Справа № 191/4779/25
Провадження № 2/191/2359/25
27 жовтня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого- судді Костеленко Я.Ю., за участю секретаря - Омельченко К.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи вимоги тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 15.01.2025 в електронному вигляді укладено Кредитний договір №11.01.2025-100001237. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредиту у розмірі 6000,00 грн. строком на 140 днів (до 03.06.2025) з фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 1% за 1 день користування кредитом протягом усього строку, на який надається кредит, комісією за надання кредиту у розмірі 20% від суми кредиту, яка дорівнює 1200,00 грн. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконано в повному обсязі. В свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором не виконує, у зв'язку з чим, станом на момент подання позову утворилась заборгованість у розмірі 14622,30 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5580,00 грн., по процентам в розмірі 6249,60 грн., комісія 212,70 грн., по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання у розмірі 2580,00, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». Просить стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором №11.01.2025-100001237 від 15.01.2025 у розмірі 14622,30 грн., а також суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою суду від 19.09.2025 вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, оскільки відповідно до положень ч.6 ст. 19 ЦПК України даний спір є малозначним.
Відповідач правом на подання відзиву не скористалася.
Суд, дослідивши докази, викладені в письмових матеріалах справи, надавши їм належну оцінку, дійшов такого висновку.
15.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №11.01.2025-100001237, згідно з яким остання отримала кредит в розмірі 6000,00 грн. строком на 140 днів (до 03.06.2025) з фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 1% за 1 день користування кредитом протягом усього строку, на який надається кредит. Електронний кредитний договір укладено у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Згідно пункту 9.1. Договору у разі несплати кредиту та/або процентів та/або комісії у встановлені договором терміни/строки, сума зобов'язань по погашенню кредиту та/або процентів та/або комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених Договором. У разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та/або несплати нарахованих процентів та/або комісії до позичальника може бути застосована неустойка згідно п.7.6. кредитного договору. Також Позичальник, який прострочив виконання грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 ЦК України на вимогу кредитодавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у Заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №11.01.2025-100001237 від 15.01.2025 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за період з 15.01.2025 по 11.03.2025 становить 14622,30грн., яка складається з наступного: 5580,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 6249,60 грн. - заборгованість за процентами, 212,70 грн. - комісія, 2580,00 грн. - неустойка за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
За змістом статті 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Як вбачається з матеріалів справи та наявного у справі договору, такий договір підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що був направлений їй у смс-повідомленні на її мобільний номер телефону.
За вказаних обставин, суд вважає встановленим факт укладення відповідачем кредитного договору №11.01.2025-100001237 від 15.01.2025 із дотриманням вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Підписавши договір саме такого змісту, відповідач погодилася з їх умовами та правилами надання позики.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за вищевказаним договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором. Зазначений договір є чинними та підлягає виконанню сторонами.
Факт отримання грошових коштів від ТОВ «Споживчий центр» відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами.
Доказів погашення відповідачем заборгованості суду не надано.
Таким чином, суд вважає доведеним факт укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору №11.01.2025-100001237 від 15.01.2025, розмір заборгованості підтверджений документально, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом, процентам та комісії підлягають задоволенню.
Що стосується вимог про стягнення неустойки суд враховує наступне.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на території України з 24.02.2022 строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача суми неустойки, яка передбачена 9.1 Кредитного договору, в розмірі 2580,00 грн., а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Також, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, що був сплачений ним при зверненні до суду, у розмірі 2422,40 грн., у відповідності до ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст. 10-13, 76-80, 141, 259, 263-268 ЦПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/ НОМЕР_2 ) заборгованість за Кредитним договором №11.01.2025-100001237 від 15.01.2025 за період 15.01.2025 по 11.03.2025 у розмірі 12042 (дванадцять тисяч сорок дві) грн. 30 коп., яка складається з наступного: 5580,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 6249,60 грн. - заборгованість за процентами, 212,70 грн. - комісія;а також стягнути судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Я. Ю. Костеленко