22 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 678/1641/23
провадження № 61-9770св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - Бейлика Артура Беніаміновича на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 26 червня 2025 року у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П'єнти І. В.,
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 11 березня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошове відшкодування за завдану майнову шкоду в розмірі 446 300,00 грн і грошове відшкодування за завдану моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.
Додатковим рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 10 квітня 2025 року стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на загальну суму 29 683,72 грн, з яких: судовий збір -
4 624,72 грн, витрати на професійну правничу допомогу - 25 059,00 грн.
Додатковим рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 10 квітня 2025 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 235,00 грн.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 16 червня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 11 березня 2025 року і додаткове рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 10 квітня 2025 року скасовано й ухвалено нове судове рішенняпро відмову в задоволенні позову.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі
6 555,60 грн.
Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення
20 червня 2025 року представник ОСОБА_2 - Бейлик А. Б. подав до Хмельницького апеляційного суду заяву, у якій просив ухвалити у справі додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу, надану в суді першої інстанції, в розмірі 50 000,00 грн і витрати на правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції, в розмірі 20 000,00 грн.
Аргументи інших учасників справи
25 червня 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5. подав до апеляційного суду заяву про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, на обґрунтування якої зазначив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності, розумності та справедливості, є неспівмірним із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 26 червня 2025 року
в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Ухвалу мотивовано тим, що зазначена представником відповідача причина неподання до суду доказів, що підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу, до закінчення судових дебатів у справі не може бути визнана поважною, оскільки умовами договору про надання правничої допомоги від 01 грудня 2022 року з додатками № 2 від 05 січня 2024 року та № 3 від 09 квітня 2025 року, де зафіксовано суму гонорару в розмірі
50 000,00 грн і 20 000,00 грн, складання відповідачем і його представником -адвокатом Бейликом А. Б. актів приймання-передачі наданих послуг
з переліком таких послуг після ухвалення судових рішень не
є обов'язковим, оскільки оплата не залежить від обсягу наданих послуг та часу, витраченого адвокатом на правничу допомогу.
Короткий зміст вимог і доводів касаційної скарги
28 липня 2025 року представник ОСОБА_2 - Бейлик А. Б. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 26 червня 2025 року, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що акт приймання-передачі наданих послуг є належним доказом понесення судових витрат на правничу допомогу, що узгоджується із сталою практикою Верховного Суду. Вказаний доказ сторона відповідача не могла подати до ухвалення постанови апеляційним судом, оскільки їй не було відмово результат розгляду справи наперед. Остаточний розмір витрат відповідача у зв'язку із розглядом апеляційних скарг не був та не міг бути остаточно підтверджений до закінчення судових дебатів.
Доводи інших учасників справи
29 серпня 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відзив мотивовано тим, що апеляційний суд правильно виснував, що зазначена представником відповідача причина неподання до суду доказів, що підтверджують розмір витрат на правничу допомогу, до закінчення судових дебатів у справі не може бути визнана поважною.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Летичівського районного суду Хмельницької області.
16 вересня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені
у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Фактичні обставини справи
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 11 березня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошове відшкодування за завдану майнову шкоду у розмірі 446 300,00 грн і грошове відшкодування за завдану моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.
Додатковим рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 10 квітня 2025 року стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на загальну суму 29 683,72 грн, з яких: судовий збір -
4 624,72 грн, витрати на професійну правничу допомогу - 25 059,00 грн.
Додатковим рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 10 квітня 2025 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 235,00 грн.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 16 червня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 11 березня 2025 року і додаткове рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 10 квітня 2025 року скасовано й ухвалено нове судове рішенняпро відмову в задоволенні позову.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі
6 555,60 грн.
У відзиві на позов і в апеляційних скаргах на рішення та додаткове рішення суду представник ОСОБА_2 - Бейлик А. Б. зазначив, що відповідач планує понести витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи в суді першої інстанції орієнтовно у сумі 50 000,00 грн, та
в апеляційному суді орієнтовно в розмірі 20 000,00 грн. Докази понесення таких витрат будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення у справі.
20 червня 2025 року представник ОСОБА_2 - Бейлик А. Б. подав до Хмельницького апеляційного суду заяву, у якій просив ухвалити у справі додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу, надану в суді першої інстанції, в розмірі 50 000,00 грн і витрати на правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції, в розмірі 20 000,00 грн.
До заяви представник відповідача додав: договір про надання правничої допомоги від 01 грудня 2022 року, укладений між адвокатом Бейликом А. Б.
і ОСОБА_2 ; додаток № 3 від 09 квітня 2022 року до договору про надання правової допомоги; акт № 1 приймання-передачі наданої правничої допомоги від 18 червня 2025 року, звіт про витрачений час на надання правничої допомоги, рахунок-фактура від 18 червня 2025 року № 18/06/2025 на суму 20 000,00 грн і докази направлення заяви іншим учасникам справи.
25 червня 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5. подав до апеляційного суду заяву про зменшення витрат на професійну правничу допомогу
Мотиви, якими керується Верховний Суд
Відмовляючи в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, апеляційний суд керувався тим, що умовами договору про надання правничої допомоги від 01 грудня 2022 року (з додатками № 2 від 05 січня 2024 року та № 3 від 09 квітня 2025 року) зафіксовано гонорар у розмірі 50 000,00 грн
і 20 000,00 грн, складання відповідачем і його представником адвокатом Бейликом А. Б. актів приймання-передачі наданих послуг з переліком таких послуг після ухвалення судових рішень не є обов'язковим, оскільки оплата не залежить від обсягу наданих послуг та часу, витраченого адвокатом на правничу допомогу.
Проте колегія суддів з таким висновком апеляційного суду не погоджується
з таких підстав.
У частині восьмій статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу (стаття 246 ЦПК України).
Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу учасник справи зобов'язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.
Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов'язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення
з цього питання.
Норма частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судових дебатів немає.
Указані висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною
у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19).
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних
з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою - шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до висновку Об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі
№ 922/445/19, витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Згідно з процесуальними нормами розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Обов'язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг
та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення
з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо) (висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18).
Такі само висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц та від
09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц.
Чинне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, однак зобов'язує надати докази щодо надання правової допомоги.
Вирішуючи питання щодо ухвалення додаткового рішення у справі, апеляційний суд на вказане уваги не звернув, не врахував, що до клопотання про ухвалення додаткового рішення заявник додав акти виконаних робіт, які складено після ухвалення судами остаточних судових рішень у справі,
у зв'язку з чим вони не могли бути надані раніше, до ухвалення судових рішень, оскільки розмір витрат відповідача не був і не міг бути остаточно підтверджений до закінчення судових дебатів, тому що гонорар адвоката
і правова підстава його стягнення з іншої сторони залежить від результату розгляду справи.
Аналогічні висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 20 серпня 2025 року у справі № 758/2247/24 (провадження № 61-4610св25), від
20 серпня 2025 року у справі № 295/14265/23 (провадження № 61-3512св25) та від 17 вересня 2025 року у справі № 686/2581/24 (провадження
№ 61-5817св25).
Крім того, неправильним також є висновок апеляційного суду про те, що акт приймання-передання наданих послуг не є обов'язковим, оскільки такий доказ підтверджує вже фактично надані послуги і оцінюється в сукупності
з іншими доказами.
Колегія суддів Верховного Суду вважає, що наведені вище норми, практика Верховного Суду та обставини справи свідчать про дотримання стороною позивача процесуальних правил щодо подання доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанцій.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - Бейлика Артура Беніаміновича задовольнити.
Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 26 червня 2025 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов