Справа № 405/6731/25
провадження № 1-кс/405/2723/25
24.10.2025 м. Кропивницький
Слідчий суддя Подільського районного суду м. Кропивницького ОСОБА_1 , розглянувши скаргу ОСОБА_2 , яка подана в порядку ст. 206 КПК України щодо визначення місця попереднього ув'язнення, -
встановив:
24.10.2025 до Подільського районного суду м. Кропивницького надійшла ОСОБА_2 , у якій останній зазначає, що в провадженні Дніпровського апеляційного суду перебуває кримінальне провадження за його обвинуваченням за ч. 2 ст. 28,ч .1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України.
Ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 22.09.2025 продовжено йому строк перебування під вартою до 22.11.2022.
23.09.2025 заявника без відповідного судового рішення переведено з ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» до ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор», де на даний час він і перебуває. Наразі суд, прокуратура та адвокати перебувають в м. Запоріжжя і до цього часу працюють в звичайному режимі. ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» також працює.
Вважаючи переведення з одного слідчого ізолятора до іншого незаконним, заявник також стверджує, що не може особисто брати участь в судовому засіданні, чим порушено його права.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених ст.206 КПК України, для розгляду даної скарги з огляду на наступне.
Слідчий суддя, згідно з п.18 ч.1 ст.3 КПК України, здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та осіб у кримінальному провадженні.
Згідно ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або незвільнена з-під варти після внесення заставив установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою маєз обов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи. Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Окрім того, слідчий суддя враховує правову позицію Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену у Постанові від 27 травня 2019 року (справа №766/22242/17), згідно з якою, відповідно до частин 2-5 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи. При цьому слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи. Водночас якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання. Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов'язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) не перевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду».
Наведені вище положення ст.206 КПК України мають на меті забезпечення процесуального механізму звільнення слідчим суддею будь-якої особи, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення, та застосовуються саме в таких випадках.
Так, ОСОБА_2 , посилаючись на положення ст. 206 КПК України, в поданій скарзі просить слідчого суддю постановити судове рішення, яким його повернути до ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» для особистої участі в судовому засіданні по розгляду кримінального провадження відносно нього.
Заявник, звертаючись до слідчого судді із заявою у порядку ст. 206 КПК України, не надав відомостей щодо розповсюдження на нього положень статті 206 КПК України.
Будь-яких достовірних доказів, які б свідчили про позбавлення ОСОБА_2 свободи за відсутності судового рішення або не звільнення останнього з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, суду надано не було.
Дослідивши зміст поданої скарги слідчий суддя прийшов до висновку щодо необхідності відмови у відкритті провадження за скаргою, як поданою всупереч вимогам ст.206, ст.303 КПК України та такій, що не підлягає вирішенню в порядку зазначених статей, оскільки в поданій скарзі не порушується питання щодо незаконного тримання під вартою в ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор», не оскаржуються рішення, дії чи бездіяльність дізнавача, слідчого, прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому розслідуванні в порядку, передбаченому ч. 1ст. 303 КПК України, а йдеться про необхідність переведення його з ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» до ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», при цьому, формально посилаючись на положення ст. 206 КПК України, не зазначає, що він наразі незаконно тримається під вартою або позбавлений свободи в іншій спосіб без рішення суду, яке набрало законної сили.
З огляду на викладене у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 необхідно відмовити як такій, що не підлягає вирішенню слідчим суддею в порядку ст. 206 КПК України. Заява подана всупереч вимогам ст. 206 КПК України, не підлягає вирішенню в порядку зазначеної статті, оскільки в поданій заяві не порушується питання щодо незаконного тримання під вартою в умовах ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор», тобто не порушуються питання, які є предметом судового контролю слідчого судді в порядку статті 206 КПК України.
Як зазначено в постанові ОП ККС ВС справа №766/22242/17провадження №51-7276кмо 18 Верховний Суд неодноразово наголошував, що ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного судового рішення в межах кримінального провадження. Так, до числа ухвал слідчих суддів, які підлягають апеляційному оскарженню під час досудового розслідування (ч. 1 ст. 309 КПК України), не належать ухвали слідчих суддів щодо скарг, поданих у порядку ст. 206 КПК України.
Проте, на відміну від порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, передбаченого статтями 303 - 308 КПК України, в ст. 206 КПК України встановлено загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини, які в частині перевірки підстав позбавлення особи свободи реалізуються виключно у передбачений цією статтею спосіб.
Стаття 206 КПК України надає слідчому судді специфічні повноваження щодо перевірки наявності підстав позбавлення особи свободи (зокрема, наявності судового рішення та ін.) та звільнення особи, якщо за результатами такої перевірки відповідних підстав не буде встановлено, або забезпечення проведення у найкоротший строк розгляду клопотання прокурора, слідчого про застосування запобіжного заходу.
Таким чином, положенням ст. 206 КПК України забезпечується процесуальний механізм звільнення слідчим суддею будь-якої особи, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення, та застосовуються саме в таких випадках. При цьому вказаний механізм не включає процедур оскарження рішень, дій чи бездіяльності працівників правоохоронних органів, пов'язаних із затриманням особи в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України, post factum, оскільки відповідні заперечення особа може висловити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу та/або під час підготовчого судового засідання й судового розгляду кримінального провадження по суті.
Враховуючи викладене й беручи до уваги те, що подано скаргу саме в порядку ст. 206 КПК України, а не в порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльність слідчого або прокурора, передбаченому статтями 303-308 КПК України, ухвала слідчого судді про відмову у відкритті провадження за скаргою, поданою в порядку ст. 206 КПК України, у цьому випадку не є такою, що підлягає апеляційному оскарженню на підставі ч. 2 ст. 309 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 206, 336 КПК України, -
постановив:
Відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 , яка подана в порядку ст. 206 КПК України, щодо визначення місця попереднього ув'язнення.
Копію ухвали невідкладно надіслати заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_3