Справа № 161/9076/25 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В.
Провадження № 22-ц/802/1138/25 Доповідач: Здрилюк О. І.
27 жовтня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Здрилюк О. І.,
суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 , поданою від його імені представником ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 серпня 2025 року,
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Коллект Центр» звернулося до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовує тим, що 01 квітня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» і ОСОБА_1 було укладено Договір № 2109172365309 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 5 500 грн шляхом переказу коштів на його банківську карту, зі сплатою процентів відповідно до обумовлених сторонами умов, виходячи із часу дії вказаного договору та виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до договору факторингу № 1-12, укладеного 01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» і ТОВ «Вердикт Капітал» та додатку № 3 до цього договору щодо реєстру боржників, до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 2109172365309.
10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, додаткову угоду № 4 до цього договору від 19.11.2024, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило, а ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 2109172365309.
Відповідач лише частково погашав заборгованість.
Станом на день звернення до суду із вказаним позовом заборгованість ОСОБА_1 за Договором № 2109172365309 становить 25 535,14 грн, з яких: 1 210 грн - заборгованість по тілу кредиту, 24 325,14 грн - заборгованість по нарахованих процентах на дату відступлення права вимоги.
01 квітня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» і ОСОБА_1 було укладено Договір № 2109173745379 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 3 000 грн шляхом переказу коштів на його банківську карту, зі сплатою процентів відповідно до обумовлених сторонами умов, виходячи із часу дії вказаного договору та виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до договору факторингу № 1-12, укладеного 01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» і ТОВ «Вердикт Капітал» та додатку № 3 до цього договору щодо реєстру боржників, до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 2109173745379.
10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило, а ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 2109173745379.
Відповідач лише частково погашав заборгованість.
Станом на день звернення до суду із вказаним позовом заборгованість ОСОБА_1 за Договором № 2109173745379 становить 50 792,10 грн, але з урахуванням принципу розумності, співмірності і пропорційності товариство ставить вимогу щодо стягнення заборгованості у розмірі 37 216,20 грн, з яких: 3 000 грн - заборгованість по тілу кредиту, 34 216,20 грн - заборгованість по нарахованих процентах на дату відступлення права вимоги.
Оскільки відповідач ОСОБА_3 свої зобов'язання належним чином не виконував, то у нього за обома кредитними договорами утворилася заборгованість у загальному розмірі 62 751,34 грн, яку позивач просив стягнути на свою користь, а також відшкодувати витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн та 16 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 серпня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитними договорами № 2109172365309 від 01.04.2021 і № 2109173745379 від 01.04.2021 у розмірі 6 990 грн, 269,84 грн судового збору та 1 782,27 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 від імені відповідача ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про відмову в позові.
Зазначає, що відповідач не укладав кредитні договори, кредитні кошти не отримував.
Відповідач є потерпілим у кримінальному провадженні № 12025035580000315, відомості про яке внесено до ЄРДР 26.04.2025 за фактом вчинення ОСОБА_4 дій, що містять ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України ( ОСОБА_4 , діючи умисно, шляхом зловживання довірою потерпілого ОСОБА_1 , заволодів грошовими коштами ОСОБА_1 ).
У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи проведено без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 5 ст. 268, ст. 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.
Згідно зі статями 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України).
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище наведеного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладення в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позичальника можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно зі статтею 64 ЦПК України докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з матеріалами справи 01 квітня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» і ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансових послуг № 2109172365309 «Стандартний», який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним використанням одноразового ідентифікатора J8, який було надіслано на номер мобільного телефону відповідача, відповідно до умов якого товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті та складає 5 500 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил (п. 1.1.).
Кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід'ємною його частиною (п. 1.2.).
Орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів (п. 1.3.).
Пунктом 1.4 Договору визначено, що проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування, протягом фактичного строку користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі:
а) 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту;
б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною в п. 1.4.а);
в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.б);
г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в);
д) тип процентної ставки фіксована.
Відповідно до пунктів 1.4.1. і 1.4.2. Договору нараховані проценти підлягають обов'язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов'язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.
Згідно з п. 1.9. Договору граничний строк кредитування (строк дії договору) 1 рік.
На погашення заборгованості за цим договором відповідачем внесено 01.04.2021 4 290 грн (оплата тіла кредиту) і 110 грн (оплата процентів за 1 день користування кредитом), а 17.04.2021 внесено 374 грн (оплата процентів за користування кредитом у розмірі 1 210 грн за решту 15 днів користування кредитом з 02.04.2021 до 16.04.2021).
Виконавши вимоги п. п. 1.4.1. і 1.4.2. Договору, відповідач продовжив дію договору на наступних 16 днів - до 02 травня 2021 року.
Оскільки 02.05.2021 відповідачем не було здійснено оплати процентів, то з урахуванням п. п. 1,2., 1.3. дія договору припинилася.
Також 01 квітня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» і ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансових послуг № 2109173745379 «Стандартний», який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним використанням одноразового ідентифікатора S8, який було надіслано на номер мобільного телефону відповідача, відповідно до умов якого товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті та складає 3 000 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил (п. 1.1.).
Кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід'ємною його частиною (п. 1.2.).
Орієнтовний строк повернення кредиту - 17 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 17 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів (п. 1.3.).
Пунктом 1.4 Договору визначено, що проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування, протягом фактичного строку користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі:
а) 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту;
б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною в п. 1.4.а);
в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.б);
г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в);
д) тип процентної ставки фіксована.
Відповідно до пунктів 1.4.1. і 1.4.2. Договору нараховані проценти підлягають обов'язковій сплаті на 17 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов'язковій сплаті кожні 17 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.
Згідно з п. 1.9. Договору граничний строк кредитування (строк дії договору) 1 рік.
На погашення заборгованості за цим договором відповідачем внесено 17.04.2021 1 020 грн (оплата процентів за користування кредитом за 17 днів користування кредитом з 01.04.2021 до 17.04.2021).
Виконавши вимоги п. п. 1.4.1. і 1.4.2. Договору, відповідач продовжив дію договору на наступних 17 днів - до 04 травня 2021 року.
Оскільки 04.05.2021 відповідачем не було здійснено оплати процентів, то з урахуванням п. п. 1,2., 1.3. дія договору припинилася.
Відповідно до договору факторингу № 1-12, укладеного 01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» і ТОВ «Вердикт Капітал» та додатку № 3 до цього договору щодо реєстру боржників, до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором про надання фінансових послуг № 2109172365309 «Стандартний» від 01.04.2021 та Договором про надання фінансових послуг № 2109173745379 «Стандартний» від 01.04.2021.
10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до умов якого та реєстру боржників до цього договору ТОВ «Вердикт Капітал» відступило, а ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором про надання фінансових послуг № 2109173745379 «Стандартний» від 01.04.2021.
10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, додаткову угоду № 4 до цього договору від 19.11.2024, відповідно до умов якого та реєстру боржників до цього договору ТОВ «Вердикт Капітал» відступило, а ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором про надання фінансових послуг № 2109172365309 «Стандартний» від 01.04.2021.
Аналізуючи наведені договори, колегія суддів доходить висновку, що надані позивачем копії договорів та реєстрів права вимоги є належними, допустимими та достатніми доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Укладаючи 01.04.2021 обидва Договори про надання фінансових послуг, сторони узгодили, що ТОВ «Служба миттєвого кредитування» має право укласти договір відступлення права вимоги за договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою без додаткового погодження цього з позичальником (п. 2.1.1.7.).
Частково задовольняючи позов та визначаючи розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення нарахованих позивачем процентів за користування грошовими коштами за обома договорами після закінчення визначених договорами строків кредитування.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що припис пункту 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Суд першої інстанції, правильно обмежився передбаченим у договорах строками повернення кредитних коштів.
Посилання сторони відповідача в апеляційній скарзі на те, що відповідач не підписував спірні кредитні договори і не отримував кредитні кошти - відхиляються апеляційний судом з таких підстав.
Позивач надав, а суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні в матеріалах справи докази, що підтверджують факт підписання відповідачем ОСОБА_1 договорів № 2109172365309 і № 2109173745379 від 01.04.2021 електронними підписами, а сам відповідач не надав будь-яких доказів на спростування факту як підписання (укладення) ним зазначених договорів, так і отримання ним коштів від первісного кредитора (виконання кредиторами договорів).
Крім того, суд першої інстанції витребував докази, які підтверджують не лише факт належності банківської карти, на яку було перераховано кошти відповідачу первісним кредитором, але й факт їх зарахування на користь відповідача.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що такий доказ не є належним доказом надання позичальнику кредитних коштів, оскільки найменування первісного кредитора, позичальника, реквізити карткового рахунку позичальника, сума переказу, час та порядок здійснення переказу відповідає умовам та інформації, зазначеній сторонами в договорах.
Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт первісного кредитора за допомогою логіна і пароля особистого кабінету, укладення договору між сторонами є технічно неможливим. Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорах електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора - відповідачем не надано.
Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Також не надано доказів того, що номер телефону не належить відповідачу, що такий вибув з його володіння (користування), чи що інформація, яка визначена законом конфіденційною (паспортні дані відповідача, ідентифікаційний код тощо), була протиправно здобута та використана третіми особами зі злочинною метою.
Колегія суддів зауважує, що номер телефону, який було вказано в кредитних договорах, відповідач самостійно зазначає і в процесуальних документах у цій справі як такий, що ним використовується, а також зазначає адресу проживання для листування, ідентичну тій, що вказана ним у договорах.
Факт звернення відповідача ОСОБА_1 до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину, ініціювання ним досудового розслідування в кримінальному провадженні № 120250355800000315 від 26.04.2025 за ч. 1 ст. 190 КК України, де він визнаний потерпілим, сам по собі не спростовує факт підписання відповідачем кредитних договорів, отримання ним кредитних коштів та подальшого їх використання. Крім того, у вказаному кримінальному провадженні не оголошено підозру жодній із осіб, у тому числі ОСОБА_4 , на якого вказує сам відповідач, не складено обвинувальний акт, не передано його до суду та не ухвалено обвинувальний вирок.
Крім того, відповідач ОСОБА_1 укладені 01.04.2021 із ТОВ «Служба миттєвого кредитування» кредитні договори не оспорював ні в цілому, ні в будь-якій окремій їх частині, а тому в силу вимог ст. 204 ЦК України ці правочини є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом і вони не визнані судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Відповідач будь-яких доказів у спростування факту укладення кредитних договорів не надав ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду, чим не виконав покладеного на нього процесуального обов'язку, передбаченого статтею 81 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підтвердження перерахування грошових коштів відповідачу, на запит суду надано інформацію від АТ «ПриватБанк» від 17.07.2025, згідно якої на ім'я відповідача ОСОБА_1 у банку емітована платіжна карта НОМЕР_1 (ІВАN НОМЕР_2 ).
Із виписки по вказаному рахунку вбачається, що на карту відповідача 01.04.2021 двічі були зараховані кошти: у розмірі 5 500 грн та 3 000 грн.
З наданих позивачем розрахунків заборгованості також встановлено факт часткового погашення обох кредитів, що підтверджує часткове виконання відповідачем умов кредитних договорів, користування кредитним коштами.
Таким чином, суд обґрунтовано вважав доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеними договорами.
Виходячи з наведеного, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування судового рішення, ухваленого з правильним застосуванням норм матеріального права і додержанням норм процесуального права.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 268 ЦПК України).
Керуючись ст. ст. 268 ч. ч. 4, 5, 367, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , подану від його імені представником ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий - суддя
Судді