14 липня 2025 рокуСправа №160/12648/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу № 160/12648/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монопак» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови,-
01.05.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Монопак» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 13.11.2024 року №UA110110/2024/000032/1 Дніпровської митниці; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.11.2024 року №UA110110/2024/000180 Дніпровської митниці.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що митницею, в порушення норм Митного кодексу України, було необґрунтовано використано другорядний метод визначення митної вартості товарів, які переміщувались позивачем через митний кордон України, що призвело до того, що митна вартість товару була значною мірою збільшена. Також, на думку позивача, у митниці не було підстав для непогодження із заявленою ним митною вартістю, визначеною за основним методом (ціною договору), оскільки зміст наданих позивачем документів не був суперечливим, не містив розбіжностей, в них не були наявні ознаки підробки, документи містили всі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, з огляду на що у митниці не було підстав для сумніву в правильності митної вартості товару.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/12648/25. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
26.05.2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 МКУ, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови прийняті митницею відповідно до вимог чинного законодавства, тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
02.06.2025 року від позивача до суду надійшли заперечення на відзив, в яких підтримано позицію, викладену в позовній заяві.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив та зазначає наступне.
Так, судом встановлено, що 18.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Монопак» (покупець) та компанією SRF LIMITED, Індія (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт на поставку № 11-10/21.
Пунктом 1 контракту передбачено, що продавець зобов'язується поставити поліетилентерефталат (ПЕТ/Поліестерну) плівку, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити поставлений товар відповідно до умов цього контракту та відповідних додатків.
Згідно з пунктом 1.2. контракту, найменування, кількість, асортимент, комплектність, вартість товару і дата відвантаження по кожній партії визначаються сторонами в рамках інвойсів або в остаточних інвойсах. Замовлення покупця вважається узгодженим з отриманням покупцем від продавця проформи-інвойса.
На підставі пункту 1.4. контракту, терміни поставки кожної партії товару зазначаються у відповідній проформі-інвойсі.
Згідно з пунктами 2.1.-2.3. контракту, ціна товару визначається в інвойсі. Ціна товару встановлюється за умовами поставки CIF Одеса, Україна відповідно до ІНКОТЕРМС-2010. Загальна сума контракту складається із сум усіх інвойсів. Валютою ціни та платежу є долари США.
Оплата за товар, що постачається, за цим контрактом визначається у проформі інвойсі і може бути змінена.
Датою сплати вважається дата надходження грошових коштів на рахунок продавця у банку продавця.
На виконання умов зовнішньоекономічного контракту на поставку № 11-10/21 від 18.10.2021 року компанією SRF LIMITED було здійснено поставку товарів.
13.11.2024 року позивачем було подано до Дніпровської митниці електронну митну декларацію № 24UA110110006996U6, відповідно до якої митна вартість товару, заявленого до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1 за ціною договору (контракту) та для підтвердження заявленої вартості товару позивач надав митному органу документи, перелік яких зазначено у графі 44 митної декларації.
За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, із застосуванням інформаційних технологій, митним органом встановлено, що подані до митного оформлення документи на підтвердження митної вартості не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та містять розбіжності. Митна вартість, визначена митницею, згідно з положеннями статті 64 МКУ, ґрунтується на ціновій інформації відповідно до наявної у митного органу інформації щодо вартості оцінюваних товарів. Відповідно до основної одиниці виміру оцінюваного товару, згідно УКТЗЕД, якісних співставних характеристик, часу митного оформлення, наявна інформація, що: Товар №1 «Плівка з поліетилентерефталату завтовшки не більш як 50 мкм:*PTWM0180-MOR/2.2 18 920 18000-831.64кг.*PTWM0180-MOR/2.2 18 920 18100- 6690.08кг*PTWM0180-MOR/2.2 18 920 18200-840.88кг.*PTWM0180-MOR/2.2 18 940 18000-849.72кг.*PTWM0180-MOR/2.2 18 940 18100-2990.54кг*PTWM0180-MOR/2.2 18 1020 18100-6490.12к*PTWM0180-MOR/2.2 18 1020 18000-922.02кг*PTWM0180- MOR/2.2 18 1020 18200-932.28кг 47 рулон. Країна виробництва - IN. Виробник - SRF LIMITED. Торгова марка - SRF, випущено у вільний обіг за ЕМД від 05.10.2024 №UA100320/2024/433360 (MRN № 24UA100320433360U9) на рівні - 2,02 Дол. США/кг. за резервним методом визначення митної вартості.
Дніпровською митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 13.11.2024 року №UA110110/2024/000032/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2024/000180 від 13.11.2024 року, якою відмовлено у митному оформлені (випуску) товарів за МД №24UA110110006996U6 від 13.11.2024 року.
Незгода позивача з прийнятим рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови у митному оформленні товару, зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи рішення відповідача про коригування митної вартості товару та картку відмови на предмет їх відповідності закону, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи визначає Митний Кодекс України.
Статтею 1 Митного кодексу України встановлено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, закріплено, що встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Відповідно до вимог частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною 1 статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною першою статті 257 Митного кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Розділ ІІІ Митного кодексу України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.
Так, статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із статтею 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно частин 1 та 2 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України, частиною першою якої обумовлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно з частиною другою зазначеної статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частинами першою та другою статті 54 Митного кодексу України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з метою належного оформлення придбаного в іноземного постачальника товару, позивач подав відповідачу митну декларацію та для підтвердження заявленої вартості товару надав митному органу документи, перелік яких зазначено у графі 44 митної декларації.
Аналізуючи вказані документи, суд доходить висновку, що вони є достатніми для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до вимог чинного митного законодавства.
Водночас відповідач поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв'язку із наявністю певних розбіжностей, які зазначені в оскаржуваному рішенні.
Що стосується зауважень відповідача із приводу розбіжностей між умовами поставки, зазначеними в інвойсі (CIF Констанца) та контрактом (CIF Одеса) суд зазначає наступне.
Відповідно пункту 2.1 контракту ціна товару визначається в інвойсах. Ціна товару встановлюється на умовах постачання CIF Одеса, Україна у відповідності до Інкотермс - 2010.
В свою чергу, відповідно з пунктами 10.3 та 10.6 контракту всі зміни і доповнення до даного контракту мають силу виключно у випадку викладення їх в письмовому вигляді і підписання їх особами, уповноваженими на це сторонами. Всі доповнення до даного контракту являються його невід'ємними частинами.
Отже, можливість підписання додаткових угод/доповнень передбачена самим контрактом, і такі додаткові угоди/доповнення є його невід'ємними частинами.
Так, додатковою угодою №1 до контракту №11/10/21 від 25.12.2021 року сторони погодили викласти пункт 2.1 в наступній редакції: Ціна товару визначається в інвойсах. Ціна товару встановлюється на умовах постачання CIF Констанца, Румунія у відповідності до Інкотермс - 2010. Загальна сума контракту складається із сум всіх інвойсів. Валютою ціни і платежу являється долар США.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про помилковість доводів відповідача з приводу протирічь умов постачання вказаних у контракті та інвойсі, оскільки додатковою угодою до контракту узгоджено умови поставки CIF Констанца.
Також, помилковими є доводи відповідача про відсутність посилань на контракт у наданому інвойсі.
Так, при митному оформленні відповідачеві надано інвойс №156241137 від 27.08.2024 року із зазначенням умови постачання: «Final Destination: CIF Constana Port, Romania». Він містить усі істотні умови угоди: назву товару, його кількість, ціну, місце доставки та умову поставки. У ньому передбачено оплату у два етапи 15% передоплати та 85% після надання документів та зазначено: «PET FILM, CONTRACT NO 11 10/21 DATED 18.10.2021», що засвідчує його зв'язок із зовнішньоекономічним контрактом. Таким чином, твердження про відсутність посилання на контракт в інвойсі є хибним та не відповідає дійсності.
Також суд не погоджується з висновками відповідача щодо того, що відсутність у платіжних дорученнях посилань на інвойси не робить такі платіжні доручення доказами для доведення митної вартості певної поставки товару у випадку коли платіж здійснено раніше ніж виставлено рахунок.
Що стосується банківських платіжних документів від 15.08.2024 року на суму 5567,25 доларів США та від 31.10.2024 року на суму 31501,46 доларів США, то вони містять зазначення контракту №11-10/21, який є єдиним чинним зовнішньоекономічним договором, що регулює відносини між декларантом і постачальником. Незважаючи на відсутність прямого посилання на інвойс у полі призначення платежу, платіжні документи, інвойс і контракт містять достатній обсяг інформації, яка у сукупності дозволяє встановити належність платежів до конкретної партії товару. Товар, зазначений в інвойсі, за кількістю і вартістю повністю відповідає тій сумі, яка була сплачена за банківськими документами 5567,25 + 31501,46=37 068,71). Уся система документації є взаємопов'язаною, узгодженою, і не викликає сумнівів у її достовірності або повноті.
Досліджуючи ці документи суд зазначає, що вони в повній мірі підтверджують як факт поставки так і факт оплати товару за відповідною партією, що засвідчує правильність і достовірність заявленої митної вартості, що у свою чергу спростовує зауваження відповідача у цій частині.
Щодо посилань відповідача на ненадання платіжних доручень, що підтверджують оплату транспортно- експедиційних послуг та страхування товару суд зазначає, що позивачем до митного оформлення надавалися, у тому числі, договір транспортно-експедиторських послуг №905 від 31.05.2022 року з ТОВ «ФОСДАЙК ГРУП»; рахунок на оплату про надання транспортно-експедиційних послуг №705 від 08.11.2024 року; заявку №6596 від 02.09.2024 року, в якій зазначені маршрут, номери контейнерів; довідка про транспортні витрати № 517 від 08.11.2024 року, які у сукупності містять всі відомості про вартість, обсяг і предмет наданих послуг.
Умови контракту передбачають строк та порядок оплати, що також відображено в заявці.
Крім того, положення пункту 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником довідки про транспортно-експедиторські витрати є допустимими доказами розміру таких витрат.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі №815/2501/18 від 06.09.2019 року, для підтвердження транспортних витрат можуть використовуватися будь-які документи, які надають можливість ідентифікувати витрати. Митний кодекс України не встановлює виключного переліку документів для підтвердження розміру витрат на перевезення товарів, тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження таких витрат.
Наведені документи у повній мірі підтверджують вартість витрат з транспортування товару до кордону України.
При цьому, факт оплати транспортно-експедиційних витрат, або її відсутність не спростовують вартість транспортно-експедиційних послуг, а можуть свідчити виключно про виконання такого договору.
Отже, подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену товариством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Натомість, зазначені митницею у повідомленні декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
Суд враховує, що відповідно до норм чинного законодавства з питань митної справи митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим можуть бути витребувані лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 13.07.2021 року у справі № 200/6521/20-а та від 18.11.2022 року у справі № 818/902/17.
Суд вважає, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.
Верховний Суд у постанові № 1140/3242/18 від 23.07.2019 року вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Натомість під час розгляду справи судом з'ясовано, що зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
При цьому суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Відтак зазначені митним органом у повідомленні та в рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості товару не можуть бути визнані судом об'єктивними, обґрунтованими і такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що при здійсненні імпортування товару на митну територію України, позивачем для підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а тому використання відповідачем другорядного методу визначення митної вартості товару є неправомірним.
Згідно з пунктами 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Окремо суд зазначає, що в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 09.11.2022 року у справі №814/141/17.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх задоволення шляхом визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 13.11.2024 року №UA110110/2024/000032/1, визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2024/000180 від 13.11.2024 року.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову в загальному розмірі 6056,00 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією від 30.04.2025 року.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду в сумі 6056,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці на користь позивача.
В зв'язку з перебуванням головуючого судді Озерянської С.І. у черговій щорічній відпустці, рішення постановлено у перший робочий день.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Монопак» (18016, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Благовісна, буд. 296, код ЄДРПОУ 32723880) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Ольги Княгині, буд. 22, ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110110/2024/000032/1 від 13.11.2024 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2024/000180 від 13.11.2024 року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Монопак» за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці суму сплаченого судового збору в розмірі 6056,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська