Справа № 130/2962/25
Провадження №11-сс/801/851/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
21 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 в режимі відеоконференції,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 в режимі відеоконференції,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 05 жовтня 2025 року,
якою задоволено клопотання слідчого та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 16 год. 52 хв. 01 грудня 2025 року без визначення розміру застави до
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт Браїлів Жмеринського району Вінницької області, проживає у АДРЕСА_1 , студента 4 курсу КЗВО Вінницького гуманітарно-педагогічного коледжу, неодруженого, раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 194, ч.2 ст.111 КК України,
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені слідчим суддею обставини
Клопотання про застосування запобіжного заходу мотивоване тим, що СВ Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020130000401 від 26.09.2025, за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 194, ч.2 ст.111 КК України.
Під час розслідування якого виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_8 , якого 03.10.2025 о 16:52 затримано в порядку ст.208 КПК України та 04.10.2025 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 194, ч.2 ст.111 КК України, а саме в умисному знищенні чужого майна, вчиненому шляхом підпалу та державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній безпеці України у формі надання іноземній організації та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану.
Підозра ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень обґрунтовується:
витягом з ЄРДР № 12025020130000401 від 26.09.2025;
рапортами старшого інспектора - чергового ЧЧ СМ Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області;
протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та нішу подію; протоколом допиту потерпілого;
заявою потерпілого ОСОБА_9 ;
протоколом огляду місця події;
протоколами допиту свідків;
рапортом о/у СКП Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області;
протоколом допиту підозрюваного, відповідно до якого він дав визнавальні показання;
протоколом обшуку;
протоколами огляду речей.
У кримінальному провадженні встановлено наявність ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України. Зокрема, підозрюваний ОСОБА_8 може переховуватись від органів досудового розслідування та, або суду у зв'язку з серйозністю висунутої підозри, усвідомленням тяжкості покарання, яке йому загрожуєта тим, що не має сталих соціальних зв?язків, ніде не працює, не має постійного джерела прибутку, тому при нагоді може залишити місце свого проживання.
Крім цього, підозрюваний може незаконно впливати на свідків та потерпілого, у цьому кримінальному провадженні, щоб останні змінили свої покази шляхом умовлянь, підкупу тощо.
Також підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки легко піддається впливу сторонніх осіб з метою легкої наживи, шляхом вчинення злочинів з корисливих мотивів.
Таким чином, застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, є недостатнім, а тому слідчий просив задовольнити клопотання.
Ухвалою слідчого судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 05 жовтня 2025 року - клопотання слідчого задоволено та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою. Строк дії ухвали визначено в межах 60 днів з моменту затримання підозрюваного до 16:52 01.12.2025. Відмовлено в задоволенні клопотання підозрюваного та захисника про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Постановлене рішення мотивоване тим, прокурором під час розгляду даного клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри, а також наявність ризиків, вказаних у клопотанні, що є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів у даному випадку є недоцільним та неможливим, оскільки лише тримання під вартою може запобігти зазначеним у клопотанні ризикам.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до нього менш суворий запобіжний захід, ніж тримання під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт за місцем проживання.
Основні доводи апеляційної скарги :
- вважає, що в клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу та в повідомленні про підозру не викладено всіх обставин, які дають підстави підозрювати ОСОБА_8 у вчиненні особливо тяжкого злочину;
кваліфікація дій підозрюваного за ч. 2 ст.111 КК України є передчасною та може бути зміненою на менш тяжке кримінальне правопорушення, оскільки для цього наявні відповідні підстави;
- прокурором не доведено в чому саме недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, які базуються на припущеннях та необґрунтовані жодним доказом;
- підозрюваний має постійне місце проживання, стійкі соціальні зв'язки, зокрема є студентом гуманітарно-педагогічного коледжу, позитивно характеризується.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 та підозрюваний ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, та просили її задовольнити. Також просили визначити підозрюваному альтернативний запобіжний захід у виді застави.
Прокурор ОСОБА_6 заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, указав, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, заявлені ризики доведені.
Мотиви і висновки апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, пояснення учасників, перевіривши матеріали провадження і доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного висновку.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування чи/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу.
Статтею 194 КПК України передбачено, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею ухвалено з дотриманням зазначених вимог закону, а висновки слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_8 є правильними.
З наданих матеріалів провадження вбачається, що під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наведені в клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч.2 ст. 111 КК України.
Колегією суддів установлено, що ОСОБА_8 05.09.2025, використовуючи власний мобільний телефон марки «Apple» моделі «Iphone14», у застосунку для миттєвого обміну повідомленнями «Телеграм», від невідомого акаунту під псевдонімом «Робота в Україні», отримав пропозицію про здійснення підпалу автомобіля за грошову винагороду. Після чого, у ОСОБА_8 , виник умисел на знищення чужого майна шляхом підпалу, з корисливих мотивів.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 , згадав, що поблизу багатоквартиного будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , тривалий час знаходиться автомобіль, помаранчевого кольору, який він вирішив підпалити. В подальшому, з метою досягнення своєї мети, о 22:00 25.09.2025 ОСОБА_8 , перебуваючи в господарському приміщенні за місцем свого проживання, підготував пляшку, в яку перелив бензин, об'ємом 0,5 л, лист із написом «26.09.2025 Браїлів» та раніше заготовлений автомобільний номерний знак, попередньо пофарбований фарбою чорного кольору. Після цього, 26.09.2025 приблизно о 01:50, знаходячись по вулиці Заводська, в селищі Браїлів, Жмеринського району, Вінницької області, поряд із будинком № 4, діючи умисно, з метою знищення чужого майна шляхом підпалу, за допомогою раніше підготовленої легкозаймистої речовини бензину та сірників, ОСОБА_8 , здійснив підпал припаркованого поруч із будинком за вказаною адресою, автомобіля марки «Ford» моделі «Tranzit», державний номерний знак НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 , належить ОСОБА_10 та на момент вчинення злочину перебував у користуванні ОСОБА_11 , що призвело до його знищення. Після чого, ОСОБА_8 покинув місце події та не прийняв будь-яких мір для ліквідації пожежі.
Своїми умисними діями ОСОБА_8 , заподіяв потерпілому ОСОБА_11 матеріальної шкоди, на суму 115 000 (сто п'ятнадцять тисяч) гривень.
Крім того, відповідно до Конституції України - Основного Закону України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Виключно законами України встановлюються порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України.
Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч вимогам Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року, Гельсінського заключного акту 1975 року, Гаазької конвенції 1907 року, Женевських конвенцій 1949 року та інших міжнародно-правових актів є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Усупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права Президент російської федерації та інші високопосадові представники влади держави-агресора, діючи всупереч вимогам пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі 1975 року та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту Організації Об'єднаних Націй, Декларацій Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали повномасштабну агресивну війну проти України, шляхом віддання наказу на збройне вторгнення підрозділів Збройних Сил Російської Федерації на територію України.
24 лютого 2022 року приблизно о 5 годині російська федерація, за результатами здійснених нею неправомірних підготовчих дій, розпочала так звану «спеціальну військову операцію» в Україні, про що оголосив президент російської федерації.
Надалі, Збройні Сили російської федерації, які діяли за наказом вищого політичного та військового керівництва, вторглися на територію Україну шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно увійшли на територію Україну через державні кордони України в Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснила збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, цивільні та інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське, оборонне значення, та здійснили окупацію частини території України, чим змінили межі території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі людей та інших тяжких наслідків. Аналогічні дії були вчинені підрозділами терористичних організацій самопроголошених «Луганської народної республіки» та «Донецької народної республіки», які увійшли до складу Збройних Сил Російської Федерації.
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан, який у подальшому неодноразово продовжено Указами Президента України та який діє на даний час. Укази Президента України про введення воєнного стану в Україні, відповідно до п. 31 ч. 1 ст. 85 Конституції України та ст. 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», затверджені Верховною Радою України шляхом прийняття відповідних законів.
Також 1 березня 2022 року Європейський суд з прав людини, враховуючи свою попередню практику застосування тимчасових заходів, відповідно до правила 39 Регламенту Суду, вирішив в інтересах сторін і належного розгляду справи наказати Уряду росії утримуватися від військових нападів на цивільне населення та цивільні об'єкти, у тому числі житлові приміщення, транспортні засоби швидкої допомоги й інші цивільні об'єкти, що перебувають під спеціальною охороною, зокрема школи та лікарні, а також негайно забезпечити безпеку закладів медичної допомоги, їх особового складу й автомобілів швидкої допомоги на території, яка піддається нападу або облозі російських військ.
Надалі, 16 березня 2022 року Міжнародний суд справедливості ООН видав наказ про тимчасові запобіжні заходи, відповідно до якого: 1) російська федерація повинна негайно зупинити військові операції, які почала 24 лютого 2022 року на території України; 2) російська федерація повинна забезпечити, щоб будь-які військові або нерегулярні збройні формування, які можуть бути керовані або підтримувані нею, а також будь-які організації та особи, які можуть бути під її контролем або керівництвом, не вживали жодних заходів для сприяння військовим операціям, зазначеним у пункті (1); 3) Обидві сторони повинні утримуватися від будь-яких дій, які можуть погіршити або розширити спір перед Судом або ускладнити його вирішення.
Незважаючи на те, що вищенаведеними міжнародними документами закріплено обов'язок держав утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності, інших дій, що заборонені міжнародним гуманітарним правом, російська федерація, у порушення Статуту ООН, ігноруючи норми міжнародного права та рішення міжнародних органів, продовжила агресію проти України шляхом застосування збройної сили проти суверенітету, територіальної недоторканності, політичної незалежності України, а також продовжили здійснювати вторгнення та раніше розпочату у 2014 році окупацію території України.
Крім того, у 2014 році на території рф створено недержавне збройне формування - так звану «приватну військову компанію Вагнера» (далі - ПВК, «група Вагнера»), представники якої причетні до реалізації агресивної політики російської федерації на шкоду миру, стабільності, суверенітету і територіальній цілісності України, перебувають під повним контролем російської держави, здійснюють підривну діяльність проти України та приймають безпосередню участь у бойових діях проти України на боці і у складі зс рф.
Усвідомлюючи всі вказані обставини, громадянин України ОСОБА_8 , діючи умисно, вчинив державну зраду шляхом надання допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Так, громадянин ОСОБА_8 , 05.09.2025 приблизно о 22:00 отримав повідомлення в застосунку для миттєвого обміну повідомленнями «Telegram» від невстановленої особи, яка користується акаунтом із нік-неймом «Робота в Україні», в якому містилась пропозиція заробітку за виконання завдань у вигляді нанесення написів в громадських місцях, підпалу автомобілів із синіми та чорними номерами, здійснення неправомірних дій на території та приміщеннях будівель ТЦК. На пропозицію заробітку ОСОБА_8 погодився та на виконання поставленого йому невстановленим представником російської федерації, завдання, здійснив підпал автомобіля.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 , згадав, що поблизу багатоквартирного будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , тривалий час знаходиться автомобіль, помаранчевого кольору, який він вирішив підпалити. Після цього, 26.09.2025 приблизно о 01:50, знаходячись по вулиці Заводська, в селищі Браїлів, Жмеринського району, Вінницької області, поряд із будинком № 4, діючи умисно, з метою надання представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України та достовірно знаючи, що вищевказаний автомобіль належить працівнику РТЦК, за допомогою раніше підготовленої легкозаймистої речовини - бензину та сірників, ОСОБА_8 , попередньо увімкнувши запис відео на своєму власному телефоні марки «Apple» моделі «Iphone14», здійснив підпал припаркованого поруч із будинком за вказаною адресою, автомобіля марки «Ford» моделі «Tranzit», державний номерний знак НОМЕР_1 .
У подальшому, 26.09.2025 о 03:00 ОСОБА_8 за допомогою застосунку для миттєвого обміну повідомленнями «Telegram», надіслав відеозпис представнику російської федерації, за що 29.09.2025 отримав грошові кошти в сумі 200 доларів США шляхом їх переказу на криптогаманець «Trustee Plus», якими в подальшому розпорядився на власний розсуд.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих йому кримінальних правопорушеь, колегія суддів ураховує правову позицію, викладену у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», відповідно до якої для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 30 серпня 1998 року у справі«Фокс, Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Як убачається з доданих до клопотання матеріалів, обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується низкою доказів, наявних у кримінальному провадженні, зокрема: витягом з ЄРДР № 12025020130000401 від 26.09.2025; рапортами старшого інспектора - чергового ЧЧ СМ Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та нішу подію; протоколом допиту потерпілого; заявою потерпілого ОСОБА_9 ; протоколом огляду місця події; протоколами допиту свідків; рапортом о/у СКП Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області; протоколом допиту підозрюваного, відповідно до якого він дав визнавальні показання; протоколом обшуку; протоколами огляду речей.
При цьому на етапі досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вирішувати питання, які підлягають вирішенню судом під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, з'ясовувати наявність складу кримінального правопорушення в діях підозрюваної особи, правильність кваліфікації цих дій ( на чому наразі наголошує захисник ОСОБА_7 ), оцінювати докази у справі з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування стосовно обґрунтованості повідомленої ОСОБА_8 підозри, чогось очевидно недопустимого чи такого, що не підтверджується доказами, не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів, а тому обґрунтованість підозри на даному етапі кримінального провадження є доведеною.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, слідчим суддею правильно встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Колегія суддів зазначає, що ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
Особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід ураховувати, що якась ймовірність того, що підозрюваний зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
Так, про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти власності, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, а також особливо тяжкого злочину, який посягає на цілісність держави шляхом надання допомоги в підривній діяльності проти України, за який законом передбачено покарання у виді від 15 років до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, тому може залишити межі України з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки на нього не поширюється дія обмежень щодо виїзду за кордон.
Більш того, перебуваючи на волі, підозрюваний може впливати на свідків та потерпілого шляхом умовлянь чи інших методів, з метою схилити їх до дачі неправдивих свідчень з метою уникнення передбаченої законом відповідальності, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.
Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є доведеною з огляду на те, що дії ОСОБА_8 були спрямовані не лише на пошкодження приватного майна, але й на надання допомоги в проведенні підривної діяльності проти України під час воєнного стану, що становить підвищену суспільну небезпеку. Мотиви його діяльності - корисливі, поєднані з винагородою, свідчать про готовність продовжувати злочинну діяльність у майбутньому. В умовах, коли війна триває, існує реальний ризик, що, опинившись на волі, підозрюваний може здійснити нові підпали чи інші дії на шкоду державній безпеці. При цьому підозрюваний раніше судимий Вінницьким міським судом Вінницької області за ч.2 ст.15, ч.2 ст.289 до покарання у вигляді 120 годин громадських робіт, що додатково підтверджує ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Отже, доводи захисника про відсутність у даному кримінальному провадженні ризиків не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Обговорюючи питання про можливість усунення встановлених ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання ОСОБА_8 , колегія суддів вважає, що встановлені щодо цього підозрюваного ризики з числа, передбачених ст. 177 КПК України, є виключно вагомими, а тому їм запобігти можливо виключно застосуванням запобіжного заходу у виді тримання під вартою. У подальшому доцільність тримання підозрюваного ОСОБА_8 під вартою може бути предметом перегляду, утім та на даному етапі кримінального провадження, вказані ризики не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб.
Доводи апеляційної скарги про те, що підозрюваний має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, є студентом гуманітарно-педагогічного коледжу, позитивно характеризується, колегія суддів вважає такими, що не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики, оскільки зазначені обставини не були стримуючими факторами для ОСОБА_8 .
Крім того, вимоги апеляційної скарги захисника, який заперечує доведеність передбачених ст.177 КПК України ризиків та одночасно просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, є суперечливими, оскільки за змістом ст.194 КПК України будь-який запобіжний захід може бути застосований лише за наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із наведених ризиків.
Як убачається із ухвали, слідчий суддя, скориставшись своїм правом, передбаченим п.5 ч.4 ст.183 КПК України, не визначив альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.111 КК України. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, колегія суддів також не вбачає підстав для визначення підозрюваному розміру застави.
Жодних медичних документів про неможливість утримання підозрюваного в умовах слідчого ізолятора, апеляційному суду не надано.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість постановленого у справі слідчим суддею рішення, не вбачається.
З огляду на викладене, оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому судове рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 177, 178, 182, 183,, 404, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 05 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4