Справа № 953/3901/25
н/п 2/953/4043/25
13 жовтня 2025 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Бородіної Н.М.,
за участю секретаря Максимовської Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 , третя особа ТОВ «Зевакрон» про стягнення заборгованості,-
встановив:
Позивач, КП «Харківводоканал», звернувся у суд з позовом до відповідача, 24.04.2025 до Київського районного суду м. Харкова через систему «Електронний суд», надійшла позовна заява Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з останнього на свою користь заборгованість в сумі 16903,22 грн., із них: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.11.2005 по 31.03.2025 у розмірі 9306,04 грн.; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.09.2012 по 31.03.2025 у розмірі 5062,78 грн.; за абонентське обслуговування за період з 01.08.2020 по 31.03.2025 у сумі 1150, 49 грн.; за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01.08.2020 по 31.03.2025 у сумі 760,61 грн.; за обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за період з 01.08.2020 по 31.03.2025 у сумі 523,30 грн., судовий збір в сумі 2422,40 грн. та витрати, пов'язані з розглядом справи.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, зокрема, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, облік нарахувань та оплат за які здійснюються за абонентським особовим рахунком № НОМЕР_1 . Враховуючі вказані обставини, відповідач повинен регулярно, у встановлені законом строки, оплачувати вартість наданих йому підприємством послуг водопостачання і водовідведення. В порушення обов'язку щодо своєчасної оплати наданих послуг з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 7 Закон № 2189-VIII, ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», п. 37 Правил № 690, п.п. 18, 30 Правил № 630, відповідач неналежним чином виконував зобов'язання з оплати наданих послуг, в результаті чого утворилася заборгованість в зазначеному вище розмірі.
24.02.2025 відповідачу була направлена претензія № 50 з пропозицією погасити борг у 3-денний термін. На момент подання позову відповідач не здійснив ніяких заходів до погашення заборгованості.
Також позивач зазначив, що Відповідно до Закону № 2189-VIII, враховуючи норми постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг», п. 34 «Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690 та на підставі моделі договору з індивідуальним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем), умови якої однаково діють для усіх споживачів житлового будинку по АДРЕСА_1 , на підставі чого за вказаною адресою, здійснювалось нарахування за абонентське обслуговування та виникла заборгованість в зазначеному вище розмірі.
Відповідно Закону № 2189-VIII, враховуючи норми Правил утримання житлових будинків та прибудинкової території, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 17.05.2005 № 76, Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 10.08.2004 № 150 та рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2006 № 1186 «Про визначення виконавців послуг в житловому фонді міста Харкова», відповідачу(ам) нараховано заборгованість за утримання та обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання та водовідведення.
Відповідач - ОСОБА_1 у поданому відзиві проти заявлених вимог заперечував, зазначаючи, що він з березня 2022р. не проживав за адресою: АДРЕСА_1 , а отже не споживав послуги КП «Харківводоканал», також просив застосувати строк позовної давності.
3-я особа - ТОВ «Зевакрон» , у судове засідання не з'явився, пояснень на позов не надав, повідомлявся належним чином.
Ухвалами суду відкрито провадження за правилами спрощеного о позовного провадження, ухвалено проведення заочного розгляду.
Рішенням суду від 28.07.2025р. позовні вимоги задоволені .
Ухвалою суду від 12.09.2025р. заочне рішення скасовано .
Ухвалою суді від 24.09.2025р. ТОВ «Зевакрон» залучений у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору , на стороні відповідача.
Суд дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 12.12.2008р. по 08.04.2020р. був власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування. З 08.04.2025р. власником вказаної квартири є ТОВ «Зевакрон» на підставі договору купівлі-продажу від 08.04.2020р., посвідченого приватним нотаріусом, що підтверджується даними державного реєстру речових прав на нерухоме майно..
Доказів, щодо реєстрації ОСОБА_1 з 01.11.2005р. у кв. АДРЕСА_2 або його власності на вказану квартиру з 01.11.2005р., суду не надано.
Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
За положенням ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно рішенням виконкому ХМР №286 від 16.05.2012р. КП «Хаківводоканал» визначено виконавцем послуг централізованого водопостачання та водовідведення.
За рішенням ХМР від 16.05.2017року №286 «Про визначення виконавців послуг у житловому фонді» КП «Хаківводоканал» визначено виконавцем послуг централізованого водопостачання та водовідведення.
Також КП «Харківводоканал», відповідно до рішень ХМР від 12.01.2011р., від 23.12.2011р. є правонаступником КП КГ «Харківкомуночитвод», КП «ВТП «Вода.» (рішення маються у загальному доступі).
За спірний період діяло два закони - ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV та ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII.
Відповідно до ст. 13, 14 Закону №1875-IV та ст. 5 Закону №2189-VIII послуги з централізованого водопостачання та водовідведення віднесено до комунальних.
За ч.1 ст. 1 Закону №1875-IV споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Згідно п.6 ч.1 ст. 1 Закону №2189-VIII індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Приписами п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону №1875-IV та ч.2 ст. 7 Закону №2189-VIII встановлено, споживач, серед іншого, зобов'язаний укласти договір про надання послуг та оплачувати надані житлово-комунальні послуги в строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, споживачі зобов'язані оплачувати комунальні послуги. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Частиною першою статті 14 Закону №1875-IV, встановлено, що ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги, залежно від порядку затвердження поділені на три групи: перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади; друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).
Приписами частини другої зазначеної статті встановлено, що ціни/тарифи на комунальні послуги формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом. Тобто, комунальні послуги віднесено до другої групи житлово-комунальних послуг.
Положення , щодо встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування, закріплені у ст. 10 Закону №2189-VIII.
Отже, згідно із положеннями зазначених норм, тарифи на послуги із централізованого постачання холодної води та водовідведення формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16 червня 2016 року № 1141, із змінами встановлені тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення для споживачів КП «Харківводоканал».
До повноважень позивача не входить зменшення або збільшення тарифів, встановлених для оплати наданих послуг.
Суд зазначає, що хоча у ч.1 ст.19 Закону №1875-IV й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (правова позиція ВСУ у справі № 6-2951цс15).
Більш того, за положеннями обох ЗУ «Про житлово - комунальні послуги» саме позивач зобов'язаний укласти договір.
За п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на не оплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
Факт не проживання можна підтвердити документом, який підтверджує місце перебування особи в іншій адміністративно-територіальній одиниці у зв'язку з роботою, лікуванням, навчанням, тривалим відрядженням, відбуванням покарання тощо.
Виконавець зобов'язаний розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості (п. 5 ч. 2 ст. 8 Закону «Про житлово-комунальні послуги».)
Згідно з п. 11 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 5 липня 2019 р. № 690 послуги надаються споживачам безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України “Про житлово-комунальні послуги».
Згідно з пункту 45 Правил споживач має право на не оплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів за умови надання виконавцю заяви та документального підтвердження (зокрема, довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, іншого документа, що підтверджує право на виїзд з України чи в'їзд в Україну у відповідний період часу) в електронній або паперовій формі відповідно до умов договору.
Проте , доказів дотримання Правил та надання КП «Харківводоконал» заяви та документів підтверджуючих про відсутність ОСОБА_1 за місцем проживання у кв. АДРЕСА_3 , суду не надано.
Надані ОСОБА_1 дані про перетин ним кордону України з 15.08.2020р. по 16.07.2025р., свідчать лише про нетривалі виїзди за кордон, та не замінюють документів передбачених Правилами №690
З урахуванням наведеного та розрахунку заборгованості, суд приходить до висновків про наявність заборгованості за послугами за водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , в сумі 7624,26 грн., із них: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 12.12.2008 по 08.04.2020 у розмірі 5002,76 грн.; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 12.12.2012 по 08.04.2020 у розмірі 2621,50 грн.
Згідно із ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги » індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Враховуючи, що ОСОБА_1 з 08.04.2020р. не є власником квартири до якої надаються послуги КП «Харківводоканал», підстави для стягнення із нього заборгованості з 08.04.2020р. по 31.03.2025р. - відсутні.
Також суд не вбачає підстав для стягнення заборгованості за період з 01.11.2005 по 11.12.2008р., оскільки відсутні докази того, що ОСОБА_1 був власником квартири АДРЕСА_3 , чи був там зареєстрований.
Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій. Було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Подібний висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22), від 19 квітня 2023 року у справі № 199/782/21 (провадження № 61-1323св23), від 31 травня 2023 року у справі № 938/632/20 (провадження № 61-16716св21).
Постановою КМУ від 27 червня 2023 р. № 651 відмінений з 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Проте, в період з 17.03.2022 набрали чинності зміні внесені до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, зокрема доповнений п.19 у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".
В подальному п.19 був змінений , Законом № 3450-IX від 08.11.2023, - у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
З 24.02.2022 р. Указом Президента України № 64/2022 на території України ведений воєнний стан, який триває по теперішній час.
З урахуванням пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину, воєнного часу, у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року.
Отже, суд приходить до висновків, що з урахуванням строку позовної давності, з відповідача на корить позивача підлягає стягненню сума заборгованості, що виникла з березня 2017р. по 08.04.2020р. в загальній сумі 6249,38 грн. , з яких за надані послуги з централізованого водопостачання у розмірі 3828,61 грн.; за надані послуги з централізованого водовідведення у розмірі 2420,77 грн.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При звернені до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно задоволеним вимогам.
Окрім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме витрати пов'язані з надсиланням відповідачу копій поданих до суду документів. На підтвердження зазначених витрат представником позивача надано квитанції АТ «Укрпошта» на суму 50 грн.
За правилами ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються, зокрема, з витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 141 України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються , у разі задоволення позову, на відповідача.
Оскільки позовні вимоги КП «Харківводоканал» задоволені частково витрати, пов'язані з розглядом справи у сумі 50 грн, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам
На підставі викладеного, керуючись ст.2, 13, 15, 16, 76-78, 81, 141, 223, 263, 265 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківводоканал» ( інд. 61052, м. Харків, вул. Конторська, 90, код ЄДРПОУ 03361715) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП, зареєстроване місце проживання: інд. АДРЕСА_4 ) , 3-я особа ТОВ «Зевакрон» (ЄДРПОУ 43579062, 61030, м.Харків, вул. Оранжерейна,б.6А) про стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість за надані послуги в загальній сумі 6249 грн. 38 коп., а також судові витрати в загальній сумі 914 грн. 05 коп.
В іншій частині, в задоволені позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду, через суд першої інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи.
Суддя Н.М. Бородіна