25 липня 2025 рокуСправа №160/14242/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу № 160/14242/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруталія» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-
16.05.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фруталія» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2025/000015/1 від 10.01.2025 року і №UA110130/2025/000001/1 від 02.01.2025 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що митницею, в порушення норм Митного кодексу України, було необґрунтовано використано другорядний метод визначення митної вартості товарів, які переміщувались позивачем через митний кордон України, що призвело до того, що митна вартість товару була значною мірою збільшена. Також, на думку позивача, у митниці не було підстав для непогодження із заявленою ним митною вартістю, визначеною за основним методом (ціною договору), оскільки зміст наданих позивачем документів не був суперечливим, не містив розбіжностей, в них не були наявні ознаки підробки, документи містили всі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, з огляду на що у митниці не було підстав для сумніву в правильності митної вартості товару.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/14242/25. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
12.06.2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що за результатами здійснення контролю правильності визнання митної вартості товарів митний орган визнає, заявлену декларантом або уповноваженою ним особою, митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування. В результаті такого контролю митним органом встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості, містили розбіжності, та не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари. Відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняте митницею відповідно до вимог чинного законодавства, тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
16.06.2025 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві.
18.06.2025 від Дніпровської митниці до суду надійшли заперечення (на відповідь на відзив), в яких підтримано позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив та зазначає наступне.
Так, судом встановлено, що 26.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фруталія» (покупець) та TUNAHAN DALGIC KOMISYON TARIM URUNLERI GIDA IHRACAT ITHALAT VE TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 261224.
Пунктом 1 контракту передбачено, що продавець приймає на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність покупця свіжі овочі та фрукти, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар в порядку та на умовах, визначених даним контрактом.
Відповідно до пункту 3.1 контракту асортимент, номенклатура, код згідно з УКТ ЗЕД, одиниця виміру, кількість, ціна та інші дані, необхідні для організації поставок, визначаються у специфікаціях, які підписуються сторонами на кожну поставку товару та є невід'ємними частинами даного контракту.
Пунктом 4.4 контракту визначено, що постачання проводиться партіями згідно із заявками покупця та виставленими продавцем рахунками.
Згідно з пунктом 4 контракту умови поставки погоджуються специфікаціями на кожну партію окремо, відповідно до Інкотермс 2010. Міжнародні правила тлумачення торгових термінів - Інкотермс 2010 мають обов'язковий характер для сторін у рамках цього контракту.
Пунктом 5.2 контракту встановлено, що ціна визначається відповідно до «INCOTERMS-2020». Ціни товару, крім вартості товару, включають: вартість упаковки товару та її маркування; вартість оформлення супровідних документів на товар, вартість експортного митного оформлення товару; вартість навантаження товару на перевізні засоби; вартість перевезення товару до місця завантаження.
На виконання умов зовнішньоекономічного контракту на поставку продукції № 261224 від 26.12.2024 року компанією TUNAHAN DALGIC KOMISYON TARIM URUNLERI GIDA IHRACAT ITHALAT VE TICARET LIMITED SIRKETI було здійснено поставку товарів.
02.01.2025 року позивачем було подано до Дніпровської митниці електронну митну декларацію №25UA110130000050U3, відповідно до якої митна вартість товару, заявленого до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1 за ціною договору (контракту) та для підтвердження заявленої вартості товару позивач надав митному органу документи, перелік яких зазначено у графі 44 митної декларації.
10.01.2025 року позивачем було подано до Дніпровської митниці електронну митну декларацію №25UA110130000318U0, відповідно до якої митна вартість товару, заявленого до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1 за ціною договору (контракту) та для підтвердження заявленої вартості товару позивач надав митному органу документи, перелік яких зазначено у графі 44 митної декларації.
За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митних декларацій, із застосуванням інформаційних технологій, митним органом встановлено, що подані до митного оформлення документи на підтвердження митної вартості не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та містять розбіжності.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом Дніпровською митницею прийняті рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2025/000001/1 від 02.01.2025 року, №UA110130/2025/000015/1 від 10.01.2025 року.
Так, у рішенні від 02.01.2025 № UA110130/2025/000001/1 зазначено, що до товарів № 1,2,3,4,5,6 ЕМД застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод та винесено відповідне рішення про коригування митної вартості товару. Визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товару, що має схоже призначення, імпортованого у максимально наближений час з оцінюваним товаром, оформленого за другорядним методом визначення митної вартості та визнаної митним органом: для товару №1 - за ЕМД від 01.01.2025 №25UA100190550004U8 (UA100190/2025/550004) (товар №3) - на рівні 2,70дол.США/кг, при цьому взято за основу коригування поставку товару «Перець чілі свіжий»; для товару №2 - за ЕМД від 27.12.2024 №24UA408020063381U9 (UAUA408020/2024/063381) (товар №3) - на рівні 1,40 дол.США/кг, при цьому взято за основу коригування поставку товару «Огірки свіжі»; для товару №3 - за ЕМД від 28.12.2024 №24UA100330524648U0 (UA100330/2024/524648) (товар №4) - на рівні 1,75 дол.США/кг, при цьому взято за основу коригування поставку товару «Перець солодкий свіжий»; для товару №4 за ЕМД від 31.12.2024 №24UA408020063720U1 (UA408020/2024/063720) (товар №2) - на рівні 1,21 дол.США/кг, при цьому взято за основу коригування поставку товару «Помідори свіжі»; для товару №5 за ЕМД від 29.12.2024 №24UA500540001720U0 (UA500540/2024/001720) (товар №3) - на рівні 1,45 дол.США/кг, при цьому взято за основу коригування поставку товару «Груші свіжі»; - для товару №6 за ЕМД від 29.11.2024 № 24UA401020059034U4 (UA401020/2024/059034) (товар №4) - на рівні 1,45 дол.США/ кг, при цьому взято за основу коригування поставку товару «Кабачки свіжі». У зв'язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного.
У рішенні №UA110130/2025/000015/1 від 10.01.2025 року зазначено, що до товарів № 1,2,3,4,5,6,7 спірної ЕМД застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод та винесено відповідне рішення про коригування митної вартості товару. Визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товару, що має схоже призначення, імпортованого у максимально наближений час з оцінюваним товаром, оформленого за другорядним методом визначення митної вартості та визнаної митним органом: для товару № 1 - за ЕМД від 01.01.2025 №25UA100190550004U8 (UA100190/2025/550004) (товар №3) - на рівні 2,70 дол.США/кг, при цьому взято за основу коригування поставку товару «Перець чілі свіжий»; для товару № 2 - за ЕМД від 27.12.2024 №24UA408020063381U9 (UAUA408020/2024/063381) (товар №3) - на рівні 1,40 дол.США/кг, при цьому взято за основу коригування поставку товару «Огірки свіжі»; для товару № 3 - за ЕМД від 28.12.2024 №24UA100330524648U0 (UA100330/2024/524648) (товар №4) - на рівні 1,75 дол.США/кг, при цьому взято за основу коригування поставку товару «Перець солодкий свіжий»; для товару № 4 за ЕМД від 31.12.2024 №24UA408020063720U1 (UA408020/2024/063720) (товар №2) - на рівні 1,21 дол.США/кг, при цьому взято за основу коригування поставку товару «Помідори свіжі»; для товару № 5 за ЕМД від 29.12.2024 №24UA500540001720U0 (UA500540/2024/001720) (товар №3) - на рівні 1,45 дол.США/кг, при цьому взято за основу коригування поставку товару «Груші свіжі»; для товару № 6 за ЕМД від 29.11.2024 №24UA401020059034U4 (UA401020/2024/059034) (товар №4) - на рівні 1,45 дол.США/кг, при цьому взято за основу коригування поставку товару «Кабачки свіжі»; для товару № 7 за ЕМД від 03.01.2025 № 25UA500540000017U6 (UA500540/2025/ 000017) (товар № 5) - на рівні 1,51 дол.США/кг, при цьому взято за основу коригування поставку товару «Баклажани свіжі».
Незгода позивача з прийнятими рішеннями про коригування митної вартості товарів, зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи рішення відповідача про коригування митної вартості товару на предмет їх відповідності закону, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи визначає Митний Кодекс України.
Статтею 1 Митного кодексу України встановлено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, закріплено, що встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Відповідно до вимог частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною 1 статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною першою статті 257 Митного кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Розділ ІІІ Митного кодексу України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.
Так, статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із статтею 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно частин 1 та 2 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України, частиною першою якої обумовлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно з частиною другою зазначеної статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частинами першою та другою статті 54 Митного кодексу України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з метою належного оформлення придбаного в іноземного постачальника товару, позивач подав відповідачу митні декларації та для підтвердження заявленої вартості товару надав митному органу документи, перелік яких зазначено у графі 44 митної декларації.
Аналізуючи вказані документи, суд доходить висновку, що вони є достатніми для підтвердження заявленої митної вартості товарів відповідно до вимог чинного митного законодавства.
Водночас, відповідач поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв'язку із наявністю певних розбіжностей, які зазначені в оскаржуваних рішеннях.
Підстави для прийняття оскаржуваних рішень є аналогічними.
Спростовуючи доводи митного органу в обґрунтування підстав для витребування додаткових документів та наявності розбіжностей у поданих документах щодо невідповідності умов оплати, зазначених у контракті, інвойсі та специфікаціях, суд виходить з наступного.
В даному випадку судом встановлено що пунктами 6.1 та 6.2 контракту передбачено, що оплата за замовлений товар проводиться безготівковим розрахунком, валюта платежу погоджується у специфікації на кожну поставку; розрахунок покупцем за товар здійснюється на наступних умовах: строки розрахунку за товар встановлюються на умовах та погоджуються між продавцем та покупцем на кожну партію окремо та відображається у специфікації.
Специфікації №1 від 28.12.2024 року та №2 від 05.01.2025 року містять вказівку на умови поставки - 100% протягом 10 днів після отримання товару та умови поставки СРТ Дніпро.
Враховуючи наведені умови оплати строк такої оплати не настав, що свідчить про відсутність обов'язку надавати документи, що підтверджують оплату за товар.
Щодо відмінностей в умовах оплати вказаних у специфікаціях та інвойсі, суд вважає за необхідне зазначити, що питання умов виконання контрактних обов'язків декларанта, з огляду на вимоги статті 53 Митного кодексу України, не стосуються питань підтвердження числових значень митної вартості товарів.
Наведене підтверджується також правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29.07.2020 у справі №420/1709/19: «Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються».
В даному випадку порядок оплати товару жодним чином не стосується визначення митної вартості товару за контрактом. Відповідач не зазначив обґрунтовані доводи про вплив таких умов на числові значення митної вартості товарів.
З наданих для митного оформлення документів вбачається, що вартість товарів за інвойсами було належним чином включено до митної вартості останніх згідно наданих до митного оформлення митних декларацій.
Стосовно посилань митниці на відмінності між інвойсами, сертифікатами якості, фіто-санітарними сертифікатами, суд зазначає наступне
Митним органом не зазначається, яким чином це впливає на визначення митної вартості оцінюваних товарів, тому такий аргумент суд вважає не обґрунтованим.
Щодо доводів відповідача про те, що в митній декларації країни відправлення зазначено умови оплати передплата, суд зазначає наступне.
Декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, вичерпний перелік яких наведено у частині 1 статті 53 Митного кодексу України. Копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 02.03.2018 у справі №804/2997/17.
При цьому сама по собі розбіжність у способі оплати за товар не впливає на митну вартість товару, сам відповідач не вбачав розбіжності у зазначених митних вартостях, адресувавши зауваження лише до способу оплати, а не до суми постачання. При цьому позивач не має вплив на оформлення продавцем документів та не має обов'язку перевіряти правильність їх складання.
Визначений порядок розрахунків, а також обставини здійснення таких розрахунків не характеризують митну вартість, оскільки така підтверджується відомостями про вартість товару, а не про порядок сплати такої вартості.
Відповідно, незалежно від того чи належним чином сторони розрахувалися між собою, ця обставина не змінює визначену вартість поставки та, відповідно, фактурну митну вартість товару, яка підтверджується в першу чергу контрактом, рахунком на оплату та платіжним документом.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 року по справі №809/278/17, від 24.10.2019 року у справі № 815/7158/15.
Відповідачем як підставу для відмови у митному оформленні товару зазначено, що транзитний документ містить відомості щодо маршруту перевезення товару через країни Турція, Болгарія, Румунія, проте, відповідні відмітки на товаросупровідних документах відсутні (окрім відміток Румунії на CMR), декларантом не підтверджено здійснення перевезення товару за даним маршрутом або ж не надано документи, що дійсно супроводжували товар та мають містити відповідні відмітки.
Суд критично оцінює зазначене зауваження митниці, оскільки відповідач у спірних рішеннях не зазначає яким чином не проставлення певних відміток вплинуло на цифрові значення митної вартості товарів.
Щодо необхідності надання транспортних перевізних документів суд враховує ту обставину, що поставка товару була здійснена на умовах СРТ, Дніпро.
CPT (англ. Carriage Paid To) (… named place of destination), або Фрахт/перевезення оплачені до (…назва місця призначення) - термін Інкотермс 2000 та 2010, означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики чи втрати ушкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. Під словом перевізник розуміється будь-яка організація, яка на підставі договору перевезення бере на себе зобов'язання забезпечити самому чи організувати перевезення товару по залізниці, автомобільним, повітряним, морським і внутрішнім водним чи іншим транспортом чи комбінацією цих видів транспорту.
Отже, обов'язок оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення, яким в даному випадку є Дніпро, Україна, лежить на продавцеві, що свідчить про відсутність у декларанта таких витрат.
Щодо тверджень митниці про те, що позивачем не забезпечено переклад документів, поданих до митного оформлення, та необхідності забезпечення декларантом перекладу документів українською мовою для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
У оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товару відповідач не повідомив, які конкретно документи необхідно перекласти та не обґрунтовано необхідність здійснення такого перекладу.
В свою чергу, офіційними мовами СОТ, до якого приєдналася Україна 16.05.2008, є англійська, французька, іспанська. Зі змісту статті 254 Митного кодексу України вбачається, що для митного оформлення можуть подаватися документи українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування та не передбачено обов'язку подання документів саме українською мовою.
Разом з тим, ця стаття надає право митному органу вимагати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, однак тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
При цьому, статтею 254 Митного кодексу України передбачено три варіанти мови подання документів: українська мова; офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна; інша іноземна мова міжнародного спілкування.
Обов'язок надати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, виникає у декларанта тільки у разі відповідної вимоги митного органу, мотивованої тим, що дані, які містяться в таких документах, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
Суд також вказує, що інші наведені відповідачем зауваження до поданих позивачем до митного оформлення документів не беруться судом до уваги, оскільки мають надмірно формальний характер, подані декларантом документи в цілому дають змогу встановити не лише ціну товару, а й всі аспекти господарської операції з придбання та поставки товару.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що надані позивачем до митного оформлення документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч, невідповідностей або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, документи у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем митну вартість та її складові частини, відомості про визначення митної вартості в цих документах є базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, достатність яких не спростована відповідачем, а тому вказані відповідачем в оспорюваному рішенні обставини не можуть бути підставами для коригування такої митної вартості.
Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору
Відтак, підстави для незастосування першого методу визначення митної вартості судом не встановлені, наявність підстав для коригування митної вартості товару відповідачем не доведена.
Щодо твердження, що документи містять між собою розбіжності в описі якісних характеристик товару.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.04.2025 року у справі №260/10051/23.
Відповідач жодним чином не конкретизував значущість вказаного зауваження для підтвердження митної вартості товару, в тому числі не обґрунтував недостатність наявних документів та необхідність доповнення їх змісту викладом фітосанітарного сертифікату, який в частині 2 статті 53 Митного кодексу України не вказано як документ, що підтверджує митну вартість товару. В свою чергу суд констатує формальний характер вказаного зауваження.
Отже, подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену товариством митну вартість та її складові частини, не мають істотних розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Натомість, зазначені митницею у повідомленні декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
Суд враховує, що відповідно до норм чинного законодавства з питань митної справи митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим можуть бути витребувані лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 13.07.2021 року у справі № 200/6521/20-а та від 18.11.2022 року у справі № 818/902/17.
Суд вважає, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.
Верховний Суд у постанові № 1140/3242/18 від 23.07.2019 року вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Натомість під час розгляду справи судом з'ясовано, що зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
При цьому суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Відтак зазначені митним органом у повідомленні та в рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості товару не можуть бути визнані судом об'єктивними, обґрунтованими і такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що при здійсненні імпортування товару на митну територію України, позивачем для підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а тому використання відповідачем другорядного методу визначення митної вартості товару є неправомірним.
Згідно з пунктами 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Окремо суд зазначає, що в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 09.11.2022 року у справі №814/141/17.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх задоволення шляхом визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №UA110130/2025/000001/1 від 02.01.2025 року, №UA110130/2025/000015/1 від 10.01.2025 року.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову в загальному розмірі 3161,00 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією від 06.05.2025 року.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду в сумі 3161,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці на користь позивача.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8500,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідачем надані заперечення щодо витрат на професійну правничу допомогу, в яких зазначено, що у позовній заяві зазначено про намір стягнути з Дніпровської митниці витрати на сплату правничої допомоги у орієнтовному розмірі, який складає 8500 грн, при цьому, остаточний розмір понесених ним судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи, зокрема розмір витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката не вказаний.
З цього приводу суд зазначає, що за клопотанням іншої сторони суд може зменшити витрати на професійну правничу допомогу згідно статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, в той час як критерії, визначені статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судом застосовуються незалежно від наявності заперечень іншої сторони у справі.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21.
Згідно частин 1, 3 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до положень частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом встановлено, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду надано: договір (угода) про надання професійної правничої (правової) допомоги від 16.06.2023 року №16/01-06/23; додаток від 06.05.2025 року №06/05-25 до договору; акт приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги від 16.06.2025 року по договору; рахунок на оплату від 05.05.2025 року №53; платіжна інструкція від 06.05.2025 року №298.
З договору (угоди) про надання професійної правничої (правової) допомоги від 16.06.2023 року №16/01-06/23 вбачається, що його укладено між Адвокатським об'єднанням «Адвіс», в особі керівника Весніна Сергія Олександровича (надалі - Адвокатське об'єднання), з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фруталія», в особі директора Тихомирової О.Є. (надалі - клієнт).
Згідно з пункту 3.2. договору розмір, порядок обчислення (фіксований, погодинний тощо) та порядок сплати гонорару адвоката за виконання доручення до цього договору, узгоджується сторонами та визначається у додатку до цього договору, який є його невід'ємною частиною. Остаточний розмір гонорару адвоката встановлюється в акті приймання передачі, що підписується уповноваженими представниками сторін.
Актом приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги від 16.06.2025 року та додатком від 06.05.2025 року №06/05-25 до договору погоджено надання професійної правничої допомоги щодо оскарження рішень відповідача, що були предметом позову; консультація клієнта щодо обґрунтованості, процедури та перспективи розгляду позовної заяви з урахуванням судової практики та правових висновків Верховного Суду - 1000 грн; підготовка позовної заяви: визначення підстав і предмету позову, доказів на обґрунтування позовних вимог, вираховування розміру судового збору, підготовка додатків до позову, підготовка позову як документу - 4 год. 5000 грн.; підготовка відповіді па відзив: визначення підстав і предмету, можливих додаткових доказів та обґрунтування позовних вимог, підготовка відповіді на відзив як документу - 2 год. 2500 грн.
Сторонами підтверджено, що клієнт до підписання даного акту сплатив адвокатському об'єднанню вартість визначених послуг (гонорар) в розмірі 8500,00 грн. (вісім тисяч п'ятсот гривень 00 коп.) в повному обсязі.
Рахунком на оплату № 53 від 05 травня 2025 року виставлено до оплати 30000,00 грн одночасно по додатку №06/05-25, а також за іншими додатками за договором.
Оплата за послуги здійснена згідно платіжної інструкції від 06.05.2025 року №298 на суму 30 000,00 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.10.2021 у справі №160/7922/20 та додаткових постановах від 05.09.2019 у справі №826/841/17, від 18.08.2021 у справі №300/3178/20 та від 08.02.2022 у справі №160/6762/21, від 03.12.2023 у справі № 420/329/21.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21. Цей правовий висновок є релевантним до обставин цієї справи, оскільки стосується правового застосування норми права, яка є ідентичною ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню незалежно від того чи їх фактично сплачено, чи вони тільки підлягають сплаті, що підтверджується послідовною практикою Касаційного адміністративного суду (наприклад, постанова від 16.02.2023 року по справі №520/562/19).
Суд зазначає, що надані докази у сукупності доводять понесення позивачем витрат на правову допомогу у зв'язку з розглядом цієї справи, оскільки предмет наданої правової допомоги, визначений у додатку №06/05-25 до договору від 16.06.2023 року.
Суд оцінює справу як незначної складності, в тому числі з урахуванням характеру взаємовідносин позивача та суб'єкта надання професійної правничої допомоги. Нормативно-правове регулювання є стабільним, спори поширеними, а судова практика сформованою.
Заявлені витрати часу суд визнає завищеними відносно обсягу наданих послуг. Водночас, розмір витрат на адвоката є не пропорційним ціні позову.
За таких обставин суд вважає обґрунтованим та пропорційним розмір витрат на професійну правничу допомогу в 5000,00 грн, понесення таких витрат вимушеним та зумовленим протиправними рішеннями відповідача, в зв'язку з чим суд стягує витрати на професійну правничу допомогу позивача з відповідача саме в такому розмірі.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруталія» (49000, м. Дніпро, вул. Старочумацька, будинок 6я, код ЄДРПОУ 42424288) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2025/000001/1 від 02.01.2025 року, №UA110130/2025/000015/1 від 10.01.2025 року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруталія» за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці суму сплаченого судового збору в розмірі 3161 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська