Справа № 761/39080/25
Провадження № 1-кс/761/25230/2025
25 вересня 2025 року слідча суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 , про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні № 12025100100003137
До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 , про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні № 12025100100003137.
Клопотання мотивоване тим, що у провадженні СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100100003137 від 11.09.2025 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
За обставин викладених у клопотанні, ОСОБА_5 підозрюється у заподіянні умисних тяжких тілесних ушкоджень, тобто умисних тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, тим самим підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
11.09.2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано у порядку статті 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Як зазначає слідча у клопотанні, у ході проведення затримання ОСОБА_5 у порядку ст. 208 КПК України, що мало місце 11.09.2025 за адресою: м. Київ, вул. Герцена, 9, де знаходиться Шевченківське УП ГУНП у м. Києві, а саме у приміщенні службового кабінету № 312, де виявлено та вилучено:
- мобільний телефон марки «Samsung», який поміщено до сейф-пакету № RIC 2055198;
- ключі, ніж-брелок, грошові кошти у сумі 570 гривень, які поміщено до сейф-пакету № RIC 2055197;
- штани зеленого кольору та ременем чорного кольору, які поміщені до паперового конверту коричневого кольору;
- лівий кросівок сірого кольору зі слідами речовини бурого кольору, який поміщено до паперового конверту коричневого кольору;
- правий кросівок сірого кольору зі слідами речовини бурого кольору, який поміщено до паперового конверту коричневого кольору.
У клопотанні слідча зазначає, що перераховані речі за своєю суттю є речовими доказами, оскільки могли зберегти на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, які можуть бути використані, як доказ факту, що встановлюються у кримінальному провадженні, або є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, у зв'язку з чим, 12.09.2025 у порядку ст. 98 КПК України, визнані речовими доказами у рамках кримінального провадження, про що слідчим винесено відповідну постанову.
У судове засідання слідча не з'явилась, водночас на електронну пошту суду слідчим СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 скеровано заяву, у якій останній просив розглянути та задовільнити клопотання без участі слідчих групи слідчих та прокурорів групи прокурорів у кримінальному провадженні, зазначив, що клопотання підтримує в повному обсязі.
Володілець майна у судове засідання не з'явився.
Дослідивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, слідча суддя приходить до наступного висновку.
Слідчою суддею встановлено, що у провадженні слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві перебуває кримінальне провадження за № 12025100100003137.
У ході проведення затримання ОСОБА_5 у порядку ст. 208 КПК України, що мало місце 11.09.2025 за адресою: м. Київ, вул. Герцена, 9, у приміщенні службового кабінету № 312, виявлено та вилучено предмете та речі, які 12.09.2025 постановою старшого слідчого СВ Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 , визнано речовими доказами.
Статтею 131 КПК України арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу ч.3 ст.132 КПК України застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.
Частиною 2 ст. 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Аналіз матеріалів клопотання дозволяє стверджувати про належний рівень обґрунтованості тверджень слідчого про те, що має місце вчинення кримінального правопорушення необхідного ступеня тяжкості.
Слідчий заявляє метою арешту майна є збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відтак належить врахувати положення ч. 11 ст. 170 КПК України, відповідно до якої заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, а також ч. 4 ст. 173 КПК України, відповідно до якої слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб. Вказані обставини, разом із розумністю та співрозмірністю обмеження права власності завданням кримінального провадження слідчий суддя оцінюватиме за допомогою критеріїв, що випрацювані практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
При цьому слідчий суддя, дослідивши клопотання, долучені до нього матеріали кримінального провадження не знаходить у висновках органу досудового розслідування та слідчого при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно, порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного.
Разом з тим, можна дійти висновку, що клопотання прокурора відповідає вимогам та меті кримінального процесуального законодавства, оскільки існує сукупність підстав вважати, що інформація на речах та предметах, які вилучено в ході проведення затримання ОСОБА_5 у порядку ст. 208 КПК України, що мало місце 11.09.2025 за адресою: м. Київ, вул. Герцена, 9, у приміщенні службового кабінету № 312, може мати доказове значення в даному кримінальному провадженні, а також містити відомості, які можуть бути використані, як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Крім того, посилання слідчого у клопотанні на наявність інформації, що може міститись речах вилучених у ході проведення затримання ОСОБА_5 у порядку ст. 208 КПК України, що мало місце 11.09.2025 за адресою: м. Київ, вул. Герцена, 9, у приміщенні службового кабінету № 312, яка є важлива для слідства, не підтверджено належними доказами, оскільки відсутні відомості, що мобільний телефон марки «Samsung», ключі, грошові кошти у сумі 570 гривень, мають доказове значення в даному кримінальному провадженні, що є підставою для відмови у арешті в цій частині.
Доказів настання невиправданих негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, у межах даного клопотання слідчого слідчим суддею не встановлено.
Приймаючи до уваги наведене, враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом якого здійснюється розслідування у даному кримінальному провадженні, що слідча суддя дійшла висновку, що наявні достатні підстави для часткового задоволення даного клопотання та застосування ініційованого слідчим заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 98, 168, 170-173, 309, 395, частиною другою статті 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідча суддя
Клопотання задовольнити частково.
Накласти арешт на тимчасово вилучені 11.09.2025 у ході проведення затримання ОСОБА_5 у порядку ст. 208 КПК України, що мало місце за адресою: м. Київ, вул. Герцена, 9, де знаходиться Шевченківське УП ГУНП у м. Києві, а саме, у приміщенні службового кабінету № 312, предмети та речі, а саме на:
- ніж-брелок;
- штани зеленого кольору та ременем чорного кольору;
- лівий кросівок сірого кольору зі слідами речовини бурого кольору;
- правий кросівок сірого кольору зі слідами речовини бурого кольору.
В іншій частині клопотання залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду.
Слідча суддя ОСОБА_1