Справа №760/7677/25 2/760/8448/25
27 жовтня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Майстренка О.М., за участю секретаря судового засідання Горобчук К.М., представника позивача, адвоката Даниленка П.О., адвоката Шишки Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів,
встановив:
24 березня 2025 року представник позивача, адвокат Бурлаченко Н.М. звернулась до Солом'янського районного суду м. Києва із позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви, а саме з 22.03.2025 до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позову зазначає про те, що 08.08.2014 між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб.
У шлюбі у сторін народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачем та перебуває на її утриманні. Відповідач не бере участі у вихованні та утриманні спільної дитини.
Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 28.01.2025 у справі № 589/3661/23 шлюб між позивачем та відповідачем розірвано.
Відповідач проживає окремо, а тому на думку відповідача повинен сплачувати на утримання ОСОБА_3 аліменти у розмірі встановленому законом.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 21.04.2025 у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.
13 травня 2025 року від представника відповідача, адвоката Шишки Ю.О. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому, зазначивши, що позивачем до позовної заяви не долучено жодного доказу який би підтверджував факт проживання останньої разом з донькою ОСОБА_3 .
Крім того, на теперішній час між позивачем та відповідачем не досягнуто згоди щодо місця проживання їх спільної доньки, відсутнє будь-яке судове рішення або висновок органу опіки та піклування якими визначено та/або підтверджено місце проживання дитини разом з позивачем. Натомість у зв'язку із повномасштабним вторгненням військ РФ на територію України, яке розпочалося 24.02.2022 року, спільна дитина подружжя ОСОБА_3 вибула за межі території України та проживає з батьками позивача у м. Ліберець, Чеська Республіка. Відповідне рішення щодо місця проживання дитини було прийнято позивачем одноособово, без узгодження з відповідачем. Позивач, починаючи з червня 2022 року по сьогоднішній день, знаходиться на території України, не проживає з дитиною, і в той же час заперечує проти проживання доньки з відповідачем.
Починаючи з серпня 2020 року, коли подружжя стало проживати окремо, відповідач щомісяця сплачував та продовжує сплачувати грошові кошти на утримання доньки. Зокрема протягом липня 2024 - травня 2025 року відповідач перераховував позивачу кошти на утримання доньки в розмірі 10 000 грн щомісяця.
Також предтавник відповідача вказала, що станом на сьогоднішній день на утриманні відповідача перебуває його 65-річний непрацездатний батько, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є інвалідом ІІ групи.
Крім того, зазначає, що станом на сьогоднішній день позивач самовільно розпоряджається належними подружжю на праві спільної сумісної власності об'єктами нерухомості, а саме двома квартирами в м. Києві та відмовляється передати ключі від однієї з квартир представнику або батькам відповідача.
19 травня 2025 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив в якому підтримана правова позиція та вимоги позивача викладені в позові.
26 травня 2025 року від представника відповідача до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що позивачем прямо вказано, що вона перебуває та працює в Україні, а дитина перебуває з міркувань безпеки у Чехії, а до відповіді на відзив долучені копії квитанцій, з яких чітко вбачається, що платником освітніх послуг виступає не позивач, а її батько ОСОБА_5 , тобто дідусь дитини.
09 травня 2025 року судове засідання відкладено за клопотанням відповідача, у зв'язку із необхідністю ознайомлення із відповіддю на відзив та підготовкою відповідачем пояснень.
01 липня 2025 року судове засідання відкладено за клопотанням представника позивача Булаченко Н.М., у зв'язку із зайнятістю останньої у розгляді кримінальної справи.
18 липня 2025 року у судове засідання з'явились представників сторін. Представник позивача позов підтримав, представник відповідача проти задволення позову заперечувала.
Оголошено перерву у судовому засіданні у зв'язку із перемованами сторін з приводу укладання мирової угоди.
01 серпня 2025 року у судовому засідання оголошено перерву за клопотанням сторін.
05 вересня 2025 року судове засідання відкладено за клопотанням представника позивача , у зв'язку із неможливістю прибуття у судове засіданняза станом здоров'я.
03 жовтня 2025 року судове засідання відкладено за клопотанням представника відповідача у зв'язку із неможливістю прибуття у судове засіданняза станом здоров'я.
17 жовтня 2025 року у судове засідання з'явились представників сторін.
Представник позивача, адвокат Даниленко П.О. підтримав поданий позов та просив його задовольнити.
Представник відповідача, адвокат Шишка Ю.О. просила відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представника відповідача суд перейшов до стадії дослідження письмових доказів, після завершення якої судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч. 1 ст. 244 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) оголошено дату та час проголошення судового рішення.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, дійшов такого висновку.
Судом встановлено, позивач та відповідач перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 28.01.2025 у справі №589/3661/24, копія якого знаходиться у матеріалах справи.
Позивач та відповідач є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народженнявід ІНФОРМАЦІЯ_3 , яке долучене до матеріалів справи.
Із пояснень представників сторін встановлено, що відповідач проживає за кордоном, дитина ОСОБА_3 проживає разом із позивачем, однак у зв'язку з повномасштабним вторгненням військ рф на територію України, тимчасово з міркувань безпеки проживає у м. Ліберець Чеської Республіки з батьками позивача.
Представник відповідача підтвердила, що відповідач проживає окремо від дитини та домовленості щодо сплати аліментів на утримання дитини в певному розмірі між відповідачем та позивачем не досягнуто, тому відповідач добровільно з липня 2024 року сплачувались кошти на утримання дитини у різному розмірі.
У ч. 1 ст. 82 ЦПК України вказано, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Отже, суд вважає, що обставини окремого проживання відповідача від дитини, не досягнення сторонами згоди щодо розміру аліментів, які визнаються сторонами, тому не підлягають доказуванню в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
В силу ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 6 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, і виплачуються щомісячно.
Відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право нa рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Отже, предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Закон покладає на батьків обов'язок щодо надання утримання своїм неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років. Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому, обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Матеріальне становище сторін суд визначає, виходячи з вартості приналежного їм майна, рівня доходів, а також величини витрат, які вони здійснюють на утримання себе й членів своєї сім'ї.
Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Доводи сторони відповідача про те, що наразі дитина ОСОБА_3 не проживає з матір'ю ОСОБА_1 , а перебуває за кордоном з батьками позивача, зокрема у Чеській Республіці, суд оцінює критично. Як встановлено судом, виїзд дитини за межі України з матір'ю зумовлений введенням на території України воєнного стану та необхідністю забезпечити дитині безпечні умови для життя і розвитку. Тимчасове перебування дитини за кордоном не свідчить про зміну її місця проживання в розумінні ст. 160 СК України та не припиняє обов'язку батька брати участь у її утриманні.
Більше того, обставина тимчасового перебування дитини за кордоном не звільняє відповідача від виконання обов'язку щодо матеріального забезпечення дитини, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 141 СК України, батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини незалежно від того, чи проживають вони разом.
Суд бере до уваги, що позивач продовжує нести витрати на утримання дитини, зокрема пов'язані з її проживанням за кордоном, навчанням, медичним обслуговуванням та іншими потребами.
Отже, доводи представника відповідача не спростовують факту існування у відповідача обов'язку зі сплати аліментів, а наведені ним обставини щодо місця перебування дитини мають тимчасовий характер і не можуть бути підставою для звільнення від батьківських зобов'язань.
Суд не бере до уваги доводи відзиву про те, що на утриманні відповідача перебуває його 65-річний непрацездатний батько ОСОБА_4 , який є інвалідом ІІ групи. Зазначена обставина не звільняє відповідача від обов'язку утримувати неповнолітню дитину, а лише може бути врахована судом при визначенні розміру аліментів.Крім того відповідачем не надано належних доказів того, що він утримує батька та що його матеріальний стан не дозволяє одночасно забезпечувати потреби дитини та допомагати батькові.
Доводи представника відповідача про те, що між сторонами існує спір щодо розпорядження належними подружжю на праві спільної сумісної власності об'єктами нерухомості, не звільняє відповідача від обов'язку сплати аліментів на утримання своєї доньки.
Судом встановлено, що відповідач є працездатною особою, доказів зворотного в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України з даного приводу в розпорядження суду не надано. Також не містять матеріали справи і доказів щодо реєстрації відповідача як безробітного та наявності на утриманні осіб, які потребують стороннього догляду.
Позивач просить суд стягнути на її користь на утримання дитини аліменти в розмірі
1/4 частини всіх доходів відповідача, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.
Зі змісту ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.
Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення аліментів є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у спосіб стягнення аліментівув розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу) відповідача.
На переконання суду вказаний розмір суми аліментів з врахуванням рівного обов'язку обох батьків на утримання та виховання дитини буде відповідати інтересам та потребам останньої.
В частині розподілу судових витрат, то оскільки дане рішення ухвалюється на користь позивача, яка звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір в дохід держави в розмірі 1211,20 грн підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду у справі про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допускається до негайного виконання.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 180-184, ч. 1 ст. 191 СК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 133 ,141, 200, 206, 211, 247, 259, 263-265, 268, 274-279, 280-284, 352, 354, п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 24 березня 2025 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1211 гривень 20 копійок.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми платежу по аліментам за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочене судове рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя О. Майстренко