Справа № 607/12710/24Головуючий у 1-й інстанції
Провадження № 22-з/4817/67/25 Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
27 жовтня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,
розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Купенко Максим Сергійович, про ухвалення додаткового рішення у справі № 607/12710/24 за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 липня 2025 року (ухвалене суддею Черніцькою І.М., повний текст якого складено 14 липня 2025 року) в справі за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У червні 2024 року акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк», позивач, апелянт) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 липня 2025 року позов АТ «Універсал Банк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 30 березня 2019 року у розмірі 22902.10 грн та 605.11 грн в рахунок сплаченого судового збору. У задоволені решти вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині вирішення позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено, АТ «Універсал Банк» подало на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення судом норм процесуального та матеріального права.
25 серпня 2025 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Купенко М.С., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив стягнути з позивача судові витрати, понесені відповідачем на професійну правничу допомогу за розгляд в суді апеляційної інстанції.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року апеляційну скаргу АТ «Універсал Банк» залишено без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 липня 2025 року залишено без змін.
15 жовтня 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Купенко М.С. подав до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, мотивуючи тим, що суд апеляційної інстанції при розгляді даної справи не вирішив питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та просив за розгляд справи в апеляційному суді 3000 грн.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що відповідно до Акту №2 виконаних робіт від 25 серпня 2025 року за договором про надання правничої допомоги від 01 березня 2024 року у справі 607/12710/24, загальна сума витрат відповідача на професійну правничу допомогу в суді складає 3000.00 грн, детальний розрахунок також міститься в даному акті.
З огляду на викладене просить стягнути з позивача судові витрати, понесені відповідачем на професійну правничу допомогу.
Частиною четвертої статті 270 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про ухвалення додаткового рішення у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи викладене, відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення слід задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Отже, розподіл судового збору у справі здійснює суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. У разі, якщо судом не було прийнято рішення щодо розподілу судового збору або інших судових витрат, суд за заявою учасників справи чи з власної ініціативи повинен ухвалити додаткове рішення (постанову) зі справи, яким вирішити відповідне питання.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції має містити розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статті 15 ЦПК України.
Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною п'ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року в справі №910/12876/19 суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Відповідно до правової позиції, висловленої об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).
У справі, яка переглядається апеляційний судом встановлено, що разом із відзивом на апеляційну скаргу представником ОСОБА_2 - адвокатом Купенком М.С. на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених за розгляд справи у апеляційному суді, надано акт №2 прийому-передачі послуг від 28 серпня 2025 року та ордер про надання правничої допомоги, згідно договору №1 від 15 червня 2024 року.
Відповідно до п.1 розділу ІІІ договору про надання правничої допомоги №1 від 15 червня 2024 року, за здійснену правову допомогу та послуги, що надаються виконавцем, клієнт сплачує виконавцю гонорар (винагороду), розмір якої становить 3000 грн за одну годину (т.1 а.с.73-76).
Як вбачається із Акту №2 прийому-передачі послуг від 25 серпня 2025 року про надання правничої допомоги у справі, в якому детально описано обсяг виконаних робіт, адвокатом у зв'язку із наданням правової допомоги відповідачу у суді виконано наступні робот, зокрема, підготовка відзиву на апеляційну у справі №607/12710/24 (1 год - 3000 грн);
Також у вищевказаному акті, який підписано відповідачем та його адвокатом, зазначено, що цей акт є підставою для здійснення розрахунків сторону.
Таким чином витрати відповідача на професійну правничу (правову) допомогу у суді апеляційної інстанції підтверджені належними та допустимими доказами.
Клопотання щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від сторони позивача до апеляційного суд не надходило.
З огляду на викладене, існують правові підстави для стягнення з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу за апеляційний розгляд даної справи у розмірі 3000 грн, оскільки такий розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Керуючись ст.ст.141, 270, 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Купенко Максима Сергійовича, про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.
Ухвалити додаткове судове рішення у цивільній справі за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 липня 2025 року в справі за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені за апеляційний розгляд даної справи, у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копiйок.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Дата складення повного тексту додаткової постанови - 27 жовтня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк», адреса: вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ, ЄДРПОУ 21133352.
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Головуючий О.З. Костів
Судді: Б.О. Гірський
М.В. Хома