27 жовтня 2025 року Київ справа №320/45206/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Калинівської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Калинівської селищної ради.
Просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невидачі позивачу акта про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) за ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Калинівську селищну раду видати ОСОБА_1 акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) за ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що позивач здійснює постійний догляд за своїм вітчимом ОСОБА_2 , у зв'язку із чим він звернувся до відповідача для отримання акта про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) за ОСОБА_2 . Вказав, що надана відповідачем на таке звернення відповідь не містить відомостей про відмову у видачі акта встановлення факту здійснення постійного догляду, а також про дату та факт прийняття рішення про відмову комісією проводити перевірку факту здійснення догляду за особами з інвалідністю І чи ІІ групи, які потребують постійного догляду.
Ухвалою суду від 09.10.2024 провадження у справі відкрито, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 .
Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.
Третьою особою письмових пояснень щодо спірних відносин не надсилалося.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 є пасинком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджуються свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 26.12.1972, відповідно до якого матір'ю позивача є ОСОБА_3 , а також свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_2 від 30.04.1986, з якого видно, що матір позивача ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1
ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І групи, яка через похилий вік та повну втрату зору потребує піклування та постійного догляду. Це підтверджується: висновком про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 14.05.2024; рішенням засідання лікарсько-консультативної комісії від 14.05.2024; висновком про необхідність забезпечення особи з обмеженнями повсякденного функціонування допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) №136 від 15.04.2024; індивідуальною програмою реабілітації №552 від 15.04.2024; довідкою МСЕК від 09.04.2024.
3 2014 року позивач без реєстрації місця проживання постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_2 , що підтверджується актом обстеження Калинівської селищної ради №826 від 29.07.2024.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір позивача ОСОБА_3 , що вбачається із свідоцтва про смерть НОМЕР_3 від 04.04 2022.
20.02.2024 ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю інших осіб, які можуть за ним доглядати, в приміщенні нотаріуса, підписав заяву, засвідчену нотаріально, де зазначив, що у зв'язку з похилим віком та станом здоров'я не може повноцінно піклуватися про себе, а тому потребує стороннього догляду, а також цим повідомив, що обрав саме позивача - ОСОБА_1 , свого пасинка, для догляду за ним.
20.05.2024 позивач звернувся із заявою до відповідача про видачу акта встановлення факту здійснення постійного догляду за вітчимом ОСОБА_2 , на підставі того, що останній є особою з інвалідністю І групи та потребує постійного догляду.
12.06.2024 позивач отримав лист №1103/02-18, яким відповідач повідомив, що уповноваженими особами не встановлено родинних зв'язків між позивачем та ОСОБА_2 , тому дія постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» на позивача не поширюється. При цьому, тут же вказано, що рішенням виконавчого комітету Калинівської селищної ради від 24.11.2022 №242-20 уповноважено посадових осіб Калинівської селищної ради проводити перевірку факту здійснення догляду за особами з інвалідністю І чи ІІ групи, які потребують постійного догляду та затверджено Положення про складання акта встановлення факту здійснення догляду. Повідомлено і те, що 23.04.2024 уповноваженими особами проведено перевірку факту здійснення догляду, зазначеного у зверненні.
Позивач вважає, що відповідач неналежно розглянув його заяву, а тому звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним відносинам, суд виходить із наступного.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом пункту 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: члени сім'ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю І або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім'ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім'ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я). У разі відсутності членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім'ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю І або II групи.
За визначенням у підпункті 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються й батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені. Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Перелік членів сім'ї третього ступеня споріднення у законодавстві не закріплено.
Відповідно до пункту 61 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (Порядок №560) військовозобов'язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та не отримують компенсації (допомоги, надбавки) на догляд за ними, для розгляду питання надання їм відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації звертаються за встановленням факту здійснення постійного догляду із заявою у довільній формі на ім'я керівника виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, районної у м. Києві військової адміністрації за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання особи, зазначеної у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за якою здійснюється догляд. У заяві повинні бути зазначені такі відомості про військовозобов'язаного, який здійснює постійний догляд: прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання, контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті); відомості про особу, за якою здійснюється постійний догляд (прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), адреса зареєстрованого/задекларованого місця проживання, контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті).
Районні, міські держадміністрації (військові адміністрації), виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад для розгляду документів щодо встановлення факту здійснення військовозобов'язаним постійного догляду за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», утворюють постійно діючу комісію із встановлення факту здійснення особою постійного догляду.
Комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду здійснює розгляд заяви протягом десяти календарних днів з дати її подання.
До складу комісії із встановлення факту здійснення особою постійного догляду можуть входити депутати місцевої ради, представники виконавчих органів місцевого самоврядування, громадських організацій загальною чисельністю не менше ніж п'ять осіб.
Під час своєї роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду:
відвідує місце проживання особи, за якою здійснюється постійний догляд, зазначене у заяві військовозобов'язаного, для встановлення факту здійснення постійного догляду;
перевіряє відомості щодо наявності/відсутності інших осіб, які здійснюють постійний догляд за особою, зазначеною в заяві, зокрема інформацію щодо наявних прийнятих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад рішень про надання соціальних послуг з догляду за особою, за якою здійснює догляд військовозобов'язаний, за її задекларованим/зареєстрованим місцем проживання.
За результатами роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду складає та надає військовозобов'язаному акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).
Затверджена форма акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8 до Порядку №560) містить, зокрема, поле (графу) для зазначення родинного зв'язку між особою, яка здійснює постійний догляд, та особою, за якою здійснюється догляд, а також поле для проставлення відмітки про те, що установлено факт здійснення постійного догляду підтверджено/не підтверджено.
Аналіз наведених положень пункту 61 Порядку №560, а також форми акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8 до Порядку №560), свідчить, що за результатом розгляду заяви відповідач мав скласти акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду, у якому зафіксувати результати своєї роботи шляхом заповнення відповідних полів форми.
При цьому, Порядком №560 не врегульовано, однак є логічним те, що будь-які рішення стосовно яких не передбачено окремої форми, комісія приймає у формі протоколу.
Разом із тим, відповідачем не складено акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду, як і рішення про відмову у такому встановленні, тобто не надано доказів прийняття комісією належного рішення за результатом розгляду відповідного звернення позивача.
Так само не вбачається, що відповідач перевіряв відомості щодо наявності/відсутності інших осіб, які здійснюють постійний догляд за ОСОБА_2 , як того вимагається при розгляді відповідної заяви.
Також суд звертає увагу, що позивач подав названу вище заяву у травні 2024 року, а відповідач у листі від 12.06.2024 повідомляв, що уповноваженими особами Калинівської селищної ради 23.04.2024 проводилась перевірка факту здійснення догляду, зазначеного у зверненні. Тобто наявні хронологічні неузгодженості.
Також у названому листі відповідачем зазначалося про відсутність родинних зв'язків між позивачем і ОСОБА_2 .
У той же час, суд наголошує, що на етапі встановлення факту догляду і складання акта про це не встановлюється наявність у особи права на відстрочку у зв'язку із постійним доглядом за особою з інвалідністю I або II групи, а лише фіксується відповідний факт.
До того ж, у законодавстві не визначено поняття «члена сім'ї третього ступеня споріднення».
Дійсно, у примірній формі акта, яка міститься у додатку 8 до постанови Кабінету міністрів №560, наявна графа «родинний зв'язок між особою, яка здійснює постійний догляд, та особою, за якою здійснюється догляд» і графи «першого ступеня споріднення», «другого ступеня споріднення», «третього ступеня споріднення».
Разом із тим, неможливість встановлення належності особи до відповідного ступеня спорідненості не закріплена законодавцем як підстава для відмови у видачі акта встановлення факту здійснення особою постійного догляду.
Таким чином, за наведеного у сукупності, суд резюмує, що у межах спірних відносин відповідач допустив протиправну бездіяльність по розгляду заяви про видачу акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду за ОСОБА_2 .
Отже, фактично заява позивача належним чином не розглянута, оскільки рішення як такого за результатами її розгляду не прийнято.
При цьому, питання видачі акта встановлення факту здійснення догляду є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу - відповідача.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади і місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою в оцінюванні і діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи, органи місцевого самоврядування та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
За таких обставин суд не може підміняти інший орган державної влади чи місцевого самоврядування та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.
Тому, з метою захисту прав позивача, належить зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву про видачу акта про встановлення факту здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позову.
За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частинами першою та сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно частини третьої статті 139 цього ж Кодексу при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем сплачено судовий збір у сумі 2422,4 грн.
Оскільки за результатом судового розгляду даної справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, позивачу підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень сплачений судовий збір в сумі 1 211,2 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Калинівської селищної ради щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про видачу акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду за ОСОБА_2 .
Зобов'язати Калинівську селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду за ОСОБА_2 та прийняти рішення за наслідками її розгляду, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Калинівської селищної ради (код ЄДРПОУ: 04359873; місцезнаходження: 08623, Київська область, Фастівський район, смт Калинівка, вул. Центральна, буд. 57) судові витрати позивача на сплату судового збору у сумі 1 211,2 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.