Справа № 638/22345/24
Провадження № 2/638/2076/25
27 жовтня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Яковлевої В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Сікорського А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди
22 листопада 2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мудраченко Іван Володимирович звернувся до Дзержинського (Шевченківського) районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 10.05.2024 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики транспортного засобу № 2-1, відповідно до умов якого відповідач отримав в безоплатне користування автомобіль PEUGEOT 301 (VIN-код: НОМЕР_1 ), д.н.з НОМЕР_2 білого кольору.
Згідно пункту 2.1 Договору, він є укладеним з моменту його підписання сторонами та діє протягом 1 року до 10.05.2025 року.
Відповідно до п. 3.2 Договору, користувач вступає у користування майном не раніше дня підписання сторонами акта приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього Договору.
На виконання умов п. 3.2. Договору між Відповідачем та Позивачем підписано Акт прийому-передачі (надання) майна в позичку, відповідно до якого користувачу був переданий транспортний засіб, про який сторони зазначили в Договорі.
Позивач вказує, що цей акт є і актом повернення майна, адже на другій сторінці вказується Недоліки майна при поверненні.
Згідно п. 5.2.3. Договору, користувач зобов'язаний утримувати передане йому майно в належному стані, а згідно п. 5.2.7 Договору усувати погіршення майна, які сталися з його вини.
Відповідно до п. 5.2.10 Договору зазначено, що користувач зобов'язаний проводити регулярну перевірку майна на наявність зовнішніх та внутрішніх несправностей, а при їх виявленні негайно доводити до відома Позикодавця.
Згідно п. 8.1 Договору передбачено, що за порушення чи неналежне виконання цього договору, Сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства та цим Договором.
Згідно п. 8.5 Договору, вказано, що якщо користувачем було нанесено шкоду майну, користувач повинен усунути такий збиток за власний рахунок.
Відповідно до п. 12.1 Договору, вказано, що сторони підтверджують, що цей Договір містить всі істотні умови, передбачені для договорів цього виду, і жодна із сторін не посилатиметься в майбутньому на недосягнення згоди за істотними умовами договору як на підставу вважати його неукладеним або недійсним.
Всупереч умовам Договору, в результаті користування Відповідачем транспортним засобом автомобіль зазнав пошкодження деталей кузова та ЛКП, вартість яких та експертною оцінкою складає 26 831,63 грн. При цьому були встановлені наступні пошкодження:
Складова частина: Бампер передній. Характер, розташування та розмір пошкодження: В лівій та правій частині має руйнування лакофарбового покриття.
Складова частина: Капот. Характер, розташування та розмір пошкодження: У передній частині має деформацію на площі 10см15см та деформація у середній частині має деформацію на площі 5см5см.
Складова частина: Поріг кузову правий. Характер, розташування та розмір пошкодження: У середній частині має подряпини лакофарбового покриття на площі 7см*1см.
Складова частина: Бампер задній. Характер, розташування та розмір пошкодження: У правій частині має подряпини лакофарбового покриття.
Окрім того, перелік пошкоджень, яких зазнав автомобіль під час його експлуатації Відповідачем, зафіксовано сторонами у Акті № 1 приймання-передачі (надання) майна в позичку (додаток 4), в якому на другій сторінці вказано:
Дата: 10.08.2024. Недоліки які додав водій: 1. Подряпини лакофарбового покриття переднього бамперу у правій та лівій частині.
Дата: 10.08.2024. Недоліки які додав водій: 2. Подряпини лакофарбового покриття заднього бамперу у правій частині.
Дата: 10.08.2024. Недоліки які додав водій: 3. Подряпини лакофарбового покриття правого порогу кузову.
Дата: 10.08.2024. Недоліки які додав водій: 4. Деформація капоту у передній та середній частини.
Вказано «Здав» 10.08.2024 року та наявний підпис та ініціали Відповідача.
У зв'язку з назначеним позивач просить стягнути з відповідача 26831,63 грн матеріальної шкоди, понесені судові витрати за проведення транспортної товарознавчої експертизи та витрати на правову допомогу.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, представник позивача подав заяву, у якій просив розгляд справи провести за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечує.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку відповідно до вимог статті 128 ЦПК України. Причини неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності та відзив на позовну заяву суду не надав.
Разом з тим, поштове рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося на адресу Шевченківського районного суду м. Харкова з відміткою- «адресат відсутній за вказаною адресою».
При цьому про зміну місця проживання відповідач. суд не повідомляв. Дані щодо будь-якої іншої адреси місця проживання, в матеріалах справи також відсутні.
Довідка поштового відправлення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку з «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду справи. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження № 12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18, та постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23).
Згідно частини 5 статті 128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Відповідач, місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (частина одинадцята статті 128 ЦПК України).
Таким чином, відповідач про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до вимог статті 128 ЦПК України.
Відповідачем у встановлений частиною сьомою статті 178 ЦПК України строк не подано до суду відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено частиною восьмою статті 178 ЦПК України.
Відповідно до вимог статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу (частина перша статті 281 ЦПК України).
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача, та, зі згоди позивача, на підставі ухвали суду, провести заочний розгляд справи.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, як кожен окремо так і у їх сукупності, суд доходить таких висновків:
Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
10.05.2024 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір позики транспортного засобу № 2-1, відповідно до умов якого відповідач отримав в безоплатне користування автомобіль PEUGEOT 301 (VIN-код: НОМЕР_1 ), д.н.з НОМЕР_2 , білого кольору (а.с. 12).
Так, згідно пункту 2.1 Договору, він є укладеним з моменту його підписання сторонами та діє протягом 1 року.
Відповідно до п. 3.2 Договору, користувач вступає у користування майном не раніше дня підписання сторонами акта приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно п. 5.2.3. Договору, користувач зобов'язаний утримувати передане йому майно в належному стані, а згідно п. 5.2.7 Договору усувати погіршення майна, які сталися з його вини.
Відповідно до п. 5.2.10 Договору зазначено, що користувач зобов'язаний проводити регулярну перевірку майна на наявність зовнішніх та внутрішніх несправностей, а при їх виявленні негайно доводити до відома Позикодавця.
Згідно п. 8.1 Договору передбачено, що за порушення чи неналежне виконання цього договору, Сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства та цим Договором.
Згідно п. 8.5 Договору, вказано, що якщо користувачем було нанесено шкоду майну, користувач повинен усунути такий збиток за власний рахунок.
Відповідно до п. 12.1 Договору, вказано, що сторони підтверджують, що цей Договір містить всі істотні умови, передбачені для договорів цього виду, і жодна із сторін не посилатиметься в майбутньому на недосягнення згоди за істотними умовами договору як на підставу вважати його неукладеним або недійсним.
В свою чергу, актом №1 приймання-передачі (надання) майна в позичку від 10.05.2024 також підтверджується факт передачі вищевказаного майна в позичку (а.с. 16-17).
Разом з тим, згідно висновку експерта за результатами товарознавчої експертизи, виконаного судовим експертом Шаповаловим В.І., вартість матеріального збитку, заподіяного власнику т/з PEUGEOT 301 (VIN-код: НОМЕР_1 ), д.н.з НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок користування відповідачем складає 26831,63 грн (а.с. 18-34).
Крім того, були встановлені наступні пошкодження:
Складова частина: Бампер передній. Характер, розташування та розмір пошкодження: В лівій та правій частині має руйнування лакофарбового покриття.
Складова частина: Капот. Характер, розташування та розмір пошкодження: У передній частині має деформацію на площі 10см15см та деформація у середній частині має деформацію на площі 5см5см.
Складова частина: Поріг кузову правий. Характер, розташування та розмір пошкодження: У середній частині має подряпини лакофарбового покриття на площі 7см*1см.
Складова частина: Бампер задній. Характер, розташування та розмір пошкодження: У правій частині має подряпини лакофарбового покриття.
Окрім того, перелік пошкоджень, яких зазнав автомобіль під час його експлуатації Відповідачем, зафіксовано сторонами у Акті № 1 приймання-передачі (надання) майна в позичку (додаток 4), в якому на другій сторінці вказано:
Дата: 10.08.2024. Недоліки які додав водій: 1. Подряпини лакофарбового покриття переднього бамперу у правій та лівій частині.
Дата: 10.08.2024. Недоліки які додав водій: 2. Подряпини лакофарбового покриття заднього бамперу у правій частині.
Дата: 10.08.2024. Недоліки які додав водій: 3. Подряпини лакофарбового покриття правого порогу кузову.
Дата: 10.08.2024. Недоліки які додав водій: 4. Деформація капоту у передній та середній частини.
Вказано «Здав» 10.08.2024 та наявний підпис та ініціали відповідача.
Суд вказує, що згідно зі ст.15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ст.12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.
Частиною першою статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог статті 759 ЦК України, яка є нормою, що регулює загальні положення про найм, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно зі ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається в письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, тобто таким, недійсність якого встановлена законом і визнання якого недійсним судом не вимагається (ст. 215, 220 ЦК України). Правові наслідки нікчемності (недійсності) правочину передбачені ст. 216 ЦК.
Відповідно до пункту 105 розділу 9 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мін'юсту України від 03.03.2004 N 20/5, зареєстрованої у Мін'юсті України 3 березня 2004 року за N 283/8882, договори оренди автомобіля посвідчуються нотаріусами незалежно від місця їх реєстрації. При цьому нотаріус вимагає для огляду документ, що підтверджує право власності орендодавця на автомобіль.
Водночас згідно з частиною другою статті 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до п. 13 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 за № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК (435-15) не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.
У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК (435-15). Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.
Згідно з вимогами частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першої статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Для визнання такого договору дійсним обов'язковою умовою, як і для будь-якого іншого договору, є відповідність його змісту ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина третя статті 209, частина перша статті 203 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
При цьому суд зауважує, що факт укладення 10.05.2024 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики транспортного засобу № 2-1, відповідно до умов якого відповідач отримав в безоплатне користування автомобіль PEUGEOT 301 (VIN-код: НОМЕР_1 ), д.н.з НОМЕР_2 , білого кольору сторонами не заперечувався.
Таким чином, на підставі викладеного вище, суд доходить до висновку, що між сторонами було дійсно укладено договір найму (оренди) транспортного засобу в розумінні ст. 798 ЦК України, а також загальних положень про найм (оренду) 58 Глави ЦК України.
Разом з тим суд вказує, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України)
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін, погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
За частиною першою статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди
У статті 827 ЦК України наведено визначення договору позички, відповідно до якого за таким договором одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними
За статтею 829 ЦК України позичкодавцем може бути фізична або юридична особа. Особа, яка здійснює управління майном, може бути позичкодавцем за згодою власника.
Частиною четвертою статті 828 ЦК України встановлено, що договір позички транспортного засобу (крім наземних самохідних транспортних засобів), в якому хоча б однією стороною є фізична особа, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. При цьому правовим наслідком недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору є його нікчемність (частина 1 статті 220 ЦК України).
Підпункт «b» статті 1 Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (до якої України приєдналася 07 вересня 2005 року) визначає, що термін «автомобіль» означає будь-який самохідний автотранспортний засіб, що зазвичай використовується для автомобільних перевезень людей чи вантажів або для буксирування дорогами транспортних засобів, що використовуються для перевезення людей чи вантажів; цей термін не охоплює сільськогосподарські трактори.
Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (стаття 9 Конституції України).
Автомобілі належать до наземних самохідних транспортних засобів, а тому допускається можливість укладення між фізичними особами договору позички автомобіля без нотаріального посвідчення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.06.2023 по справі № 753/5311/19.
Крім того статтею 767 ЦК України встановлено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню.
Наймодавець зобов'язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час володіння та/або користування нею.
Наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.
Згідно з ст.768 ЦК України наймодавець може гарантувати якість речі протягом всього строку найму.
Якщо у речі, яка була передана наймачеві з гарантією якості, виявляться недоліки, що перешкоджають її використанню відповідно до договору, наймач має право за своїм вибором вимагати: 1) заміни речі, якщо це можливо; 2) відповідного зменшення розміру плати за найм речі; 3) безоплатного усунення недоліків речі або відшкодування витрат на їх усунення; 4) розірвання договору і відшкодування збитків, які були йому завдані.
Відповідно до ч. 1 ст.773 ЦК України наймач зобов'язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.
Статтею 776 ЦК України встановлено, що поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.
Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.
Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк.
Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право: 1) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за найм речі, або вимагати відшкодування вартості ремонту; 2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Згідно з ст.779 ЦК України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини.
У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.
Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.
Частиною другою статті 780 ЦК України встановлено, що шкода, завдана у зв'язку з володінням та/або користуванням річчю, відшкодовується наймодавцем, якщо буде встановлено, що це сталося внаслідок особливих властивостей або недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати.
Умова договору найму про звільнення наймодавця від відповідальності за шкоду, завдану внаслідок особливих властивостей чи недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати, є нікчемною.
Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Як було зазначено вище, згідно п. 5.2.3. Договору, користувач зобов'язаний утримувати передане йому майно в належному стані, а згідно п. 5.2.7 Договору усувати погіршення майна, які сталися з його вини.
Разом з тим відповідно до п. 5.2.10 Договору зазначено, що користувач зобов'язаний проводити регулярну перевірку майна на наявність зовнішніх та внутрішніх несправностей, а при їх виявленні негайно доводити до відома Позикодавця.
Крім того згідно п. 8.1 Договору передбачено, що за порушення чи неналежне виконання цього договору, Сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства та цим Договором.
В свою чергу, згідно п. 8.5 Договору, вказано, що якщо користувачем було нанесено шкоду майну, користувач повинен усунути такий збиток за власний рахунок.
Суд вказує, що частинами 1-3 ст.22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У ст.1166 ЦК України міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення. Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювана шкоди; в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана; г) вина.
З системного аналізу наведених норм вбачається, що відшкодування збитків є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.
У ч.1 ст. 1166 ЦК України міститься пряма вказівка на протиправність поведінки заподіювана шкоди як обов'язкову підставу деліктної відповідальності. Протиправна поведінка в цивільних правовідносинах означає порушення особою вимог правової норми, що полягає в здійсненні заборонених дій, або в утриманні від здійснення наказів правової норми діяти певним чином (бездіяльність).
Згідно із ч.2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог ст.1166 ЦК України покладено на відповідача.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 753/7281/15-ц.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Таким чином, підставою для настання цивільно-правової відповідальності, передбаченої ст.22 ЦК України, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Відповідно до ст.614 ЦК України, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Статтею 803 ЦК України визначені правові наслідки пошкодження транспортного засобу, відповідно до яких наймач зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані у зв'язку з утратою або пошкодженням транспортного засобу, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини.
При вирішенні даного спору, суд зауважує, що цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню до виконання як договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Зобов'язання про відшкодування шкоди це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Системний аналіз положень ст. 11, 1166 ЦК України дає підстави вважати, що підставою для виникнення зобов'язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов'язання про відшкодування шкоди виникає за умов наявності шкоди, протиправної поведінки особи, яка завдала шкоду, наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та завданою шкодою, вини особи, яка завдала шкоду.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди в сумі 26831,63 грн. є обґрунтованими, та такими, що підлягають до задоволення.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн, суд зазначає наступне.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Разом з тим суд вказує, що в матеріалах справи відсутні докази понесення витрат на правничу допомогу позивачем станом на дату ухвалення рішення судом.
В свою чергу, як зазначено в тексті позовної заяви за умовами угоди з адвокатом послуги мають бути оплачені клієнтом не пізніше 10 календарних днів з дати набрання рішенням суду законної сили.
Водночас у заяві, датованої 27.10.2025, поданої до суду представником позивача через систему «Електронний суд» вказано, що у встановлений ЦПК України строк 5 днів з дати ухвалення рішення позивачем буде подано заяву про винесення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу.
За таких обставин на даний час судом не вирішується питання розподілу витрат на правничу допомогу.
Також у відповідності до статті 141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням позові, сплачений судовий збір за подання позову до суду стягується з відповідача.
Разом з тим відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Суд вказує, що витрати, пов'язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат (,стаття 133 ЦПК України).
Висновок експерта може бути підготовлений як підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи.
У випадку подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Зокрема, інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і у разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, такий висновок не приймається судом до розгляду (стаття 102 ЦПК України).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов'язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.
Отже, відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі.
Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.11.2023 по справі №712/4126/22.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача коштів у розмірі 8000, 00 грн, сплачених за визначення суми матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля марки PEUGEOT 301 (VIN-код: НОМЕР_1 ), д.н.з НОМЕР_2 , білого кольору та проведення транспортної товарознавчої експертизи.
Керуючись ст. 10, 12, 13, 76, 81, 131, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 263-265, 273-274, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 26831 (двадцять шість тисяч вісімсот тридцять одну) грн 63 коп матеріальної шкоди, 8000 (вісім тисяч) грн 00 коп за проведення транспортної товарознавчої експертизи та 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 00 коп судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8000 (вісім тисяч) грн 00 коп за проведення транспортної товарознавчої експертизи та судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб - адресою: http://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/на Офіційному веб - порталі судової влади України.
Повний текст рішення складено 27 жовтня 2025 року.
Суддя В.М. Яковлева