Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залучення співвідповідача у справі
20 жовтня 2025 року Справа №826/1411/14
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича, при секретарі судового засідання Ященко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні провадженні клопотання представника позивача про заміну відповідача в адміністративній справі за позовною заявою
Громадянина Республіки Вірменії ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України,
Київського слідчого ізолятору,
Державної установи “Бердичівська виправна колонія (№70)»,
Вінницької установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області № 1,
Департамент з питань виконання кримінальних покарань,
Комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України,
про визнання бездіяльності протиправною,
за участю: позивача- ОСОБА_1
представника:
позивача: Петренко І.Л. - адвокат
Міністерства юстиції України- Вишнякова А.М.
Департаменту з питань виконання кримінальних покарань -Джафаров Д.Е. огли
Вінницької установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області № 1 - Грицалюк Т.П.
21 квітня 2025 року ухвалою суду прийнято до розгляду адміністративну справу № 826/1411/14 громадянин Вірменії ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Київського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київської області, Бердичівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області № 70, Управління Державної пенітенціарної служби в місті Києві та Київській області, Вінницької установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області № 1, Управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області, Комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України, про визнання бездіяльності протиправною.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року позов був залишений без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду у частині вимог щодо:
Визнання протиправними і упередженими дії Вінницької установи виконання покарань № 1 щодо ОСОБА_1 , які полягають:
у порушенні абзацу 10 частини другої статті 8 Закону України "Про попереднє ув'язнення", а саме в утриманні ОСОБА_1 разом з особами, що раніше працювали в органах внутрішніх справ, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, служби безпеки, прокуратури, юстиції, Державній кримінально-виконавчій службі України, у суді;
у порушенні абзацу 5 частини другої статті 8 Закону України "Про попереднє ув'язнення", а саме в утриманні ОСОБА_1 разом з особами, які раніше притягувались до кримінальної відповідальності;
у порушенні частини першої статті 8 Закону України "Про попереднє ув'язнення", а саме в утриманні ОСОБА_1 в одиночній камері;
у порушенні частин першої та другої статті 11 Закону України "Про попереднє ув'язнення", а саме у невідповідності побутових умов утримання ОСОБА_1 відповідним санітарно-гігієнічним правилам;
у фальсифікації протоколів про застосування дисциплінарних стягнень до ОСОБА_1 шляхом поміщення в карцер на максимальний строк;
Визнання протиправними і відміні дисциплінарних стягнень, що накладені на ОСОБА_1 у період його утримання у Вінницькій установі виконання покарань №1;
Визнання протиправними дій Київського слідчого ізолятора:
щодо розміщення ОСОБА_1 на спеціальний пост Київського слідчого ізолятора в період з 8 листопада 2012 року по 21 квітня 2013 року;
щодо переміщення ОСОБА_1 по території Київського слідчого ізолятора в супроводженні закріплених працівників Київського слідчого ізолятора, двох співробітників спеціального підрозділу в масках і кінолога зі службовою собакою у період з 13 жовтня 2011 року по 13 червня 2013 року;
про визнання протиправними дій Київського слідчого ізолятора щодо його побиття 24 листопада 2012 року співробітниками спеціального підрозділу в масках;
про недопущення до нього 9 січня 2013 року адвоката Петренко І.Л.;
щодо фальсифікації протоколів про застосування до нього дисциплінарних стягнень у вигляді поміщення в карцер на максимальні строки, застосування під надуманими приводами цих стягнень у вигляді поміщення в карцер на Новий рік та на дні народження, а також оскарження дисциплінарних стягнень, накладених на ОСОБА_1 протягом його перебування в Київському слідчому ізоляторі;
Визнання протиправною і скасування вказівки першого заступника начальника Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області Шейкіна І.В. від 13 листопада 2012 року №10-5156 у частині, що стосується ОСОБА_1 .
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Київського слідчого ізолятора щодо незабезпечення ОСОБА_1 столом та лавами в камерах Київського слідчого ізолятора, де він утримувався з 27.10.2013 по 15.02.2014.
Визнано протиправними дії Бердичівської виправної колонії № 70 стосовно відмови ОСОБА_1 в наданні 02.09.2013 та 02.10.2013 побачень з адвокатом Зайцевою М.О.
Визнано протиправними дії Бердичівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області № 70 щодо невідповідності побутових умов утримання ОСОБА_1 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року залишено без змін.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року у справі №826/1411/14 скасовано. Справу №826/1411/14 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року у справі №826/1411/14 скасовано. Справу №826/1411/14 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2022 року прийнято справу № 826/1411/14 до свого провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без виклику сторін.
13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825), який набрав чинності 15 грудня 2022 року.
На підставі ст. 1 Закону № 2825 Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідований.
На підставі п. 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825 (в редакції Закону № 3863) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа № 826/1411/14 передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2025 року, справу передано на розгляд судді Кониченку Олегу Миколайовичу.
21 квітня 2025 року ухвалою суду справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, розгляд справи розпочато спочатку.
20 травня 2025 року ухвалою суду клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження задоволено, вирішено подальший розгляд справи № 826/1411/14 здійснювати за правилами загального позовного провадження.
05 серпня 2025 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про заміну відповідача у справі Комісію з ліквідації Державної пенітенціарної служби України на Державну пенітенціарну службу України (код ЄДРПОУ 37534799, адреса: 04050, м. Київ, вулиця Юрія Іллєнка, 81), в обґрунтування якого представник позивача зазначила, що ліквідаційна комісія є представницьким органом юридичної особи, що знаходиться в стані припинення, який за жодних обставин не замінює та не може замінювати відповідну юридичну особу як учасника (сторону) у справі, тобто Комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України не може мати самостійного процесуального статусу у справі.
20 серпня 2025 року суд у судовому засіданні витребував у сторін письмові пояснення щодо вказаного клопотання, судове засідання відкладено на 11:00 год 22 вересня 2025 року.
З 22 серпня 2025 року по 12 вересня 2025 року включно суддя перебував у щорічній відпустці.
09 вересня 2025 року від представника позивача до суду повторно надійшло клопотання про заміну відповідача у справі, аналогічне заявленому.
19 вересня 2025 року від Міністерства юстиції України до суду надійшли заперечення проти задоволення клопотання представника позивача, у якому зазначено, що визнання протиправними дій або бездіяльності Державної пенітенціарної служби України не зможе забезпечити ефективного захисту прав, свобод, інтересів Позивача, оскільки ДПтС перебуває в стані припинення та не здійснює свої повноваження у повному обсязі, тим паче відповідно до Положення про Державну пенітенціарну службу України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 р. № 225. Водночас, на розгляді окружних судів перебувають судові справи, відповідачем в яких виступає Комісія з ліквідації Державної пенітенціарної служби України, по яким приймаються рішення та забезпечується їх виконання.
Міністерство юстиції України вказує на те, що під час перегляду Верховним Судом рішень судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 826/1411/14, судом касаційної інстанції не було встановлено порушень з приводу залучення в якості співвідповідача - Комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України, а лише порушення вимог частини тринадцятої статті 31 КАС України щодо перерозподілу розгляду справи із колегіального складу суду на склад суду в особі головуючого судді.
Відтак, останнє вважає, що належним відповідачем у даній категорії спорів є Комісія з ліквідації Державної пенітенціарної служби України, яка відповідно до покладених на неї повноважень бере участь у судових процесах та забезпечує виконання судових рішень.
22 вересня 2025 року ухвалою суду витребувано у Міністерства юстиції України належним чином засвідченні копії адміністративно-розпорядчих актів (накази, розпорядження, положення тощо) щодо затвердження персонального складу Комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України, визначення її правового статусу та повноважень.
29 вересня 2025 року від Міністерства юстиції України надійшли письмові пояснення, у яких останнє повідомило, що станом на 30 вересня 2025 року заходи з ліквідації Державної пенітенціарної служби України тривають, а також копія наказу Державної пенітенціарної служби України від 15 січня 2025 року №1/ОД-25 «Про внесення змін до персонального складу комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України» та персонального складу комісії.
Дослідивши доводи клопотання представника позивача про зміну відповідача у справі, а також заперечення Міністерства юстиції України суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 р. № 225 Положення про Державну пенітенціарну службу України, згідно п.п. 1, 3 якого Державна пенітенціарна служба України (ДПтС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції і який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації.
Основними завданнями ДПтС є:
1) реалізація державної політики у сфері виконання кримінальних покарань;
1-1) реалізація державної політики у сфері пробації;
2) внесення пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації;
3) забезпечення формування системи наглядових, соціальних, виховних та профілактичних заходів, які застосовуються до засуджених та осіб, узятих під варту;
4) контроль за дотриманням прав людини і громадянина, вимог законодавства щодо виконання і відбування кримінальних покарань, реалізацією законних прав та інтересів засуджених та осіб, узятих під варту.
Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 18 травня 2016 р. № 343 «Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції».
Пунктами 1-4 вказаної Постанови, постановлено ліквідувати Державну пенітенціарну службу, поклавши на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації.
Установити, що Міністерство юстиції є правонаступником Державної пенітенціарної служби, що ліквідується, в частині реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації.
Утворити комісію з ліквідації Державної пенітенціарної служби (далі - ліквідаційна комісія).
Затвердити головою ліквідаційної комісії заступника Міністра юстиції Пікалова Євгена Сергійовича.
Голові ліквідаційної комісії: затвердити персональний склад ліквідаційної комісії; забезпечити здійснення заходів, пов'язаних з ліквідацією Державної пенітенціарної служби, а також з передачею майна, що належить до сфери її управління; щомісяця інформувати Міністерство юстиції про результати проведеної роботи.
16 листопада 2016 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва замінено відповідача Державну пенітенціарну службу України на Міністерство юстиції України.
26 листопада 2019 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва Клопотання представника Міністерства юстиції України про заміну сторони задоволено частково та залучено в якості співвідповідача у справі №826/1411/14 - Комісію з ліквідації Державної пенітенціарної служби України (04050, м. Київ, вулиця Юрія Іллєнка, 81).
Наказом Державної пенітенціарної служби України від 31.05.2016 року № 172-ОД/16 «Про затвердження персонального складу комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України», згідно п.п. 1, 2 якого затверджено персональний склад комісії, з ліквідації Державної пенітенціарної служби України (далі - Комісія) у складі, що додається, комісії: забезпечити здійснення заходів, пов'язаних з ліквідацією Державної пенітенціарної служби України, відповідно до Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 р. № 1074.
Відповідно до ч. 4 ст. 91 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно із ч.ч. 1, 5 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Водночас, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державна пенітенціарна служба України перебуває в стані припинення, при цьому, запис про її припинення в єдиному державному реєстру відсутній.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 105 ЦК України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.
Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.
До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 №1074 (далі - Порядок № 1074).
Відповідно до п. 1 Порядку № 1074, цей Порядок визначає механізм здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - органи виконавчої влади) та їх територіальних органів.
Дія цього Порядку поширюється на центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом та їх територіальні органи, крім випадків, коли Конституцією та законами України визначені інші особливості порядку їх утворення, реорганізації або ліквідації.
Пунктом 15 Порядку № 1074 встановлено, що у разі припинення органу виконавчої влади Кабінет Міністрів України утворює відповідну комісію, затверджує її голову та визначає строк проведення реорганізації або ліквідації.
Головою комісії з реорганізації органу виконавчої влади затверджується керівник, заступник керівника або інша визначена Кабінетом Міністрів України посадова особа утвореного органу виконавчої влади або органу виконавчої влади, до якого перейшли права та обов'язки органу виконавчої влади, що реорганізується.
Згідно п. 18 Порядку № 1074, до комісії з припинення органу виконавчої влади або територіального органу (далі - комісія) з моменту затвердження її персонального складу переходять повноваження щодо управління справами у частині забезпечення здійснення заходів, пов'язаних з реорганізацією або ліквідацією відповідно органу виконавчої влади або територіального органу.
Відповідно до п. 20 Порядку № 1074, комісія:
Підпункт 1 пункту 20 виключено на підставі Постанови КМ № 372 від 08.06.2016}
2) складає перелік підприємств, установ та організацій, які належать до сфери управління органу виконавчої влади, що припиняється, звертається у разі відсутності правонаступника до Кабінету Міністрів України щодо необхідності визначення суб'єкта управління зазначеними підприємствами, установами та організаціями;
3) здійснює заходи, пов'язані з:
виявленням кредиторів та задоволенням відповідно до законодавства їх вимог;
одержанням дебіторської заборгованості;
закриттям рахунків в органах Казначейства та переведенням залишків коштів правонаступникові або до державного бюджету в установленому законодавством порядку;
4) здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.
Виходячи з системного аналізу наведених норм суд дійшов висновку, що Комісія з ліквідації Державної пенітенціарної служби України здійснює повноваження виключно щодо ліквідації Державної пенітенціарної служби України.
Згідно із ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Належним є відповідач, який є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не повинна і не може відповідати за пред'явленим позовом. У разі якщо за змістом норми матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, учасником спірних відносин та зобов'язаною особою є інша, ніж особа, до якої пред'явлено позов, підстави для задоволення позову відсутні.
Водночас, позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. У такому випадку суд з метою забезпечення захисту порушеного (оспорюваного, невизнаного) права особи повинен замінити неналежного відповідача належним або залучити до участі у справі співвідповідача, однак на це потрібна згода позивача. При цьому, заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності, або залучення співвідповідачів.
Аналогічний правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 460/2903/20.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача
Відповідно до ч.ч. 4, 5-7 ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.
Ураховуючи викладене, для забезпечення повного та всебічного встановлення обставин справи суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання представника позивача про заміну сторони у справі шляхом залучення співвідповідача - Державної пенітенціарної служби України (код ЄДРПОУ 37534799, адреса: 04050, м. Київ, вулиця Юрія Іллєнка, 81) в частині позовних вимог заявлених до Комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України.
Керуючись ст.ст. 48, 52 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Клопотання представника позивача про заміну сторони у справі задовольнити частково шляхом залучення співвідповідача.
Залучити до участі в справі в якості співвідповідача у справі в частині позовних вимог заявлених до Комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України - Державну пенітенціарну службу України (код ЄДРПОУ 37534799, адреса: 04050, м. Київ, вулиця Юрія Іллєнка, 81).
Розгляд адміністративної справи розпочати спочатку.
Зобов'язати позивача направити Державній пенітенціарній служби України копію адміністративного позову з додатками.
Запропонувати Державній пенітенціарній служби України у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення їм даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України, або заяву про визнання позову.
У разі ненадання Державною пенітенціарною службою України відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Роз'яснити сторонам, що, беручи до уваги Рекомендації Ради суддів України від 02.03.2022, тимчасово до припинення або скасування воєнного стану:
- на час існування небезпеки для учасників провадження, пов'язаної з перебуванням останніх у приміщенні Донецького окружного адміністративного суду, судові засідання за особистої участі учасників судового процесу не проводяться;
- учасники судових засідань та інші громадяни мають право надсилати документи, що стосуються розгляду судових справ, без особистого прибуття до приміщення суду: через особистий кабінет в системі “Електронний суд» або у разі неможливості надсилання через систему “Електронний суд» - електронною поштою на е-mail: inbox@adm.dn.court.gov.ua (з обов'язковим підписанням всіх документів кваліфікованим електронним підписом).
Вступну та резолютивну частини ухвали складено, підписано та проголошено у судовому засіданні 20 жовтня 2025 року.
Повний текст ухвали складено та підписано 27 жовтня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, за сторінкою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (веб-адреса сторінки ://court.gov.ua/).
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.М. Кониченко