22 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 344/2900/21
провадження № 61-7444св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Державне підприємство «Виробниче об?єднання «Карпати», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Карпати»,
відповідачі: Міністерство юстиції України, ОСОБА_1 ,
треті особи: Івано-Франківська обласна державна адміністрація, виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківська філія Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю. М. Білоконя, Державний концерн «Укроборонпром», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги Міністерства юстиції України і ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2023 року у складі судді Польської М. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 травня 2023 року
у складі колегії суддів: Луганської В. М., Максюти І. О., Фединяка В. Д.,
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року Державне підприємство «Виробниче об'єднання «Карпати» (далі - ДП «Виробниче об?єднання «Карпати») звернулось до суду
з позовом до Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 , треті особи: Івано-Франківська обласна державна адміністрація, виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківська філія Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю. М. Білоконя, Державний концерн «Укроборонпром», про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 23 грудня 2020 року № 4431/5 «Про задоволення скарги».
Позов мотивований тим, що наказом Міністерства юстиції України від
23 грудня 2020 року № 4431/5 за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 скасовано рішення від 14 червня 2017 року № 35668128, від 15 червня
2017 року № 35680330, від 17 жовтня 2017 року № 37599361, № 37600965, прийняті державним реєстратором виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Гардабурою-Черпак Т. В. Скасовано рішення від 14 вересня
2017 року № 37079105, прийняте державним реєстратором Цалин Ю. В. Скасовано рішення від 03 квітня 2018 року № 40457640, прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради
Пиць О. В. В задоволенні інших вимог відмовлено.
Позивач не погодився з висновком колегії та вважав його незаконним, оскільки розгляд скарги колегія здійснювала з грубим порушенням закону та затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня
2015 року № 1128 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції, оскільки його складено в результаті неповного з'ясування колегією всіх істотних обставин справи, тільки на підставі тверджень ОСОБА_1 ; обставини, викладені у скарзі, не перевірялися.
ДП «Виробниче об'єднання «Карпати» просило визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 23 грудня 2020 року
№ 4431/5 «Про задоволення скарги».
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від
13 лютого 2023 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від
23 грудня 2020 року № 4431/5 «Про задоволення скарги».
У задоволенні вимог щодо ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 пропустив строк на оскарження дій державного реєстратора, оскільки рішення міської ради від 08 липня
2016 року, на підставі якого вчинена перша реєстраційна дія, оскаржувалося ОСОБА_1 в судовому поряду, позов подано 14 грудня 2016 року (справа
№ 344/16560/16). У жовтні 2017 року, отримуючи інформацію з Державного реєстру, а в січні 2018 року звертаючись з позовом до адміністративного суду та звертаючись повторно у березні 2020 року, ОСОБА_1 мав інформацію про наявність рішень державного реєстратора від 14 вересня 2017 року і від
17 жовтня 2017 року. Суд дійшов висновку, що Міністерство юстиції України розглянуло скаргу ОСОБА_1 , яка оформлена без дотримання вимог, визначених у частині п?ятій статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон
№ 1952-IV); заявник не зазначив про наявність судового спору та судових справ, закінчився встановлений законом строк на подання скарги, Міністерство юстиції України не зробило належного аналізу всіх рішень державних реєстраторів та не з'ясувало, які права і яких осіб можуть бути порушені при скасуванні державної реєстрації.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задоволено частково.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від
13 лютого 2023 року змінено, викладено його мотивувальну частину
в редакції постанови апеляційного суду.
В іншій частині рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2023 року залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився
з його висновками про те, що постійно діюча колегія з розгляду скарг у сфері державної реєстрації належним чином не встановила дотримання строків звернення заявника із скаргою та не взяла до уваги твердження Міністерства юстиції України, що колегія приймає рішення лише за наявності тієї інформації, яка зазначена у скарзі, оскільки колегія не з'ясовувала питання пропуску заявником строку подання скарги. Всупереч Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок № 1128), Міністерство юстиції України не перевірило інформації про наявність судових проваджень у зв'язку із спором між тими самими сторонами про спірну земельну ділянку, що відповідно до пункту 5 Порядку
№ 1128 є підставою для відмови у задоволенні поданої скарги. Міністерство юстиції України для перевірки інформації, яка містилася у скарзі ОСОБА_1 , не витребувало даних у власника та користувача спірної земельної ділянки, не зупинило розгляду скарги з метою отримання оригіналів документів, що посвідчували право власності та право користування на спірну земельну ділянку, не встановило суперечність між заявленими і вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно. Колегія склала висновок лише на підставі тієї інформації, яка зазначена у скарзі. Скарга ОСОБА_1 на рішення державного реєстратора подана до Міністерства юстиції України 08 травня 2020 року, а розглянута лише 03 вересня 2020 року, тобто з дня надходження скарги до дня її розгляду минуло майже 7 місяців, що є порушенням частини третьої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», і жодних доказів про причини порушення цього строку відповідач не надав.
Міністерство юстиції України фактично не перевіряло законності вчинення реєстраційних дій 15 червня 2017 року № 35680330, від 17 жовтня 2017 року
№ 37599361, № 37600965, що вчинені державним реєстратором виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Гардабурою-Черпак Т. В., рішення від 14 вересня 2017 року № 37079105, що прийняте державним реєстратором
Цалин Ю. В., рішення від 03 квітня 2018 року № 40457640, що прийняте державним реєстратором Пиць О. В., а тому підстав для скасування рішення від 14 червня 2017 року № 35668128 не було. Також Міністерство юстиції України порушило процедурні питання розгляду скарги ОСОБА_1 та не могло давати оцінку наступним реєстраційним діям.
Міністерство юстиції України не дотримало пункту 11 Порядку № 1128, оскільки не повідомило позивача про розгляд скарги та не надіслало позивачу копії скарги.
Застосувавши правовий висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 1840/3241/18 (провадження № 11-958апп19) та від 17 лютого 2021 року у справі
№ 821/669/17 (провадження № 11-309апп20), апеляційний суд вказав, що
з огляду на суб'єктний склад сторін справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. В цьому випадку оскарження наказу Міністерства юстиції України від 23 грудня 2020 року № 4431/5 пов'язане із захистом позивачем свого права у спорі щодо земельної ділянки зі ОСОБА_1 , який заперечує законність дій державних реєстраторів з реєстрації права користування спірною земельною ділянкою за ДП «Виробниче об?єднання «Карпати», тому ОСОБА_1 є належним відповідачем у цій справі.
Колегія суддів погодилась із доводами апеляційної скарги Міністерства юстиції України і ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не міг давати правової оцінки реєстрації права постійного користування земельної ділянки площею 0,2173 га, та вказав, що ця обставина не впливає на правильний висновок суду щодо визнання незаконним та скасування оспорюваного наказу Міністерства юстиції України.
Підстав для закриття провадження у справі у зв?язку із відсутністю предмета спору (пункт 2 частина перша статті 255 ЦПК України) апеляційний суд не знайшов.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
16 травня 2023 року Міністерство юстиції України подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 травня 2023 року
й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що певні дефекти адміністративного акта можуть не пов?язуватись з його змістом, а стосуватися, наприклад, процедури його ухвалення. Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, коли такі безпосередньо впливають на суть порушених прав. Ні позивач, ні суди попередніх інстанцій не спростували доводів Міністерства юстиції України про те, що державна реєстрація права користування на земельну ділянку проведена без дотримання законодавства у сфері державної реєстрації, що призвело до подальшого поділу земельної ділянки; державна реєстрація права відбулась на підставі документів, зміст і форма яких не надавали змоги встановити дійсність прав позивача. Суди не надали оцінки допущеним позивачем порушенням, встановленим Міністерством юстиції України під час розгляду скарги. Міністерство юстиції України при прийнятті оскаржуваного наказу проаналізувало відомості, що містяться в Державному реєстрі прав, та зробило обґрунтований висновок щодо наявності в рішеннях державного реєстратора Гардабури-Черпак Т. В. порушень вимог Закону та Порядку. З долученого державного акта на право користування землею неможливо встановити найменування юридичної особи, яка наділена правом постійного користування, а у витязі з Державного земельного кадастру також немає інформації про користування цією земельною ділянкою. Суди зробили неправильний висновок про обізнаність ОСОБА_1 про прийняття рішення про державну реєстрацію раніше, ніж це вказано в інформаційній довідці,
у зв?язку з тим, що судова справа № 344/16560/16-ц стосувалась оскарження рішення Івано-Франківської міської ради, а не рішення про державну реєстрацію прав державного реєстратора. Зазначає, що перевищення строків розгляду скарги зумовлене значним навантаженням та великою кількістю скарг. Звертає увагу на відсутність предмета спору у зв?язку з реалізацією позивачем свого права на державну реєстрацію об?єкта нерухомого майна. ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у справі, а тому справа підлягала розгляду в порядку господарського судочинства.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі
№ 826/10888/18, від 22 лютого 2023 року у справі № 910/1124/22,
від 22 травня 2022 року у справі № 825/2328/16, від 07 жовтня 2020 року
у справі № 705/3876/18, від 19 серпня 2020 року у справі № 639/6295/16-ц,
від 14 липня 2020 року у справі № 686/23977/18, від 08 липня 2020 року
у справі № 612/808/18, постановах Великої Палати Верховного Суду
від 04 лютого 2020 року у справі № 910/7781/19, від 31 жовтня 2018 року
у справі № 753/12916/15-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04,
від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
06 червня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
у якій просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 травня 2023 року й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач обманим шляхом незаконно зареєстрував земельну ділянку під належним ОСОБА_1 приміщенням та земельну ділянку, необхідну для обслуговування його приміщення, що суперечить законодавству. Зазначає, що державний акт від 1976 року постійного користування втратив чинність. Реєстрація права постійного користування позивача на земельну ділянку не відповідає нормам законодавства, у зв?язку з чим було прийнято спірний наказ. Суди не надали належної оцінки доказам, наявним у матеріалах справи. ОСОБА_1
є неналежним відповідачем у справі, а тому ця справа повинна розглядатись господарським судом. Звертає увагу на відсутність предмета спору у зв?язку
з реалізацією позивачем свого права на державну реєстрацію об?єкта нерухомого майна.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня
2020 року у справі № 907/29/19, від 17 квітня 2018 року у справі
№ 523/9076/16-ц, від 04 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц,
від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року
у справі № 520/3439/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц, від 07 липня 2021 року у справі № 369/14294/17, від 18 грудня 2019 року
у справі № 826/13961/17, від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04,
від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, від 05 грудня 2018 року
у справі № 713/1817/16-ц, постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року
у справі № 924/689/17, від 23 січня 2019 року у справі № 303/2845/15-ц,
від 02 жовтня 2018 року у справі № 461/6793/15-ц, від 20 вересня 2021 року
у справі № 638/3792/20, від 16 червня 2018 року у справі № 927/976/17
(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Інші доводи учасників справи
23 червня 2023 року ДП «Виробниче об?єднання «Карпати» подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивований тим, що твердження заявника про те, що з державного акта на право користування землею неможливо встановити найменування юридичної особи, є необґрунтованим. Для здійснення державної реєстрації державному реєстратору були надані всі необхідні документи. Зі змісту висновку відомо, що скарга ОСОБА_1 підлягала залишенню без розгляду, оскільки у висновку немає будь-яких належних доказів того, що оскаржувані рішення приймалися державними реєстраторами з порушенням законодавства. Крім того, спірним наказом було скасовано також державу реєстрацію самого права власності держави на земельну ділянку та скасовано державну реєстрацію земельних ділянок як окремих об?єктів цивільно-правового обороту. Факт пропуску ОСОБА_1 строку на звернення із скаргою є очевидним. Також вказує на перевищення Міністерством юстиції України граничного строку розгляду скарги та неповідомлення позивача про розгляд скарги. Суд правильно встановив факт відсутності підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.
30 червня 2023 року ДП «Виробниче об?єднання «Карпати» подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивований тим, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором між позивачем і ОСОБА_1 щодо прав на спірні земельні ділянки, яке підлягає державній реєстрації,
а тому ОСОБА_1 є належним співвідповідачем у справі, і розгляд справи правильно проведено у порядку цивільного судочинства. Суд правильно встановив факт відсутності підстав для закриття провадження у справі відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.
07 липня 2023 року Міністерство юстиції України подало до Верховного Суду відповідь на відзив, у якій просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 травня 2023 року
й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відповідь мотивована тим, що Міністерство юстиції України при прийнятті оскаржуваного наказу проаналізувало відомості, що містяться в Державному реєстрі прав, та зробило обґрунтований висновок щодо наявності у рішеннях державного реєстратора Гардабури-Черпак Т. В. порушень вимог Закону та Порядку. Висновки судів про неправомірність скасування похідних рішень
є безпідставними. Процедурні порушення є формальними, і позивач не довів, яким чином вони вплинули на законність спірного наказу.
12 липня 2023 року Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість», яке є правонаступником Державного концерну «Укроборонпром», подало до Верховного Суду пояснення, у яких просить
у задоволенні касаційних скарг відмовити, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 травня 2023 року залишити без змін.
Пояснення мотивовані тим, що з огляду на те, що відповідачем у цій справі
є фізична особа - ОСОБА_1 , розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції загальних судів за правилами цивільного судочинства. Доводи касаційних скарг фактично зводяться до необхідності переоцінки судом касаційної інстанції доказів та розгляду справи поза межами заявлених вимог. Вказує, що під час прийняття спірного наказу не було дотримано норм закону та порушено Порядок № 1128.
Рух касаційних скарг та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 лютого
2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 травня 2023 року у справі та витребувано матеріали справи з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 лютого
2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 травня 2023 року у справі.
14 липня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2024 року до участі у справі залучено правонаступника Державного концерну «Укроборонпром» - Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість» (далі -
АТ «Українська оборонна промисловість»).
Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2024 року зупинено касаційне провадження у справі № 344/2900/21до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду у касаційному порядку справи № 910/2546/22 (провадження 12-43гс24).
Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2025 року поновлено касаційне провадження у справі № 344/2900/21.
Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2025 року до участі у справі залучено правонаступника ДП «Виробниче об'єднання «Карпати»- Товариство
з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Карпати» (далі - ТОВ «Виробниче об'єднання «Карпати»).
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційних скарг, урахувавши аргументи, наведені
у відзивах на касаційні скарги та у поясненнях, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення
з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
З 1976 року ДП «Виробниче об'єднання «Карпати», правонаступником якого
є ТОВ «Виробниче об'єднання «Карпати»,(далі - ТОВ «Виробниче об'єднання «Карпати») є користувачем земельної ділянки на
АДРЕСА_1 , площею 8,5097 га (кадастровий номер 2610100000:01:005:0041), і відповідне речове право ТОВ «Виробниче об'єднання «Карпати» посвідчене державним актом на право постійного користування землею, виданим на підставі рішення Івано-Франківського райвиконкому від 02 грудня 1976 року № 401 та записаним 16 грудня
1976 року (із змінами) в державній книзі реєстрації землекористування.
На підставі державного акта від 1976 року у користуванні Прикарпатського радіозаводу перебувала земельна ділянка площею 17 га на АДРЕСА_1 , у подальшому розмір цієї ділянки поступово зменшився до 8,5097 га. Затверджений міською радою проєкт землеустрою цієї ділянки фактично відображає межі, розмір та конфігурацію земельної ділянки, яка залишилась у законному користуванні заснованого на державній формі власності підприємства, назва якого змінювалась, а саме: спочатку Прикарпатський радіозавод, потім - ВО «Карпати», а надалі - ДП «Виробниче об'єднання «Карпати», зараз - ТОВ «Виробниче об'єднання «Карпати».
Первинне перейменування Прикарпатського радіозаводу у «Виробниче об'єднання «Карпати» відбулося згідно з наказом Міністерства радіопромисловості СРСР від 04 березня 1988 року № 213 ДСК. Перейменування «Виробничого об'єднання «Карпати» в Державне підприємство «Виробниче об'єднання» «Карпати» відбулося на підставі наказу Міністра промислової політики України від 05 вересня 1995 року
№ 1979. З моменту запровадження Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) цьому підприємству присвоєно ідентифікаційний код 19389809, який залишається незмінним і після перейменування.
ДП «Виробниче об'єднання «Карпати», правонаступником якого
є ТОВ «Виробниче об'єднання «Карпати»,не є новоствореним підприємством,
і воно не було створене в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу чи перетворення) в розумінні частини першої статті 104 ЦК України, а отже, це підприємство згідно зі статтею 73 Господарського кодексу України
є повним правонаступником Державного підприємства «Прикарпатський радіозавод», яке перейменовувалось з метою приведення його найменування та підпорядкування відповідно із законом. Це знайшло відображення у статуті підприємства, зокрема в редакції від 24 квітня 2018 року та в редакції від
13 жовтня 2020 року.
В цьому випадку має місце правонаступництво, що є загальновідомим
і преюдиційним фактом, який, зокрема, встановлено ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 липня 2014 року у справі
№ к/800/62659/13.
11 лютого 2016 року ТОВ «Пластпайп» в особі арбітражного керуючого - ліквідатора товариства - як продавець, з однієї сторони, і ОСОБА_1 як покупець, з іншої сторони, уклали договір купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Глущенко І. В. та зареєстровий за № 394.
Рішенням Івано-Франківської міської ради від 28 січня 2016 року № 40-3 надано дозвіл ТОВ «Виробниче об'єднання «Карпати» на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 8,5309 га на
АДРЕСА_1 під обслуговування виробничих приміщень, власником яких є Верховна Рада України, на праві повного господарського відання - ТОВ «Виробниче об'єднання «Карпати».
У подальшому в це рішення міської ради (пункт 36) внесено зміни за заявою ТОВ «Виробниче об'єднання «Карпати» та доповнено пунктом: «При умові встановлення земельного сервітуту для обслуговування нежитлових приміщень на першому поверсі на АДРЕСА_1 , що не належать ДП «Виробниче об'єднання «Карпати».
18 травня 2016 року відомості про земельну ділянку площею 8,5097 га на АДРЕСА_1 внесено до Державного реєстру земель.
Івано-Франківська міська рада на підставі наданого дозволу затвердила проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП «Виробниче об'єднання «Карпати», правонаступником якого є ТОВ «Виробниче об'єднання «Карпати», площею 8,5097 га на АДРЕСА_1 для обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд, розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (пункт 13 рішення Івано-Франківської міської ради від 08 липня 2016 року № 220-6 «Про розгляд клопотання фізичних і юридичних осіб із земельних питань»).
На підставі договору купівлі-продажу від 19 липня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу
Холявкою В. Я., ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 нежитлові приміщення виробничого корпусу АДРЕСА_2 , площею 4 513,5 кв. м, що розташовані на другому і третьому поверхах будівлі під літ. «А».
Тобто з 19 липня 2016 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить окрема будівля, яка складається з трьох поверхів на АДРЕСА_1 .
З 19 червня 2017 року право власності на земельну ділянку площею 8,5097 га на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610100000:01:005:0041, зареєстроване за Івано-Франківською обласною державною адміністрацією, з правом користування ДП «Виробниче об'єднання «Карпати», правонаступником якого є ТОВ «Виробниче об'єднання «Карпати».
Вказані обставини також встановлені у справі № 344/16560/16 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, треті особи: ДП «Виробниче об'єднання «Карпати», Івано-Франківська обласна державна адміністрація, про визнання недійсним та скасування пункту 13 рішення Івано-Франківської міської ради від 08 липня 2016 року № 220-6 «Про розгляд клопотання фізичних і юридичних осіб із земельних питань», у якій постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 30 червня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.
З Єдиного державного реєстру судових рішень відомо, що у березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Івано-Франківської обласної державної адміністрації, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківської філії Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто»
ім. Ю. М. Білоконя, ДП «Виробниче об'єднання «Карпати», в якому просив: визнати нечинним та скасувати розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 12 липня 2017 року № 388 «Про надання державному підприємству «Виробниче об'єднання «Карпати» згоди на поділ земельної ділянки»; визнати нечинним та скасувати розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 11 серпня 2017 року № 475 «Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки державної власності»; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 8,5097 га (кадастровий номер 2610100000:01:005:0041) від 12 червня 2017 року № 1274476226101 та реєстрацію права постійного користування ДП «Виробниче об'єднання «Карпати» земельною ділянкою площею 8,2924 га (кадастровий номер 2610100000:01:005:0022) від 14 вересня 2017 року № 1351910526101 (справа № 344/4108/20).
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від
31 серпня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року прийнято відмову ОСОБА_1 від частини позовних вимог. Визнано нечинним рішення Івано-Франківського міського суду від 31 серпня 2021 року у справі
№ 344/4108/20 в частині відмови у задоволенні позову про скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 8,5097 га (кадастровий номер 2610100000:01:005:0041) від 12 червня 2017 року р/н НОМЕР_1 та реєстрації права постійного користування ДП «Виробниче об?єднання «Карпати» земельною ділянкою площею 8,2924 га (кадастровий номер 2610100000:01:005:0022) від 14 вересня 2017 року р/н НОМЕР_2
й закрито провадження у справі в цій частині позовних вимог.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду від 31 серпня 2021 року в частині відмови
в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання нечинними та скасування розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 12 липня 2017 року № 388 «Про надання державному підприємству «Виробниче об'єднання «Карпати» згоди на поділ земельної ділянки» та розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 11 серпня 2017 року № 475 «Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки державної власності» залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 14 червня 2023 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 серпня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року змінено, викладено їх мотивувальну частину в редакції постанови суду касаційної інстанції.
14 червня 2017 року державний реєстратор виконкому Івано-Франківської міської ради Гардабура-Черпак Т. В. прийняла рішення № 35668128 про державну реєстрацію державної форми права власності за Івано-Франківською облдержадміністрацією та іншого речового права - права постійного користування за ДП «Виробниче об?єднання «Карпати», правонаступником якого є ТОВ «Виробниче об'єднання «Карпати», щодо земельної ділянки площею 8,5097 га за наявності державного акта на право постійного користування землею, виданого на підставі рішення від 02 грудня 1976 року, і рішення Івано-Франківської міської ради від 08 липня 2016 року
№ 220-6.
На підставі рішень державних реєстраторів від 15 червня 2017 року
№ 35680330, від 14 вересня 2017 року № 37079105, від 17 жовтня 2017 року
№ 37599361 було здійснено реєстрацію права власності держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації на земельну ділянку площею 8,5097 га (кадастровий номер 2610100000:01:005:0041), яка згідно
з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебувала у власності держави (в особі облдержадміністрації),
в користуванні - ДП «Виробниче об'єднання «Карпати», правонаступником якого є ТОВ «Виробниче об'єднання «Карпати».
08 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства юстиції України із скаргою, яка була зареєстрована 12 травня 2020 року, про скасування рішень державного реєстратора від 14 червня 2017 року № 35668128, від
15 червня 2017 року № 35680330, від 14 вересня 2017 року № 37079105, від
17 жовтня 2017 року № 37599361 та від 03 квітня 2018 року № 40457640.
Наказом Міністерства юстиції України від 23 грудня 2020 року № 4431/5 задоволено частково скаргу ОСОБА_1 від 08 травня 2020 року і скасовано рішення державного реєстратора виконкому Івано-Франківської міської ради Гардабури-Черпак Т. В. від 14 червня 2017 року № 35668128, від 15 червня
2017 року № 35680330, від 17 жовтня 2017 року № 37599361 і № 37600965. Скасовано рішення державного реєстратора Івано-Франківської філії ДП «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпроміст» Цалин Ю. В. від 14 вересня 2017 року № 37079105 і рішення державного реєстратора виконкому Івано-Франківської міської ради
Пиць О. В. від 03 квітня 2018 року № 40457640.
Підставою видачі цього наказу є висновок колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 03 вересня 2020 року.
Зі змісту висновку колегії від 03 вересня 2020 року відомо, що, задовольняючи скаргу ОСОБА_1 , колегія виходила з того, що згідно
з відомостями Державного реєстру прав, державний реєстратор
Гардабура-Черпак Т. В. за результатом розгляду заяви від 12 червня
2017 року № 22709267 провела державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:01:005:0041 за Івано-Франківською обласною державною адміністрацією, з правом користування ДП «Виробниче об?єднання «Карпати», правонаступником якого
є ТОВ «Виробниче об'єднання «Карпати».До заяви долучено акт на право користування землею від 16 грудня 1976 року, виданий виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, та витяг з Державного земельного кадастру від 08 червня 2017 року № НВ-2602575722017. Колегія дійшла висновку, що під час дослідження вказаної інформації з державного акта на право користування землею неможливо встановити найменування юридичної особи, яка наділена правом постійного користування, а у витязі з Державного земельного кадастру немає інформації про користувача цієї земельної ділянки, та дійшла висновку, що державному реєстратору не надано достатніх документів, які підтверджували б належність ДП «Виробниче об?єднання «Карпати», правонаступником якого є ТОВ «Виробниче об'єднання «Карпати», права постійного користування на земельну ділянку. Також зазначено, що відповідно до абзацу третього частини першої статті 22 Закону не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем,
з пошкодженням, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства.
Колегія не давала правової оцінки іншим реєстраційним діям державних реєстраторів, а зазначила, що подальші оскаржувані рішення 2-6 підлягають скасуванню як такі, що випливають з факту скасування оскаржуваного рішення (пункти 10, 11).
Мотиви, якими керується Верховний Суд
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які
ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем
і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).
Відповідно до частин першої, дев'ятої, десятої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Оскарження рішення, дії або бездіяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав до Міністерства юстиції України є додатковим механізмом захисту права власності. Таке оскарження може бути оперативним механізмом захисту державою порушених помилковими діями та рішеннями державного реєстратора прав власника, однак не може підміняти собою судовий розгляд (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 916/4093/21, провадження № 12-69гс23).
Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.
Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов'язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (постанови Великої Палати Верховного Суду від
04 квітня 2018 року у справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 року у справі № 542/1403/17 (провадження
№ 14-106цс21)).
Процедура розгляду скарги по суті визначена статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» та Порядком № 1128.
У пункті 2 Порядку № 1128 встановлено, що для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Міністерством юстиції України або відповідним територіальним органом.
До повноважень комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації належить розгляд скарги по суті, встановлення наявності чи відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі, шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
У пункті 12 Порядку № 1128 передбачено, що за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні
з підстав, передбачених законами, у формі наказу.
Відповідно до пункту 9 Порядку № 1128 під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яких було належно повідомлено про розгляд скарги,
а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.
У Законі України «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» і Порядку
№ 1128 врегульовано правила щодо строків подання скарги, які достатні для того, щоб сторони реєстраційних відносин могли оскаржити рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів оскарження, а також стосовно кола осіб, які вправі подати скарги, форми і змісту скарги та її обґрунтування, встановленого Урядом України порядку розгляду скарги.
Порядок № 1128 спрямований на врегулювання суспільних відносин щодо розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Міністерства юстиції України, що здійснюється Міністерством юстиції України та його територіальними органами, визначає конкретну поведінку учасників цих відносин, передбачає усвідомлення учасниками своїх прав та обов'язків та здійснення Міністерством юстиції України дій на дотримання встановленої процедури розгляду скарги.
Отже, Міністерство юстиції України повинно обрати і дотримуватися такої процедури розгляду скарги, за якої не тільки скаржник, а й суб'єкт оскарження та заінтересовані особи повинні бути обізнаними про подання скарги, дату, час і місце її розгляду. Відповідно, обрати такі форми повідомлення заінтересованої особи про скаргу і порядок її розгляду, які
з погляду стороннього зовнішнього спостерігача мають свідчити про поінформованість суб'єкта оскарження чи заінтересованої особи, а також про об'єктивну спроможність суб'єктів реєстраційних відносин висловити
і донести до Міністерства юстиції України свою позицію стосовно доводів скарги.
Використане у пункті 9 Порядку № 1128 слово «обов'язково» для вираження волі на те, що під час розгляду скарги по суті Міністерство юстиції України має запросити скаржника та/або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі або встановлених відповідно до відомостей реєстрів, вказує на істотність, безальтернативність та необхідність вчинення дій, спрямованих на запрошення скаржника та суб'єкта оскарження (тобто особи, чиї дії оскаржуються) для розгляду скарги по суті. Таке запрошення має на меті не лише проінформувати заінтересованих осіб про розгляд скарги,
а й забезпечити їм реальну можливість брати участь у засіданні для того, щоб їхні пояснення були прийняті та враховані.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08 липня 2021 року у справі № 640/18150/19 зроблено висновок, що чинне законодавство передбачає обов'язок комісії під час розгляду скарги запросити до цього процесу суб'єктів оскарження та інших заінтересованих осіб, які зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей у реєстрі, надати цим особам копію скарги та доданих до неї матеріалів не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті та своєчасно повідомити осіб, запрошених до розгляду скарги по суті, про час
і місце її розгляду в один із встановлених Порядком № 1128 способів.
Неповідомлення скаржника та/або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, не може вважатися формальним порушенням, оскільки обов'язковість здійснення такого повідомлення передбачена чинним законодавством, і суть такого повідомлення зводиться не лише до інформування суб'єкта оскарження та заінтересованих осіб про розгляд скарги, а має забезпечити їм реальну можливість брати участь у засіданні, надати пояснення (постанова Верховного Суду від 06 липня 2018 року у справі
№ 826/3442/17).
Неприбуття належно повідомлених осіб не перешкоджає розгляду справи,
а тому, якщо на засідання не прибула особа, яку належно не повідомили, тоді це перешкоджає розгляду скарги. Ці обставини повинні з'ясовуватися до початку розгляду скарги секретарем комісії відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Положення про комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації. Коли в результаті рішення органу державної влади може відбутися втручання у права або інтереси особи, такий орган має пересвідчитися, що він використав усі можливі способи повідомлення такої особи та забезпечено її безпосередню участь або можливість надання письмових пояснень, заперечень тощо. Аналогічні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 640/17492/20 (провадження
№ К/9901/5501/21). Верховний Суд неодноразово наголошував, зокрема,
у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 826/19452/16, від 19 червня 2019 року у справі № 826/9614/17, від 11 жовтня 2019 року у справі
№ 810/1701/18, від 15 серпня 2019 року у справі № 826/3539/17, що процедурні порушення розгляду скарги зумовлюють наявність достатніх
і необхідних правових підстав для визнання протиправним та скасування оспорюваного наказу.
Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 03 липня
2024 року у справі № 757/9718/22 (провадження № 61-10492св23).
Відповідно до частини другої статті 37 Закону № 1952-IV [тут і далі, якщо не вказано зворотне, - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (видання наказу)] Міністерство юстиції України розглядає скарги: на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі
№ 752/30324/21 (провадження № 14-125цс23) зроблено висновок про те, що «…Міністерство юстиції України не наділено повноваженнями щодо розгляду скарг на рішення державних реєстраторів про державну реєстрацію прав
у разі наявності судового спору щодо відповідного нерухомого майна. Водночас Міністерство юстиції України відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 37 Закону № 1952-IV відмовляє у задоволенні скарги на рішення, дії або бездіяльність у будь-якій сфері державної реєстрації прав
у тому випадку, якщо наявна інформація про судове провадження між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав».
Відповідно пункту 5 Порядку № 1128 Міністерство юстиції України чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, зокрема, закінчення встановленого законом строку подання скарги.
У частині третій статті 37 Закону № 1952-IV встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Відповідно до частини п?ятої статті 37 Закону № 1952-IV скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: 1) повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником; 2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; 3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника; 4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (заява 29979/04) зазначено, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності
у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються».
Таким чином, саме на Міністерство юстиції України покладено обов'язок забезпечення участі заінтересованих осіб у розгляді скарги шляхом належного повідомлення з метою реалізації їхнього права на захист, подання відповідних пояснень, перевірки строків звернення із скаргою та перевірки інформації, яка міститься у скарзі.
Установивши, що Міністерство юстиції України розглянуло скаргу ОСОБА_1 , яка оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п?ятою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», заявник не зазначив про наявність судового спору та судових справ, закінчився встановлений законом строк подання скарги, Міністерство юстиції України не здійснило належного аналізу всіх рішень державних реєстраторів та не з'ясувало, які права і яких осіб можуть бути порушені при скасуванні державної реєстрації, належним чином не повідомило позивача про розгляд скарги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Установивши, що під час розгляду справи в суді першої інстанції та на час ухвалення судового рішення апеляційним судом, оспорюваний наказ Міністерством юстиції України не було скасовано, апеляційний суд правильно вважав безпідставними доводи відповідачів про відсутність предмету спору.
З наведених підстав Верховний Суд визнає безпідставними аргументи касаційних скарги про відсутність предмета спору та наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.
Аргументи касаційних скарг про те, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем
у справі, а справа має розглядатися в порядку господарського судочинства,
є безпідставними з огляду на таке.
Предметом розгляду цієї справи є наказ Міністерства юстиції України від
23 грудня 2020 року № 4431/5 «Про задоволення скарги» у зв'язку
з безпідставним, на думку позивача, скасуванням рішень про державну реєстрацію від 14 червня 2017 року № 35668128, від 15 червня 2017 року
№ 35680330, від 17 жовтня 2017 року № 37599361, № 37600965, від 14 вересня 2017 року № 37079105, від 03 квітня 2018 року № 40457640, що стосуються права користування позивача на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 обґрунтовував свою скаргу тим, що він є власником нерухомого майна, а саме виробничих приміщень корпусів № 4а та № 4, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , та відповідно до статті 120 ЗК України і статті 377 ЦК України має право на користування спірною земельною ділянкою, а державна реєстрація права власності спірної земельної ділянки за Івано-Франківською обласною державною адміністрацією з одночасною реєстрацією права постійного користування спірною земельною ділянкою за ТОВ «Виробниче об?єднання «Карпати» порушує його права як власника нерухомого майна.
В цьому випадку оскарження наказу Міністерства юстиції України від
23 грудня 2020 року № 4431/5 пов'язане із захистом позивачем свого права
у спорі щодо земельної ділянки зі ОСОБА_1 , який заперечує законність дій державних реєстраторів щодо реєстрації права користування спірною земельною ділянкою за ТОВ «Виробниче об?єдання «Карпати», тому
ОСОБА_1 є належним відповідачем у цій справі.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово (постанови від 19 червня
2019 у справі № 802/385/18-а, від 12 лютого 2020 року у справі № 1840/3241/18, від 17 лютого 2021 у справі № 821/669/17 та від 03 вересня 2025 року у справі № 910/2546/22) робила висновки про те, що спір про скасування наказу Мін'юсту, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок, має розглядатися як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою було зареєстровано аналогічне право щодо тих же земельних ділянок. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої було здійснено аналогічний запис у Реєстрі. Участь Мін'юсту та державного реєстратора як співвідповідачів (якщо позивач чи третя особа вважають їх винними
у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру. Схожі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала і в постанові від
27 листопада 2019 року у справі № 815/1915/18.
Беручи до уваги наведене, з огляду на суб'єктний склад сторін і характер спірних правовідносин справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, а ОСОБА_1 є належним відповідачем у справі.
Подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 1840/3241/18 (провадження
№ 11-958апп19) та від 17 лютого 2021 року у справі № 821/669/17 (провадження № 11-309апп20).
Аргументи заявників про неврахування висновків Верховного Суду, наведених
у касаційних скаргах, також є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду у справах, зазначених заявником у касаційній скарзі.
Інші доводи касаційних скарг зводяться до незгоди заявників з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
У статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено
з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, арішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2023 року в незміненій частині та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 03 травня 2023 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.
З огляду на те що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги Міністерства юстиції України і ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від
13 лютого 2023 року в незміненій частині та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов