Справа № 522/16561/25
Провадження № 2-а/947/245/25
14.10.2025 року
Київський районний суд м. Одеси в складі головуючого - судді Луняченка В.О.
за участю секретаря Макаренко Г.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 39961329), Департаменту патрульної поліції ( код ЄДРПОУ 40108646) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
До Приморського районного суду м. Одеси 21.07.2025 надійшла позовна заява, яка подана адвокатом Зечепіло З.Я., від імені ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400,00 гривень по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4927927 від 09.06.2025 р. про притягнення ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) до адміністративної відповідальності за ст. 126 ч.2 КУпАП.
Водночас із позовної заявою подано клопотання про поновлення строку на оскарження постанови, яке обґрунтовується тим, що позивач самостійно, без правової допомоги, у визначений законодавцем строк звернувся до суду саме із скаргою на постанову, але після отримання 26.06.2025 відповіді з суду щодо порушення порядку звернення до суду а також після отримання правничої допомоги звернувся до суду вже із позовною заявою але з порушення строку.
Ухвалою суду від 28.07.2025 матеріали справи за позовом ОСОБА_1 були направлені за підсудністю до Київського районного суду м. Одеси.
Згідно протоколу від 27.08.2025 автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим визначено Луняченко В.О.
Ухвалою від 15.09.2025 справа прийнята до провадження та залучено в якості співвідповідача Департамент патрульної поліції.
26.09.2025 від представника відповідача подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та відзив , за змістом якого Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції заперечує проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до змісту постанови серії ЕНА №4927927 від 09.06.2025 р., яка винесена інспектором 1 взводу 5 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області старшим лейтенантом поліції Солтановським Олександром Сергійовичем, 09.06.2025 року о 10:02:51 біля будинку №33 на вул Ак. Корольова у м. Одесі, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Volkswagen CO5 р/н НОМЕР_2 , належного ОСОБА_2 , не маючи при собі посвідчення водія на право керування відповідної категорії, чим порушив.2.1 ПДР - керування ТЗ особою, яка не має право керування таким ТЗ , таким чином скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст. 126 КУпАП, внаслідок чого до водія застосовано адміністративний штраф у розмірі 3400 грн.
Позивач ОСОБА_1 стверджує що він не керував вказаним транспортним засобом та сам розгляд адміністративної справи відбувався відносно ОСОБА_1 який знаходився поруч із вказаним транспортним засобом без будь-яких доказів факту керування вказаним транспортним засобом саме особою, яка притягується до адміністративної відповідальністю.
Зі змісту відзиву вбачається що поліцейських , яки рухались по вул Ак. Корольова у м. Одесі, зупинили громадяни, яки повідомили що щойно на пішохідному переході водій транспортного засобу ледь не збив жінку, що викликало обурення у перехожих громадян та вони вказали на ОСОБА_1 , який стояв поруч з автомобілем , як на водія який здійснив вказане правопорушення., а сам ОСОБА_1 пояснивши що у нього відсутнє посвідчення водія певної категорії факт керування не заперечував, у звязку із чим було складено вказана постанова.
Відповідно до ст. 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Ст. 7 Кодексу України про адміністративне правопорушення ( далі КУпАП) передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух» контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Правилами Дорожнього Руху ( ПДР ) України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюється єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
У відповідності до вимог підпункту «а» п.2.1. ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно ч.2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП України, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції (ст. 222 КУпАП визначено компетенцію Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, а саме, зазначено що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення зокрема: за частинами першою, другою і третьою статті 122»).
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті (ст. 258 і КУпАП), уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Крім того, «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 р. встановлено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125,126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Постанова виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
За змістом ч.3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП та п. 10 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 р., поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі КАС ) визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч.1,2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даному випадку суб'єктом владних повноважень - Управлінням патрульної поліції Одеської області Департаменту патрульної поліції до суду не надано жодного факту , на підставі якого на місці розгляду адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 інспектором поліції були встановлені обставини які зазначені у відповідної постанові на підставі яких було встановлено факт скоєння ОСОБА_1 даного правопорушення.
Враховуючи що сам інспектор ( з його слів) моменту керування ОСОБА_1 транспортним засобом не бачив, відсутні пояснення свідків , самої особи . перевірка наявності у ОСОБА_1 можливості керування ( наявність ключів від транспортного засобу або інших осіб в транспортному засобі або пояснень власника автомобіля) а також перевірки будь-яких зовнішніх приладів відео-фіксації поруч із місцем розгляду адміністративної справи яки б підтвердили факт керування.
Фактично розгляд справи відбувся із прийняттям інспектором пояснень невідомих осіб як належних в якості допустимих доказів.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція ) передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).
Таким чином судом визнається обов'язкова відповідність процесу розгляду справ про притягнення особи до адміністративної відповідальності таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів.
У даному випадку патрульною поліцією не було доведено , на підставі належних та допустимих доказів наявність вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та не доведено факт здійснення правопорушення, що є підставою для суду задовольнити позов в частині визнання постанови протиправною та такою що підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи термін можливого розгляду справи, та сплив відповідного трьохмісячного терміну притягнення особи до адміністративної відповідальності , суд приймаючи до уваги, що у відповідності до вимог ч.7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу, закриває провадження по адміністративній справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ч.2 ст. 126 КУпАП, по обставинам 09.06.2025 року.
Що стосується питання строку звернення позивача до суду , суд враховує факт своєчасного звернення особи , яка була притягнута до адміністративної відповідальності до суду , але із порушенням встановленого законом порядку такого звернення, що призвело до звернення з позовом поза строком встановленого законом.
Суд , також приймає до уваги, що згідно положення самого Кодексу України про адміністративні правопорушення , яким встановлені строки можливого оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності визначається саме можливість такої дії як оскарження , що для непересічного громадянина може бути сприйнято саме як право на подання скарги.
Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).
Так у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.
Водночас у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Також згідно рішення Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку що у даному випадку, з урахуванням встановлених обставин є підстави для поновлення строку на звернення до суду з позовом про скасування постанови серії ЕНА №4927927 від 09.06.2025.
Керуючись ст. ст. 241-243,245,246,250,295 КАС України, суд, -
Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовом про скасування постанови серії ЕНА №4927927 від 09.06.2025.
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 39961329), Департаменту патрульної поліції ( код ЄДРПОУ 40108646) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400,00 гривень по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4927927 від 09.06.2025 р. про притягнення ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) до адміністративної відповідальності за ст. 126 ч.2 КУпАП.
У звязку із перебування головуючого у відпуски повний текст рішення складено 27.10.2025 .
Рішення може бути оскаржено, шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги, протягом десяти днів з дня складення повного рішення.
Суддя В. О. Луняченко