27 жовтня 2025 р.Справа № 160/30497/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Єфанова О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до інспектора УПП в Дніпропетровській області ДПП старшого лейтенанта поліції Савченко Віктора Анатолійовича, до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до інспектора УПП в Дніпропетровській області ДПП старшого лейтенанта поліції Савченко Віктора Анатолійовича, до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:
визнати дії інспектора УПП в Дніпропетровській області ДПП старшого лейтенанта поліції Савченко Віктора Анатолійовича у вигляді зупинки 14.08.2025 року о 15 год. 00 хв. в м. Дніпро по вул. Михайла Драгоманова, 23, автомобіля ВАЗ 2108, н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та доставлення 14.08.2025 року ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 - протиправними.
Відповідно до пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Пунктом 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних та юридичних осіб з органом державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), органом місцевого самоврядування, їх посадовою чи службовою особою, іншим суб'єктом при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій або наданні адміністративних послуг.
У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Розгляду адміністративним судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 21 березня 2018 року у справі №563/233/16-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі №820/4149/17, від 17 жовтня 2018 у справі №380/624/16-ц, постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі №441/343/16-ц.
Неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду в питаннях визначення юрисдикції спору (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, від 29 травня 2019 року у справі №826/9341/17, від 18 вересня 2019 року у справі №810/3711/18, від 18 грудня 2019 у справі №826/13961/17 та ін.).
Так, в позовній заяві зазначено: «до автомобіля ВАЗ 2108, н.з. НОМЕР_1 , підійшов інспектор УПП в Дніпропетровській області ДПП старший лейтенант поліції Савченко Віктор Анатолійович та зазначив про те, що зупинка ТЗ відбулась у зв'язку з керуванням мною автомобілем ВАЗ 2108, н.з. НОМЕР_1 з тонуванням або нанесенням плівки на задні фонарі ТЗ, проінформував мене про те, що забороняється ззаду тонувати фонарі або будь - яке нанесення плівки та спитав у мене чи потрібно мені це роз'яснювати, сказав, що: «Є, у нас, 31 розділ». На питання інспектора я відповів, що не тонував задні фонарі авто.
Після моєї відповіді інспектор сказав мені: «Шо, шо!», на що я повторно зазначив, що я не тонував задні фонарі авто, після чого інспектор запропонував мені вийти із авто та дати йому пояснення. Виконуючи розпорядження поліцейського я вийшов із ТЗ, пред'явив свої документи, надав пояснення про те, що я не тонував фонарі ТЗ та не клеїв на них тонувальну плівку із чим інспектор УПП в Дніпропетровській області ДПП старший лейтенант поліції Савченко Віктор Анатолійович погодився, що фактично вказує на встановлення поліцейським того, що я, 14.08.2025 року о 15 год. 00 хв. в м. Дніпро по вул. Михайла Драгоманова, 23, керував автомобілем ВАЗ 2108, н.з. НОМЕР_1 та не порушував ПДД України, в моїх діях відсутній склад і подія адміністративного правопорушення, відповідно, протокол про адміністративне правопорушення за причиною зупинки ТЗ не складався, я не був притягнутий до адміністративної відповідальності, із чого вбачається, що інспектор УПП в Дніпропетровській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_2 здійснив зупинку автомобіля ВАЗ 2108, н.з. НОМЕР_1 протиправно, що фактично ним визнано та ніким не оспорюється.
До того ж, інспектор УПП в Дніпропетровській області ДПП старший лейтенант поліції Савченко Віктор Анатолійович після зупинки ТЗ не представився мені, не показав мені службове посвідчення або спеціальний жетон.
Також 14.08.2025 року о 15 год. 09 хв. в м. Дніпро по вул. Михайла Драгоманова, 23, інспектор УПП в Дніпропетровській області ДПП старший лейтенант поліції Савченко Віктор Анатолійович повідомив мене про необхідність доставлення мене до ІНФОРМАЦІЯ_1 для оновлення моїх даних. Я висловив свою незгоду, дав пояснення про те, що мені у додатку Резерв+, де знаходиться мій еВОД, який у застосунку Резерв+ має таку ж юридичну силу, як і паперовий військово-обліковий документ, військовий квиток, прийшло повідомлення і мої персональні дані в реєстрі оновлені, останній наполегливо сказав: «Послухайте, наразі потрібно, щоб ви з нами прямували до ТЦК для вирішення цього питання», сказав, що я не можу відмовитись їхати до ТЦК, оскільки мене буде затримано, складено протокол затримання, до мене будуть застосована фізична сила та спецзасоби.
Інспектором УПП в Дніпропетровській області ДПП старшим лейтенантом поліції Савченко Віктором Анатолійовичем не складався протокол адміністративного затримання, також не перевірено мої військово-облікові документи і актуальну інформацію з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів із якої вбачається про те, що 12.02.2025 року мене, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , взято на облік ІНФОРМАЦІЯ_3 (Царичанка), 12.02.2025 року мої дані уточнено і оновлено військово-облікові дані, 12.02.2025 року мною пройдено ВЛК, номер в реєстрі Оберіг 091020201425692400018.
Тобто, інспектором УПП в Дніпропетровській області ДПП старшим лейтенантом поліції Савченко Віктором Анатолійовичем при реалізації своїх повноважень не здійснено інформаційно-аналітичну діяльність, зокрема, інформаційно-пошукову та інформаційно-аналітичну роботу щодо перевірки відомостей, необхідних для забезпечення ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, застосовано поліцейський захід, який обмежив мої певні права і свободи без необхідності застосування такого заходу, чим порушено приписи норм визначених у ч. 1, п.3, п. 5 ст. 25, ч. 1 ст. 27, ч. 1 , ч. 2 , ч. 4 ст. 29, ч. 2 ст. 32, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про Національну поліцію», що підтверджується відео фіксацією зазначених порушень здійснену командиром УПП в Дніпропетровській області ДПП майором поліції Зеленським Артемом В'ячеславовичем на службову БК № 471458, час 15 год. 06 хв. по 15 год. 07 хв.»
У зв'язку з чим, позивач просить визнати дії суб'єкта владних повноважень - інспектора УПП в Дніпропетровській області ДПП старшого лейтенанта поліції Савченко Віктора Анатолійовича у вигляді зупинки 14.08.2025 року о 15 год. 00 хв. в м. Дніпро по вул. Михайла Драгоманова, 23, автомобіля ВАЗ 2108, н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та доставлення 14.08.2025 року ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 - протиправними.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень (ч.1 ст. 29 Закону України «Про Національну поліцію»).
Поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом ( ч. 1 ст. 30 Закону України «Про Національну поліцію»).
Статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію», визначено, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи: перевірка документів особи; опитування особи; поверхнева перевірка і огляд; зупинення транспортного засобу; вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території; обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю; проникнення до житла чи іншого володіння особи; перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб; поліцейське піклування.
Під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов'язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.
Положеннями ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Поліцейський зобов'язаний зупиняти транспортні засоби у разі: якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Окрім того, нормами КУпАП передбачено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення та встановлено право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на сповіщення про місце і час розгляду справи.
Так, приписами пункту 2 частини першої статті 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з статтею 259 КУпАП з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, порушника може бути доставлено до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Доставлення порушника має бути проведено в можливо короткий строк.
Підставою для затримання та доставлення правопорушника є звернення до органів Національної поліції про доставлення громадян, які вчинили правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. При виявленні таких осіб через реєстр “Оберіг» при наявності позначки “розшук» працівники поліції відповідно здійснюють затримання та доставлення порушника до ТЦК та СП.
З урахуванням викладених вище обставин, суддя дійшов висновку, що у даному випадку позивач фактично оскаржує вчинені дії суб'єкта владних повноважень у справі про адміністративне правопорушення, що виразилися у зупинці транспортного засобу, доставлені до ІНФОРМАЦІЯ_1 для перевірки документів.
Разом з цим, дії щодо зупинки транспортного засобу, доставлення до ТЦК та СП, є процесуальними діями суб'єкта владних повноважень спрямовані на фіксацію та розгляд справи про адміністративне правопорушення та в силу приписів ст. ст. 251, 252 КУпАП, є предметом оцінки при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності та правильність вчинення таких дій перевіряється при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Тобто, вчиняючи дії, оскаржувані позивачем, відповідач здійснював не публічно-владні управлінські функції, а процесуальні дії, які підлягають оцінюванню на відповідність їх закону лише в контексті вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності під час провадження у справах про адміністративні правопорушення, в ході якого перевіряється законність та обґрунтованість вжитих заходів, дотримання порядку їх проведення.
В сукупності оцінка таких дій є одним з критеріїв законності притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Суддя зазначає, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб саме у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв'язку з прийняттям рішення чи вчиненням владно-управлінських дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Оскільки зазначений спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
При цьому, поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду у постанові від 24 вересня 2020 року у справі №553/2145/16-а.
Так, згідно з частиною першою статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо, зокрема, позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі вищенаведеного, ст. 170 КАС України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора УПП в Дніпропетровській області ДПП старшого лейтенанта поліції Савченко Віктора Анатолійовича, до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії.
Копію ухвали надіслати особі, що подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя О.В. Єфанова