про відмову у забезпеченні позову
27 жовтня 2025 року Київ № 320/52544/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову в межах адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області про визнання протиправними і скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,
до Київського окружного адміністративного суду 24.10.2025 звернувся ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Івахненка Ю.О. з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області.
Просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 02.10.2025 № 262 про відкликання дозволу на імміграцію громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 02.10.2025 № 801122600004317 про відкликання посвідки на постійне проживання громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області поновити дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 24.04.2008 громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та посвідку на постійне проживання № НОМЕР_1 від 28.09.2020;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області направити інформацію до територіальних органів ДМС України та в Адміністрацію державної прикордонної служби про протиправність і скасування рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 02.10.2025 № 262 про відкликання дозволу на імміграцію громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області направити інформацію до ДМС України про видалення з бази даних ДМС України інформації про недійсність посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 на ім'я громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Разом із позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, яка зареєстрована 27.10.2025, у якій заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 02.10.2025 №262 про відкликання дозволу на імміграцію громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі;
- зупинення дії рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 02.10.2025, в частині якого відкликається та визнається такою, що підлягає вилученню, посвідка на постійне проживання серії № НОМЕР_1 від 28.09.2020, видана громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування цієї заяви заявник зазначає, що до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області надійшло подання Управління міграційної поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві від 26.09.2025 (1529094) № 375098-2025 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 02.10.2025 № 262 скасовано дозвіл на імміграцію заявнику, і, того ж дня рішенням Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області від 02.10.2025 № 801122600004317 скасовано посвідку на постійне проживання заявнику. Згідно з рішенням від 02.10.2025 № 801122600004317, на підставі висновку Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 02.10.2025, визнано недійсною та такою, що підлягає вилученню, посвідку на постійне проживання № НОМЕР_1 від 28.09.2020, видану заявнику.
Зазначили, що заявник 14.08.2025 в'їхав на територію України в пункті пропуску «Могилів-Подільський» та станом на 30.09.2025 не виїжджав, тобто перебуває на території України.
Про необхідність вжиття заходів забезпечення позову зазначено, що подальша дія рішення від 02.10.2025 № 801122600004317 може призвести до того, що у разі задоволення судом позовних вимог за результатами розгляду адміністративної справи, заявнику доведеться докласти значних зусиль та витрат для відновлення порушеного права, у т.ч. щодо повернення на територію країни, зокрема, шляхом можливого ініціювання інших судових проваджень. На переконання заявника, невжиття заходів забезпечення позову становитиме очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам заявника, який повинен буде залишити територію України, у той час як наразі може бути прийнято рішення про примусове повернення з території України заявника на територію Азербайджану та заборону в'їзду на територію України, що ускладнить чи унеможливить виконання рішення у справі. Означене питання, як стверджує заявник, вже порушене у висновку про скасування посвідки на постійне проживання на території України, а тому ризики є очевидними та реалістичними, оскільки про це прямо зазначено у висновку.
Просили взяти до уваги, що заявник перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб між подружжям укладено на території Азербайджанської Республіки у встановленому законом порядку. Подружжя має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - має українське свідоцтво про народження, що підтверджує його громадянство України; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримав свідоцтво про народження в Грузії у зв'язку з неможливістю оформлення документів на території України під час активних бойових дій та вимушеної евакуації родини заявника через збройну агресію проти України. Наразі дружина заявника та малолітні діти постійно проживають в Києві, мають місце реєстрації та фактично утворюють єдину сім'ю, пов'язану спільним побутом, веденням господарства та вихованням дітей. Заявник забезпечує родину матеріально, утримує дітей, бере участь у їхньому вихованні та навчанні, виконує всі обов'язки чоловіка та батька. На думку заявника, рішення про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання є фактичним відривом особи від сім'ї, що суперечить статті 51 Конституції України, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також принципам збереження сімейних зв'язків, закріпленим у Сімейному кодексі України.
Крім того, заявник навчається у Харківському автомобільно-дорожньому фаховому коледжі з 01.09.2024 за денною формою навчання зі спеціальності «Правознавство», ОПП «Правознавство», галузі знань 08 «Право», тобто є студентом. Окрім того, зазначає, що є власником трьох транспортних засобів, зареєстрованих на його ім'я, що свідчить про наявність стабільних майнових інтересів, тісно пов'язаних з територією України, а також є власником спеціального засобу - пристрою для відстрілу гумових куль, із наявністю чинного дозволу на зберігання та носіння зброї.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу на таке.
За положеннями статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
При цьому, частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Для задоволення судом поданої заявником заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного з наслідків, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Із системного аналізу зазначених положень убачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника має бути очевидною.
Отже метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку суб'єкта владних повноважень, щоб забезпечити заявнику реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Перевіривши зазначені в заяві про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності викладеним нормам та обставинам, суд доходить висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та про відсутність підстав для її задоволення, оскільки вжиття заходів забезпечення позову вимагатиме фактично розглянути спір по суті, з установленням всіх фактичних обставин справи.
Важливим для врахування є те, що у межах розгляду цієї заяви, судом не може даватись оцінка правомірності/протиправності оскаржуваним рішенням, оскільки встановлення очевидності ознак їх протиправності без розгляду справи по суті, є неприпустимим, адже саме під час розгляду спору по суті, учасниками справи надаються відповідні докази на підтвердження своєї правової позиції, забезпечується принципи змагальності та рівності учасників справи.
Слід відмітити, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав уважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Разом із тим, у разі забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень, суд фактично надасть правову оцінку їх правомірності до розгляду справи по суті, що у свою чергу не відповідає завданням адміністративного судочинства.
Суд констатує, що така обов'язкова умова для забезпечення позову як наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, може бути встановлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності, як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Отже на цьому етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень. Крім того, встановлення ознак протиправності оскаржуваних рішень є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, ураховуючи предмет позову, що є неприпустимим на цій стадії судового процесу.
Також суд зазначає, що всі наведені заявником обставини у позовній заяві потребують доказування, крім того, їх не можна вважати такими, що очевидно призведуть до заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі або свідчать про очевидність ознак їх протиправності.
За вказаних обставин суд доходить висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову за відсутності доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також за відсутності реальної загрози невиконання судового рішення у випадку ухвалення його на користь заявника.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали надіслати (видати) особі, яка подала заяву.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Скрипка І.М.