22 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 367/8139/19
провадження № 61-12733св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Бучанський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 20 серпня 2024 рокув складі колегії суддів: Крижанівської Г. В., Оніщука М. І., Шебуєва В. А.,
Короткий зміст вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту народження дитини.
На обґрунтування вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Севастополі, яке належить до тимчасово окупованої території України, народила дитину чоловічої статі.
Вона звернулася до Бучанського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області із заявою про проведення державної реєстрації народження дитини, однак у державній реєстрації їй було відмовлено, оскільки пред'явлені для реєстрації документи видані на тимчасово окупованій території України.
Посилаючись на викладене, просила встановити факт народження нею дитини чоловічої статі, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Севастополі, Автономна Республіка Крим, Україна.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2019 року заяву задоволено.
Встановлено факт народження ОСОБА_1 дитини чоловічої статі, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Севастополі, Автономна Республіка Крим, Україна.
Суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заяви та наявності підстав для її задоволення. Викладені в заяві обставини підтверджені матеріалами справи.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 , який не брав участі в справі, подав апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 серпня 2024 року рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2019 року скасовано та в задоволенні заяви відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що в порушення вимог, установлених частиною третьою статті 317 ЦПК України, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції не встановив та не навів відомостей про батька дитини.
Не врахував, що надані суду копії документів не є належними та достатніми доказами того, що саме ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину чоловічої статі.
Помилково не взяв до уваги надану заявником копію свідоцтва про шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , зареєстрованого 25 травня 2018 року в місті Севастополі, Автономна Республіка Крим.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У вересні 2024 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якійпросить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 20 серпня 2024 року й залишити в силі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2019 року.
Як на підставу касаційного оскарження посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд не врахував висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року в справі № 235/2357/17, від 07 вересня 2022 року в справі № 759/5313/21, від 23 листопада 2022 року в справі № 759/7001/22, від 29 березня 2023 року в справі № 753/8033/22, від 26 квітня 2023 року в справі № 337/3725/22, від 13 березня 2024 року в справі № 169/410/23, від 26 червня 2024 року в справі № 759/17678/22, від 21 серпня 2024 року в справі № 752/2623/24.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно з'ясував обставини справи.
Не надав оцінки документам, які беззаперечно підтверджують факт народження нею дитини на тимчасово окупованій території України та її походження.
Не врахував, що вона не перебувала в шлюбі, зареєстрованому згідно з чинним законодавством України, тому батьківство дитини підлягає запису на підставі статті 135 СК України.
Рішення суду першої інстанції жодним чином не порушує права ОСОБА_2 , належним способом захисту прав якого в цьому випадку може бути звернення до суду з позовом про визнання батьківства.
Про рішення суду в цій справі ОСОБА_2 було відомо ще 10 квітня 2024 року, тому, подавши апеляційну скаргу на це рішення 31 травня 2024 року, він пропустив строк на його апеляційне оскарження, а поважних причин для його поновлення не навів.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження в справі та витребувано її матеріали ізсуду першої інстанції.
29 жовтня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України, серії НОМЕР_1 , виданого Нахімовським РВ УМВС України в місті Севастополі 23 листопада 2010 року.
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб, виданого на тимчасово окупованій території України, 25 травня 2018 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зареєстровано шлюб в місті Севастополі, Автономна Республіка Крим.
Згідно з медичним свідоцтвом про народження, виданим на тимчасово окупованій території України, ІНФОРМАЦІЯ_1 о 01:50 год ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у місті Севастополі народила дитину чоловічої статі.
Також відповідно до свідоцтва про народження, виданого на тимчасово окупованій території України, відділ запису актів громадянського стану Нахімовського району міста Севастополя Управління ЗАГС міста Севастополя здійснив реєстрацію народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьками дитини зазначено: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_4 .
ОСОБА_1 звернулася до Бучанського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області із заявою про реєстрацію народження ІНФОРМАЦІЯ_1 дитини чоловічої статі, однак листом від 10 жовтня 2019 року в державній реєстрації народження їй було відмовлено у зв'язку з тим, що для підтвердження факту народження дитини пред'явлено документ, виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає, зокрема справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Отже, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права, за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з цією заявою, у якій просила встановити факт народження нею дитини на тимчасово окупованій території. Відомостей про батька дитини не зазначила. Водночас посилалась на частину першу статті 135 СК України.
Оскаржуючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції про задоволення заяви, ОСОБА_2 зазначав про те, що він є батьком дитини. На час її народження він та заявник перебували в шлюбі, який зареєстрований окупаційною владою на тимчасово окупованій території України. Відповідно відомості про батька дитини не могли бути записані на підставі частини першої статті 135 СК України.
У свою чергу, у касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що права ОСОБА_2 не порушені, адже він не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про визнання батьківства.
Особливості провадження у справах про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України визначені в статті 317 ЦПК України, частиною четвертою якої передбачено, що в рішенні про встановлення факту народження особи тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.
Визначення походження дитини врегульовано главою 12 розділу ІІІ СК України.
Згідно з частиною першою статті 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.
Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Відповідно до статті 133 СК України, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.
Разом з тим при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (частина перша статті 135 СК України).
Відповідно до матеріалів справи, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує спір щодо походження дитини. ОСОБА_1 вважає, що запис про батька дитини має бути здійснений на підставі частини першої статті 135 СК України, тоді як ОСОБА_2 вважає, що такий запис має бути здійснений на підставі статті 133 СК України.
Враховуючи викладене, оскільки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує спір про право, який не може бути розглянутий в порядку окремого провадження, заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду.
Проте суди першої та апеляційної інстанцій на це уваги не звернули, внаслідок чого помилково розглянули заяву по суті.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадженням провадження у справі або залишенням без розгляду у відповідній частині з підстав, передбаченими статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення судів попередніх інстанцій - скасуванню з залишенням заяви ОСОБА_1 без розгляду.
При цьому залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 не позбавляє її права звернутися до суду з відповідним позовом у порядку позовного провадження і доводити факт народження дитини (її походження) на засадах змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.
Керуючись статтями 294, 315, 400, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 серпня 2024 року скасувати.
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Бучанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), про встановлення факту народження дитини залишити без розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов