27 жовтня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/5556/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7-А, код ЄДРПОУ 20632802)
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо обмеження пенсії після її перерахунку (з урахуванням підвищення або надбавки до пенсії) з 12.04.2025 року десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області перерахувати та виплатити з 12.04.2025 року йому пенсію (з урахуванням підвищення або надбавки до пенсії) без обмеження її десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплативши недоплачені раніше суми пенсії.
Ухвалою судді від 18.08.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованим тим, що обмеження пенсійних виплат позивача здійснене на підставі статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", а позивач не належить до кола осіб, на яких поширюється рішення Конституційного Суду України від 12.10.2022 року №7-р(II)/2022.
Розглянувши справу в порядку спрощеного (письмового) провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.
ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом в Національній гвардії України, з якої був звільнений 11.04.2025 року у запас за станом здоров'я. Вислуга років для призначення пенсії склала 30 років.
ГУ ПФУ в Кіровоградській області за поданням ГУ НГУ з 12.04.2025 року призначило позивачу пенсію за вислугу років на підставі пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 70 % відповідних сум грошового забезпечення.
Основний розмір пенсії позивача, визначений відповідно до пункту "а" статті 13 цього Закону, склав 27234, 78 грн. (38096,83 грн. х 70%). Також позивачу встановлена надбавка на непрацездатного члена сім'ї, передбачена пунктом "а" статті 16 Закону, в розмірі 1180, 50 грн. Тож в підсумку місячний розмір пенсії позивача склав 28415, 28 грн., але був обмежений сумою 23610 грн.
Позивач звернувся до суду з цим позовом, не погоджуючись із таким обмеженням розміру його пенсії.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що умови, норми і порядок пенсійного забезпечення осіб із числа військовослужбовців Національної гвардії України визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII від 09.04.1992 pоку (надалі - Закон №2262-XII).
Згідно з Преамбулою Закону №2262-XII держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Статтями 8, 10 Закону №2262-XII передбачено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, забезпечується за рахунок коштів державного бюджету.
Призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №2262-XII пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", звільненим зі служби у Службі судової охорони, Державному бюро розслідувань та звільненим зі служби у Національному антикорупційному бюро України за віком чи через хворобу, звільненим зі служби в органах та підрозділах цивільного захисту за віком чи за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
Згідно з частиною 2 статті 13 Закону №2262-XII максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Статтею 16 Закону №2262-XII передбачено, що до пенсії за вислугу років, що призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом (у тому числі до обчисленої в мінімальному розмірі), нараховується:
а) надбавка непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника (стаття 30), - на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Як свідчать матеріали справи, позивачу, який у квітні 2025 року був звільнений з військової служби у запас та мав вислугу 30 років, пенсія за вислугу років була призначена у розмірі, передбаченому пунктом "а" частини 1 статті 13 Закону №2262-XII. Відсоток, з якого обчислювалася пенсія позивача, становив 50 % відповідних сум грошового забезпечення та збільшувався на 3 % за кожний рік вислуги понад 20 років (50% + (30 - 20) х 3%). Водночас, основний розмір пенсії, призначеної позивачу, був обмежений граничним розміром 70% відповідних сум грошового забезпечення, що узгоджується з нормою частини 2 статті 13 Закону №2262-XII.
За позицією відповідача розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, доплат тощо) має бути обмежений максимальним розміром, а саме десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, що станом на момент призначення пенсії у квітні 2025 року складає 23610 грн.
Така позиція відповідача обґрунтована посиланням на Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VІ від 08.07.2011 року (надалі - Закон №3668-VІ), частиною 1 статті 2 якого передбачено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Між тим, Рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 року у справі №7-р(II)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", що поширюють свою дію на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року. Приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже з 12.04.2023 року норма статті 2 Закону №3668-VІ, на яку посилається відповідач, втратила чинність.
Доводи відповідача про те, що Рішення Конституційного Суду України від 12.10.2022 року №7-р(II)/2022 поширюється лише на осіб, які під час служби збройно захищали суверенітет, територіальну цілісність та недоторканість України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, і яким пенсії призначені з 12.04.2023 року, є помилковими, оскільки у вказаному Рішенні такі умови відсутні.
Суд вважає, що до спірних правовідносин щодо обчислення пенсії, призначеної за Законом №2262-XII, необхідно застосовувати положення Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016, які не передбачають обмеження максимального розміру таких пенсій, а не норми Закону №3668-VI.
Отже відповідач, обчислюючи пенсію позивача, діяв всупереч вимогам верховенства права, що призвело до недоотримання позивачем нарахованих йому щомісячних пенсійних виплат та до порушення його права на отримання пенсії у розмірі, встановленому законом.
Суд вважає, що відповідач незаконно обмежив максимальний розмір щомісячної пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.
На час вирішення спору пенсія виплачується позивачу у такому ж обмеженому розмірі (23610 грн.).
Тож дії відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача та невиплати йому пенсії у повному розмірі слід визнати протиправними та зобов'язати відповідача виплатити йому нараховану з 12.04.2025 року пенсію без обмеження її максимального розміру та з урахуванням встановленої надбавки до пенсії.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 та невиплати йому пенсії у повному розмірі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області виплатити ОСОБА_1 нараховану з 12.04.2025 року пенсію без обмеження її максимального розміру та з урахуванням встановленої надбавки до пенсії.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ