про повернення позовної заяви
27 жовтня 2025 рокум. Ужгород№ 260/8571/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Ващилін Р.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії,-
21 жовтня 2025 року адвокат Софілканич М.І. подала до Закарпатського окружного адміністративного суду позовну заяву в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить: 1) визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні з військової служби у запас солдата ОСОБА_1 відповідно до абз. 3 підп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» з підстав, що зазначені в абз. 10 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю першої чи другої групи); 2) зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення з військової служби солдата ОСОБА_1 відповідно до абз. 3 підп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» з підстав, що зазначені в абз. 10 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», а саме: необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю першої чи другої групи.
На підтвердження наявності повноважень звертатися до Закарпатського окружного адміністративного суду від імені ОСОБА_1 адвокат Софілканич М.І. долучила ордер №1199722 від 20.10.2025 та копію договору про надання правничої допомоги б/н від 04.05.2025.
Нормами ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачені дії судді після одержання позовної заяви. Так, зокрема, ч. 1 зазначеної статті передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:
1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;
2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);
3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;
5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Досліджуючи подані адвокатом документи на предмет їх достатності для підтвердження повноважень на звернення до суду з даним позовом від імені ОСОБА_1 , суд встановив наступне.
Нормами ч. 4 ст. 59 КАС України встановлено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" №5076-VI (далі - Закон), під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.
Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Нормами ч. 4 ст. 26 Закону передбачено, що адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Ордером є письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (ч. 2 ст. 26 Закону).
Рада адвокатів України рішенням від 12.04.2019 №41 затвердила Положення про ордер на надання правової допомоги (далі - Положення).
Відповідно до пункту 4 Положення, ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
Пп. 12.3 п. 12 Положення передбачено, що ордер містить, в тому числі, посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа.
З проведеного правового аналізу вищезазначених законодавчих норм вбачається, що договір про надання правової допомоги є обов'язковим документом, що посвідчує право адвоката на здійснення юридичних дій від імені клієнта, визначає їх обсяг та встановлює обмеження у їх вчиненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами (ч. 3 ст. 639 Цивільного кодексу України).
В свою чергу ордер є похідним від договору про надання правової допомоги документом, оскільки видається виключно на підставі такого договору безпосередньо адвокатом, а його видання не потребує участі клієнта.
Суд встановив, що долучений до позовної заяви ордер №1199722 виданий на підставі договору б/н від 04.05.2025.
Відповідно до змісту наявної в матеріалах позову копії договору про надання послуг представника від 04.05.2025, такий укладено громадянином ОСОБА_1 з адвокатом Софілканич Мариною Іванівною.
За умовами такого договору адвокат бере на себе зобов'язання щодо виконання функцій представника в цивільному процесі та надання юридичної допомоги для захисту прав та свобод і законних інтересів клієнта. Для виконання цього договору клієнт надає адвокату відповідно до ЦПК України визначений цим договором перелік повноважень, зокрема всі права, передбачені цивільним процесуальним кодексом без будь-яких обмежень.
Разом з тим, будь-якої згадки про наявні в адвоката повноважень на представництво інтересів ОСОБА_1 в межах адміністративного судочинства умови договору від 04.05.2025 не містять.
Представництвом, в розумінні ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Згідно ч. 1 ст. 238 Цивільного кодексу України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.
Суд зазначає, що свобода договору є основною засадою цивільного законодавства в розумінні ст. 3 Цивільного кодексу України. Вказане свідчить про те, що сторони вільні самостійно визначати умови укладеного між ними договору, в тому числі, межі повноважень представника за правочином.
Тому, на думку суду, ордер про надання правничої допомоги за відсутності повноважень на представництво інтересів клієнта в адміністративному судочинстві не може бути належним доказом наявності у адвоката повноважень на надання правової допомоги клієнту в Закарпатському окружному адміністративному суді.
Отже, суд вважає, що адвокат Софілканич М.І. не надала належних та достатніх доказів на підтвердження своїх процесуальних повноважень на звернення до Закарпатського окружного адміністративного суду з даним позовом в інтересах ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Вказані норми процесуального законодавства носять імперативний характер та розширеного тлумачення не передбачають, а тому, суд вважає, що подана адвокатом Софілканич М.І. позовна заява підлягає поверненню.
Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді (ч. 6 ст. 169 КАС України).
Ч. 8 ст. 169 КАС України передбачено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність застосування правових наслідків, передбачених п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України.
На підставі наведеного та керуючись п. 3 ч. 4 ст. 169, ст.ст. 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
2. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
3. Роз'яснити позивачеві, що в силу ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
Суддя Р.О. Ващилін