27 жовтня 2025 року м. Київ справа №320/3045/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дісна» до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дісна» з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 24.10.2022 № 000249/04-36-09-01/31566495.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки не відповідає критеріям правомірності, закріпленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, чим порушує права та законні інтереси позивача. Також представник позивача зазначив, що позивач не допускав порушення статті 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального», яке стало підставою для прийняття спірного рішення. Натомість контролюючий орган у визначений законом строк не забезпечив внесення місця зберігання алкогольних напоїв позивача (складу) до Єдиного державного реєстру. Окрім того, відповідачем протиправно не визначено дійсних підстав для проведення відносно позивача перевірки, що є додатковою підставою для визнання спірного рішення, прийнятого за результатами такої перевірки, протиправним.
Представником відповідача подано до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що спірне рішення прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, за результатом фактичної перевірки позивача, якою виявлено зберігання позивачем алкогольних напоїв у місцях не внесених до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв.
Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій наголосив, що не допускав порушень, встановлених відповідачем під час фактичної перевірки, що підтверджується документально, натомість перевірка проведена без наявних на те правових підстав, а висновки за результатами такої перевірки не відповідають фактичним обставинам.
Представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив зазначивши, що мав законні правові підстави для проведення фактичної перевірки позивача. Також наголосив, що оскільки на момент перевірки склад позивача не було внесено до Єдиного державного реєстру місця зберігання алкогольних напоїв, тож застосування до нього фінансових санкцій спірним рішенням є правомірним. При цьому, довготривалість розгляду відповідачем заяви позивача про внесення місця зберігання алкогольних напоїв до реєстру не знімає з позивача відповідальності, передбаченої Законом України від 19.12.1995 № 481/95-ВР.
Розглянувши у письмовому провадженні подані сторонами (їх представниками) документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач є юридичною особою, зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основним видом господарської діяльності є оптова торгівля напоями (код КВЕД 46.34).
Для здійснення господарської діяльності позивачем створено Дніпропетровську, Одеську та Харківську філії, а також відкрито склади, зокрема у м. Львів, м. Одеса та м. Дніпро, де зберігаються алкогольні напої.
Для здійснення господарської діяльності позивачем отримано такі ліцензії: на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) (переоформлення) № 100553 від 09.12.2019, видана ДПС України з додатками за місцем розташування філій (зокрема, додаток № 3); на право оптової торгівлі алкогольними напоями - сидром та перрі №990209202100035 від 14.04.2021, видана ГУ ДПС у м. Києві з додатками за місцем розташування філій (зокрема, додаток № 1).
Дніпровська філія позивача зареєстрована в ЄДРПОУ (код ВП ЄДРПОУ 33546643 без права юридичної особи) розташована за адресою: м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, буд. 151А, основний вид діяльності - код КВЕД 46.39 неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями, та тютюновими виробами; оптова торгівля напоями (46.34.).
Для здійснення господарської діяльності (для розміщення складу та офісу) Дніпровська філія використовує приміщення за адресою: м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, буд. 151А, площею 265 кв.м. (далі - склад) та площею 31 кв.м. (далі - офіс) на підставі договору суборенди нежитлових приміщень № 01/04/22 від 30.03.2022 (з урахуванням додаткової угоди від 11.04.2022 № 1), у кладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАЛЕНСІЯ ГРУП».
Позивач 06.04.2022 засобами поштового зв'язку з описом вкладення направив до Державної податкової служби України заяву про внесення місць зберігання алкогольних напоїв (тютюнових виробів) до Єдиного Державного реєстру від 05.04.2022, в якій просив внести до Єдиного державного реєстру місця зберігання алкогольних напоїв площею 265 кв. м. за адресою: м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, буд. 151А. Заява отримана адресатом 15.04.2022. Також 05.09.2022 позивач направляв до Державної податкової служби України заяву про внесення змін до Єдиного державного реєстру місця зберігання алкогольних напоїв та переоформлення довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру.
Про використання позивачем вказаних приміщень, останній також повідомив контролюючий податковий орган, в якого перебуває на обліку, шляхом направлення повідомлення від 23.05.2022 про об'єкти оподаткування або об'єкти, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність. Повідомлення прийнято контролюючим органом, що підтверджується квитанціями № 1, 2.
Не отримавши станом на 20.09.2022 від Державної податкової служби України довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру, позивач звернувся до Європейської бізнес асоціації з листом від 20.09.2022 № 1447, з проханням сприяння у вказаному питанні і попередженні зловживань з боку контролюючих органів.
При цьому, згідно з листом ДПС України від 22.09.2022 № 11519/6/99-00-09-01-01-06, за результатами розгляду адвокатського запиту щодо розгляду заяв про внесення місця зберігання алкогольних напоїв до Єдиного державного реєстру зазначено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 165 «Про зупинення строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру» зупинено строки надання, крім строків надання адміністративних послуг у сферах державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації актів цивільного стану, суб'єктами (особами), що провадять діяльність під час воєнного стану, адміністративних послуг суб'єктами їх надання та строки видачі дозвільними органами документів дозвільного характеру на час воєнного стану в Україні. Підлягають поновленню зупинені строки у місячний строк після припинення чи скасування воєнного стану на відповідній території України. На сьогодні заяви на внесення місця зберігання алкогольних напоїв до Єдиного державного реєстру місць зберігання ТОВ «ФІРМА «ДІСНА» від 05.04.22 б/н, від 05.09.2022 № 05/09/02 та від 06.09.2022 №1441 знаходяться в ДПС на розгляді.
Листом від 21.09.2022 № 611/2022/19 Європейська бізнес асоціація звернулась з листом до Державної податкової служби України щодо розгляду і врегулювання відповідного питання.
Листом від 20.10.2022 № 12992/6/99-00-09-01-01-06 Державна податкова служба України повідомила Європейську бізнес асоціацію, що за результатом розгляду заяви Товариства оформлено довідку про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру за №04210200278 від 18.10.2022.
Відповідно до наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 2335-П від 01.09.2022 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Фірма «Дісна» (код ЄДРПОУ 31566495), на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2. статті 80, підпункту 69.2. пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, призначено проведення фактичної перевірки Товариства за адресою: м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, буд. 151А, з питань дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, пального.
ГУ ДПС у Дніпропетровській області надіслало позивачу запит від 02.09.2022 про надання пояснень та завірених належним чином документів, а саме: витяг з ЄДРПОУ; довідку про внесення місць зберігання алкогольних напоїв до ЄДР; договір оренди; ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями; залишки алкогольних напоїв по кожній позиції на складському приміщенні станом на 01.09.2022 та 02.09.2022.
Керівником філії Товариства супровідним листом від 05.09.2022 № 75 ГУ ДПС у Дніпропетровській області надавалися відповідачу витребувані документи, окрім витягів з реєстрів в силу положень абзацу третього пункту 81.3. статті 81 Податкового кодексу України.
ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведено фактичну перевірку позивача з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні виробництва, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, а саме складу, що розташований за адресою: м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, буд. 151А.
За результатом перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області складено акт від 12.09.2022 № 1555/04-36-09-01/31566495 (далі - Акт), яким зафіксовані такі обставини та порушення.
До перевірки надано: ліцензії № 100553 та № 990209202100035; договір оренди; виписку з ЄДР; залишки алкогольної продукції на складі станом на 01.09.2022; інші документи.
Згідно з доводами позивача, ним до перевірки надавалися копії заяви про внесення місць зберігання алкогольних напоїв (тютюнових виробів) до Єдиного Державного реєстру від 05.04.2022, про що відповідачем не зазначено в Акті.
Натомість перевіркою встановлено, що Товариство здійснює діяльність на підставі ліцензій №100553 та № 990209202100035. При цьому, в Акті зазначено, що Товариством не надано до перевірки довідку про внесення місця зберігання алкогольних напоїв, крім силу та пері, сидру та перрі до ЄДР.
В ході проведення фактичної перевірки Товариства за адресою складського приміщення: м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, буд. 151 а, встановлено факт зберігання 51469 пляшок алкогольних напоїв, згідно наданого Товариством належним чином завіреного документального і фактичного залишку алкогольних напоїв на складському приміщенні за адресою: м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, 151 А від 01.09.2022, у місці не внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання оптових партій алкогольних напоїв, чим порушено статтю 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального».
Не погоджуючись з висновками Акту, позивач подав відповідачу заперечення № 1452 від 28.09.2022, в яких зазначив про відсутність підстав для проведення відносно позивача фактичної перевірки, відсутність факту порушення ним статті 15 Закону № 481/95-ВР, у зв'язку з незабезпеченням ДПС України внесення місця зберігання алкогольних напоїв - складу до Єдиного державного реєстру, за заявою позивача. Одночасно вказав, що згідно з підпунктом 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 № 314 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану», в редакціях від 18.03.2022 та від 29.07.2022, чинній на час проведення фактичної перевірки, установлено, що на період воєнного стану зупиняється перебіг строків звернення за отриманням публічних послуг, визначених законодавством. З дня припинення чи скасування воєнного стану перебіг зазначених строків продовжується з урахуванням часу, що минув до їх зупинення. При цьому, діяльність з виробництва та торгівлі зокрема алкогольними напоями, відповідно до Закону № 481 не віднесена до Переліку видів господарської діяльності, які не можуть провадитися на підставі подання декларації в умовах воєнного стану, наведених у Додатку 2 до Постанови № 314. Отже Товариством вжито передбачених законом заходів для внесення місця перевірки до Єдиного реєстру, незважаючи на зупинення строків, натомість контролюючим органом жодного рішення у встановлений законом спосіб та строки прийнято не було, проте проведено перевірку.
За результатом розгляду заперечень позивача, висновки Акту визнані такими, що відповідають вимогам чинного законодавства та є обов'язковими для виконання.
Відповідно до висновку №170/04-36-09-01-14 від 17.10.2022 на заперечення до Акту, незважаючи на приписи постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 165 «Про зупинення строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру», саме Закон України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» регулює діяльність у сфері виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, та згідно з якими така підлягає ліцензуванню.
Аналіз вказаних положень Закону № 481, дає підстави зробити висновок, що дія інших нормативно-правових актів, зокрема Постанови № 165, може поширюватись на зазначені відносини лише у випадках, передбачених Законом № 481, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, зупинення строків надання адміністративних послуг не звільняє ТОВ «Фірма «Дісна» від обов'язку виконання передбачених Законом № 481 вимог, а саме: реєстрації місця зберігання алкогольних напоїв (складу) у Єдиному реєстрі зберігання. Також звернуто увагу, що недотримання суб'єктами господарювання вимог Закону № 481 призведе до втрати належного контролю з боку Держави за виробництвом та обігом підакцизних товарів, які відносяться до високоліквідної трупи, а також виробництво та споживання яких потребує державного нагляду у зв'язку з підвищеною небезпекою або шкодою для здоров'я громадян, до можливої тінізації ринку таких товарів та втрат бюджету із сплати податків, що матиме негативний вплив на фінансування Збройних Сил України, соціальних виплат та сприятиме підвищенню соціальної напруги у суспільстві у воєнний час.
На підставі Акту, відповідачем прийнято рішення від 24.10.2022 № 000249/04-36-09-01/31566495 про застосування фінансових санкцій, яким за порушення частини 60 статті 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР, відповідно до статті 17 вказаного закону, до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 6 919 830,00 грн. за зберігання алкогольних напоїв у місцях не внесених до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся в адміністративному порядку зі скаргою до Державної податкової служби України, за результатом розгляд якої скарга залишена без задоволення, а спірне рішення - без змін.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Виходячи з наведених норм основного закону у зв'язку з положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним закріпленим процесуальним законом критеріям.
При цьому, принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.
Зокрема, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) (заява № 37801/97, пункт 36), вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
Разом з тим, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - Кодекс).
За приписами підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Кодексу, податкове законодавство України ґрунтується, у тому числі, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Відповідно до статті 20 Кодексу, контролюючі органи мають право, зокрема: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4. пункту 20.1.); визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.18. пункту 20.1.); застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 20.1.19. пункту 20.1.).
Водночас, посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, окрім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1., 21.1.4. пункту 21.1. статті 21 Кодексу).
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1. статті 75 Кодексу).
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3. пункт 75.1. статті 75 Кодексу).
Відповідно до підпункту 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 Кодексу, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 80.5. статті 80 Кодексу).
Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (пункт 80.7. статті 80 Кодексу).
З матеріалів справи встановлено, що перевірка філії позивача призначена наказом ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 2335-П від 01.09.2022, який прийнято, як вбачається з його змісту, на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2. статті 80, підпункту 69.2. пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, з питань дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, пального.
Разом з тим, за доводами позивача, у контролюючого органу були відсутні дійсні та фактичні підстави для прийняття наказу про проведення фактичної перевірки, оскільки у наказі на проведення перевірки не наведені фактичні підстави для її призначення та не відображено, яка саме інформація про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв або здійснення яких функцій, визначених відповідним законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу алкогольних напоїв, стали підставою для призначення фактичної перевірки позивача, тому були відсутні правові підстави для її проведення.
Позивач допустив представників відповідача до проведення фактичної перевірки на підставі наказу та направлень на перевірку, що на думку відповідача засвідчило його згоду з підставами для проведення такої перевірки.
Проте суд зазначає, що згідно із висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 24.02.2022 по справі № 520/5314/2020, платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки у випадках передбачених пунктом 81.1 статті 81 ПК України. Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов'язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.
Незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Подібні за змістом висновки наведені у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суд у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18.
Також суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення. З урахуванням цього, суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов'язання.
Верховний Суд у постанові від 28.05.2024 у справі №280/1431/23 дійшов висновку, що у судовій практиці прийнято розрізняти юридичну підставу, як елемент підстави для проведення перевірки, та фактичну підставу, яка розкриває сукупність обставин, що характеризують (зумовлюють) юридичну підставу. Відображенням юридичної підстави є наведення у наказі податкового органу відповідної норми ПК України, яка надає право для проведення перевірки. Відображенням фактичної підстави вважається наведення конкретних обставин (фактів), існування яких вказує на наявність юридичної підстави.
Враховуючи вищенаведені обставини справи судом встановлено, що в наказі про проведення перевірки № 2335-П від 01.09.2022 відповідачем лише здійснено посилання на юридичну підставу (підпункт 80.2.5 пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України), проте не наведено фактичної підстави, яка саме інформація відносно позивача про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування алкогольних напоїв або здійснення яких саме функцій, визначених відповідним законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу алкогольних напоїв, стали підставою для призначення фактичної перевірки щодо позивача, що свідчить про недоведеність належним чином наявності правових підстав для проведення фактичної перевірки позивача та ставить під сумнів правомірність сформованих за результатом такої перевірки висновків.
Окрім вищенаведеного, щодо змісту порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, встановленого відповідачем під час фактичної перевірки позивача, що стало підставою для прийняття спірного рішення, суд зазначає таке.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначає Закон України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон № 481).
Стаття 1 Закону № 481 визначає такі поняття, зокрема: місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання; Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться податковими органами і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Відповідно до статті 15 Закону № 481 зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.
Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.
До заяви додаються копія виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвідчена нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.
Довідка про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру видається суб'єкту господарювання (у тому числі іноземному суб'єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) протягом семи календарних днів від дня подання заяви. Ведення Єдиного реєстру та видача довідок про внесення місць зберігання до Єдиного реєстру здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Органи влади забезпечують вільний доступ до відомостей, які містяться в Єдиному реєстрі.
Судом з матеріалів справи встановлено, що не заперечується та не спростовується відповідачем належними і допустимими доказами, позивач здійснює свою діяльність (оптову торгівлю алкогольними напоями) через філії на підставі ліцензій.
Місце зберігання алкогольних напоїв Дніпропетровської філії позивача, де відповідачем проведена фактична перевірка, - склад за адресою: м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, буд. 151А, використовується позивачем на законних підставах (на підставі договору суборенди).
Для внесення складу Дніпропетровської філії до Єдиного реєстру позивач звернувся до ДПС України з заявою від 05.04.2022, яка належним чином була отримана та зареєстрована адресатом, проте всупереч положень статті 15 Закону № 481 протягом семи календарних днів від дня подання вказаної заяви, контролюючим органом не було видано позивачу довідку про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру, які і не було надано відповіді щодо відмови чи повернення такої заяви позивача.
Таким чином, позивач вчинив усі необхідні дії, передбачені положеннями Закону № 481 для внесення складу Дніпропетровської філії до Єдиного реєстру. Натомість, контролюючий орган всупереч наведених положень Закону № 481 у встановлений строк не здійснив внесення даних про склад філії позивача до Єдиного реєстру, внаслідок чого фактично позивач несе негативні наслідки у вигляді застосування до нього фінансової відповідальності спірним рішенням.
Разом з тим, відповідач обґрунтовує таку поведінку контролюючого органу прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 165 «Деякі питання реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, якою зупинені строки надання адміністративних послуг суб'єктами їх надання та видачу дозвільними органами документів дозвільного характеру на час воєнного стану в Україні.
Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 № 314, а саме підпунктом 4 пункту 1 установлено, що на період воєнного стану зупиняється перебіг строків звернення за отриманням публічних послуг, визначених законодавством. З дня припинення чи скасування воєнного стану перебіг зазначених строків продовжується з урахуванням часу, що минув до їх зупинення.
Відповідно до висновку №170/04-36-09-01-14 від 17.10.2022 на заперечення до Акту, незважаючи на приписи постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 165 «Про зупинення строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру», саме Закон України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» регулює діяльність у сфері виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, та згідно з якими така підлягає ліцензуванню.
Разом з тим, відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Натомість відповідачем не подані суду документи та матеріали, які б підтвердили висновки, встановлені в Акті та покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
У зв'язку з наведеним суд доходить висновку, що оскільки в основу прийняття спірного рішення покладені висновки контролюючого органу, не підтверджені документально, то таке рішення не відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, тож наявні достатні правові підстави для визнання такого рішення протиправним.
Суд також не залишає поза увагою ту обставину, що штрафна санкція застосовна до позивача відповідно до статті 17 Закону № 481, ймовірно саме за зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень. При цьому, незрозуміло, яким чином здійснено розрахунок застосовної штрафної санкції, оскільки перевірка, як зазначено в Акті, проводилась вибірково та відсутні докази вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, на відповідну суму для визначення розміру штрафу.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, норм чинного на момент прийняття спірного рішення законодавства та наведених у рішенні правових позицій Верховного Суду, суд доходь висновків про те, що наведені відповідачем в акті перевірки висновки, покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, є непідтвердженими та не можуть бути підставою для застосування до позивача штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
З наведених вище мотивів та враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає спірне податкове повідомлення-рішення таким, що не відповідає критеріям правомірності та підлягає скасуванню в силу своєї протиправності.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Враховуючи встановлені обставини справи в сукупності суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.
У підсумку, з урахування вищезазначеного в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у сумі 26840,00 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
У взаємозв'язку з вищенаведеним та керуючись статтями 6, 7, 9, 14, 73-78, 90, 132, 134, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дісна» задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 11.10.2022 № 6864/15-32-09-04-18/31566495, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дісна» застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 28179086,70 грн з платежем адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дісна» (код ЄДРПОУ 31566495; проспект Соборності, 15, м. Київ, 02160) сплачений судовий збір у розмірі 26840 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної податкової служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370; вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Василенко Г.Ю.