Справа № 213/1577/25
2/214/3268/25
Іменем України
27 жовтня 2025 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючої судді Чернової Н.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Нестеренко К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 213/1577/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути заборгованість за укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитним договором № 280831018 від 25.10.2022 у сумі 29 162,20 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором. В обґрунтування вимог позивачем зазначено про отримання на підставі укладеного кредитного договору відповідачем грошових коштів в погодженій умовами договору сумі в розмірі 6 000,00 грн. у вигляді першого траншу з орієнтовною датою повернення 24.11.2022. Однак умови договору належним чином відповідач не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка складається з 6 000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 23 162,20 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Зазначено про укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 280831018. Між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Онлайн Фінанс» 30 жовтня 2023 року було укладено договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 280831018. Між ТОВ «Онлайн Фінанс» та позивачем 06 березня 2025 року укладено договір факторингу № 0603025-У, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 280831018. Тому оскільки умови кредитного договору відповідачем виконувались неналежним чином, кредит та відсотки у встановлені договором строки не сплачені, з метою захисту прав кредитора, позивач просить задовольнити вимоги.
Ухвалою суду від 06 травня 2024 року прийнято до провадження позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У судове засідання учасники процесу не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у порядку, передбаченому ст. 128 ЦПК України.
Згідно прохальної частини тексту позовної заяви, представник позивача Тараненко А.І. просить розгляд справи проводити за відсутності представника, на вимогах наполягає.
Представник відповідача ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про розгляд справи без фіксації справи технічними засобами, у задоволенні вимог просить відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов, звернувши увагу суду на пункти 18 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
В обґрунтування відзиву зазначено про нарахування процентів за договором та обумовлену в договорі неустойку виключно в межах строку кредитування. Сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для позивача безумовного обов'язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено в оспорюваному договорі під час його виконання. Так, умовами договору передбачено повернення кредиту до 24.11.2022, а отже встановлено строк кредитування 30 днів і з огляду на це підлягають стягненню відсотки в сумі 3 780,00 грн. виходячи з розрахунку 6 000,00 грн. х 2,1% х 30 днів. При цьому згідно пунктів 18 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України забороняється стягнення відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України. Таким чином, заборгованість за договором має становити в сумі 9 780,00 грн. Зазначено про відсутність підтвердження правомірності факту переходу права вимоги за вказаним кредитним договором до позивача з огляду на укладення договору факторингу між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» 28 листопада 2018 року, тобто за чотири роки до укладення кредитного договору, а отже позивачем не доведено факт правонаступництва. Тому просить відмови ти у задоволенні вимог.
У відповіді на відзив представником позивача ТОВ «Юніт Капітал» наголошено на правомірності нарахування відсотків за кредитним договором на підставі пунктів 8.4 та 8.5.1 кредитного договору, про що погоджено сторонами у тексті договору. Зазначено про користування позивачем у позовній заяві безпосередньо статтею 625 ЦК України, тому просить задовольнити вимоги.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, дійшов до наступного висновку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (стаття 1050 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Як установлено судом та підтверджується письмовими доказами, 25 жовтня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 280831018, відповідно до розділу 2 якого Товариство зобов'язалось надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі кредитного ліміту на суму 6 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
У розділі 7 сторони договору погодили, що на момент укладення цього договору сторони дійшли згоди, що сума кредиту за всіма траншами має бути повернута кредитодавця не пізніше дати закінчення дисконтного періоду кредитування - 24.11.2022, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником. Умови продовження строку кредитування, а також порядок нарахування та сплата процентів погоджена сторонами у розділі 7 кредитного договору.
При цьому розділом 11 кредитного договору сторонами погоджено строк дії договору, який набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання.
Зазначене спростовує доводи сторони відповідача щодо строку кредитування терміном 30 днів. оскільки зазначений строк передбачений сторонами як дисконтний період кредитування, який згідно п. 1.1.2 кредитного договору визначено як період користування кредитом, протягом якого позичальник має право отримувати нові транші та частково погашати кредит протягом строку дії договору. Строк кредитування сторонами погоджено пунктом 11.1 договору та становить 5 років.
Кредитодавець виконав своє зобов'язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти згідно умов кредитного договору, що підтверджується письмовими доказами у справі, не спростованими стороною відповідача.
Згідно частини першої статті 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
28 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, згідно якого до останнього перейшло право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками, що підтверджується письмовими доказами у справі, у тому числі й за кредитним договором № 280831018 від 25.10.2022.
30 жовтня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс», як клієнтом, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», як фактором, було укладено договір факторингу № 30/1023-01, згідно якого до останнього перейшло право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками, у тому числі й за кредитним договором № 280831018 від 25.10.2022.
06 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Онлайн Фінанс», як клієнтом, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 060325-У, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, TOB «Юніт Капітал» набуло статусу кредитора за кредитним договором № № 280831018 від 25.10.2022, що підтверджується також додатком до договору факторингу.
При цьому до матеріалів справи додано копії додаткових угод до договору факторингу № 281118 від 28.11.2018, у тому числі укладених після дати укладення кредитного договору № 280831018 від 25.10.2022, відповідно до яких погоджено право переходу права вимоги нового кредитора за кредитними договорами, зазначеними в актах прийому-передачі та реєстру прав боржників до цих угод, що підтверджує право нового кредитора ТОВ «Юніт Капітал» за кредитним договором № 280831018 від 25.10.2022.
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за укладеним договором, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість:
-6 000,00 грн. - заборгованість по кредиту,
-23 162,20 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
При цьому згідно наданих до суду розрахунків за кредитним договором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон», відсотки нараховано відповідачу саме за ст. 1048 ЦК України в межах погодженої умовами договору відсоткової ставки та строку кредитування, тому посилання на положення частини 2 статті 625 ЦК України суд відхиляє з огляду на розрахунок боргу за кредитним договором не позивачем, а попередніми кредиторами, а отже позивач ніяк не міг здійснювати нарахування за частиною 2 статті 625 ЦК України.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини 1-3 статті 12 ЦПК України).
Ураховуючи, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, оскільки збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду та кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (статті 12,13 ЦПК України), суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Ураховуючи задоволення вимог позивача, суд вважає необхідним відшкодувати ТОВ «Юніт Капітал» понесені витрати по сплаті судового збору.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи викладені у відзиві на позов обґрунтовані заперечення відповідача у частині відшкодування витрат на правничу допомогу, складність справи, предмет і підстави прозову. виконаний стороною позивача осяг робіт, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що понесені позивачами витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 525, 526, 530, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, статями 10, 12,13, 141, 263, 265 ЦПК України, суд
Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитним договором № 280831018 від 25.10.2022, в сумі 29 162 (двадцять дев'ять тисяч сто шістдесят дві) гривні 20 коп., з яких 6 000 (шість тисяч) гривень 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 23 162 (двадцять три тисячі сто шістдесят дві) гривні 20 коп. - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору суму 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп. та витрат на правничу допомогу в сумі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 коп.
Відмовити у задоволенні іншої частини вимог.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літера А, офіс 10.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 27 жовтня 2025 року.
Суддя Н.В. Чернова