Справа № 509/3472/25
23 жовтня 2025 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Козирського Є.С.,
при секретарі Лепешенковій В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Овідіополь цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС», юридична адреса: м. Київ, вул. Болсуновська, 8, поверх 9, код ЄДРПОУ: 44127243 до ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості,-
Представник позивача звернувся до суду з вищезазначеним позовом в якому просив суд, стягнути з відповідача на користь ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» заборгованість за Договором позики в розмірі 37 760,00 гривень та сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 гривень.
Свій позов мотивує тим, що згідно кредитного Договору від 20 січня 2025 року відповідач ОСОБА_1 отримав в ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» кредит у вигляді грошових коштів на картковий рахунок в розмірі 8000,00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом, вказаними кредитними коштами відповідач скористався. За умовами кредитного договору відповідач був зобов'язаний повернути позику у погоджений умовами Договору строк, або достроково та сплатити проценти за користування позикою. Через неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором, станом на 26.06.2025 року заборгованість відповідача за кредитом становить 37 760,00 гривень, вказану заборгованість позивач і просить стягнути з відповідача.
В судове засідання представник позивача не з'явився, в прохальній частині позову просить суд розглядати справу без участі представника.
19.09.2025 року від відповідача надійшла заява, відповідно до якої просить задовольнити позовні вимоги лише в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, оскільки він є військовослужбовцем та належить до пільгової категорії населення, до якого застосуються норми Закону України Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». До вказаної заяви долучив документи, що підтверджують заявлені аргументи.
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно положень статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.
Згідно ч.1 ст.1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.
Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Згідно ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ст.ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання грошових коштів у позику №6777270125 від 20.01.2025 року .
Вказаний договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов Договору позикодавець надав відповідачу кредит у розмірі 8000,00 грн., строком на 360 днів.
Відповідно до п. 2.6.1., договору № 6777270125 за користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.2.5 Договору, та становить 1% за кожень день користування Кредитом, яка застосовується протягом 18 календарних днів з дату укладення цього Договору; 0,87 % за кожень день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня з дати укладення Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат яка настане раніше).
Відповідно до п. 2.7 Договору, комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого Кредиту та нараховується на суму виданого за цим Договором Кредиту у день надання кредиту. Якщо у цьому пункті Договору значення розміру комісії за видачу Кредиту становить 0%, це означає, що комісія за видачу Кредиту відсутня.
Відповідно до п. 3.1. договору № 6777270125 кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки: НОМЕР_1 .
Позикодавець свої зобов'язання за укладеним договором виконав, на відміну від позичальника, який своєчасно до встановленого графіку не повертав грошові кошти в строк та розмірі, визначених умовами кредитних договорів, тобто не виконував свої зобов'язання належним чином, що призвело до виникнення заборгованості.
Відповідно до розрахунку заборгованості, зробленого позивачем, за договором від 20.01.2025 № 6777270125 станом на 26.06.2025 заборгованість відповідача становить 27 760,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 8 000,00 грн., заборгованість за процентами - 12 560,00 грн., сукупна сума пені, нарахована за порушення зобов'язань Позичальником Договору. - 16 000,00 грн., комісія за надання кредиту, відповідно до п.2.7 Договору - 1200,00грн.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання /неналежне виконання/.
Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Оскільки ОСОБА_1 не повернув позичені грошові кошти за кредитним Договором від 20.01.2025 № 6777270125 в сумі 8000 грн (тіло кредиту) у встановлені Договором строки, а тому із ОСОБА_1 підлягає стягненню в користь позивача заборгованість за цим Договором в сумі 8000 гривень.
Щодо вимог позивача про стягнення із відповідача процентів за користування кредитом та пені, то суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Сталою практикою Верховного Суду підтверджено, що пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою, дія якої поширюється на всіх військовослужбовців в розумінні п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без виключення (Постанова Верховного Суду від 26.12.2018 у справі № 522/12270/15-ц; Постанова Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №175/377/16-ц; Постанова Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №521/9626/15- ц; ), у тому числі на військовослужбовців за контрактом (Постанова Верховного Суду від 14.05.2021 у справі №502/1438/18), офіцерів запасу (Постанова Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №642/548/21), тощо.
Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Верховний Суд у постанові від 15.07.2020 у справі № 199/3051/14 виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».
У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02.09.2014 № 18-112/48620 надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 22.11.2023 в справі № 426/4264/19.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 від 08.01.2025 року, а його статус учасника бойових дій підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 15.07.2020.
Оскільки в період нарахування процентів за користування коштами по кредитному договору від 20.01.2025 року, який не є кредитним договором щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, ОСОБА_1 був військовослужбовцем, має статус учасника бойових дій і по теперішній час проходить військову службу в Збройних Силах України, а тому на нього поширюються пільги, передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», зокрема ненарахування штрафних санкцій, пені за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також процентів за користування кредитом.
З огляду на наведені обставини, вимоги позивача про стягнення із ОСОБА_1 процентів за користування коштами та пені за невиконання зобов'язань по кредитному договору від 20.01.2025 року не підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача 1200,00 грн. - комісії, за надання кредиту, суд зазначає наступне.
Відповідно ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» ОСОБА_1 ненарахуваються штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань, а також проценти за користування кредитом.
При цьому, із кредитного договору від 20.01.2025 (п.2.7.) встановлено, що комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого Кредиту та нараховується на суму виданого за цим Договором Кредиту у день надання кредиту. Якщо у цьому пункті Договору значення розміру комісії за видачу Кредиту становить 0%, це означає, що комісія за видачу Кредиту відсутня.
Тобто, дана комісія не є штрафною санкцією, пенею за невиконання зобов'язання, а тому в даному випадку не застосовуються положення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» щодо її ненарахування.
Таким чином, вимога позивача про стягнення із ОСОБА_1 1200,00 грн. комісії за надання кредиту є законною, обгрунтованою та підлягає стягненню.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, в частині стягнення із відповідача основної суми боргу (тіло кредиту) в розмірі 8000,00 грн та 1200,00 грн комісії за надання кредиту по договору від 20.01.2025, а всього на загальну суму 9200,00 гривень.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено 2422,40 грн. судового збору.
Зважаючи на часткове задоволення позову, а саме 24,36% (9200*100:37760) та з урахуванням норм ст. 141 ЦПК України, у відповідному відсотковому співвідношенні підлягає і стягненню з відповідача на користь позивача, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 590,09 грн. (2422,4*24,36%).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354 - 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 44127243) заборгованість за договором позики № 6777270125 від 20.01.2025 в розмірі 9200,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 44127243) судовий збір у розмірі 590,09 гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Є. С. Козирський