27 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 295/17640/23
провадження № 61-7828 св 25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа? військова частина НОМЕР_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 ? ОСОБА_3 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28 жовтня 2024 року у складі судді Тімченко О. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 23 травня 2025 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Левика Я. А.,
Шандри М. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_2 , третя особа ? військова частина НОМЕР_1 , про відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України та на підставі контракту з Міністерством Оборони України проходить службу в військовій частині НОМЕР_1 .
З службової характеристики від 02 грудня 2019 року вбачається, що його доцільно було зарахувати в резерв на вищу посаду. У військовій частині тарифний розряд його грошового забезпечення - 21 (4 650 грн).
ОСОБА_2 з 11 жовтня 2018 року займав посаду начальника штабу - першого заступника командира військової частини, а у період з 07 липня 2020 року
по 19 вересня 2020 року тимчасово виконував обов'язки командира військової частини з правом прийняття кадрових та фінансових рішень.
30 червня 2020 року він звернувся до відповідача із рапортом про надання дозволу на участь у конкурсі на заміщення вакантної посади викладача кафедри загальновійськових дисциплін ІНФОРМАЦІЯ_1, тарифний розряд - 33 (6 340 грн). Рапорт було задоволено та йому надано дозвіл на проходження відповідного конкурсу.
29 липня 2021 року його було оголошено переможцем конкурсу на заміщення вищевказаної вакантної посади. 13 серпня 2020 року відповідач, як тимчасово виконуючий обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 , отримав клопотання з ІНФОРМАЦІЯ_1 про надання документів позивача для призначення його на відповідну посаду, однак це клопотання було залишено без реалізації.
28 серпня 2020 року він звернувся до відповідача з аналогічним клопотанням, проте воно також було залишено без реагування. Отже, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо забезпечення його просування по службі та покращення умов проходження військової служби. Відповідач, використовуючи своє службове становище, створив йому перешкоди у просуванні по службі та позбавив можливості кар'єрного зростання, чим спричинив йому моральну шкоду.
З врахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на його користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000 000 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 28 жовтня 2024 року
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач, як тимчасово виконуючий обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 , при проставленні відповідної резолюції на рапорті позивача щодо призначення на відповідну посаду, виконував свої службові обов'язки. З огляду на таке, відповідно до положень
статті 1172 ЦК України, за заподіяння моральної шкоди під час виконання вказаних службових обов'язків, про що заявлено вимоги позивачем, несе відповідальність юридична особа, в якій несе службу такий військовослужбовець - тимчасово виконуючий обов'язки командира військової частини. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач як фізична особа не є належним відповідачем у цих правовідносинах, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 23 травня 2025 рокуапеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 28 жовтня 2024 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про відшкодування моральної шкоди безпосередньо стосуються юридичної особи, а саме військової частини НОМЕР_1 , у складі якої ОСОБА_2 у період з 07 липня 2020 року по 19 вересня 2020 року тимчасово виконував обов'язки командира військової частини з правом прийняття кадрових та фінансових рішень. Таким чином, до участі у справі не було залучено належного відповідача, унаслідок чого суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 ? ОСОБА_3 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 295/17640/23 з Сихівського районного суду м.Львова. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
У серпні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що 29 липня 2021 року позивача було оголошено переможцем конкурсу на заміщення вакантної посади викладача кафедри загальновійськових дисциплін у ІНФОРМАЦІЯ_1. 13 серпня 2020 року до відповідача, як тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 , надійшло клопотання з інституту про надання документів позивача для призначення його на відповідну посаду. Проте у порушення прав позивача вказане клопотання відповідачем виконано не було.
Отже, відповідач, маючи особисті мотиви, не виконав взяті на себе зобов'язання, щодо забезпечення позивача просуванням по службі та покращенням умов проходження військової служби, використовуючи своє службове становище, здійснив позивачу перешкоди у просуванні по службі та позбавив його можливості кар'єрного зростання. Своїми діями відповідач завдав позивачу моральних страждань, моральної шкоди. ОСОБА_1 унаслідок вищевказаних неправомірних дій відповідача завдано моральної шкоди, оскільки він переніс стрес, який виразився у негативних емоціях та переживаннях з приводу нереалізації всіх планів
на майбутнє, у тому числі кар'єрне зростання, переїзд до м. Києва. Також, позивач пережив стрес, оскільки такі дії відповідача на невизначений час зупинили професійне зростання позивача та можливість просування по службі.
Отже, моральна шкода позивача полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього самого.
Аналіз положень статей 1174, 1166, 1167 ЦК України свідчить про те, що у межах розгляду подібного спору, у разі завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю посадової/службової особи, позивач має право звернутися до суду з позовом про відшкодуванням шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судом установлено, що сторони проходили військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , а саме ОСОБА_1 - у період з 30 січня 2019 року по 08 жовтня 2021 року; ОСОБА_2 - у період з 11 жовтня 2018 року займав посаду начальника штабу - першого заступника командира військової частини, а у період з 07 липня 2020 року по 19 вересня 2020 року - тимчасово виконував обов'язки командира військової частини з правом прийняття кадрових та фінансових рішень.
30 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 із рапортом про надання дозволу на участь в конкурсі на заміщення вакантної посади викладача кафедри загальновійськових дисциплін ІНФОРМАЦІЯ_1, тарифний розряд - 33 (6 340 грн). Вказаний рапорт було задоволено та ОСОБА_1 надано дозвіл на проходження відповідного конкурсу.
29 липня 2020 року ОСОБА_1 було оголошено переможцем конкурсу на заміщення вакантної посади викладача кафедри загальновійськових дисциплін ІНФОРМАЦІЯ_1.
13 серпня 2020 року командир військової частини НОМЕР_1 отримав з ІНФОРМАЦІЯ_1 клопотання про надання документів ОСОБА_1 для призначення його на відповідну посаду. Вказане клопотання було залишено без реагування.
28 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із клопотанням про виконання клопотання і надання ІНФОРМАЦІЯ_1 документів для призначення його на відповідну посаду, проте воно також було залишено без реагування.
У частині першій статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні
та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася
до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з частиною першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина четверта статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Відповідно до частини тринадцятої статті 6 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби, можуть бути направлені для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули.
Разом з тим суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі
№ 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов'язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див.: постанову Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17 (провадження № 61-43201св18)).
Отже, пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Ураховуючи викладене, суди, встановивши фактичні обставини у справі, дійшли обґрунтованого висновку про те, що фактично позивач вказував про спричинення йому моральної шкоди діями відповідача, як посадової особи, а саме тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини, при проставленні відповідної резолюції на рапорті позивача щодо призначення на посаду в інституті, тобто відповідач виконував свої службові обов'язки.
Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновком судів про те, що належним відповідачем у цій справі відповідно до положень статті 1172 ЦК України за заподіяння моральної шкоди під час виконання зазначених службових обов'язків,
є відповідна юридична особа, в якій ніс службу відповідач, як військовослужбовець.
Отже, суди дійшли правильного висновку про те, що ОСОБА_2 , як фізична особа не є належним відповідачем у цих правовідносинах, тому наявні правові підстави для відмови у задоволенні позову з підстав незалучення належного відповідача.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди позивача з вирішення спору по суті щодо завданої йому моральної шкоди, проте судами відмовлено у позові унаслідок того, що не було залучено юридичну особу, яка є належним відповідачем у цій справі.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 ? ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28 жовтня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник