24 жовтня 2025 року Справа № 280/6570/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
30.07.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 14.01.2024 по 18.05.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році.
2. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2025 року по 18.05.2025 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2025 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
4. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 14.01.2024 по 18.05.2025 з врахуванням березня 2018 року, як базового місяця, з урахуванням абзаців четвертого, п'ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078.
5. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 14.01.2024 по 18.05.2025 з врахуванням березня 2018 року, як базового місяця, з урахуванням абзаців четвертого, п'ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078.
6. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги по звільненню у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 за 30 календарних місяців, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року.
7. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги по звільненню у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 за 30 календарних місяців, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року.
8. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» з розрахунку 100000 гривень на місяць за період з 14.01.2024 по 01.08.2024 р.
9. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» з розрахунку 100000 гривень на місяць за участь у бойових діях за період з 14.01.2024 по 01.08.2024 р.
10. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 27 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік, за 10 календарних днів за 2025 з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року.
11. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 27 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік, за 10 календарних днів за 2025 з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року.
12. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з перебуванням на лікуванні та у відстустці за станом здоров'я внаслідок бойового травмування та у відпустці за станом здоров'я на 30 календарних днів у період з 01.08.2024 року по 06.05.2025.
13. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з перебуванням на лікуванні та у відпустці за станом здоров'я внаслідок бойового травмування та у відпустці за станом здоров'я на 30 календарних днів у період з 01.08.2024 р. року по 06.05.2025 р.
14. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку військовослужбовець отримував під час проходження служби.
15. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку військовослужбовець отримував під час проходження служби.
16. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невидачі ОСОБА_1 довідки про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 01.01.2025 року.
17. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 видати ОСОБА_1 , довідку про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 01.01.2025 року.
18. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2025 року.
19. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2025 року.
20. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , підйомної допомоги у зв'язку з переїздом на нове місце служби (проживання) у розмірі місячного грошового забезпечення.
21. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 видати ОСОБА_1 , нарахувати та виплатити підйомну допомогу у зв'язку з переїздом на нове місце служби (проживання) у розмірі місячного грошового забезпечення.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно на день прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_4 не проведено повного розрахунку при звільненні, що й зумовило звернення до суду.
Відповідач надав витребувані судом документи.
Ухвалою від 04.08.2025 у справі відкрите спрощене позовне провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Позивач проходив військову службу за контрактом в період з 31.10.2022 по 18.05.2025,що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_5 . В період з 14.01.2024 по 18.05.2025 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Відповідно до довідки №9489 від 01.06.2025 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Позивач дійсно в період з 14.01.2024 по 01.08.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в н.п. Победа Покровського району Донецької області, н.п. Костянтинівка Покровського району Донецької області, н.п. Очеретине Покровського району Донецької області, н.п. Калинівка Бахмутського району Донецької області, н.п. Часів Яр Бахмутського району Донецької області, н.п. Нью- Йорк Бахмутського району Донецької області.
Відповідно до первинної медичної карти (форма 100), 01.08.2024 позивач отримав поранення.
Відповідно до довідки про обставини травми №551 від 03.08.2024, позивач 01.08.2024 одержав вибухову травму. Вогнепальне осколкове поранення попереку зліва. (вказати вид, характер і локалізацію поранення, травми, контузії, каліцтва) За обставин: під час виконання бойового завдання, пов'язаного із захистом Батьківщини, поблизу населеного пункту Нью-Йорк Донецької області, внаслідок ворожого мінометного обстрілу. Під час отримання поранення перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилет та кевларовий шолом).
Відповідно до свідоцтва про хворобу №758 поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини 13. Постанова про придатність до військової служби, служби за військовою спеціальністю, тощо: На підставі статті 77-а, 55-а графи II Розкладу хвороб непридатний до військової служби.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_6 №147 від 18.05.2025 відповідно до пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", нижчепойменованих осіб рядового, сержантського та старшинського складу ЗВІЛЬНИТИ 3 військової служби У ВІДСТАВКУ ЗА ПІДПУНКТОМ "б" (за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку): Солдата ОСОБА_2 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , колишнього водія- електрика взводу безпілотних авіаційних комплексів штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 . (додаток 21)
Відповідно до військового квитку серії НОМЕР_5 позивача знято з військового обліку 25.06.2025.
Позивач зазначає, що станом на день прийняття наказу про виключення його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_4 (03.03.2025), відповідач не провів з позивачем розрахунків щодо:
- виплати грошового забезпечення з 14.01.2024 по 18.05.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи за відповідним законом України про державний бюджет України станом на 01 січня 2024 року, на 01 січня 2025 року відповідно;
- виплати індексації грошового забезпечення за період з 14.01.2024 по 18.05.2025 з урахуванням березня 2018 року, як базового місяця, з урахуванням абзаців четвертого, п'ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078;
- одноразової грошової допомоги по звільненню у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 за 2 роки 6 місяців 18 днів (30 місяців), з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року;
- грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року відповідно до "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260;
- -виплатити компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2024 рік (27 діб);
- виплатити компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2025 рік (10 діб);
- компенсації за неотримане речове майно на підставі довідки від 01.01.2025 р., у виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами років
- підйомної допомоги у разі переїзду на нове місце відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженою наказом МОУ від 05.02.2018 №45;
- виплати додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» з розрахунку 100000 гривень на місяць за періоди з 14.01.2024 по 01.08.2024;
- виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з перебуванням на лікуванні та у відпустці за станом здоров'я внаслідок бойового травмування, отриманого приймаючи безпосередню участь у бойових діях під час захисту Батьківщини за період з та у відпустці за станом здоров'я на 30 календарних днів у період з 01.08.2024 по 06.05.2025.
Вважаючи, таку бездіяльність відповідача щодо не проведення вищевказаних виплат протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між Державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII.
Згідно з частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон України №2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону України №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
За приписами частини першої статті 9 Закону України №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно частин другої, третьої статті 9 Закону України №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
З 01.01.2008 розміри грошового забезпечення військовослужбовців були установлені Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294.
У подальшому, Кабінетом Міністрів України 30.08.2017 з питання визначення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців прийнято постановою «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704.
Згідно пункту 10 Постанови №704 згадане нормативне рішення набирало чинності з 01.01.2018.
Згідно пункту 4 Постанови №704 (у первинній редакції на дату прийняття) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Таким чином, Урядом України було запроваджено дві розрахункові величини обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 №1052 до пункту 10 Постанови №704 були внесені зміни у частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту було перенесено з 01.01.2018 на 01.01.2019.
Таким чином, станом на 01.01.2018 Постанова №704 не діяла, а питання розмірів грошового забезпечення військовослужбовців було регламентовано постановою Кабінету Міністрів України №1294.
При цьому, пунктом 4 Постанови №704 у редакції Постанови Кабінету Міністрів України №103 було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 01.03.2018 Урядом України запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладом за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Пункт 4 Постанови №704 у редакції постанови Кабінету Міністрів України №103 діяв до моменту скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 у межах справи №826/6453/18 (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020), тобто до 29.01.2020.
З 29.01.2020 відновлена юридична дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, де передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Відтак, з 29.01.2020 знов почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Проте, згідно пункту 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VІІІ мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №200/3757/20-а.
Відтак, під час розв'язання колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону України №1774-VІІІ та пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704, у редакції до внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України №103, перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.
Водночас, з 29.01.2020 була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладом за військовим званням, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладом за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом станом на 01.01.2018.
З вказаного слідує, що 29.01.2020 настала подія підвищення розміру винагороди за службу діючого військовослужбовця за складовими: оклад за посадою та оклад за військовим званням за рахунок виникнення у суб'єкта владних повноважень органу фінансового забезпечення обов'язку обраховувати ці показники із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, тобто станом на 01.01.2020, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
З 01.10.2020 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 №1038, яка також внесла зміни до порядку обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
Також, Верховний Суд дійшов висновку, що відповідач, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача з 01.01.2020 такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, діяв протиправно.
Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постановах від 02.08.2022 по справі №440/6017/21, від 12.09.2022 по справі №500/1813/21, від 22.03.2023 по справі №340/10333/21.
Таким чином, суд зазначає, що базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Постановою від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (далі - Постанова № 481), яка набрала чинності з 20.05.2023, Кабінет Міністрів України абзац перший пункту 4 Постанови № 704 виклав в такій редакції: Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, Постановою № 481 визначено, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб здійснюється виходячи з розміру 1762 гривні, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Вказана Постанова Кабінету Міністрів України № 481 набула чинності 20 травня 2023 року.
Отже, у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 12.05.2023 №481, яка набрала чинності з 20.05.2023, відсутні підстави для перерахунку грошового забезпечення із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня календарного року.
Судом враховано, що в подальшому рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 неправомірними. Визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
При цьому, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 та від 11.09.2024 у справі №554/154/22, наголошувала на тому, що суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб'єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).
Отже, зважаючи на те, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року, яким визнано нечинними положення постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, набрало законної сили 18.06.2025, то відповідно наведений нормативно-правовий акт втратив чинність 18.06.2025, що свідчить про правомірність його застосування відповідачем з 20.05.2023 по 18.06.2025.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 червня 2025 року по справі №280/8605/24, в якій ВС зауважив, що визнання у судовому порядку пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481 нечинним не породжує для позивача юридичних наслідків, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні положення зазначеної постанови були чинними.
За таких обставин, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення військовослужбовця за період з 14.01.2024 по 18.05.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2024 року по 18.05.2025 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 та станом на 01.01.2025 задоволенню не підлягають.
Стосовно невиплати індексації грошового забезпечення позивачу у період 14.01.2024 по 18.05.2025, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення (надалі - Закон № 1282-ХІІ), індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ч. 1 № 1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.
Стаття 3 Закону України № 1282-ХІІ передбачає, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Відповідно до статей 4, 6 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка, а з 2016 року - 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
За змістом п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Відповідно до п. 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Обчислення індексу споживчих цін для визначення порогу індексації величини приросту індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком шляхом множення місячних індексів споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли за результатами такого обчислення величина індексу споживчих цін перевищить поріг індексації, який встановлено в розмірі 103 відсотка.
Після перевищення такого порогу індексації для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається знову, з місяця наступного за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив цей поріг індексації.
При цьому величина приросту індексу споживчих цін для проведення кінцевої індексації (коефіцієнт індексації), розрахована між цими проміжками, розраховується як добуток сум проміжних індексів споживчих цін перевищення порогу індексації помножений на коефіцієнт 100.
Відповідно до Порядку № 1078 індексації підлягає заробітна плата у межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина заробітної плати, яка перевищує прожитковий мінімум, індексації не підлягає), розмір якого щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України.
Розмір індексації розраховується за формулою:
І = Д x Кі / 100, де
І сума індексації;
Д індексований дохід (в межах прожиткового мінімуму);
Кі коефіцієнт індексації (величина приросту індексу споживчих цін).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Відповідно до п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується з 01.12.2015).
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці.
Слід зазначити, що відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
При цьому, нормами Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.08.2019 року по справі № 825/694/17, від 10 вересня 2020 року у справі № 200/9297/19-а, яка враховується відповідно до положень частини 5 статті 242 КАС України.
За спірний період служби нарахування індексації, оклади військовослужбовцям підвищувалися в березні 2018 року згідно з Постановою № 704.
На офіційному публічному веб - ресурсі Державної служби статистики України розміщено індекси споживчих цін у 1991-2022 роках за електронним посиланням: http://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cn_rik/isc/isc_u/isc_m_u.htm.
Відповідно п. 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Подібна правова позиція раніше була висловлена Верховним Судом у постанові від 04.04.2018 у справі № 822/1110/16, у постанові від 20.12.2019 у справі №822/1731/16, у постанові від 13.03.2020 у справі № 803/1565/17.
З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив військову службу за контрактом в період з 31.10.2022 по 18.05.2025, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_5 . В період з 14.01.2024 по 18.05.2025 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Отже, до березня 2018 року (часу підвищення посадового окладу і зміни базового місяця індексації) позивач не проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Посадовий оклад позивача, який був призваний на військову службу у 2022 році, у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався та визначався Постановою № 704, яка вже діяла на момент призначення останнього в квітні 2022 року на посаду.
Так, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суми індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.
Так, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку №1078.
У цьому контексті суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Так, в рамках розгляду даної справи відповідач повинен встановити:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 29 березня 2021 року у справі № 380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21 з подібними правовідносинами.
Враховуючи вищевикладене та те, що до березня 2018 року (часу підвищення посадового окладу і зміни базового місяця індексації) позивач не проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачеві грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні із урахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022.
Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону №2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Абзацом 7 пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їхнього призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 постанови КМУ № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу визначено здійснювати в порядку, що затверджується, зокрема, Міністром оборони ( стаття 9 Закону №2011-XII).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 260 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення, зокрема, включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 16 розділу І Порядку № 260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Виплата грошової допомоги на оздоровлення здійснюється відповідно до розділу ХХІІІ Порядку № 260, згідно з пунктом 6 якого передбачено, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
За правилами пункту 5 розділу ХХХІІ Порядку № 260 одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова КМУ № 168), в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Державної прикордонної служби, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Тобто, додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ №168, виплачується військовослужбовцям лише на період дії воєнного стану.
Отже, із наведеного слідує, що у межах розгляду даної справи, суду слід вирішити питання, чи враховується грошова додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ №168 до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється розмір допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні.
Так, вищенаведеними приписами пункту 1 статті 10-1, абзацу 7 пункту 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ визначено, що ці норми встановлюють лише право військовослужбовця на отримання допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні.
Положення частини 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ є відсилочними, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначати порядок виплати грошового забезпечення законодавець, зокрема, делегував Міністру оборони України.
Такими нормативно-правовими актами є постанова КМУ №704, якою, з-поміж іншого, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу; окладу за військовим званням включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та Порядок № 260.
Отже, за своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.
За правилами підпункту 6 розділу ХХІІІ Порядку № 260 до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду (щомісячні чи одноразові).
Аналогічне виключення стосовно винагород міститься і в пункті 5 розділу ХХХІІ Порядку № 260, яким визначено умови виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.
Таким чином, із аналізу наведених приписів, слід дійти висновку, що, делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що враховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців. Тому саме положення Порядку № 260 унормували приписи Закону № 2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір допомоги на оздоровлення та одноразова грошова допомога при звільненні.
Аналогічні правові висновки сформовано Верховним Судом у постанові від 10.04.2025 у справі № 240/30599/23, у постанові від 08 серпня 2024 року у справі №240/26703/23 та у постановах від 23.09.2024 у справі №260/8841/23, від 23.09.2024 у справі №240/32125/23 та від 06.12.2024 у справі №240/12225/23, які є обов'язковими для врахування адміністративним судом згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
А отже, відповідно до вже сформованих Верховним Судом правових висновків, передбачена постановою КМУ №168 додаткова винагорода не враховується до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється розміри грошових допомог на оздоровлення та при звільненні.
За наведеного правового регулювання, суд приходить до висновку, що, обчислюючи розмір одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та допомоги на оздоровлення за 2025 рік, без щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168, що мало місце у даних правовідносинах, відповідач діяв правомірно.
А тому суд приходить до висновку, що у частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати йому грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168, позивачеві слід відмовити.
При цьому, судом відхиляються аргументи позивача у даній частині позову з приводу необхідності застосування у даних правовідносинах правової позиції Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №826/11679/17, оскільки викладена у ній позиція не стосується правомірності включення до складу грошового забезпечення саме додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168, яка запроваджена на період дії воєнного стану, тобто, викладені у ній обставини не є подібними до даної справи, а відповідно і не є релевантними до даних правовідносин.
Також у питанні включення до складу грошового забезпечення додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022, при обчисленні допомоги на оздоровлення та одноразової допомоги при звільненні судом критично надається оцінка посиланням позивача на Інструкцію №550 від 24.10.2016, оскільки наведений нормативно-правовий акт не врегульовує питання нарахування та виплати вказаної додаткової винагороди, у спірному періоду (2025 рік), так як втратив чинність 20.07.2018.
За викладених обставин, позовні вимоги позивача у наведеній частині є безпідставними та необґрунтованими, не відповідають вищенаведеній правовій позиції Верховного Суду, тому задоволенню не підлягають.
Щодо виплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» з розрахунку 100000 гривень на місяць за період з 14.01.2024 по 01.08.2024 та за період перебування на лікуванні та у відпустці за станом здоров'я внаслідок бойового травмування, у відпустці за станом здоров'я у період з 01.08.2024 року по 06.05.2025.
Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року ухвалена постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова №168).
Пунктом 1 постанови № 168 в редакції, чинній у спірній період, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, Міністром оборони України видано окреме доручення № 912/з/29 від 23 червня 2022 року (далі - Окреме доручення № 912/з/29), пунктом 7 якого визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень також, включати військовослужбовців, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної комісії)
Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (далі - Довідка), видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини.
У довідці обов'язково зазначати: військове звання, прізвище, ім'я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травма, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дії, бойового донесення, тощо).
Керівникам військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України при наданні рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікувальному закладі (в тому числі закордонному) одночасно надавати медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 грн. за час цієї відпустки.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністерства оборони України № 260 від 07 червня 2018 року (далі - Порядок № 260), пунктом 10 розділу 34 якого встановлено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв'язку з травмою, пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Відповідно до пункту 11 розділу 34 Порядку №260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем травми під час захисту Батьківщини.
Відтак, для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України у розмірі, збільшеному до 100000 грн., у зв'язку з пораненням обов'язковим є встановлення таких обставин, як: отримання травми, пов'язаної із захистом Батьківщини; перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого; наявність довідки про отримання травми із зазначенням інформації про травму (дату отримання, вид, характер і локацію травми), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; наказ командира військової частини щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. на підставі довідки про отримання травми.
Судом встановлено, що відповідно до довідки №9489 від 01.06.2025 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, позивач дійсно в період з 14.01.2024 по 01.08.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в н.п. Победа Покровського району Донецької області, н.п. Костянтинівка Покровського району Донецької області, н.п. Очеретине Покровського району Донецької області, н.п. Калинівка Бахмутського району Донецької області, н.п. Часів Яр Бахмутського району Донецької області, н.п. Нью- Йорк Бахмутського району Донецької області.
Крім того, відповідно до довідки про обставини травми №551 від 03.08.2024, позивач 01.08.2024 одержав вибухову травму. Вогнепальне осколкове поранення попереку зліва. (вказати вид, характер і локалізацію поранення, травми, контузії, каліцтва) За обставин: під час виконання бойового завдання, пов'язаного із захистом Батьківщини, поблизу населеного пункту Нью-Йорк Донецької області, внаслідок ворожого мінометного обстрілу. Під час отримання поранення перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилет та кевларовий шолом).
Відповідно до виписки з медичної карти хворого №е12403 позивач перебував на лікуванні в період з 01.08.2024 по 09.08.2024.
Відповідно до довідки ВЛК №24714 від 20.09.2024 - потребує відпустки для лікування після травми на 30 календарних днів.
Відповідно до виписки з медичної карти хворого №9677 в період з 21.09.2024 по 25.09.2024 позивач перебував на лікуванні.
Відповідно до виписки №5054 в період з 25.09.2024 по 04.10.2024 позивач перебував на лікуванні.
Відповідно до виписки з медичної карти хворого №14002 в період з 05.10.2024 по 07.10.2024 позивач перебував на лікуванні.
Відповідно до виписки з медичної карти хворого №3963 в період з 07.10.2024 по 15.10.2024.
Відповідно до довідки ВЛК №2702 від 14.10.2024, Поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини, потребує відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів.
Відповідно до довідки ВЛК №9905 від 12.11.2024, Поранення (контузія, травма або каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини. Потребує відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів.
Відповідно до довідки ВЛК №11631 від 31.12.2024 потребує тривалого лікування протягом 60 календарних днів.
Відповідно до виписки з медичної карти хворого №6258 в період з 31.12.2024 по 03.01.2024 позивач перебував на лікуванні.
Відповідно до довідки ВЛК №3820 від 03.01.2025, Захворювання, (травма) ТАК пов'язане із захистом Батьківщини. Потребує відпустки для лікування на 30 календарних днів.
Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №1131 позивач перебував на лікуванні в період з 07.02.2025 по 06.05.2025 перебував на лікуванні.
Отже, суд приходить до висновку, що за спірний період позивачу мала бути нарахована додаткова винагорода згідно з Постановою №168.
Разом з тим, суд зазначає, що довідками Військової частини НОМЕР_2 від 15.08.2025 №17369, №17370, №17371 підтверджується нарахування та виплата позивачу додаткової винагороди за спірний період згідно з Постановою №168. Таким чином позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо обчислення розміру грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 27 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік, за 10 календарних днів за 2025 рік без врахування отриманих ним під час проходження військової служби сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-ХІІ (надалі Закон №2011-XII).
Відповідно до пунктів 2-4 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам врегульовано правовими нормами Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (надалі - Наказ №260).
Вказаний Порядок №260 не містить жодних застереження щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір компенсації за невикористану відпустку.
Навпаки, за приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 вересня 2024 року у справі №240/32125/23.
Таким чином, ураховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ №168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, то колегія суддів вважає, що вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки.
Щодо невидачі довідки про вартість речового майна, ненарахування та невиплатити позивачу компенсації за неотримане речове майно, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно (далі - Порядок №178).
За приписами пункту 2 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.
Пункт 3 Порядку №178 передбачає, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі:
звільнення з військової служби;
загибелі (смерті) військовослужбовця;
переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв'язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.
Відповідно до пункту 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Пунктом 5 Порядку №178 визначено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 №768/28898, затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі - Інструкція №232).
Пунктом 4 розділу І Інструкції №232 передбачено, що речове майно за цільовим призначенням поділяється на майно поточного забезпечення, майно фонду зборів і майно непорушних запасів, а за використанням - на майно особистого користування та інвентарне майно.
Майно особистого користування це предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування військовослужбовців.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ "Порядок забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном особистого користування в мирний час та особливий період" Інструкції №232, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Особливості речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період регламентовані розділом V Інструкції №232.
Відповідно до пункту 1 розділу V Інструкції №232 основною метою речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період є створення умов, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань особливого періоду.
Відповідно до пункту 8 розділу V Інструкції №232 з уведенням воєнного часу військові частини і установи Збройних Сил переходять на забезпечення речовим майном з норм мирного часу на норми воєнного часу. Наявне речове майно і технічні засоби речової служби, які перебувають на поточному забезпеченні (отримані у мирний час), за винятком непридатного майна, використовуються на забезпечення потреб військ (сил). Строки носіння предметів у тилу обчислюються за нормами воєнного часу з дня їх видачі.
Пунктом 28 розділу V Інструкції №232 передбачено, що військовослужбовці, призвані на військову службу за мобілізацією, забезпечуються речовим майном за нормами забезпечення на особливий період.
Під час переведення військових частин на штати воєнного часу із введенням режиму воєнного стану дія норм забезпечення повсякденної форми одягу, військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, призупиняється.
Військовослужбовці строкової служби в особливий період забезпечуються за Нормами мирного часу.
Пунктом 30 розділу V Інструкції №232 встановлено, що особи сержантського, старшинського та рядового складу речовим майном забезпечуються за відповідними Нормами. Видача речового майна проводиться після прибуття їх до місця служби і зарахування до списків військової частини.
Військовослужбовці рядового, сержантського та старшинського складу, які проходили військову службу в мирний час за контрактом, на воєнний час забезпечуються на загальних підставах з усіма солдатами, матросами, сержантами та старшинами.
Військовослужбовці строкової служби, які звільняються в запас або відставку, а також ті, які вибувають у відпустку у зв'язку з хворобою та іншими обставинами, забезпечуються речовим майном згідно з Переліком предметів речового майна, яким забезпечуються військовослужбовці строкової служби під час їх звільнення з військової служби в запас, відставку або відправлення для здачі вступних іспитів у військові навчальні заклади, та видаються атестати на речове майно з відміткою про це у відповідних документах.
Згідно з пунктом 242 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008) після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Позивач звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації за неотримане речове майно. Проте, компенсація за неотримане речове майно не нарахована та не виплачена.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.01.2021 у справі №200/1873/19-а зазначив, що чинне законодавство передбачає обов'язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.
Отже, військовослужбовці, обтяжені під час проходження військової служби власними витратами на придбання речового майна, мають правомірні очікування на отримання його грошової компенсації.
За приписами пункту 4 розділу ІІІ Інструкції №232 військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, мають право за бажанням отримати або речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього.
Водночас пунктом 29 розділу V Інструкції №232 визначено, що у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.
Аналіз змісту викладених положень свідчить, що норма пункту 29 розділу V Інструкції №232 не суперечить праву військовослужбовця на отримання компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі, яке передбачено Порядком №178, натомість встановлює лише неможливість видачі предметів речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період.
Тобто, пункт 29 розділу V Інструкції №232 передбачає лише обмеження права військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період під час звільнення на отримання речового майна, яке не було отримане під час проходження служби, проте жодним чином не позбавляє їх права на отримання компенсації за неотримане речове майно, право на яку вони мають відповідно до положень Закону №2011-ХІІ.
Враховуючи викладене суд висновує, що позивач, звільнений у відставку з військової служби, має право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, оскільки, відповідає вимогам, встановленим пунктами 2 та 3 Порядку №178.
Тому, бездіяльність відповідача щодо невидачі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно є протиправною.
Щодо підйомної допомоги у зв'язку з переїздом на нове місце служби (проживання) у розмірі місячного грошового забезпечення.
Судом встановлено, що позивач проходив військову службу за контрактом в період з 31.10.2022 по 18.05.2025,що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_5 . В період з 14.01.2024 по 18.05.2025 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.
Відповідно до пунктів 1 ,2, 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 № 45, у разі переїзду військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, та тих, які проходять кадрову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням на навчання до вищих військових навчальних закладів, вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи (далі - військові навчальні заклади), та військових коледжів або навчальних центрів (навчальних підрозділів), термін навчання в яких становить шість місяців і більше, без збереження посади за попереднім місцем служби або у зв'язку з передислокацією військової частини (підрозділу військової частини), установи, організації (далі - військова частина) їм виплачується:
підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім'ї, який переїхав з ним на нове місце військової служби;
добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для працівників, які перебувають у відрядженні, за кожний день перебування в дорозі (далі - добові) на військовослужбовця та кожного члена його сім'ї, який переїхав разом з ним.
Право на отримання підйомної допомоги і добових для військовослужбовців виникає:
на дату прийняття військовослужбовцем посади та справ - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку з призначенням на посаду;
на дату зарахування на навчання - для військовослужбовців, які зараховані на навчання до військових навчальних закладів;
на дату прибуття до місця дислокації, оголошений наказом командира військової частини, - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби у складі військової частини (підрозділу) в інший населений пункт.
Розмір підйомної допомоги обчислюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, установлених військовослужбовцю за новим місцем військової служби на дату, коли військовослужбовець приступив до виконання обов'язків за посадою (зарахування на навчання), або на дату прибуття до нового місця дислокації військової частини, на членів сім'ї - на дату реєстрації рапорту військовослужбовця про виплату підйомної допомоги на членів сім'ї військовослужбовця, які переїхали з ним до нового місця військової служби.
Виплата військовослужбовцям підйомної допомоги та добових здійснюється за новим місцем військової служби (місцем навчання) відповідно до наказу командира (начальника) військової частини (військового навчального закладу) із зазначенням нарахованої суми виплат.
У наказі зазначаються дата та номер наказу про призначення військовослужбовця на військову посаду (зарахування на навчання), дата, коли він приступив до виконання обов'язків за посадою, дата вибуття з попереднього місця військової служби та прибуття на нове місце військової служби (на нове місце дислокації військової частини).
Військовослужбовцям, які на дату прибуття до іншого населеного пункту перебувають у розпорядженні відповідного командира, виплата підйомної допомоги та добових здійснюється після призначення їх на посади та вступу до виконання обов'язків за посадами за новим місцем військової служби в цьому населеному пункті.
Отже, виплата підйомної допомоги відбувається без окремого рапорту військовослужбовця, на підставі наказу командира з моменту коли він приступив до виконання обов'язків за посадою.
Враховуючи те, що відповідач не нарахував та не виплатив позивачу підйомну допомогу, то у відповідача є відповідний обов'язок.
Отже, позовні вимоги про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов'язання відповідача виплатити позивачу підйомну допомогу підлягають задоволенню.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Позивач звільнений від сплати судового збору, в силу приписів Закону України Про судовий збір, питання про розподіл судового збору не вирішувалось.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )- задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 27 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік, за 10 календарних днів за 2025 з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 27 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік, за 10 календарних днів за 2025 з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року, з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненадання ОСОБА_1 довідки про вартість речового майна, ненарахування та невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно, на яке він набув право під час проходження військової служби.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 видати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, нарахувати та виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно, на яке він набув право під час проходження військової служби виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2025 року.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підйомної допомоги у зв'язку з переїздом на нове місце служби (проживання) у розмірі місячного грошового забезпечення;
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу, у зв'язку з переїздом на нове місце служби (проживання) у розмірі місячного грошового забезпечення.
В іншій частині позовних вимог -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 24.10.2024.
Суддя О.В. Конишева