Справа № 509/1635/25
Провадження № 2/947/3362/25
01.10.2025 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючий - суддя Луняченка В.О.,
при секретарі Макаренко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» (код ЄДРПОУ 36483471) про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати,-
До Овідіопольського районного суду Одеської області 02.04.2025 з позовом про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та грошової компенсації за невикористану відпустку звернулась ОСОБА_2 .
Ухвалою судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 04.04.2025 року вказану цивільну справу надіслано до Київського районного суду м.Одеси для розгляду справи за підсудністю.
Через автоматизований розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Київського районного суду м.Одеси Луняченку В.О.
Ухвалою від 20.05.2025 року справа прийнята до провадження та призначена до розгляду у порядку спрощеного провадження із викликом учасників справи до судового засідання.
Як встановлено судом ОСОБА_1 з 02 липня 2021 року, на підставі Наказу №Z00/02/07/004ПР, працювала на посаді касиру торгівельного залу ТОВ «ДІЄСА» та Наказом №Z00/20/05/016 про припинення трудового договору від 20 травня 2024 року була звільнена 21.05.2024 з посади за згодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України. В день звільнення виплата всіх сум, що належали від підприємства, роботодавцем не проведена. За змісту наказу про звільнення вбачається що відповідач зобов'язується виплатити позивачу компенсацію щорічну основну відпустку.
Відповідач визнав борг із виплати компенсації за щорічну відпустку перед ОСОБА_1 . Факт невиплати пов'язує із форс-мажорними обставинами яки виникли внаслідок збройної агресії російської федерації 24 березня 2022 року.
Згідно витребуваної судом у відповідача інформації щодо розміру нарахованої але не виплаченої компенсації відпустки розрахунковим листом за травень 2024 рік визначено наявність боргу за нараховану грошову вартість компенсації відпустки у розмірі 14 884,13 грн.
Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).
На підставі ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частинами першою, четвертою та п'ятою статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Загальні умови і порядок надання відпусток визначені в Законі України "Про відпустки" від 15.11.1996 №504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР).
Відповідно до статті 9 Закону №504/96-ВР до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 6 цього Закону), зараховуються, зокрема час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка; час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).
Статтею 24 Закону №504/96-ВР передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Згідно із статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у будь-якому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.
Відповідно до статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Водночас при визначенні застосування ст. 117 КЗпП України, суд приймає до уваги наступне.
В якості обґрунтування наявності форс-мажорних обставин несвоєчасного розрахунку відповідач надав Сертифікат №3000-24-0827 від 23.04.2024 року яким було підтверджено настання обставин непереборної сили відносно виконання грошових зобов'язань для ТОВ «ДІЄСА» за період з 12 березня 2022 року.
Статтею 617 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який в подальшому продовжувався Указами Президента України та діє дотепер.
У листі від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України засвідчила, що військова агресія рф проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
24 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-ІХ), яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Частинами другою та третьою статті 1 Закону № 2136-ІХ встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.
У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю в частині відносин, врегульованих цим Законом.
Згідно з частинами другою, третьою статті 10 Закону № 2136-ІХ роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати ; роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили ; звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов'язку виплати заробітної плати.
Відповідно до статті 14-1 Закону України від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» (далі - Закон про ТПП), Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 905/857/10 (провадження № 12-56гс21), у постановах Верховного Суду від 15 лютого 2023 року в справах № № 646/3570/20 (провадження № 61-19278св21), 359/3098/20 (провадження № 61-3969св21) та від 23 червня 2023 року в справі № 638/6855/20 (провадження № 61-8395св22), на які посилається заявник, вказано, що єдиний належний документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань - це сертифікат, виданий в порядку та на підставі статті 14-1 Закону про ТПП. Однак обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема висновками експертів, показаннями свідків.
У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 02 грудня 2024 року у справі № 757/2043/24-ц досліджувались питання стягнення саме з ТОВ «ДІЄСА» заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та було залишені без змін висновки апеляційної інстанції стосовно того, що ТОВ «ДІЄСА» довело наявність обставин, які унеможливили своєчасно виплатити позивачці належні їй при звільненні суми, зокрема, що порушення строків виплати цих сум сталося внаслідок непереборної сили, а тому роботодавець звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
Враховуючи вказані обставини суд приходить до висновку, що задоволенню у даному випадку, підлягає стягнення з ТОВ « Дієса» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, в тому числі компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 14884,13 грн., без стягнення середній заробіток за весь час затримки.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3 ст. 133 ЦПК України , належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача ( ч.1,2 ст. 141 ЦПК України ).
У даному випадку у дохід держави підлягає стягненню судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1211,20 гривень, від сплати якого була звільнена позивач.
Керуючись ст. ст. 2, 76-83, 141, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» (код ЄДРПОУ 36483471) про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» (м.Київ вул. Велика Васильківська, 45, код ЄДРПОУ 36483471) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі, в тому числі компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 14884,13 (чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят чотири грн.13 коп.) гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» (м.Київ вул. Велика Васильківська, 45, код ЄДРПОУ 36483471) в дохід держави судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.
Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 13.10.25
Суддя В. О. Луняченко