Справа № 509/3150/25
23 жовтня 2025 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши в судовому засіданні, в залі суду, в сел.Овідіополь кримінальне провадження з обвинувальним актом, яким:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Лубни, Полтавської області, громадянин України, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , одружений, працюючий на момент вчинення кримінального правопорушення на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області у спеціальному званні «майор» поліції, раніше не судимий,
обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України,
13.06.2025 року до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, 13.02.2025 р. до ЄРДР за № 62025150020000724, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 червня 2025 року справа призначена до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 20.06.2025 року.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 червня 2025 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, призначено до розгляду на 26 червня 2025 року.
В відповідності до встановленого судом порядку дослідження доказів, в судовому засіданні 23.10.2025 р., досліджені письмові докази по кримінальному провадженню, крім матеріалів НСРД.
Захисником обвинуваченого ОСОБА_4 , адвокатом ОСОБА_5 , заявлено клопотання, яким просив повернути у користування власнику ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , автомобіля Honda Accord 2006 року випуску, зеленого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_4 , та який поміщено на штраф майданчик ГУНП в Одеській області, за адресою: м.Одеса, вул..Аеропортівська, 27/1.
Зазначене клопотання захисник обґрунтовував наступним.
15 березня 2025 року слідчий суддя Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_6 постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання слідчого другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_7 «Про накладення арешту на майно» в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13.02.2025 року № 62025150020000724 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 369-2 Кримінального кодексу України та наклав арешт на належне ОСОБА_8 майно, яке постановою слідчого від 13.03.2025 року було визнано речовим доказом, а саме: -автомобіль Honda Accord 2006 року випуску, зеленого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_4 , який поміщено на штраф-майданчик ГУНП в Одеській області, за адресою: м.Одеса, вул. Аеропортівська, 27/1 шляхом заборони розпорядження, відчуження та користування вказаним майном.
Оскільки станом на теперішній час належний ОСОБА_8 автомобіль вже оглянуто та встановлено відсутність його доказового значення у кримінальному провадженні та відсутність критеріїв, передбачених ст.98 КПК України щодо цього майна, оскільки ОСОБА_9 є добропорядним власником, виховує малолітнього сина, має стійкі соціальні зв'язки, на момент розгляду клопотання звільнений з підрозділу нацполіції з огляду на пред'явлену підозру, а зазначений транспортний засіб необхідний йому для повсякденного життя (є спільною власністю подружжя, а не тільки підозрюваного ОСОБА_4 ).
Крім того, захист вважає, що в даному кримінальному провадженні майно, на яке накладено арешт, не відповідає критеріям, визначним ст. 98 КПК України, не відповідає критеріям ст. ст. 96-2 КК України.
В судовому засіданні захисник та обвинувачений клопотання підтримали та просили задовольнити.
Прокурор проти задоволення клопотання заперечував з тих підстав, що санкція ч.3 ст.369-2 КК України передбачає конфіскацію майна, й передача автомобіля обвинуваченому може привести до його знищення чи пошкодження.
Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши надані докази, прийшов до висновку, що клопотання підлягає до задоволенню частково з наступних підстав.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Правові підстави для накладення арешту на майно визначені ст.170 КПК України.
Так, згідно вказаної норми закону арешт може бути накладено на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96 Кримінального кодексу України, на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна, на майно підозрюваного обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
При застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України, та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню (ст.3 КПК України).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків. При цьому, обов'язок доведення існування зазначених умов КПК України покладає на слідчого та/або прокурора, а обов'язок перевірки цих обставин - на слідчого суддю при розгляді відповідного клопотання.
Положеннями ст.173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, адже, відповідно до завдань кримінального провадження, якими відповідно до ст.2 КПК України є охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також такий спосіб дій органів, які його ведуть, щоб не допустити до жодної особи застосування необґрунтованих обмежень і процесуального примусу.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначає: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права».
Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ст. 9 ч. 1 КПК України під час кримінального провадження суд, зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ст. 9 ч. 5 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 9 ч. 6 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження здійснюється шляхом судового контрою у відповідності до положень ст. 7 КПК України.
Виходячи із змісту постанови слідчого про визнання даного автомобіля речовим доказом, останній зазначив що на цьому автомобілі могли зберегтись сліди злочину та він потрібен для проведення експертизи, однак, до теперішнього часу експертизу так і не призначили, а інші речі, що також були визнані речовим доказом - повернули ОСОБА_8 .
Оскільки протягом досудового розслідування слідів злочину в автомобілі не знайшли, всі призначені експертизи вже проведені, в судовому засіданні досліджені всі письмові докази пов'язані з зазначеним автомобілем, заяв про безпосереднє дослідження цього речового доказу до суду не надходило, той факт, що автомобіль потрібен подружжю Калашнікових для повсякденного життя, суд вважає за можливе передати зазначений автомобіль на відповідальне зберігання ОСОБА_4 , з правом користування ним, та додатково, з ціллю збереження залишкової вартості автомобіля, зобов'язати обвинуваченого зазначений автомобіль КАСКО, до ухвалення остаточного рішення стосовно зазначеного речового доказу в порядку, передбаченому ст..100 КПК України.
Керуючись ст.174 КПК України,
Передати безоплатно на відповідальне зберігання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , автомобіль Honda Accord, 2006 року випуску, зеленого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_4 , та який поміщено на арештмайданчик ГУНП в Одеській області, за адресою: м.Одеса, вул..Аеропортівська, 27/1, з правом користування зазначеним автомобілем, без права його відчуження.
Зобов'язати ОСОБА_4 , укласти з українською страховою компанією, на вибір, договір страхування КАСКО автомобіля Honda Accord, 2006 року випуску, зеленого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складений 27.10.2025 року.
Суддя: ОСОБА_1