23 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 759/964/25
провадження № 61-12690ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Коротуна В. М.,
розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства «Шляхо-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району міста Києва» на постанову Київського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Шляхо-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району міста Києва» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з Комунального підприємства «Шляхо-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району міста Києва» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 січня 2023 року по 30 червня 2023 року у розмірі 284 838,90 грн.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 15 квітня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Шульгою Н. А. задоволено. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 квітня 2025 року скасовано, ухвалено по справі нове судове рішення про задоволення позову.
Стягнуто з Комунального підприємства «Шляхо-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району міста Києва» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 січня 2023 року по 30 червня 2023 року у розмірі 284 838 грн 90 коп.
13 жовтня 2025 року представник Комунального підприємства «Шляхо-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району міста Києва» - Черній В. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновків, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, як суду права, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною четвертою статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малозначних справ; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно з пунктом 2 частини четвертою статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ, що виникають з трудових відносин.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачено, що з 01 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі 3 028,00 грн.
Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені в справі про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21 січня 2023 року по 30 червня 2023 року у розмірі 284 838,90 грн.
Тобто, ціна позову в даній справі становить 284 838,90 грн, суму, яка станом на 01 січня 2025 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн).
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.
В касаційній скарзі міститься посилання заявника на підстави, передбачені підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у цій справі підлягають касаційному оскарженню, а саме справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Посилання в касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваними судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначних справах підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення;
Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.
Разом із тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання про зупинення виконання рішення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства «Шляхо-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району міста Києва» на постанову Київського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Шляхо-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району міста Києва» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська Є. В. Коротенко В. М. Коротун