Справа № 344/18230/25
Провадження № 1-кс/344/7108/25
25 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківської області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , який підозрюється, в рамках кримінального провадження № 12025091010000775 від 01.05.2025, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, -
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обґрунтування якого посилається на те, що здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025091010000775 від 01.05.2025, за підозрою ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України.
Так, в ході досудового розслідування отримано відомості, що 24 квітня 2025 року ОСОБА_4 , проходячи по вул. Тролейбусна у м. Івано-Франківську, побачив паперовий конверт, всередині якого були банківські карти із держателем якої є ОСОБА_7 . В цей час у ОСОБА_4 виник протиправний умисел на таємне викрадення грошових коштів з однієї із вказаних банківських карточок.
Реалізуючи свій протиправний умисел, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою подальшого таємного викрадення грошових коштів, посягаючи на встановлений законодавством порядок ведення, обігу і використання офіційних документів, який забезпечує нормальну діяльність прав і законних інтересів громадян, порядок документального посвідчення фактів, які мають юридичне значення, ОСОБА_4 привласнив офіційні документи - банківські картки за банківськими рахунками АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_7 , які згідно Закону України «Про платіжні системи та перекази грошових коштів в Україні» від 05.04.2001, Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992, Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 є електронним - офіційними платіжними документами, що містять інформацію, функціями якої є її збереження та передавання у часі та просторі, та якою в подальшому розпорядився на власний розсуд.
Наступного дня, 25.04.2025, в період дії на території України воєнного стану, який введений згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, продовженого відповідно до Указу Президента України від 28.10.2024 року № 740/2024, затвердженим Законом України від 29.10.2024 року № 4024-ІХ з 05 год 30 хв 08 лютого 2025 року (строком на 90 діб), повторно, з метою реалізації свого протиправного умислу, спрямованого на таємне викрадення грошових коштів з рахунку банківської карти за банківським рахунком АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , усвідомлюючи протиправний і суспільно-небезпечний характер своїх дій, спрямований на незаконне збагачення, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, направився до терміналу, що за адресою: вул. Галицька, буд. 139 А, у м. Івано-Франківську, у період часу з 12 год 19 хв по 12 год 26 хв, ОСОБА_4 , шляхом зняття готівкових коштів, таємно викрав із банківської карти грошові кошти на загальну суму 4679, 67 гривень.
Своїми протиправними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на вищевказану суму.
25 червня 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні у кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Підозра ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення обґрунтовується зібраними в ході кримінального провадження доказами, а саме відомостями, які містяться у протоколі прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, протоколі допиту потерпілого ОСОБА_7 , протоколі огляду предмету, протоколі огляду відеозапису та іншими зібраними матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
В подальшому, в ході досудового розслідування з метою допиту в статусі підозрюваного - ОСОБА_4 повідомлено про необхідність прибуття до Івано-Франківського РУП по вул. Бельведерська, м. Івано-Франківськ, за допомогою мобільних засобів зв'язку за вказаним ним мобільним телефоном НОМЕР_3 . В ході розмови ОСОБА_8 повідомив, що приїде найближчим часом, оскільки перебуває в м. Львів без постійного місця проживання. З метою забезпечення доставки для проведення слідчих дій підозрюваного ОСОБА_4 в порядку ст. 40 КПК України надано письмове доручення оперативним працівникам Івано-Франківського РУП 08.07.2025 року, та в подальшому отримано відповідь, що ОСОБА_4 постійного місця проживання не має та на теперішній час його місцезнаходження не відоме.
19 липня 2025 року винесено постанову про зупинення досудового розслідування, а підозрюваного ОСОБА_4 оголошено в розшук у зв'язку із встановленням його місцезнаходження.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 відповідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція статті якого передбачає максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав наведених в ньому.
Захисник в судовому засіданні проти клопотання заперечив, зазначив, що підозра та ризик зазначені прокурором у клопотанні є необґрунтованими. ОСОБА_4 не переховувався від органу досудового розслідування, до слідчого його ніхто не викликав. Він має постійне місце проживання в Івано-Франківську, де проживає з сім'єю. Просив застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Підозрюваний підтримав думку свого захисника, пояснив, що всі кошти віддасть потерпілому, від органу досудового розслідування не переховувався, а поїхав з дружиною на декілька днів в Одесу. В Івано-Франківську має постійне місце проживання на АДРЕСА_1
Заслухавши прокурора, захисника, підозрюваного, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
З матеріалів клопотання вбачається що 25 червня 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні у кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
19 липня 2025 року винесено постанову про зупинення досудового розслідування, а підозрюваного ОСОБА_4 оголошено в розшук у зв'язку із не встановленням його місцезнаходження.
Підозра ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення обґрунтовується зібраними в ході кримінального провадження доказами, а саме відомостями, які містяться у протоколі прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, протоколі допиту потерпілого ОСОБА_7 , протоколі огляду предмету, протоколі огляду відеозапису та іншими зібраними матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 відповідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція статті якого передбачає максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років.
Ухвалою слідчого судді від 14.10.2025 року надано дозвіл на затримання ОСОБА_4 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
24 жовтня 2025 року ОСОБА_4 було затримано в м. Одеса.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України.
Прокурор у судовому засіданні довів наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме
- п.1 - переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_4 усвідомлює, тяжкість покарання за вчинення злочину. При цьому, він немає постійного зареєстрованого місця проживання, ніде офіційно не працює, немає міцних соціальних зв'язків, перебував у розшуку;
Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, згідно ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Санкція злочинів, в яких підозрюється ОСОБА_4 відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція статті якого передбачає максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років тобто є умисним тяжким злочином.
Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_4 зазначених кримінальних правопорушень, його вік, відсутність постійного місця проживання, роботи, міцних соціальних зв'язків.
Слідчий суддя дійшов до переконання про можливість визначення застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Частиною 5 ст. 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При визначенні підозрюваному розміру застави, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини в частині того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірною для нього.
Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов'язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчою обґрунтування клопотання і саме такий запобіжний захід буде достатнім на даний час для забезпечення дієвості даного кримінального провадження. Саме такий розмір застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України).
За змістом ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. Тобто, в даній справі, з 24.10.2025 року з моменту затримання особи.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 197 КПК України, де визначено що строк дії ухвали про тримання особи під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, обсягу необхідних для проведення слідчих, процесуальних дій, термін тримання ОСОБА_4 під вартою слід визначити на строк до 30 листопада 2025 року, в межах строку досудового розслідування.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-194, 196-197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -
Клопотання задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 30 листопада 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Взяти підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під варту в залі суду, а тримання його під вартою здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.
Визначити заставу - 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (МФО: 820172, код отримувача: 26289647, банк отримувача: ДКС України, м. Київ, рахунок: UA158201720355259002000002265).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , на строк до 30 листопада 2025 року включно обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.
та роз'яснити, що в разі невиконання таких обов'язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Повний текст ухвали оголошено 27.10.2025 о 13.10 год.