пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
16 жовтня 2025 року Справа № 903/657/25
Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Франчук Н.Я., розглянувши матеріали по справі
за позовом Приватної ремонтно-будівельної фірми “Комунальник», м. Житомир
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ватценроде», м. Київ
про стягнення 675 905,88 грн,
за участю представників - учасників справи:
від позивача: Українець О.Л. (в режимі відеоконференції)
від відповідача: Мухи Д.О. (в режимі відеоконференції)
25.06.2025 через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява Приватної ремонтно-будівельної фірми “Комунальник» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ватценроде» про стягнення 675 905,88 грн заборгованості за виконані підрядні роботи згідно договору підряду №U23019-комун-1 від 04.09.2024.
Ухвалою суду від 30.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 30 липня 2025 року о 12:15 год.
Відповідач ухвалу суду отримав 02.07.2025.
Строк для подання відзиву - по 17.07.2025.
09.07.2025 надійшов відзив відповідача, згідно якого у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що у зв'язку з не виконанням позивачем умови п.4.2. Договору, у відповідача зобов'язання з оплати робіт не виникло, оскільки позивачем не було передано виконавчу документацію, яка б дала змогу відповідачу перевірити належність виконаних ним робіт, та позивачем не було зареєстровано податкові накладні. Станом на 09.07.2025 позивач так і не виконав обов'язку з реєстрації належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що доводиться прінтскріном з програми МЕdoc щодо реєстрації податкових накладних та не передав виконавчої документації, яка б дала можливість перевірити виконані Позивачем роботи та підтвердити їх належне виконання. Позивач сам у своїй позовній заяві зазначив, що передав відповідачу лише акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3. Жодної згадки про передану виконавчу документацію та про реєстрацію податкових накладних немає. Виконавча документація є саме тим документом на підставі якого замовник - ТОВ “ВАТЦЕНРОДЕ», якому вона передається, може перевірити відповідність виконаних робіт проектно-кошторисній документації і нормам законодавства України, тобто перевірити належність виконання. Позивач не передавши виконавчу документацію відповідачу, позбавив останнього можливості перевірити результати виконання ним робіт.
Позивач відзив відповідача отримав 09.07.2025.
Строк для подання відповіді на відзив - по 14.07.2025.
14.07.2025 надійшла відповідь позивача на відзив відповідача, згідно якої зазначає, що згідно норм чинного податкового законодавства у позивача як суб'єкта підприємницької діяльності (підрядника) за операціями з виконання підрядних будівельних робіт є можливість застосовувати касовий метод податкового обліку, за яким датою виникнення його податкових зобов'язань визначається дата зарахування (отримання) від відповідача як замовника підрядних будівельних робіт коштів на рахунки платника податку в банку. Підрядні рoботи були виконанi позивачем, що підтверджується первинною звітною документацією: довідкою про вартість виконаних будівельних poбiт (форми №КБ-3) та актом приймання виконаних будівельних робіт (форми №KБ-2) за березень 2025 р. на суму 675 905,88 грн. Таким чином, замовник, який у порушення вимог статті 882 Цивільного кодексу України безпідставно (невмотивовано) відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), не звільняється від обов'язку оплатити роботи. Відповідач не звертався до позивача з проханням (вимогою) стосовно відповідного корегування спірної суми за виконані підрядні роботи відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт (форми №KБ-2) за березень 2025 р., що свідчить про відсутність у відповідача підстав для відмови від його підписання.
Відповідач відповідь на відзив отримав 14.07.2025.
17.07.2025 надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив, згідно яких зазначає, що обов'язок реєстрації податкової накладної встановлений в договорі підряду № U23019-комун-1 від 04.09.2024, зокрема в п.п. 4.2, 5.4.27, як одну з умов виникнення обов'язку щодо оплати та підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, є чинним, оскільки стороною позивача жодного позову про визнання цих положень договору не подавалось, а тому ці положення є дійсними і породжують обов'язки для позивача. Зазначення стороною позивача, що обов'язок реєстрації податкових накладних може бути лише після оплати відповідачем коштів, також, жодним чином не скасовує обов'язок позивача зареєструвати податкові накладі до оплати, встановлений в договорі. Виконавчу документацію позивач зобов'язаний передавати відповідачу з кожним актом приймання-передачі виконаних робіт, оскільки саме за виконавчою документацією здійснюється перевірка якісних і кількісних показників робіт, які визначені в акті але виконавча документація так і не була передана відповідачу, що ним самим, знов ж таки, визнано у відповіді на відзив.
Крім того 30.07.2025 надійшли додаткові пояснення позивача, згідно яких зазначає, що обов'язок замовника з оплати виконаних підрядних робіт ставиться у пряму залежність від факту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт (окремого етапу робіт), але аж ніяк не від безпосереднього отримання від підрядника виконавчої документації. Відповідачем надісланий йому позивачем акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за березень 2025 року підписаний не був, але й не повернутий з відміткою про вмотивовану відмову в такому підписанні. В результаті проведення внутрішнього розслідування на ПРБФ “Комунальник», було встановлено, що згідно наказу №67-к від 29.04.2025 у період з 30.04.2025 по 02.05.2025 головний бухгалтер приватного підприємства Талько Лариса Анатоліївна перебувала у відпустці без збереження заробітної плати за сімейними обставинами. Таким чином, остання не могла отримати від працівника АТ “Укрпошта» надісланий відповідачем лист №170 від 23.04.2025, а відтак - позивач не був обізнаний до подання позову про бажання відповідача отримати виконавчу документацію.
Враховуючи надходження додаткових пояснень позивача безпосередньо перед судовим засіданням, з метою повного та всебічного розгляду справи, виконання мети підготовчого провадження, суд протокольною ухвалою підготовче засідання відклав на 19.08.2025 о 14:30 год.
15.08.2025 надійшли заперечення відповідача щодо долучення додаткових пояснень позивача. Зазначає, що позивач жодним чином не зазначив про докази, які він не може подати разом з заявами по суті, не обґрунтував з яких причин він не зміг подати докази у встановлений законом або судом строк, а тому долучені до пояснень докази подані поза межами встановлених строків та не можуть прийматися судом. Судом не надавалося жодне право позивачу подавати додаткові пояснення, а тому пояснення надані позивачем подані поза процесуальною можливістю.
Ухвалами суду від 19.08.2028 залишено без розгляду додаткові письмові пояснення Приватної ремонтно-будівельної фірми “Комунальник» від 30.07.2025; закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 09.09.2025 о 11:30 год.
У судовому засіданні 09.09.2025 оголошено перерву до 26.09.2025 о 10:30 год.
24.09.2025 надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи у перебуванням у відрядження уповноваженого представника підприємства.
У судовому засіданні представник відповідача клопотання про відкладення розгляду справи заперечив.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що повноваження щодо відкладення судового розгляду на підставі поданого учасниками судового процесу клопотання є дискреційними.
Судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі прийняти участь у судовому засіданні, на предмет їх поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду не має абсолютних меж. Суд має враховувати конкретну ситуацію та обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судовий розгляд, відповідне обґрунтування не має бути абстрактним, а обставини, наведені у ньому, повинні бути підтверджені належною доказовою базою. Тобто реалізація відповідної дискреції суду щодо кваліфікації наведених учасником судового процесу у клопотанні про відкладення судового розгляду обставин має здійснюватися індивідуально з урахуванням принципу верховенства права. Це зумовлено тим, що сама концепція верховенства права передбачає суд як найдієвіший інструмент її застосування, адже тільки суд може вийти за межі формального права та визначити доцільне та належне регулювання в кожній конкретній ситуації. При цьому для цілей дотримання принципу верховенства права суд повинен обирати такий варіант вирішення клопотання про відкладення судового засідання, який є максимально доцільним та справедливим у відповідній ситуації, а обраний ним процесуальний наслідок розгляду відповідного клопотання, як результат реалізації наданих йому дискреційних повноважень, завжди вимагає мотивації зробленого вибору.
За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд відмовляє у задоволенні цього клопотання з огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, визначених у частині другій статті 202 Господарського процесуального кодексу України. При цьому суд враховує те, що усі учасники справи, зокрема і позивач, були належним чином повідомлені судом про дату, час і місце судового засідання з розгляду цієї справи, участь у судовому засіданні для учасників справи обов'язковою не визнавалася; позивач не був позбавлений можливості взяти участь у судовому засіданні з розгляду цієї справи в порядку самопредставництва або видати довіреність іншому представнику.
ГПК України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторін в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.
Отже, за змістовним аналізом норм Господарського процесуального кодексу України вбачається, що підставою для відкладення розгляду справи є наявність для цього обґрунтованих причин.
Відповідно до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема статтями 7, 13, визначено, що кожна сторона має рівні права, а суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Господарським процесуальним кодексом України.
Враховуючи вищевикладене, заперечення відповідача, суд протокольною ухвалою від 26.09.2025 у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи відмовив.
У той же час, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі, з метою надання сторонам можливості підготуватися до судових дебатів, суд протокольною ухвалою від 26.09.2025 розгляд справи по суті відклав на 07.10.2025 о 12:30 год.
У судовому засіданні 07.10.2025 судом завершено стадію з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, а також надано можливість представникам позивача та відповідача на стадії судових дебатів висловити перед судом свою правову позицію.
Після стадії судових дебатів, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
Суд протокольною ухвалою від 07.10.2025 відклав ухвалення та проголошення судового рішення у справі на 16 жовтня 2025 року о 12:00 год.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
04.09.2024 між ТОВ «Ватценроде» (замовник) та ПРБФ «Комунальник» (підрядник) укладено договір підряду №U23019-комун-1, згідно умов якого підрядник бере на себе зобов'язання за завданням замовника на свій ризик, своїми чи залученими силами і засобами, в межах договірної ціни, а також у встановлений договором строк виконати всі передбачені договором роботи та здати замовнику закінчені роботи, а замовник зобов'язується прийняти результати робіт і оплатити вартість виконаних підрядником робіт згідно умов даного договору (п. 1.1). Предметом даного договору є виконання будівельних робіт згідно проєкту; «Реконструкція фабрики виробництва харчових продуктів за адресою: вул. Лісова, 3, с. Смолигів Луцького району Волинської області» на об'єкті замовника (п.1.2). Об'єкт будівництва: фабрика виробництва харчових продуктів за адресою: вул. Лісова,3, с. Смолигів Луцького району Волинської області (далі - об'єкт) (п.1.3). Детальний перелік, ціна, етапи, зміст, види та обсяги робіт, які виконуються підрядником згідно умов даного договору, а також матеріалів та матеріальних ресурсів, що будуть (можуть) використовуватися підрядником для виконання робіт, передбачені у проектній та кошторисній документації, а саме: Кошторисі (Додаток А), яка погоджується сторонами в додатках до цього договору та з моменту підписання й скріплення печатками сторін є його невід'ємною частиною (п.1.4). Загальна ціна договору становить 115 305 810,23грн (з ПДВ) (п.2.1). Замовник оплачує вартість робіт протягом 10 робочих днів з дати підписання сторонами Акту прийому-передачі виконаних робіт (окремого етапу робіт) за умови, що всі роботи виконані належним чином і прийняті замовником у погоджений строк та за умовами реєстрації підрядником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 4.2). Замовник зобов'язаний своєчасно прийняти належним чином виконані роботи та здійснити їх повну оплату в порядку, встановленому договором (п.5.1.4). Підрядник має право одержувати оплату за належним чином виконані роботи в розмірах і строки, передбачених цим договором (п.5.3.1). Підрядник зобов'язаний, зокрема забезпечити ведення та передачу замовнику у встановленому порядку документів про виконання договору (п. 5.4.22). Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31.12.2024, а в частині виконання зобов'язань, що виникли у період його дії - до їх повного виконання сторонами (п.15.1). Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення умов договору, що відбулися під час його дії, а також сторони не звільняються від обов'язків провести повні взаєморозрахунки (п.15.5) (а.с. 6-14).
У Додатку А від 04.09.2024 до договору викладений перелік, обсяги, терміни та кошторис робіт, які виконуються підрядником в рамках договору (а.с. 15-53).
Відповідачем складено акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за 2025 р. та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми № КБ-3 за 2025 р. на загальну суму 675 905,88 грн за підписом лише самого позивача.
Вказані роботи не оплачені відповідачем та є предметом спору в межах даної справи.
Згідно з частинами першою, третьою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом статей 525, 526 цього Кодексу одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини другої статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, за змістом якої цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договору.
Між сторонами виникли та склалися правовідносини у сфері виконання підрядних робіт.
Відповідно до частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (частина перша статті 853 ЦК України).
Стаття 882 ЦК України встановлює, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або якщо це передбачено договором, етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Правова позиція щодо застосування судами частини четвертої статті 882 ЦК України є сталою та послідовною в судовій практиці Верховного Суду. Так, зокрема, стосовно акта виконаних робіт за договором підряду, підписаного однією стороною, правовий висновок викладено у пункті 6.3 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/7446/18 та інших (у тому числі і постанова Верховного Суду від 16.09.2022 у справі №913/703/20). Цей висновок полягає в тому, що "передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором".
За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Таких висновків також дотрималася і об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 у справі №914/2355/21.
Якщо замовник в порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18.
Наведене вище дає підстави дійти висновку, що для здійснення замовником оплати виконаних підрядником робіт, зазначених у акті №3 форми КБ-2в, останній повинен направити замовнику визначені умовами Договору документи, а замовник повинен їх підписати та/або надати вмотивовану відмову від їх підписання.
У позовній заяві позивач зазначає, що товариством на адресу відповідача надіслано для підписання вищевказаний акт та довідка 12.03.2023 засобом електронного зв'язку, на підтвердження чого подав скріншот з електронної пошти.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року № 916/3027/21 виснувала, що повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до ст. 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами.
При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами в месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності й допустимості таких доказів, а також обсягу обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням.
При цьому судом встановлено, що долучений позивачем скріншот (а.с. 55 на звороті) не є належним та допустимим доказом на підтвердження надіслання відповідачу акту та довідки виконаних будівельних робіт, оскільки долучена копія є не чіткою, з неї не можливо встановити дату надіслання, особу отримувача повідомлення та документи, які надісланні отримувачу, а тому не береться судом до уваги.
У той же час, позивачем на адресу відповідача направлено досудову претензію від 31.03.2025 №68 з вимогою оплатити акти виконаних робіт на суму 675 905,88 грн. Разом з претензією відповідачу надіслано акт звірки взаємних розрахунків та акт виконаних робіт (а.с. 54).
У відповіді на претензію від 23.04.2025 №170/25 відповідач зазначає про неможливість її задоволення, оскільки до претензії було додано акт №3 приймання виконаних будівельних робіт за невідомий місяць 2025 року, який був підписаний лише директором ПРБФ «Комунальник». Станом на 23.04.2025 жодних умов пункту 4.2 договору не виконав, оскільки по п.1 тільки 03.04.2025 замовник отримав від підрядника акт №3 прийняття виконаних робіт; по п.2 роботи визначені в акті №3 не можуть бути перевірені, оскільки станом на 23.04.2025 виконавцем не було виконано п. 5.4.22 договору та не передано жодної виконавчої документації замовнику; по п.3 станом на 23.04.2025 підрядник не здійснив реєстрації належним чином оформлених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. З огляду на невиконання підрядником умов, передбачених п.п. 5.4.22, 4.2 договору, оплата проведена не може бути, оскільки такого обов'язку у замовника ще не виникло, строк оплати, передбачений п. 4.2 договору не може бути розпочатий у зв'язку з невиконанням підрядником вказаного пункту договору. Вищевказані обставини та факт відсутності співробітників підрядника на будівельному майданчику свідчать про небажання виконувати умови договору, а тому замовник користується своїм правом на розірвання договору в односторонньому порядку. Договір вважається розірваним з моменту отримання підрядником вказаного листа (а.с. 80-84).
Позивач вищевказаний лист відповідача отримав 30.04.2025, що підтверджується витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (а.с. 83, 186), що є достовірним доказом надсилання та отримання позивачем поштового відправлення оформленого відповідачем.
У відповіді на претензію відповідач посилається на невиконання позивачем умов договору, зокрема п.п. 4.2, 5.4.22, згідно яких замовник оплачує вартість робіт протягом 10 робочих днів з дати підписання сторонами Акту прийому-передачі виконаних робіт (окремого етапу робіт) за умови, що всі роботи виконані належним чином і прийняті замовником у погоджений строк та за умовами реєстрації підрядником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 4.2). Підрядник зобов'язаний, зокрема забезпечити ведення та передачу замовнику у встановленому порядку документів про виконання договору (п. 5.4.22).
Таким чином, отримання акту №3 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в разом з претензією від 31.03.2025, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат разом із позовною заявою відповідачем не заперечується.
У той же час, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свій обов'язок щодо прийняття спірних робіт не виконав, акт виконаних робіт та відповідну цьому акту довідку не підписав.
Згідно розділу 7 договору «Завдання і приймання виконаних робіт» після виконання всіх робіт або виконання окремого етапу робіт, передбачених договором, підрядник передає результати виконаних робіт замовнику протягом встановленого сторонами строку, шляхом оформлення акту прийому-передачі виконаних робіт (окремого етапу робіт), який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін (п. 7.1).
В процесі здавання-приймання виконаних робіт (окремого етапу робіт) сторони перевіряють відповідність виконаних робіт умовам договору, проектно-кошторисній документації, нормам діючого законодавства (п. 7.2). Замовник перевіряє якість та відповідність виконаних робіт та документів про виконання договору підряду (журнали виконаних робіт, акти та довідки про виконані роботи, акти на приховані роботи та конструкції, паспорти, сертифікати, акти на випробування устаткування, журнали авторського нагляду, матеріали перевірок тощо) і підписує акт прийому-передачі виконаних робіт або направляє підряднику письмове обґрунтування про відмову від його підписання (п. 7.3). У випадку відсутності у замовника та/або представника замовника зауважень з приводу виконаних (закінчених) робіт (окремого етапу робіт) та виконання підрядником інших обов'язків ,встановлених зокрема але не виключно у п.п. 5.4.16-5.4.22, 5.4.27 договору, замовник повертає підряднику оформлений відповідно до умов договору акт прийому-передачі виконаних робіт (окремого етапу робіт) (п. 7.3.1). У випадку виявлення замовником та/або представником замовника недоліків і дефектів у виконаних (закінчених) роботах (етапах робіт) та/або документах про виконання договору підряду (журнали виконаних робіт ,акти та довідки про виконані роботи, акти на приховані роботи та конструкції, паспорти, сертифікати, акти на випробування устаткування, журнали авторського нагляду, матеріали перевірок тощо) сторони складають два примірники дефектного акту або акту про виявлені недоліки і підписують їх. Дефектний акт або акт про виявлені недоліки включають в себе інформацію про недоліки і дефекти, виявлені в роботах та оформлених документах про виконання договору підряду, причини їх виникнення, порядок та строки їх виправлення. Підрядник зобов'язується виправити всі недоліки і дефекти у виконаній ним роботі за власний рахунок у встановлений строк (п. 7.3.2).
Таким чином, за наявності заперечень щодо якості та обсягу виконаних позивачем робіт відповідач мав право на вчинення дій, алгоритм вчинення яких обумовлений пунктами 7.2-7.3.2 договору підряду, а також приписами статті 858 Цивільного кодексу України, чого відповідачем зроблено не було.
Якщо замовник в порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі №910/2184/18, від 16.09.2019 у справі №921/254/18, від 15.10.2019 у справі №921/262/18.
При цьому відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови замовника від підписання акта. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.02.2012 у справі №3-42гс12 та в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №927/414/17, від 04.06.2018 у справі №908/3519/16.
Враховуючи положення наведених вище норм законодавства, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (зокрема, шляхом надання обґрунтованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника, який має відповідно до правил доказування в господарському процесі довести, що виконані підрядником роботи не відповідають умовам договору підряду або вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру результат роботи є непридатним для використання, а виявлені недоліки є істотними.
Суд зазначає, що акт виконаних підрядних робіт, підписаний однією стороною, не має доказової сили за умов встановлення обґрунтованості мотивів відмови замовника від підписання акту, і відповідно має доказову силу (є дійсним) у разі встановлення необґрунтованості відмови замовника від підписання акту та прийняття робіт.
Цивільний кодекс України не визначає критеріїв та умов щодо обґрунтованості відмови від підписання акту приймання - передачі робіт, а відтак обґрунтованість відмови замовника є оціночним поняттям та в кожному конкретному випадку повинна оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи та спірних правовідносин сторін.
Суд, дослідивши відповідь відповідача на претензію від 23.04.2025 №170/25, дійшов висновку про те, що вона не є належним доказом на підтвердження наявності відповідних заперечень замовника щодо робіт, виконаних за актом №3 форми КБ-2в та відмови від його підписання у розумінні положень пунктів 7.2-7.3.2 Договору, оскільки не надаючи будь-яких обґрунтованих доводів та заперечень щодо виконання/невиконання робіт підрядником, їх виконання з відповідними недоліками чи дефектами, їх зміст зводиться фактично до відсутності доказів надсилання та надходження на адресу відповідача підписаного обома сторонами акту №3 виконаних робіт, відсутність жодної виконавчої документації, нездійснення позивачем дій з реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно п. 4.2 договору замовник оплачує вартість робіт за умови, зокрема реєстрації підрядником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
При цьому не здійснення реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не є порушенням з боку сторони правил здійснення господарської діяльності - невиконання господарського зобов'язання, оскільки обов'язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у особи саме на підставі податкового законодавства.
Водночас, зазначення у договорі про обов'язок сторони здійснити реєстрацію податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.
Таким чином, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.02.2019 року у справі № 913/272/18, а також у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 року у справі № 917/877/17).
Отже, обов'язок особи зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед стороною договору, хоча невиконання цього обов'язку і може завдати їй збитків. Обов'язок реєстрації податкової накладної не перебуває в площині господарських правовідносин та не може слугувати підставою господарської відповідальності сторони договору.
Навіть у випадку відсутності реєстрації податкової накладної, це жодним чином не нівелює обов'язок відповідача зі сплати виконаних позивачем на його користь робіт у повному обсязі та у строк, обумовлений договором, оскільки відсутність квитанції про реєстрацію податкової накладної та будь-яких інших документів не може вважатись відкладальною умовою та не звільняє відповідача від обов'язку оплатити виконані роботи у визначений договором строк, у зв'язку з чим заперечення відповідача у цій частині не приймаються судом.
Умовами договору підряду не встановлено строків надіслання акта прийому-передачі виконаних робіт замовнику, строків прийняття робіт за ним, у зв'язку з чим твердження відповідача, що отримання акта лише 03.04.2025 є порушенням умов договору підряду не відповідає дійсності.
В той же час, порушення такого строку виконавцем не звільняє замовника від зобов'язання оплатити виконані за договором роботи.
Аналіз умов Договору підряду (п. 4.2) свідчить про те, що сторони, реалізуючи принцип свободи договору, закріплений у статті 627 Цивільного кодексу України, безпосередньо визначили перелік двосторонніх документів, які сукупно підтверджують факт виконання підрядних робіт та, відповідно, є підставою для їх оплати, а саме - акт приймання виконаних будівельних робіт.
Варто враховувати, що форма КБ-3 за своєю правовою природою є лише довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, та не може розглядатися як самостійний акт здачі-приймання виконаних робіт. Так, довідка форми КБ-3 відображає загальні відомості про обсяг та вартість виконаних робіт, тоді як акт здачі-приймання є підтвердженням факту виконання робіт у погодженому сторонами обсязі та їх прийняття замовником. Відповідна різниця у правовій природі цих документів зумовлена їх відмінними юридичними функціями: КБ-3 - фінансово-інформаційною, акт здачі-приймання - юридично-доказовою.
Заперечення відповідача про відсутність доказів надіслання підрядником на адресу замовника виконавчої документації, що позбавило його можливості перевірити належність виконаних підрядником робіт, також не заслуговують на увагу, оскільки п. 4.3 договору визначено, що виявлення невідповідності робіт, пред'явлених замовником до виконання, встановлюється у відповідності до вимог договору та проектно-кошторисної документації.
Проектно-кошторисна документація складена та підписана обома сторонами, наявна в матеріалах справи. Заперечення відповідача щодо невідповідності виконаних підрядником робіт у акті №3 умовам проектно-кошторисної документації не заявлялись.
Відповідачем у відповіді на претензію не конкретизовано яка саме виконавча документації не надана, що унеможливило її надання підрядником з метою усунення заперечень замовника.
При цьому, суд наголошує, що визначальною умовою договору для проведення розрахунків за виконані роботи є надання підрядником замовнику акту прийому-передачі виконаних робіт, що слідує із п. 4.2 договору. Водночас, акт прийому-передачі згідно п. 5.4.28 договору є одним із документів, що надається підрядником замовнику для підтвердження закінчення виконання окремого етапу робіт.
Таким чином наявність акту здачі-приймання виконаних робіт №3 форми КБ-2в є належною правовою передумовою для виникнення у ТОВ «Ватценроде» обов'язку з оплати виконаних робіт.
У відповідності до ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.
Відповідач не надав доказів перевірки виконаних за актом №3 підрядних робіт, наявності у нього зауважень чи встановлення дефектів певних видів робіт, що унеможливило б їх прийняття.
Приписами ст. 858 ЦК України передбачено відповідальність підрядника за неналежну якість роботи.
Вказана стаття встановлює, що у разі коли робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:
1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;
2) пропорційного зменшення ціни роботи;
3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
Однак, матеріали справи не містять доказів того, що замовником було використано передбачене ч. 1 ст.858 ЦК України право.
Згідно з ч. 3 ст. 858 ЦК України якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.
З аналізу вказаної норми вбачається, що істотні відступи від умов договору підряду або інші істотні недоліки у роботі поділяються на ті, що не можуть бути усунені і ті, що не були усунені у встановлений замовником розумний строк.
Неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Відповідач у відповіді на претензію, заявах по суті спору не заперечував факту виконання підрядником передбачених договором робіт, їх обсягу та якості. Лише у судових дебатах представником відповідача висловлено заперечення щодо реального виконання позивачем робіт.
У той же час, під час розгляду справи у межах підготовчого провадження, відповідач не ініціював проведення експертизи щодо якості робіт і не долучав до матеріалів справи доказів належної фіксації допущених позивачем відступів від умов договору або інших недоліків щодо виконаних підрядних робіт, з посиланням на конкретні докази.
Верховний Суд неодноразово виснував, що наявність недоліків у виконаній генпідрядником роботі та їх виконання з простроченням - не є підставою для неоплати виконаних робіт, виконання яких є документально підтвердженим, з огляду на те, що вимогами чинного законодавства не передбачено звільнення замовника від виконання ним зобов'язання по оплаті виконаних робіт внаслідок наявності певних недоліків та/або допущення прострочення виконання відповідно до положень статті 858 ЦК України, яка передбачає права замовника, як і відповідні обов'язки підрядника внаслідок виявлення певних дефектів у виконаній роботі, зокрема і щодо 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
Таким чином, відповідач, як замовник, не вказав та не підтвердив належними доказами, а судом не встановлено обставин наявності істотних недоліків чи відступів від договору, які не можуть бути усунені або не були усунені підрядником, а тому відсутні правові підстави сумніватися в реальності виконаних за актом №3 підрядних робіт.
Якщо замовник в порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі №910/2184/18, від 16.09.2019 у справі №921/254/18, від 15.10.2019 у справі №921/262/18.
Отже, з урахуванням суперечливої позиції замовника та з урахуванням встановлених судом обставин, що замовник у порушення вимог статті 882 ЦК України безпідставно (невмотивовано) відмовився від прийняття робіт не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), суд дійшов висновку про те, що роботи за актом приймання-виконання будівельних робіт №3 на суму 675 905,88 грн вважаються прийнятими з огляду на приписи розділу 7 Договору та положень частини першої статті 853 ЦК України, а тому підлягають оплаті як такі, строк оплати за якими настав в розумінні статті 530 ЦК України та положень пункту 4.2 Договору.
У контексті наведеного суд відзначає, що за змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Обставина, про яку стверджує сторона, підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20)).
Аналогічний стандарт доказування застосувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює потребу співставлення судом доказів. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Суд, приймаючи до уваги категорію вірогідності доказів, вважає, що у даному випадку більш вірогідними є докази, надані позивачем на підтвердження виконання робіт на заявлену суму (довідка форми №КБ-3, акт приймання виконаних будівельних робіт №3 форми KБ-2в), оскільки доказами, наданими відповідачем у цій частині, є лише невмотивована відмова від їх прийняття.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 8110,87 грн слід покласти на нього.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ватценроде» (01033, м. Київ, вул. Антоновича, буд.29, пов. 6, каб. 605, код ЄДРПОУ 39030336) на користь Приватної ремонтно-будівельної фірми “Комунальник» (10014, м. Житомир, вул. Миколи Лисенка, буд.3, ЄДРПОУ 20425612) 675 905,88 грн заборгованості та 8110,87 грн витрат по сплаті судового збору, а всього: 684 016,75 грн (шістсот вісімдесят чотири тисячі шістнадцять грн 75 коп ).
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складен 27.10.2025.
Суддя С. В. Бідюк