 2024 року у справі № 160/15166/22.
Верховний Суд у вказаній постанові виснував, що у спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, зокрема і пені, факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) визначеного грошового зобов'язання (що включає і нараховану пеню), чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.
Обов'язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про прийняття відповідного рішення кореспондує обов'язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень.
Відповідний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 15 лютого 2023 року у справі № 420/26492/21.
З вище описаних доказів судом установлено, що податкові повідомлення-рішення від 11 липня 2018 року № 0207801302 та від 27 липня 2018 року № 0087044202, № 0087034202, № 0087024202, № 0087014202 направлені поштовими відправленнями за адресою місця проживання (податковою адресою) відповідача: АДРЕСА_2 , за якою відповідач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджено що підтверджено відповіддю від 21 жовтня 2025 року № 1916310 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також облікований у позивача.
За цією адресою відповідачу також направлено податкову вимогу форми «Ф» від 16 березня 2018 року № 53641-17.
Поштові відправлення, якими направлено акти перевірок, вказані податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу, повернулися до ГУ ДФС у м. Києві без вручення із зазначенням причини повернення - за закінченням строку зберігання.
З огляду на вище наведені положення статей 42, 45, 58, 59 Податкового кодексу України, зважаючи, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимога направлені за місцем проживання (податковою адресою), за якою відповідач облікований як платник податків, повернулися без вручення з незалежних від податкового органу причин, суд дійшов висновку, що ці податкові повідомлення-рішення та податкова вимога вважаються врученими відповідачу у визначений Податковим кодексом України спосіб.
На час звернення позивача до суду з цим позовом, а також розгляду справи податкові повідомлення-рішення та податкова вимога позивачем в адміністративному чи судовому порядку не оскаржені, тому визначені у цих податкових повідомленнях-рішеннях податкові зобов'язання стали узгодженими та за відповідачем виник обов'язок їх сплати у визначені статтею 57 Податкового кодексу України строки.
Проте відповідач у строки, визначені статтею 57 Податкового кодексу України, узгоджені податкові зобов'язання не сплатив, що призвело до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.
Твердження представника відповідача, що ОСОБА_1 акти перевірки, податкові повідомлення-рішення, податку вимогу не отримувалися, оскільки відповідач з 13 грудня 2016 року не проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що, на думку представника, вказує на недотримання позивачем установленої Податковим кодексом України процедури, наслідком чого є відсутність законних підстав для стягнення податкового боргу у судовому порядку, суд відхиляє як безпідставні.
Так, дійсно за даними Єдиного демографічного реєстру ОСОБА_1 з 13 грудня 2016 року знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 . З 20 вересня 2017 року зареєстрованим місцем проживання відповідача є адреса: АДРЕСА_1 .
Проте відповідач всупереч вище наведених положень статей 65, 70 Податкового кодексу України не подав до контролюючого органу за місцем свого обліку відомостей про зміну свого місця проживання протягом місяця з дня виникнення таких змін. Тобто не виконав покладений на нього Податковим кодексом України обов'язок. У зв'язку з чим не звільнений від обов'язку виконання вимог документів, надісланих йому за податковою адресою, облікованою у контролюючого органу.
Обставинам, якими представник відповідача обґрунтовує незгоду з визначеними вказаними податковими повідомленнями-рішеннями сумами грошових зобов'язань та нарахованими штрафами, суд не надає правової оцінки, оскільки такі обставини виходять за межі предмету доказування по даній справі та повинні оцінюватися у справах щодо оскарження податкових повідомлень-рішень.
Так, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, відповідно предметом доказування у справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкового боргу в судовому порядку, встановлення фактів його сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, тощо.
При цьому питання правомірності податкових повідомлень-рішень, якими контролюючим органом визначено платнику податків грошові зобов'язання не охоплюються предметом доказування даного спору, оскільки такі податкові повідомлення-рішення не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.
Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 826/18379/14, від 19 лютого 2019 року у справі № 807/495/17, від 03 лютого 2022 року у справі № 560/4343/19, від 14 лютого 2022 року у справі № 826/9711/17.
Суду не надано доказів погашення відповідачем податкового боргу, який є предметом стягнення по цій справі.
За встановлених судом обставин, враховуючи, що відповідачем на час розгляду цієї адміністративної справи податковий борг не погашений, а ГУДФС у м. Києві, правонаступником якого є ГУДПС у м. Києві, дотримано визначену Податковим кодексом України процедуру, що передує зверненню контролюючого органу з відповідним позовом до суду, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення в повному обсязі.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, понесені позивачем, з відповідача стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 кошти у рахунок погашення податкового боргу в сумі 319733,40 грн (триста дев'ятнадцять тисяч сімсот тридцять три гривні 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова