Постанова від 20.10.2025 по справі 922/2167/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2025 року м. Харків Справа №922/2167/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,

за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,

За участю представників у режимі відеоконференції:

кредитора Акціонерного товариства «Сенс Банк» - Григориця В.О. (адвокат), довіреність №023196/24 від 29.10.2024 року, свідоцтво КВ№005838 від 19.01.2017 року;

боржника - не з'явився;

арбітражний керуючий - Бова Д.В. розпорядник майна, свідоцтво №1859 від 02.02.2018 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» (вх.№1927Х/1) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.06.2024 року винесену за результатом розгляду заяви з грошовими вимогами Акціонерного товариства «Сенс Банк» та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.08.2025 року винесену за результатом попереднього засідання у справі №922/2167/23,

за заявою Акціонерного товариства «ОТП Банк», м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод», місто Лозова Харківської області,

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.07.2023 року у справі №922/2167/23 відкрито провадження у справі про банкрутство боржника - ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод» (далі за текстом - ТОВ «ЛКМЗ»), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів; призначено розпорядником майна боржника - арбітражного керуючого Бову Д.В.; зобов'язано розпорядника подати до суду відомості про результати розгляду заявлених кредиторських вимог до боржника; провести інвентаризацію майна боржника й подати до суду матеріали інвентаризації з доказами, що підтверджують встановлені в ході інвентаризації дані; подати звіт щодо проведеної роботи в межах процедури розпорядження майном, а також призначено попереднє засідання суду.

На виконання зазначеної ухвали 19.07.2023 року судом оприлюднено на офіційному веб-порталі Судової влади України повідомлення про відкриття провадження у справі №922/2167/23 про банкрутство ТОВ «ЛКМЗ» (повідомлення №71031 від 19.07.2023 року).

11.08.2023 року за вх.№21361, від АТ «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) надійшла заява з грошовими вимогами до боржника від 09.08.2023 року вих.№ 31808-23, в якій заявник просив визнати грошові вимоги до боржника - ТОВ «ЛКМЗ» на загальну суму 1.352.767.280,51 грн, що виникли у зв'язку з неналежним виконанням останнім своїх зобов'язань за 4-ма кредитними договорами, а саме:

1) за договором про відкриття кредитної лінії №40-В/17 від 26.05.2017 року в розмірі 231.880.637,71 грн, з яких:

- забезпечені: 10.237.000,00 грн;

- не забезпечені: 2.668.491,85 грн пені за прострочення сплати процентів; 218.874.220,03 грн заборгованості за кредитом; 100.925,84 грн заборгованості по комісії за управління кредитною лінією;

2) за договором про відкриття кредитної лінії №003-CRD/17-USB від 09.06.2017 року в розмірі 85.764.387,70 грн, які є не забезпеченими;

3) за договором про відкриття кредитної лінії №32-В/17 від 25.05.2017 року в розмірі 833.235.628,94 грн, з яких:

- забезпечені: 70.077.826,81 грн;

- не забезпечені: 763.157.802,14 грн заборгованості по тілу кредиту;

4) за договором про відкриття кредитної лінії №002-CRD/17-USB від 08.06.2017 року в розмірі 201.886.626,15 грн, з яких:

- забезпечені: 8.117.300,00 грн;

- не забезпечені: 4.837.115,25 грн заборгованості по відсоткам; 184.012.431,65 грн заборгованості за кредитом; 4.708.206,55 грн заборгованості по пені за прострочення сплати процентів; 133.397,32 грн заборгованості по комісії за управління кредитною лінією; 78.175,38 грн заборгованості по пені за прострочення сплати комісії.

Також АТ «Сенс Банк» у заяві з грошовими вимогами до боржника просив суд визнати такими, що підлягають відшкодуванню, витрати по сплаті судового збору за подання цієї заяви в розмірі 5368,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.06.2024 року у справі №922/2167/23 (повний текст складено та підписано 19.06.2024 року, суддя Новікова Н.А.) визнано грошові вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» до боржника частково в загальному розмірі 1.332.570.437,28 грн, зокрема:

- 228.755.905,03 грн за договором про відкриття кредитної лінії №40-В/17 від 26.05.2017 року, з яких 10.237.000,00 грн є забезпеченими заставою нерухомого майна на підставі договору іпотеки від 26.05.2017 року №237/17;

- 84.575.391,06 грн за договором про відкриття кредитної лінії №003-CRD/17-USB від 09.06.2017 року;

- 822.138.896,97 грн за договором про відкриття кредитної лінії №32-В/17 від 25.05.2017 року, з яких 70.077.826,81 грн є забезпеченими заставою рухомого майна на підставі договору застави від 26.05.2017 року №186/17;

- 197.100.244,22 грн за договором про відкриття кредитної лінії №002-CRD/17-USB від 08.06.2017 року, з яких 8.117.300,00 грн є забезпеченими заставою рухомого майна на підставі договору застави від 09.06.2017 року №002-CRD/17-USB-PLA2.

В решті грошові вимоги в частині пені за прострочення сплати процентів та пені за прострочення сплати комісії на загальну суму 20.196.843,23 грн - відхилено.

Визнано такими, що підлягають відшкодуванню, витрати по сплаті судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника в розмірі 5368,00 грн.

Зобов'язано розпорядника майна включити визнані грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів згідно з положеннями Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.08.2025 року винесену за результатом попереднього засідання у справі №922/2167/23 (повний текст складено та підписано 25.08.2025 року, суддя Новікова Н.А.) визначено перелік визнаних судом вимог конкурсних кредиторів, що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів боржника - ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод», а саме вимоги:

1) Акціонерного товариства «ОТП Банк» на загальну суму 139.583.479,02 грн (з яких: 83.006.341,79 грн заборгованості за договором про надання банківських послуг №CR15-099/700-2 від 06.07.2015 року та зі сплати судового збору за рішенням Господарського суду Харківської області від 09.09.2021 року у справі №922/2385/19 - вимоги, що забезпечені майном боржника та задовольняються позачергово; 56.489.997,23 грн заборгованості за договором поруки №SR15-126/700 від 06.07.2015 року та зі сплати судового збору за рішенням Господарського суду Харківської області від 30.10.2020 року у справі №922/2386/19 - вимоги 4 черги; 26.840,00 грн судового збору за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та 60.300,00 грн авансування винагороди арбітражному керуючому - вимоги 1 черги);

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепропресс Сталь» на суму 114.566,00 грн - вимоги 4 черги та 5368,00 грн судового збору - вимоги 1 черги;

3) Компанії «Тіссенкрупп Метіріелс Трейдінг ГмбХ» (thyssenkrupp Materials Trading GmbH) на загальну суму 111.717.448,49 грн (з яких: 104.825.156,65 грн основного боргу - вимоги 4 черги; 6.892.291,84 грн неустойки (пені) - вимоги 6 черги) та 5368,00 грн судового збору - вимоги 1 черги;

4) Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський логістичний комплекс» (є заінтересованою особою стосовно боржника та не має права вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів) на суму 2.276.080,00 грн - вимоги 4 черги та 5368,00 грн судового збору - вимоги 1 черги;

5) Приватного акціонерного товариства «У.П.Е.К.» (є заінтересованою особою стосовно боржника та не має права вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів) на загальну суму 5.776.780,00 грн (з яких: 2.000.000,00 грн заборгованості за простим векселем АА1504082 від 29.03.2012 року; 2.000.000,00 грн заборгованості за простим векселем АА1504083 від 29.03.2012 року; 1.776.780,00 грн заборгованості за дивідендами - вимоги 4 черги) та 5368,00 грн судового збору - вимоги 1 черги;

6) Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг» в загальному розмірі 50.317.332,42 грн (в тому числі: 45.883.095,86 грн основного боргу - вимоги 4 черги; 4.428.868,56 грн - вимоги, які забезпечені заставою майна за договором застави від 22.06.2016 року №345338, з урахуванням змін, внесених договором від 08.09.2021 року про внесення змін до вказаного договору застави, та задовольняються позачергово; 5368,00 грн судового збору - вимоги 1 черги);

7) Акціонерного товариства «Харківобленерго» в загальному розмірі 1.108.670,70 грн (з яких: 999.941,86 грн основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат - вимоги 4 черги; 108.728,84 грн пені - вимоги 6 черги) та 5368,00 грн судового збору - вимоги 1 черги;

8) Акціонерного товариства «Сенс Банк» в загальному розмірі 1.332.570.437,28 грн, зокрема: 228.755.905,03 грн за договором про відкриття кредитної лінії №40-В/17 від 26.05.2017 року (з яких: 218.518.905,03 грн - вимоги 4 черги та 10.237.000,00 грн - вимоги, що є забезпеченими заставою нерухомого майна на підставі договору іпотеки від 26.05.2017 року №237/17 та задовольняються позачергово); 84.575.391,06 грн за договором про відкриття кредитної лінії №003-CRD/17-USB від 09.06.2017 року - вимоги 4 черги; 822.138.896,97 грн за договором про відкриття кредитної лінії №32-В/17 від 25.05.2017 року (з яких: 752.061.070,16 грн - вимоги 4 черги та 70.077.826,81 грн - вимоги, що є забезпеченими заставою рухомого майна на підставі договору застави від 26.05.2017 року №186/17 та задовольняються позачергово); 197.100.244,22 грн за договором про відкриття кредитної лінії №002-CRD/17-USB від 08.06.2017 року (з яких: 188.982.944,22 грн - вимоги 4 черги та 8.117.300,00 грн - вимоги, що є забезпеченими заставою рухомого майна на підставі договору застави від 09.06.2017 року №002-CRD/17-USB-PLA2 та задовольняються позачергово), а також 5368,00 грн судового збору - вимоги 1 черги;

9) Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівські машини PR» в загальному розмірі 847.092,61 грн (з яких: 839.303,47 грн основної заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат - вимоги 4 черги; 7789,14 грн пені - вимоги 6 черги), а також 5368,00 грн судового збору - вимоги 1 черги;

10) Головного Управління ДПС у Харківській області в загальному розмірі 49.693.900,74 грн (з яких: 6.512.162,59 грн заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску - вимоги 2 черги; 39.431.431,89 грн заборгованості зі сплати основного податкового зобов'язання - вимоги 3 черги; 3.750.306,17 грн заборгованості зі сплати пені та штрафних санкцій - вимоги 6 черги);

11) Акціонерного товариства «Кредит Європа Банк» на загальну суму 55.372.626,47 грн (з яких: 50.670.121,73 грн по тілу кредиту та 4.702.504,74 грн відсотків за користування кредитом - вимоги 4 черги) та 5368,00 грн судового збору - вимоги 1 черги;

12) Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» на загальну суму 22.730.688,93 грн (з яких: 18.064.084,00 грн заборгованості за постачання електроенергії, 667.612,63 грн 3% річних, 3.693.331,37 грн інфляційних втрат, 287.200,49 грн судового збору за судовим рішенням у справі №922/1382/22 - вимоги 4 черги; 18.460,44 грн пені за судовим рішенням у справі №922/1382/22 - вимоги 6 черги) та 5368,00 грн судового збору - вимоги 1 черги;

13) Фізичної особи ОСОБА_1 в загальному розмірі 162.752,60 грн (з яких: 132.752,60 заборгованості з виплати заробітної плати, вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку з виплати заробітної плати - вимоги 1 черги; 30.000,00 грн відшкодування моральної шкоди - вимоги 6 черги).

Ухвалено, що відомості про майно боржника, яке є предметом забезпечення вимог кредиторів АТ «ОТП Банк», ТОВ «Райффайзен Лізинг» та АТ «Сенс Банк» (на підставі відповідних договорів іпотеки та застави), - підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів боржника окремо.

Встановлено, що кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного ч.1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, та визнані судом, - є конкурсними і також підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів боржника, однак не мають права вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів, а саме:

1) Дочірнє підприємство «Лозоваводосервіс» Комунального підприємства «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області з вимогами в розмірі 1.014.872,37 грн - вимоги 4 черги та 5368,00 грн судового збору - вимоги 1 черги;

2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівський ковальський завод» з вимогами в загальному розмірі 53.911,52 грн (з яких: 50.000,00 грн - сума основного боргу; 753,30 грн -інфляційні втрати; 513,70 грн - 3% річних; 2644,52 грн - судовий збір за подання позову) - вимоги 4 черги та 5368,00 грн судового збору - вимоги 1 черги;

3) Єдина первинна профспілкова організація «Лозівський ковальсько-механічний завод» з вимогами в загальному розмірі 942.690,53 грн (з яких: 669.509,91 грн - заборгованість з перерахувань членських профспілкових внесків; 273.180,62 грн - заборгованість з перерахувань на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу) - вимоги 4 черги та 5368,00 грн судового збору - вимоги 1 черги;

4) Фізична особа ОСОБА_2 з вимогами в розмірі 7816,52 грн заборгованості з виплати вихідної допомоги при звільненні - вимоги 1 черги;

5) Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області з вимогами на суму 1.154.466,26 грн - вимоги 4 черги та 5368,00 грн судового збору - вимоги 1 черги;

6) Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство з виробництва та розробки обладнання для вимірювання тиску «Завод Манометр» з вимогами на суму 5368,00 грн судового збору - вимоги 1 черги;

7) Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВП ТТОВ» (правонаступник Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з виробництва та розробки обладнання для вимірювання тиску «Завод Манометр») з вимогами в розмірі 2.653.429,82 грн - вимоги 4 черги;

8) Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» з вимогами на загальну суму 247.503.639,56 грн (з яких: 104.014.006,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 143.489.633,56 грн заборгованості по процентам за користування кредитом) - вимоги 4 черги та 5368,00 грн судового збору - вимоги 1 черги.

Зобов'язано розпорядника майна за результатами попереднього засідання внести до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги, та надати суду належним чином складений і підписаний реєстр вимог кредиторів у десятиденний строк з дня постановлення даної ухвали суду.

Зобов'язано розпорядника майна надати суду аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної діяльності боржника та становища боржника на ринках, з документальним підтвердженням інформації, зазначеної в цьому аналізі.

Зобов'язано розпорядника майна відповідно вимог до ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства організувати та провести збори кредиторів і комітету кредиторів, визначивши час та місце проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; докази проведення зборів надати суду.

Призначити проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів, а також призначено підсумкове засідання суду у даній справі.

05.09.2025 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду через підсистему Електронний суд надійшла апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.06.2025 року, винесену за результатом розгляду кредиторських вимог АТ «Сенс Банк» та ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.08.2025 року винесену за результатом попереднього засідання у справі №922/2167/23.

Так, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвал норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить:

- змінити ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.06.2024 року постановлену за результатами розгляду заяви про грошові вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк», а саме - визнати грошові вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» в сумі 1.010.427.100,44 грн та 5368,00 грн судового збору;

- змінити ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.08.2025 року, постановлену за результатами попереднього засідання у справі №922/2167/23, а саме в реєстрі вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько механічний завод» вказати суму визнаних вимог Акціонерного товариства «Сенс Банк» в сумі 1.010.427.100,44 грн та 5368,00 грн судового збору.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що:

- кредитором невірно визначено період нарахування та розмір відсотків, з урахуванням підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство, зокрема, невірно визначено обставину направлення вимоги про повернення кредиту, у зв'язку з чим грошові вимоги кредитора в частині відсотків підлягали відхиленню;

- кредитором неправильно розраховано суми комісії, а умови договорів про стягнення відповідних комісій суперечать законодавству України;

- кредиторські вимоги заявлені у тому числі за двома кредитними договорами, що були укладені між боржником та ПАТ «Укрсоцбанк», тобто особою відмінною від кредитора. У той же час, кредитом не обґрунтовано та не наведено, якими саме доказами підтверджується факт переходу права вимоги до боржника за відповідними договорами у заявленому розмірі, що виключає можливість визнання таких вимог.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 року витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи (матеріали оскарження ухвал) №922/2167/23; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

15.09.2025 року матеріали справи №922/2167/23 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.09.2025 року у зв'язку з відпусткою судді Плахова О.В., для розгляду справи сформовано новий склад суду, а саме: головуючий суддя Хачатрян В.С. суддя Россолов В.В. та суддя Склярук О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 року відкрито апеляційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.06.2024 року винесену за результатом розгляду заяви з грошовими вимогами Акціонерного товариства «Сенс Банк» та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.08.2025 року винесену за результатом попереднього засідання у справі №922/2167/23. Встановлено строк протягом якого учасники справи мають право подати до суду відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк протягом якого мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз'яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв'язку.

Вказана ухвала була направлена учасникам справи до електронного кабінету користувача і доставлені їм 22.09.2025 року.

01.10.2025 року від кредитора - АТ «Сенс Банк» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№11636), в якому зазначає, що згоден з ухвалами господарського суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими та законними, прийнятими при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржувані ухвали про часткове визнання кредиторських вимог і їх включення до реєстру вимог кредиторів залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні 20.10.2025 року представник кредитора - АТ «Сенс Банк» проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві та просив оскаржувані ухвали залишити без змін. Розпорядник майна надав пояснення по справі.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд в ухвалі від 22.09.2025 року доводив до відома учасників справи, що нез'явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників) належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності інших представників учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника апелянта та представника кредитора, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Згідно з абз. 1, 3 ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

На адресу господарського суду після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про визнання банкрутом надійшла заява АТ «Сенс Банк» з грошовими вимогами до боржника (11.08.2023 року за вх.№21361), в якій просив суд визнати грошові вимоги на загальну суму 1.352.767.280,51 грн, що виникли у зв'язку з неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за чотирма кредитними договорами. Також АТ «Сенс Банк» у заяві з грошовими вимогами до боржника просило суд визнати такими, що підлягають відшкодуванню, витрати по сплаті судового збору за подання заяви в розмірі 5368,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005 року).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.

У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 року у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 року у справі №910/4510/20).

Таким чином для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов'язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред'являються підвищені вимоги.

Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:

- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;

- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;

- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 року у справі №915/535/17, від 25.06.2019 року у справі №922/116/18, від 15.10.2019 року у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 року у справі №909/146/19, від 27.02.2020 року у справі №918/99/19).

Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 року у справі №909/146/19, від 27.02.2020 року у справі №918/99/19, від 29.03.2021 року у справі №913/479/18).

Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником.

Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.

Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови: від 26.02.2019 року у справі №908/710/18, від 15.10.2019 року у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 року у справі №910/10542/18).

Зі змісту заяви АТ «Сенс Банк» з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 1.352.767.280,51 грн вбачається, що сума складається з боргу:

1) за договором про відкриття кредитної лінії №40-В/17 від 26.05.2017 року в розмірі 231.880.637,71 грн, з яких:

- забезпечені: 10.237.000,00 грн;

3) за договором про відкриття кредитної лінії №32-В/17 від 25.05.2017 року в розмірі 833.235.628,94 грн, з яких:

- забезпечені: 70.077.826,81 грн;

- не забезпечені: 763.157.802,14 грн заборгованості по тілу кредиту;

4) за договором про відкриття кредитної лінії №002-CRD/17-USB від 08.06.2017 року в розмірі 201.886.626,15 грн, з яких:

- забезпечені: 8.117.300,00 грн;

Боржник - ТОВ «ЛКМЗ» 14.03.2024 року надав відзив на заяву АТ «Сенс Банк», в якому визнав частково грошові вимоги заявника на загальну суму 1.050.698.318,32 грн, а саме:

1) вимоги на суму 1.050.692.950,32 грн, з яких:

- 970.378.123,51 грн - заборгованість по тілу кредиту та відсоткам за договором про відкриття кредитної лінії №40-В/17 від 26.05.2017 року та за договором про відкриття кредитної лінії №32-В/17 від 25.05.2017 року (четверта черга задоволення кредиторських вимог);

- 80.314.826.81 грн - заборгованість по тілу кредиту та відсоткам за договором про відкриття кредитної лінії №40-В/17 від 26.05.2017 року та за договором про відкриття кредитної лінії №32-В/17 від 25.05.2017 року, що є забезпеченою (позачергово);

2) 5368,00 грн - судовий збір за подання заяви з грошовими вимогами до боржника (перша черга задоволення кредиторських вимог).

В іншій частині боржником грошові вимоги АТ «Сенс Банк» на загальну суму 302.074.330.19 грн не визнаються, з посиланням на їх необґрунтованість.

Матеріали справи свідчать, що судом першої інстанції визнано кредиторські вимоги АТ «Сенс Банк» в загальному розмірі 1.332.570.437,28 грн і ухвалено включити їх до реєстру вимог кредиторів, а саме:

1. 228.755.905,03 грн за договором про відкриття кредитної лінії №40-В/17 від 26.05.2017 року, з яких 10.237.000,00 грн є забезпеченими заставою нерухомого майна на підставі договору іпотеки від 26.05.2017 року №237/17 (складаються з заборгованості за кредитом, заборгованості по комісії за управління кредитною лінією, заборгованості по відсоткам за користування кредитом);

2. 84.575.391,06 грн за договором про відкриття кредитної лінії №003-CRD/17-USB від 09.06.2017 року (складаються з заборгованості за кредитом, заборгованості по комісії за управління кредитною лінією, заборгованості по відсоткам за користування кредитом);

3. 822.138.896,97 грн за договором про відкриття кредитної лінії №32-В/17 від 25.05.2017 року, з яких 70.077.826,81 грн є забезпеченими заставою рухомого майна на підставі договору застави від 26.05.2017 року №186/17 (складаються з заборгованості за кредитом, заборгованості по комісії за управління кредитною лінією, заборгованості по відсоткам за користування кредитом);

4. 197.100.244,22 грн за договором про відкриття кредитної лінії №002-CRD/17-USB від 08.06.2017 року, з яких 8.117.300,00 грн є забезпеченими заставою рухомого майна на підставі договору застави від 09.06.2017 року №002-CRD/17-USB-PLA2 (складаються з заборгованості за кредитом, заборгованості по комісії за управління кредитною лінією, заборгованості по відсоткам за користування кредитом).

При цьому судом відхилено вимоги:

1. договором про відкриття кредитної лінії №40-В/17 від 26.05.2017 року щодо заборгованості по пені за прострочення сплати процентів - 3.046.844,46 грн та заборгованості по пені за прострочення сплати комісії - 77.888,23 грн з посиланням на наслідки спливу позовної давності про застосування якої заявляли боржник та розпорядник майна;

2.·договором про відкриття кредитної лінії №003-CRD/17-USB від 09.06.2017 року щодо заборгованості по пені за прострочення сплати процентів - 1.110.821,26 грн, заборгованості по пені за прострочення сплати комісії - 78.175,38 грн з посиланням на наслідки спливу позовної давності про застосування якої заявляли боржник та розпорядник майна;

3. договором про відкриття кредитної лінії №32-В/17 від 25.05.2017 року щодо 11.018.843,74 грн заборгованості по пені за прострочення сплати процентів, 77.888,23 грн заборгованості по пені за прострочення сплати комісії з посиланням на наслідки спливу позовної давності про застосування якої заявляли боржник та розпорядник майна;

4. договором про відкриття кредитної лінії №002-CRD/17-USB від 08.06.2017 року щодо 184.012.431,65 грн заборгованості по пені за прострочення сплати процентів, 78.175,38 грн заборгованості по пені за прострочення сплати комісії з посиланням на наслідки спливу позовної давності про застосування якої заявляли боржник та розпорядник майна.

Ухвали суду від 03.06.2024 року та від 18.08.2025 року в частині відхилення кредиторських вимог учасниками справи не оскаржуються. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції переглядає ухвали Господарського суду Харківської області в частині визнаних кредиторських вимог в межах доводів та вимог апеляційної скарги згідно приписів ст.269 Господарського процесуального кодексу України.

1. Договір про відкриття кредитної лінії №40-В/17 від 26.05.2017 року (кредитний договір 1).

Так, 26.05.2017 року між боржником - ТОВ «ЛКМЗ» (позичальник) та Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» укладено договір про відкриття кредитної лінії №40-В/17 (кредитний договір 1).

Відповідно до пп. 1 п. 1.2 статуту АТ «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) в новій редакції, затвердженій Наказом Міністерства Фінансів України (рішенням Єдиного Акціонера) від 06.10.2023 року та погодженій Національним Банком України 30.10.2023 року, копію якого надано до матеріалів справи заявником, АТ «Сенс Банк» є правонаступником всіх прав та зобов'язань АТ «Альфа-Банк" (код ЄДРПОУ 23494714), яке відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 28.04.2018 року (протокол №2/2018) змінило тип акціонерного товариства з публічного на приватне та змінило назву з Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Альфа-Банк».

Також з наданої копії протоколу позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» №2/2022 від 18.08.2022 року вбачається, що рішенням позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк», проведених 12.08.2022 року, вирішено змінити назву банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк» (питання 2 порядку денного).

Таким чином, заявником - АТ «Сенс Банк» належними та допустимими доказами доведено, що він є правонаступником щодо всіх прав та обов'язків АТ «Альфа-Банк», зокрема за кредитним договором 1, який був укладений з боржником - ТОВ «ЛКМЗ».

Відповідно до умов п. 1.1 кредитного договору 1, банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредит у порядку і на умовах, визначених цим договором. Позичальник, у свою чергу, зобов'язується використати кредит з метою, зазначеною в пункті 1.5 цього договору, своєчасно та в повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим договором.

Умовами п. 1.2, 1.3, 1.4 кредитного договору 1 сторони визначили, що: ліміт кредитної лінії (граничний розмір кредиту) становить 6.000.000,00 доларів США; розмір процентів за користування кредитом складає 13,5%; тип процентної ставки (процентів) за користування кредитом - фіксована; строк дії кредитної лінії закінчується 24.05.2022 року.

Згідно з умовами п. 6.1 кредитного договору 1, проценти нараховуються щомісячно, при цьому таке нарахування здійснюється не рідше одного разу на місяць, на суму кредиту протягом усього строку користування ним, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році (метод факт/факт) (для кредиту у гривнях) або фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році (метод факт/360) (для кредиту в іноземних валютах). Для цілей визначення періоду для нарахування процентів на суму кожного з траншів день його надання враховується, а день повернення - не враховується.

Проценти, нараховані за місяць, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця у строк з 1-го числа по 5-те число (включно) місяця, наступного за тим, за який вони нараховані (крім процентів за грудень та/або квітень). Проценти нараховані за грудень та/або квітень, позичальник зобов'язаний сплачувати у строк з 1-го числа по 15-те число (включно) місяця, наступного за тим, за яким вони нараховані (п. 6.2 кредитного договору 1).

Умовами п. 6.3 кредитного договору 1 передбачено можливість змінити розмір процентів за користування кредитом за погодженням сторін шляхом укладення відповідної додаткової угоди до цього договору.

Відповідно до п. 7.1 кредитного договору 1, за домовленістю сторін, комісія за управління кредитом не передбачена і не сплачується.

Згідно з п. 10.4 кредитного договору 1, якщо коштів, що направляються для погашення заборгованості позичальника за цим договором, недостатньо для її повного погашення, погашення повинно здійснюватися у такій черговості:

прострочені проценти за користування кредитом (за їх наявності);

пеня за прострочення комісії за управління кредитною лінією (за її наявності);

пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом (за її наявності);

пеня за прострочення повернення кредиту або його частини (за її наявності);

передбачені цим договором штрафи (за їх наявності);

прострочена комісія за управління кредитною лінією (за її наявності);

проценти за користування кредитом, визначені абз. 4 п. 6.2 цього договору (за їх наявності);

транші, повернення яких у терміни, визначені п. 9.1 цього договору, прострочено (за їх наявності);

строкова комісія за управління кредитною лінією (за її наявності);

строкові проценти за користування кредитом (за їх наявності);

строкове повернення кредиту).

Згідно з п. 11.1 кредитного договору 1, за прострочення повернення кредиту чи його частини та/або сплати процентів та/або комісії за управління кредитною лінією позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню у розмірі 0,2% від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який стягується пеня.

Умовами абз. 2 п. 11.4 кредитного договору 1 сторони збільшили термін нарахування пені, визначивши, що нарахування встановлених цим договором пені та/або штрафів за невиконання та/або неналежне виконання зобов'язання за цим договором припиняється через 1 рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п. 11.6 кредитного договору 1 сторони визначили перелік випадків, в яких банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, комісії за управління кредитною лінією, і виконання усіх інших зобов'язань позичальника за цим договором у строк не пізніше 10 календарних днів з дати направлення позичальнику відповідної вимоги.

Додаткової угодою №1 від 30.05.2017 року до кредитного договору 1 (про надання траншу) сторони визначили, що банк надає позичальнику транш у сумі 4.200.000,00 доларів США та пунктом 5 цієї додаткової угоди сторони погодили дату повернення останньої частини траншу - 24.05.2022 року, а також пп. “б» п. 2 цієї додаткової угоди передбачили, що за користування траншем позичальник зобов'язаний сплачувати банку проценти в період з 30.05.2018 року - 12% річних.

Додатковою угодою №2 від 30.05.2017 року до кредитного договору 1 (про надання траншу) сторони визначили, що банк надає позичальнику транш у сумі 1.800.000,00 доларів США та пунктом 5 цієї угоди погодили дату повернення траншу 24.05.2022 року, а п. 2 цієї угоди передбачили, що за користування траншем позичальник зобов'язаний сплачувати банку проценти 0,1% річних.

Банк належно виконав свої зобов'язання за кредитним договором 1, надав боржнику кошти в сумі 4.200.000,00 дол. США та в сумі 1.800.000,00 дол. США по меморіальним ордерам №135627 від 30.05.2017 року, №135591 від 30.05.2017 року.

Боржник - ТОВ «ЛКМЗ» (позичальник) неналежно виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором 1, платежі з повернення тіла кредиту та зі сплати процентів за кредитом вносив не своєчасно та в менших від встановлених в договорі розмірах.

25.01.2019 року додатковою угодою №5 до кредитного договору 1 сторони доповнили п. 6.2 зазначеного договору підпунктом 6.2.1, яким визначили, що проценти, нараховані та не сплачені за період з 01.10.2018 року по 31.10.2018 року (включно), сума яких складає 43448,33 доларів США, та проценти, нараховані та не сплачені, за період з 01.11.2018 року по 30.11.2018 року (включно), сума яких складає 42046,76 доларів США, позичальник зобов'язаний сплачувати частинами у наступні строки: 7124,59 доларів США - з 01.07.2019 року по 05.07.2019 року; 7124,59 доларів США - з 01.08.2019 року по 05.08.2019 року; 7124,60 доларів США - з 01.09.2019 року по 05.09.2019 року; 7124,59 доларів США - з 01.10.2019 року по 07.10.2019 року; 7124,60 доларів США - з 01.11.2019 року по 05.11.2019 року; 7124,58 доларів США - з 01.12.2019 року по 05.12.2019 року; 7124,60 доларів США - з 01.01.2020 року по 15.01.2020 року; 7124,58 доларів США - з 01.02.2020 року по 05.02.2020 року; 7124,60 доларів США - з 01.03.2020 року по 05.03.2020 року; 7124,58 доларів США - з 01.04.2020 року по 06.04.2020 року; 7124,60 доларів США - з 01.05.2020 року по 15.05.2020 року; 7124,58 доларів США - з 01.06.2020 року по 05.06.2020 року.

Також зазначеною додатковою угодою №5 сторони доповнили кредитний договір 1 п. 7.2, яким визначили обов'язок позичальника щомісячно сплачувати банку комісію за управління кредитною лінією протягом усього строку користування кредитом у розмірі 1250,00 доларів США. Комісія нараховується щомісяця в останній робочий день місяця та сплачується у гривнях у еквіваленті за офіційним курсом Національного Банку України, встановленим на день нарахування.

Втім, у зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором 1, банк, користуючись правом, визначеним п. 11.6 зазначеного договору, 17.05.2019 року за вих.№46328-11-б/б направив на адресу ТОВ «ЛКМЗ» засобами поштового зв'язку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних списку згрупованих відправлень, опису вкладення у цінний лист та поштового фіскального чеку, вимогу про дострокове повернення кредиту за кредитним договором 1, в якій вимагав повернути кредитні кошти та нараховані відсотки і комісію за управління кредитною лінією, а також пеню за прострочення їх сплати, в строк не пізніше 10 днів з дати направлення вимоги, тобто до 27.05.2019 року включно.

З наданого заявником - АТ «Сенс Банк» розрахунку заборгованості за кредитним договором 1 вбачається, що заборгованість боржника - ТОВ «ЛКМЗ» перед банком за вказаним договором станом на 18.07.2023 (на момент відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «ЛКМЗ») складає:

- за тілом кредиту 5.985.304,88 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.07.2023 (36,5686 грн/ 1 дол. США) складає 218.874.220,03 грн;

- за відсотками за користування кредитом, що нараховані за період з 01.10.2018 по 27.05.2019 становить 267.463,32 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.07.2023 (36,5686/ 1 дол. США) складає 9.780.759,16 грн;

Згідно зі статтею 1 КУзПБ грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (абз. 2 ч. 1 ст. 1048 зазначеного Кодексу).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до правової позиції, викладеної в Постанові Великої Палати Верховного суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.

Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Так, пунктом 11.6 договору про відкриття кредитної лінії №40-В/17 сторони визначили, що банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, комісії за управління кредитною лінією, і виконання усіх інших зобов'язань позичальника за цим договором у строк не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дати направлення позичальнику відповідної вимоги у випадках перелічених договором.

Пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором обумовлює зміну строку виконання зобов'язання. Дана правова позиція сформована Верховним Судом, зокрема у постанові від 30.06.2022 року у справі 947/25785/19.

Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов'язків. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати застосування в своїх відносинах юридично-значимих дій та наслідків.

З викладеного вбачається, що у випадку застосування права кредитора на дострокове повернення позики, договір продовжує свою дію ще до 10 (десяти) календарних днів з дати направлення відповідної вимоги. При цьому, направляючи вимоги кредитор фактично передбачив про продовження правомірного користування кредитом - не пізніше 10 днів з дати направлення вимоги.

Оскільки вимога про дострокове повернення кредиту була направлена 17.05.2019 року, у кредитора наявне право на нарахування відсотків до 27.05.2019 року.

Перевіривши надані АТ «Сенс Банк» розрахунки заборгованості по тілу кредиту та по відсоткам за користування кредитом за кредитним договором 1, враховуючи направлену банком 17.05.2019 року на підставі п. 11.6 зазначеного договору на адресу боржника вимогу про дострокове повернення кредиту протягом 10 календарних днів з дати направлення цієї вимоги, внаслідок чого у банку виникло право нараховувати відсотки по 27.05.2019 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, про визнання грошових вимог АТ «Сенс Банк» за договором про відкриття кредитної лінії №40-В/17 від 26.05.2017 року (кредитним договором 1) в частині боргу по тілу кредиту в розмірі 218.874.220,03 грн та по відсоткам за користування кредитом у розмірі 9.780.759,16 грн, нарахованим за період з 01.10.2018 року по 27.05.2019 року.

Щодо заявлених АТ «Сенс Банк» грошових вимог в частині комісії за управління кредитною лінією за кредитним договором 1, суд зазначає таке.

Умовами п.7.2 кредитного договору 1 (в редакції додаткової угоди №5 від 25.01.2019 року до зазначеного договору) сторони визначили обов'язок позичальника - ТОВ «ЛКМЗ» щомісячно сплачувати банку комісію за управління кредитною лінією протягом усього строку користування кредитом у розмірі 1250,00 доларів США. Комісія нараховується щомісяця у останній робочий день місяця та сплачується в гривнях у еквіваленті за офіційним курсом НБУ, встановленим на день нарахування.

З наданого заявником розрахунку заборгованості з комісії за управління кредитною лінією, вбачається, що АТ «Сенс Банк» нарахувало боржнику комісію по кредитному договору 1 за період з 01.03.2019 року по 27.05.2019 року в загальному розмірі 100.925,84 грн.

Перевіривши наданий АТ «Сенс Банк» розрахунок заборгованості з комісії за управління кредитною лінією за кредитним договором 1, встановлено, що розрахунок є арифметично вірним та здійснений заявником у відповідності до умов п. 7.2 кредитного договору 1 (в редакції додаткової угоди №5 від 25.01.2019 року), зокрема комісію за управління кредитною лінією нараховано за період з 01.03.2019 року по 27.05.2019 року, тобто в межах строку користування кредитом (який сплинув 27.05.2019 року), у щомісячному розмірі 1250,00 доларів США, що в гривнях у еквіваленті за офіційним курсом Національного Банку України, встановленим на день нарахування (станом на останній робочий день відповідного місяця), складає загальну суму 100.925,84 грн.

Посилання на відсутність у розрахунку комісії відомостей щодо офіційного валютного курсу НБУ є безпідставними та необґрунтованими, адже відсутність відомостей офіційних курсів валют НБУ, встановлених у відповідний день нарахування комісії (які розміщені на офіційному сайті НБУ в архівах курсів валют), не спростовує вірність даних в такому розрахунку.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність матеріалами справи грошових вимог АТ «Сенс Банк» до боржника - ТОВ «ЛКМЗ» за договором про відкриття кредитної лінії №40-В/17 від 26.05.2017 року (кредитним договором 1) в частині комісії за управління кредитною лінією у розмірі 100.925,84 грн.

У апеляційній скарзі боржник посилається на Закон України «Про захист прав споживачів» №1023-ХІІІ у редакції чинній до 13.01.2006 року.

Проте, скаржник таким чином робить посилання на Закон в редакції до 13.01.2006 року, щодо правовідносин які виникли з договору про відкриття кредитної лінії укладеного 26.05.2017 року. Посилання на висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року по справі №363/1834/17 наразі є незастосовними, оскільки стосуються інших правовідносин - не тотожних у даній справі.

При цьому, Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Пункт п.22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає, що споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

З викладеного вбачається, що цей закон не регулює правовідносини, які виникли на підставі договору про відкриття кредитної лінії №40-В/17 між юридичними особами, а тому посилання на нього є не релевантним.

2. Договір про відкриття кредитної лінії №003-CRD/17-USB від 09.06.2017 року (кредитний договір 2).

Відповідно до п. 2 п. 1.2 статуту АТ «Сенс Банк» в новій редакції, затвердженій Наказом Міністерства Фінансів України (рішенням єдиного акціонера) від 06.10.2023 року та погодженої Національним Банком України 30.10.2023 року, АТ «Сенс Банк» є правонаступником всього майна, прав і зобов'язань АТ «Укрсоцбанк» на підставі рішення єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» (рішення від 15.10.2019 року №5/2019) та рішення загальних зборів АТ «Альфа-Банк» (протокол від 15.10.2019 року №4/2019), якими затверджено передавальний акт та відповідно до яких до АТ «Альфа-Банк» передано все майно, права і зобов'язання АТ «Укрсоцбанк», створеного за договором про створення Республіканського акціонерно-комерційного банку соціального розвитку від 14.09.1990 року в організаційно-правовій формі відкритого акціонерного товариства на базі установ Житлосоцбанку СРСР 31.10.1990 року з найменуванням Республіканський акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк».

Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків», правонаступництво щодо майна, майнових прав та обов'язків банку, що приєднується, виникає у банку-правонаступника з моменту, визначеного передавальним актом, затвердженим загальними зборами банку, що приєднується, та банку-правонаступника.

Згідно з ч. 1 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Відповідно до п. 1.2 Постанови Правління НБУ №189 від 27.06.2008 року «Про затвердження положення про особливості реорганізації банку за рішенням його власників», приєднання банків це - припинення одного або більше банків з передаванням ним згідно з передавальним актом усього його майна, прав та обов'язків іншому банку-правонаступнику.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом в постанові від 15.04.2020 року по справі №925/1874/13, передавальний акт, затверджений загальними зборами банку, що приєднується, та банку-правонаступника, є належним доказом правонаступництва банку-правонаступника щодо майна, прав та обов'язків Банку, що приєднується.

Таким чином, на підставі рішення від 15.10.2019 року №4/2019 загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» та рішення від 15.10.2019 року №5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк», якими затверджено передавальний акт (копії яких містяться в матеріалах справи), АТ «Альфа-Банк» з 15.10.2019 року стало правонаступником усього майна, майнових прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк», оскільки 15.10.2019 року відбулась реорганізація АТ «Укрсоцбанк» шляхом його приєднання до банку-правонаступника - АТ «Альфа-Банк».

Як вже зазначалося вище, заявник - АТ «Сенс Банк» є правонаступником всіх прав та обов'язків АТ «Альфа-Банк», що підтверджується наявними у матеріалах справи статутом АТ «Сенс Банк» в новій редакції та рішенням позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк», яке оформлене протоколом №2/2022 від 18.08.2022 року.

Отже, заявником - АТ «Сенс Банк» належними та допустимими доказами доведено, що він є правонаступником всіх прав та обов'язків АТ «Альфа-Банк» та, відповідно, правонаступником всіх прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк», зокрема за кредитним договором 2, який був укладений з боржником - ТОВ «ЛКМЗ».

Правонаступництво АТ «Сенс Банк» щодо всіх прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк» підтверджується відповідними витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з яких вбачається, що АТ «Сенс Банк» є правонаступником АТ «Укрсоцбанк».

Таким чином посилання апелянта на те, що факт переходу права вимоги до боржника за відповідним договором у заявленому розмірі, що виключає можливість визнання таких вимог спростовано матеріалами справи.

Відповідно до умов п. 1.1 кредитного договору 2 банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредит у порядку і на умовах, визначених цим договором. Позичальник, у свою чергу, зобов'язується використати кредит з метою, зазначеною в пункті 1.5 цього договору, своєчасно та в повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим договором.

Умовами п. 1.2, 1.3, 1.4 кредитного договору 2 сторони визначили, що: ліміт кредитної лінії (граничний розмір кредиту) становить 3.000.000,00 доларів США; розмір процентів за користування кредитом складає 13,5%; тип процентної ставки (процентів) за користування кредитом - фіксована; строк дії кредитної лінії закінчується 08.06.2022 року.

Згідно з умовами п. 6.1, 6.2 кредитного договору 2, проценти нараховуються на суму кожного траншу, з дати надання траншу до дати фактичного погашення (повернення) такого траншу (при цьому, для цілей нарахування процентів день його надання враховується, а день повернення - не враховується), кожного робочого дня та на фактичний залишок заборгованості за траншем на кінець такого дня. Проценти нараховуються виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році (метод факт/360). Нараховані проценти за кожен процентний період, крім останнього, сплачуються позичальником протягом строку сплати процентів, а за останній процентний період - в термін сплати процентів. Процентний період означає період у часі, за який нараховані за користування траншем проценти, що підлягають сплаті протягом строку сплати процентів або в термін сплати процентів. Процентний період становить 1 (один) календарний місяць, крім першого та останнього, які можуть бути меншими. При цьому: перший процентний період починається з дати надання траншу та закінчується в передостанній календарний день календарного місяця, в якому надавався транш; кожен наступний процентний період, починаючи з другого, за виключенням останнього, починається в останній календарний день попереднього календарного місяця та закінчується в передостанній календарний день поточного календарного місяця; останній процентний період починається в останній календарний день попереднього календарного місяця та закінчується в день, що передує даті повернення траншу, визначеній у відповідній додатковій угоді про надання траншу на підставі якої він надавався чи даті дострокового погашення траншу.

Умовами п. 6.3 кредитного договору 2 передбачено можливість змінити розмір процентів за користування Кредитом за погодженням сторін шляхом укладення відповідної додаткової угоди до цього Договору.

Згідно з п. 10.4 кредитного договору 2, якщо коштів, що направляються для погашення заборгованості позичальника за цим договором, недостатньо для її повного погашення, таке погашення повинно здійснюватися у такій черговості:

прострочені проценти за користування кредитом (за їх наявності);

прострочена заборгованість за комісійними винагородами (за їх наявності);

прострочена заборгованість за траншем (кредитом) (за їх наявності);

строкові проценти за користування кредитом (за їх наявності);

строкова заборгованість за комісійними винагородами (за їх наявності);

строкове повернення траншу (кредиту);

пеня за прострочення повернення кредиту або його частини (за її наявності);

пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом (за її наявності);

передбачені цим договором штрафи (за їх наявності).

Згідно з п. 11.1 кредитного договору 2, за прострочення повернення кредиту чи його частини та/або сплати процентів та/або комісії за управління кредитною лінією позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню у розмірі 0,2% від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який стягується пеня.

За умовами абз 2 п. 11.4 кредитного договору 2, нарахування встановлених цим договором пені та/або штрафів за невиконання та/або неналежне виконання зобов'язання за цим договором припиняється через 1 рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами п. 11.6 кредитного договору 2 сторони визначили перелік випадків, в яких банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, комісії за управління кредитною лінією, і виконання усіх інших зобов'язань позичальника за цим договором у строк не пізніше 10 календарних днів з дати направлення позичальнику відповідної вимоги.

Додаткової угодою №1 від 13.06.2017 року до кредитного договору 2 (про надання траншу) сторони визначили, що банк надає позичальнику транш у сумі 1.522.711,41 доларів США та пунктом 5 цієї додаткової угоди сторони погодили дату повернення останньої частини траншу - 08.06.2022 року, а пп. “б» п. 2 зазначеної додаткової угоди передбачили, що за користування траншем позичальник зобов'язаний сплачувати банку проценти в період з 13.06.2018 року (включно) - 12% річних.

Додатковою угодою №2 від 13.06.2017 року до кредитного договору 2 (про надання траншу) сторони визначили, що банк надає позичальнику транш у сумі 652.590,60 доларів США та пунктом 5 цієї додаткової угоди сторони погодили дату повернення траншу - 08.06.2022, а п. 2 зазначеної додаткової угоди визначили, що за користування траншем позичальник зобов'язаний сплачувати банку проценти 0,1% річних.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором 2 виконав належним чином, надав позичальнику - ТОВ «ЛКМЗ» (боржнику) кошти на суму 1.522.711,41 доларів США та на суму 652.590,60 доларів США по меморіальним ордерам №1550398075 від 13.06.2017 року та №1550398281 від 13.06.2017 року.

Боржник ТОВ «ЛКМЗ» (позичальник) неналежно виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором 2, платежі в рахунок повернення кредитних коштів та в рахунок сплати процентів за користування кредитом і комісії за управління кредитною лінією вносив не своєчасно та в менших від встановлених в договорі розмірах.

25.01.2019 року додатковою угодою №5 до кредитного договору 2, сторони змінили пп. 6.2.1 п. 6.2 зазначеного договору, визначивши, що проценти, нараховані та не сплачені за період з 31.07.2018 року по 30.08.2018 року (включно), сума яких складає 14755,60 доларів США, та проценти, нараховані та не сплачені, за період з 31.08.2018 року по 29.09.2018 року (включно), сума яких складає 15767,31 доларів США, та проценти, нараховані та не сплачені за період з 30.09.2018 року по 30.10.2018 року (включно), сума яких складає 15790,88 доларів США, та проценти, нараховані та не сплачені за період з 31.10.2018 року по 29.11.2018 року (включно), сума яких складає 15281,49 доларів США, позичальник зобов'язаний сплачувати частинами у наступні строки: 5132,94 доларів США - з 30.06.2019 року по 05.07.2019 року; 5132,94 доларів США - з 31.07.2019 року по 05.08.2019 року; 5132,94 доларів США - з 31.08.2019 року по 05.09.2019 року; 5132,94 доларів США - з 30.09.2019 року по 05.10.2019 року; 5132,94 доларів США - з 31.10.2019 року по 05.11.2019 року; 5132,94 доларів США - з 30.11.2019 року по 05.12.2019 року; 5132,94 доларів США - з 31.12.2019 року по 05.01.2020 року; 5132,94 доларів США - з 31.01.2020 року по 05.02.2020 року; 5132,94 доларів США - з 29.02.2020 року по 05.03.2020 року; 5132,94 доларів США - з 31.03.2020 року по 05.04.2020 року; 5132,94 доларів США - з 30.04.2020 року по 05.05.2020 року; 5132,94 доларів США - з 31.05.2020 року по 05.06.2020 року.

Також зазначеною додатковою угодою №5 сторони доповнили кредитний договір 2 п. 7.2, яким визначили, що позичальник зобов'язується щомісячно сплачувати банку комісію за управління кредитною лінією протягом усього строку користування кредитом у розмірі 1250,00 доларів США. Комісія нараховується щомісяця в останній робочий день місяця та сплачується у гривнях у еквіваленті за офіційним курсом Національного Банку України, встановленим на день нарахування.

Втім, у зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором 2, банк, користуючись правом, визначеним п. 11.6 зазначеного договору, 22.05.2019 року за вих.№02.1-02/67-3096 направив на адресу ТОВ «ЛКМЗ» засобами поштового зв'язку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних реєстру на відправку кореспонденції, опису вкладення у цінний лист та поштового фіскального чеку, вимогу про дострокове повернення кредиту за кредитним договором 1, в якій вимагав повернути кредитні кошти та нараховані відсотки і комісію за управління кредитною лінією, а також пеню за прострочення їх сплати, в строк не пізніше 10 днів з дати направлення вимоги, тобто до 03.06.2019 року включно.

З наданого заявником - АТ «Сенс Банк» розрахунку заборгованості за кредитним договором 2 вбачається, що заборгованість боржника - ТОВ «ЛКМЗ» перед банком за вказаним договором станом на 18.07.2023 року (на момент відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «ЛКМЗ») становить: 85.764.387,70 грн, яка включає в себе: заборгованість за кредитом - 2.175.302,01 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.07.2023 року (36,5686 грн/ 1 дол. США) становить - 79.547.749,08 грн; заборгованість по комісії за управління кредитною лінією, нарахованої з 01.03.2019 року по 03.06.2019 року - 133.397,32 грн; заборгованість по відсоткам за користування кредитом, нарахованим з 31.07.2018 року по 03.06.2019 року - 133.837,35 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.07.2023 року (36,5686 грн/ 1 дол. США) становить - 4.894.244,66 грн; заборгованість по пені за прострочення сплати процентів, нарахованої з 06.04.2019 року по 30.06.2023 року - 1.110.821,26 грн; заборгованість по пені за прострочення сплати комісії, нарахованої з 06.04.2019 року по 30.06.2023 року - 78.175,38 грн.

Перевіривши надані заявником розрахунки заборгованості за кредитним договором 2, враховуючи, що заявником - АТ «Сенс Банк» належними та допустимими доказами доведено, що він є правонаступником щодо всіх прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк», зокрема за кредитним договором 2, з огляду на положення ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості виконання обома сторонами умов договору та положення ст. 1048, 1049, 1054 ЦК України щодо обов'язку позичальника повернути надані йому кредитні кошти та нараховані на них відсотки, враховуючи направлену банком 22.05.2019 року на підставі п. 11.6 зазначеного договору на адресу боржника вимогу про дострокове повернення кредиту протягом 10 календарних днів з дати направлення цієї вимоги, внаслідок чого у банку виникло право нараховувати відсотки по 03.06.2019 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, про визнання грошових вимог АТ «Сенс Банк» за договором про відкриття кредитної лінії №003-CRD/17-USB від 09.06.2017 року (кредитним договором 2) в частині боргу по тілу кредиту в розмірі 79.547.749,08 грн та по відсоткам за користування кредитом у розмірі 4.894.244,66 грн, нарахованим за період з 31.07.2018 року по 03.06.2019 року.

Щодо заявлених АТ «Сенс Банк» грошових вимог в частині комісії за управління кредитною лінією за кредитним договором 2, суд зазначає таке.

Умовами п. 7.2 кредитного договору 2 (в редакції додаткової угоди №5 від 25.01.2019 року до зазначеного договору) сторони визначили обов'язок позичальника - ТОВ «ЛКМЗ» щомісячно сплачувати банку комісію за управління кредитною лінією протягом усього строку користування кредитом у розмірі 1250,00 доларів США. Комісія нараховується щомісяця у останній робочий день місяця та сплачується в гривнях у еквіваленті за офіційним курсом Національного Банку України, встановленим на день нарахування.

З наданого заявником розрахунку заборгованості з комісії за управління кредитною лінією, вбачається, що АТ «Сенс Банк» нарахувало боржнику комісію за управління кредитною лінією по кредитному договору 2 за період з 01.03.2019 року по 03.06.2019 року в загальному розмірі 133.397,32 грн.

Перевіривши наданий АТ «Сенс Банк» розрахунок заборгованості з комісії за управління кредитною лінією за кредитним договором 2, встановлено, що розрахунок є арифметично вірним та здійснений заявником у відповідності до умов п. 7.2 кредитного договору 2 (в редакції додаткової угоди №5 від 25.01.2019 року), зокрема комісію за управління кредитною лінією нараховано за період з 01.03.2019 року по 03.06.2019 року, тобто в межах строку користування кредитом (який сплинув 03.06.2019), у щомісячному розмірі 1250,00 доларів США, що в гривнях у еквіваленті за офіційним курсом Національного Банку України, встановленим на день нарахування (станом на останній робочий день відповідного місяця), складає загальну суму 133.397,32 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність матеріалами справи грошових вимог АТ «Сенс Банк» до боржника - ТОВ «ЛКМЗ» за договором про відкриття кредитної лінії №003-CRD/17-USB від 09.06.2017 року (кредитним договором 2) в частині комісії за управління кредитною лінією у розмірі 133.397,32 грн.

Проте, скаржник таким чином робить посилання на Закон в редакції до 13.01.2006 року, щодо правовідносин які виникли з договору про відкриття кредитної лінії укладеного 09.06.2017 року. Посилання на висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року по справі №363/1834/17 наразі є незастосовними, оскільки стосуються інших правовідносин - не тотожних у даній справі.

З викладеного вбачається, що цей закон не регулює правовідносини, які виникли на підставі договору про відкриття кредитної лінії №003-CRD/17-USB від 09.06.2017 року між юридичними особами, а тому посилання на нього є не релевантним.

3. Договір про відкриття кредитної лінії №32-В/17 від 25.05.2017 року (кредитний договір 3).

Так, 26.05.2017 року, з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника - ПАТ «Харківський підшипниковий завод» за договором про відкриття кредитної лінії №32-В/17 від 25.05.2017 року (кредитним договором 3), між банком - ПАТ «Альфа-Банк» та поручителем - ТОВ «ЛКМЗ» був укладений договір поруки №70-П/17.

Відповідно до п. 2.1 зазначеного договору поруки, поручитель - ТОВ «ЛКМЗ» поручається за виконання ПАТ «Харківський підшипниковий завод» наступних обов'язків, що виникли на підставі основного договору (тобто договору про відкриття кредитної лінії №32-В/17 від 25.05.2017 року) або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому:

- обов'язку повернути банку наданий на підставі кредитного договору кредит у загальній сумі, що у будь-який момент часу не перевищуватиме ліміт кредитної лінії. Кожен з траншів, шляхом надання яких наданий такий кредит, повинен бути повернутий частинами та у строки, визначені у додатковій угоді, на підставі якої цей транш надано, але не пізніше ніж у день закінчення строку кредитної лінії;

- обов'язку сплачувати банку проценти за користування кредитом, наданим за кредитним договором, у розмірі 13,5% річних або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни основного договору у строки визначені в основному договорі;

- обов'язку сплачувати банку комісію у строки і розмірі визначені в основному договорі;

- обов'язку у випадках, передбачених основним договором або законодавством України, достроково (до настання термінів або строків повернення/ сплати, зазначених вище у цьому пункті), повернути банку кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов'язки, що виникають із основного договору;

- обов'язку сплатити банку неустойку (пеню, штрафи) та понад суму неустойки (пені, штрафів) відшкодувати збитки, заподіяні банку невиконанням або неналежним виконанням ПАТ «Харківський підшипниковий завод» своїх зобов'язань за основним договором.

Згідно з п. 3.1 договору поруки №70-П/17 від 26.05.2017 року, ПАТ «Харківський підшипниковий завод» та поручитель - ТОВ «ЛКМЗ» відповідають перед банком за порушення відповідних обов'язків, перелічених у статті 2 цього договору, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед АТ «Альфа-Банк» у тому ж обсязі, що і боржник.

Відповідно до п. 3.2 договору поруки №70-П/17 від 26.05.2017 року, передбачена пунктом 3.1 цього договору відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо ПАТ «Харківський підшипниковий завод» допустить прострочення виконання будь-якого з обов'язків, зазначених в пункті 2.1 цього договору.

Положеннями ч. 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

За ст. 554 ЦК України, в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Стаття 543 ЦК України містить норму, якою визначено, що в разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Як вже зазначалося, АТ «Сенс Банк» належними та допустимими доказами, в т.ч. статутом АТ «Сенс Банк» в новій редакції та рішенням позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк», яке оформлене протоколом №2/2022 від 18.08.2022 року доведено, що він є правонаступником всіх прав та обов'язків АТ «Альфа-Банк», а відтак, АТ «Сенс Банк» також є правонаступником всіх прав та обов'язків АТ «Альфа-Банк» і за кредитним договором 3.

Відповідно до умов п. 1.1 кредитного договору 3, банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредит у порядку і на умовах, визначених цим договором. Позичальник, у свою чергу, зобов'язується використати кредит з метою, зазначеною в пункті 1.5 цього договору, своєчасно та в повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим договором.

Умовами п. 1.2, 1.3, 1.4 кредитного договору 3 сторони визначили, що: ліміт кредитної лінії (граничний розмір кредиту) становить 22.000.000,00 доларів США; розмір процентів за користування кредитом складає 13,5%; тип процентної ставки (процентів) за користування кредитом - фіксована; строк дії кредитної лінії закінчується 24.05.2022 року.

Згідно з умовами п. 6.1 кредитного договору 3, проценти нараховуються щомісячно, при цьому таке нарахування здійснюється не рідше одного разу на місяць, на суму кредиту протягом усього строку користування ним, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році (метод факт/факт) (для кредиту у гривнях) або фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році (метод факт/360) (для кредиту в іноземних валютах). Для цілей визначення періоду для нарахування процентів на суму кожного з траншів день його надання враховується, а день повернення - не враховується.

Умовами п. 6.3 кредитного договору 3 передбачено можливість змінити розмір процентів за користування кредитом за погодженням сторін шляхом укладення відповідної додаткової угоди до цього договору.

Згідно з п. 7.1 кредитного договору 3, за домовленістю сторін, комісія за управління кредитом не передбачена і не сплачується.

Відповідно до п. 10.4 кредитного договору 3, якщо коштів, що направляються для погашення заборгованості позичальника за цим договором, недостатньо для її повного погашення, таке погашення повинно здійснюватися у такій черговості:

прострочені проценти за користування кредитом (за їх наявності);

пеня за прострочення комісії за управління кредитною лінією (за її наявності);

пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом (за її наявності);

пеня за прострочення повернення кредиту або його частини (за її наявності);

передбачені цим договором штрафи (за їх наявності);

прострочена комісія за управління кредитною лінією (за її наявності);

проценти за користування кредитом, визначені абз. 4 п. 6.2 цього договору (за їх наявності);

транші, повернення яких у терміни, визначені п. 9.1 цього договору, прострочено (за їх наявності);

строкова комісія за управління кредитною лінією (за її наявності);

строкові проценти за користування кредитом (за їх наявності);

строкове повернення кредиту).

Згідно з п. 11.1 кредитного договору 3, за прострочення повернення кредиту чи його частини та/або сплати процентів та/або комісії за управління кредитною лінією позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню у розмірі 0,2% від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який стягується пеня.

Відповідно до абз. 2 п. 11.4 кредитного договору 3, нарахування встановлених цим договором пені та/або штрафів за невиконання та/або неналежне виконання зобов'язання за цим договором припиняється через 1 рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами п. 11.6 кредитного договору 3 сторони визначили перелік випадків, в яких банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, комісії за управління кредитною лінією, і виконання усіх інших зобов'язань позичальника за цим договором у строк не пізніше 10 календарних днів з дати направлення позичальнику відповідної вимоги.

Додаткової угодою №1 від 30.05.2017 року до кредитного договору 3 (про надання траншу) сторони визначили, що банк надає позичальнику транш у сумі 15.152.280,25 доларів США та пунктом 5 цієї додаткової угоди сторони погодили дату повернення останньої частини траншу - 24.05.2022 року, а пп. “б» п. 2 зазначеної додаткової угоди визначили, що за користування траншем позичальник зобов'язаний сплачувати банку проценти в період з 30.05.2018 року (включно) - 12% річних.

Додатковою угодою №2 від 30.05.2017 року до кредитного договору 3 (про надання траншу) сторони визначили, що банк надає позичальнику транш у сумі 6.493.834,39 доларів США та пунктом 5 цієї додаткової угоди сторони погодили дату повернення траншу - 24.05.2022 року, а пунктом 2 зазначеної додаткової угоди визначили, що за користування траншем позичальник зобов'язаний сплачувати банку проценти 0,1% річних.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором 3 виконав належним чином, надав позичальнику - ПАТ «Харківський підшипниковий завод» кошти на суму 15.152.280,25 доларів США та на суму 6.493.834,39 доларів США по меморіальним ордерам №253621 від 30.05.2017 року та №257839 від 30.05.2017 року.

Позичальник - ПАТ «Харківський підшипниковий завод» неналежно виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором 3, платежі в рахунок повернення кредитних коштів та в рахунок сплати процентів за користування кредитом вносив не своєчасно та в менших від встановлених в договорі розмірах.

25.01.2019 року додатковою угодою №7 до кредитного договору 3 сторони доповнили п. 6.2 зазначеного договору підпунктами 6.2.1, 6.2.2, якими визначили, що проценти, нараховані та не сплачені за період з 01.10.2018 року по 31.10.2018 року (включно), сума яких складає 157129,85 доларів США, та проценти, нараховані та не сплачені, за період з 01.11.2018 року по 30.11.2018 року (включно), сума яких складає 152061,14 доларів США, позичальник зобов'язаний сплачувати частинами у наступні строки: 25765,91 доларів США - з 01.07.2019 року по 05.07.2019 року; 25765,91 доларів США - з 01.08.2019 року по 05.08.2019 року; 25765,91 доларів США - з 01.09.2019 року по 05.09.2019 року; 25765,91 доларів США - з 01.10.2019 року по 07.10.2019 року; 25765,92 доларів США - з 01.11.2019 року по 05.11.2019 року; 25765,91 доларів США - з 01.12.2019 року по 05.12.2019 року; 25765,93 доларів США - з 01.01.2020 року по 15.01.2020 року; 25765,91 доларів США - з 01.02.2020 року по 05.02.2020 року; 25765,93 доларів США - з 01.03.2020 року по 05.03.2020 року; 25765,91 доларів США - з 01.04.2020 року по 06.04.2020 року; 25765,93 доларів США - з 01.05.2020 року по 15.05.2020 року; 25765,91 доларів США - з 01.06.2020 року по 05.06.2020 року.

Також зазначеною додатковою угодою №7 сторони доповнили кредитний договір 3 пунктом 7.2, яким визначили обов'язок позичальника щомісячно сплачувати банку комісію за управління кредитною лінією протягом усього строку користування кредитом у розмірі 1250,00 доларів США. Комісія нараховується щомісяця в останній робочий день місяця та сплачується у гривнях у еквіваленті за офіційним курсом Національного Банку України, встановленим на день нарахування.

Боржник - ТОВ «ЛКМЗ», як поручитель, свідомо підписав з банком - АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є заявник - АТ «Сенс Банк» договір поруки №70-П/17 від 26.05.2017 року, погодивши всі умови, передбачені зазначеним договором, тобто взяв на себе зобов'язання належним чином виконувати всі умови цього договору, зокрема в частині солідарної відповідальності перед банком щодо виконання зобов'язань ПАТ «Харківський підшипниковий завод» за основним договором (договором про відкриття кредитної лінії №32-В/17 від 25.05.2017 року - кредитним договором 3) в обсязі, заявленому банком відповідно до п. 2.1 договору поруки №70-П/17 від 26.05.2017 року, отже заявник правомірно звернувся до ТОВ «ЛКМЗ» з грошовимим вимогами за кредитним договором 3.

Враховуючи, що позичальник - ПАТ «Харківський підшипниковий завод» неналежно виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором 3, боржник - ТОВ «ЛКМЗ», як поручитель, солідарно із ПАТ «Харківський підшипниковий завод» має відповідати перед банком за виконання боргових зобов'язань за кредитним договором 3.

17.05.2019 року за вих.№46327-11-б/б, у зв'язку з неналежним виконанням позичальником - ПАТ «Харківський підшипниковий завод» своїх зобов'язань за кредитним договором 3, банк, користуючись правом, визначеним п. 11.6 кредитного договору 3, на адресу позичальника та на адресу поручителя - ТОВ «ЛКМЗ» засобами поштового зв'язку, що підтверджується копіями відповідних описів вкладення у цінні листи, направив вимогу про дострокове повернення кредиту за кредитним договором 3, в якій вимагав повернути кредитні кошти та нараховані відсотки і комісію за управління кредитною лінією, а також пеню за прострочення їх сплати, в строк не пізніше 10 днів з дати направлення вимоги, тобто до 27.05.2019 року включно.

З наданого заявником - АТ «Сенс Банк» розрахунку заборгованості за кредитним договором 3 вбачається, що заборгованість боржника - ТОВ «ЛКМЗ» перед банком за вказаним договором станом на 18.07.2023 року (на момент відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «ЛКМЗ») за тілом кредиту станвить 21.645.714,64 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.07.2023 року (36,5686 грн/ 1 дол. США) складає 791.553.480,38 грн, та за відсотками за користування кредитом, нарахованими з 01.10.2018 року по 27.05.2019 року, становить 833.624,77 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.07.2023 року (36,5686/ 1 дол. США) складає 30.484.490,75 грн.

Перевіривши надані заявником розрахунки заборгованості за кредитним договором 3, враховуючи, що заявником - АТ «Сенс Банк» належними та допустимими доказами доведено, що він є правонаступником щодо всіх прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк», зокрема за кредитним договором 2, з огляду на положення ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості виконання обома сторонами умов договору та положення ст. 1048, 1049, 1054 ЦК України щодо обов'язку позичальника повернути надані йому кредитні кошти та нараховані на них відсотки, враховуючи направлену банком 22.05.2019 року на підставі п. 11.6 зазначеного договору на адресу боржника вимогу про дострокове повернення кредиту протягом 10 календарних днів з дати направлення цієї вимоги, внаслідок чого у банку виникло право нараховувати відсотки по 03.06.2019 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, про визнання грошових вимог АТ «Сенс Банк» за договором про відкриття кредитної лінії №003-CRD/17-USB від 09.06.2017 року (кредитним договором 2) в частині боргу по тілу кредиту в розмірі 79.547.749,08 грн та по відсоткам за користування кредитом у розмірі 4.894.244,66 грн, нарахованим за період з 31.07.2018 року по 03.06.2019 року.

Щодо заявлених АТ «Сенс Банк» грошових вимог із комісії за управління кредитною лінією за кредитним договором 3, суд зазначає таке.

Умовами п. 7.2 кредитного договору 3 (в редакції додаткової угоди №7 від 25.01.2019 року до зазначеного договору) сторони визначили обов'язок позичальника - ПАТ «Харківський підшипниковий завод» щомісячно сплачувати банку комісію за управління кредитною лінією протягом усього строку користування кредитом у розмірі 1250,00 доларів США. Комісія нараховується щомісяця у останній робочий день місяця та сплачується в гривнях у еквіваленті за офіційним курсом НБУ, встановленим на день нарахування.

З наданого заявником розрахунку заборгованості з комісії за управління кредитною лінією, вбачається, що АТ «Сенс Банк» нарахувало боржнику - ТОВ «ЛКМЗ», як поручителю, комісію за управління кредитною лінією по кредитному договору 3 за період з 01.03.2019 року по 27.05.2019 року в загальному розмірі 100.925,84 грн.

Перевіривши наданий АТ «Сенс Банк» розрахунок заборгованості з комісії за управління кредитною лінією за кредитним договором 3, встановлено, що розрахунок є арифметично вірним та здійснений заявником у відповідності до умов п. 7.2 кредитного договору 3 (в редакції додаткової угоди №7 від 25.01.2019 року), зокрема комісію за управління кредитною лінією нараховано за період з 01.03.2019 року по 27.05.2019 року, тобто в межах строку користування кредитом (який сплинув 03.06.2019), у щомісячному розмірі 1250,00 доларів США, що в гривнях у еквіваленті за офіційним курсом Національного Банку України, встановленим на день нарахування (станом на останній робочий день відповідного місяця), складає загальну суму 100.925,84 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність матеріалами справи грошових вимог АТ «Сенс Банк» до боржника - ТОВ «ЛКМЗ» за договором про відкриття кредитної лінії №32-В/17 від 25.05.2017 року (кредитним договором 3) в частині комісії за управління кредитною лінією у розмірі 100.925,84 грн.

Проте, скаржник таким чином робить посилання на Закон в редакції до 13.01.2006 року, щодо правовідносин які виникли з договору про відкриття кредитної лінії укладеного 25.05.2017 року. Посилання на висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року по справі №363/1834/17 наразі є незастосовними, оскільки стосуються інших правовідносин - не тотожних у даній справі.

З викладеного вбачається, що цей закон не регулює правовідносини, які виникли на підставі договору про відкриття кредитної лінії №32-В/17 від 25.05.2017 року між юридичними особами, а тому посилання на нього є не релевантним.

4. Договір про відкриття кредитної лінії №002-CRD/17-USB від 08.06.2017 року (кредитний договір 4).

Так, 08.06.2017 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та Публічним акціонерним товариством «Харківський підшипниковий завод» (позичальником) був укладений договір про відкриття кредитної лінії №002-CRD/17-USB.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, 09.06.2017 року, з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника - ПАТ «Харківський підшипниковий завод» перед банком за договором про відкриття кредитної лінії №002-CRD/17-USB від 08.06.2017 року (кредитним договором 4), між банком - ПАТ «Укрсоцбанк» та поручителем - ТОВ «ЛКМЗ» укладено договір поруки №002-CRD/17-USB-SUR2.

Відповідно до п. 2.1 зазначеного договору поруки, поручитель - ТОВ «ЛКМЗ» поручається за виконання ПАТ «Харківський підшипниковий завод» наступних обов'язків, що виникли на підставі основного договору (тобто договору про відкриття кредитної лінії №002-CRD/17-USB від 08.06.2017 року) або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому:

- обов'язку сплачувати банку комісію у строки і розмірі визначені в основному договорі;

Згідно з п. 3.1 договору поруки №002-CRD/17-USB-SUR2 від 09.06.2017 року, ПАТ «Харківський підшипниковий завод» та поручитель - ТОВ «ЛКМЗ» відповідають перед банком за порушення відповідних обов'язків, перелічених у статті 2 цього договору, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед ПАТ «Укрсоцбанк» у тому ж обсязі, що і боржник.

Відповідно до п. 3.2 договору поруки №002-CRD/17-USB-SUR2 від 09.06.2017 року, передбачена пунктом 3.1 цього договору відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо ПАТ «Харківський підшипниковий завод» допусти прострочення виконання будь-якого з обов'язків, зазначених в пункті 2.1 цього договору.

Як вже зазначалося вище, заявником - АТ «Сенс Банк» належними та допустимими доказами (зокрема статутом АТ «Сенс Банк» в новій редакції, рішенням від 15.10.2019 року №4/2019 загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» та рішенням від 15.10.2019 року №5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк», якими затверджено передавальний акт, згідно з яким АТ «Альфа-Банк» з 15.10.2019 року є правонаступником усього майна, майнових прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк», та самим передавальним актом, а також відповідними витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) доведено, що він є правонаступником всіх прав та обов'язків ПАТ «Укрсоцбанк». А відтак, заявник - АТ «Сенс БАНК» також є правонаступником всіх прав та обов'язків ПАТ «Укрсоцбанк» і за кредитним договором 4.

Таким чином посилання апелянта на те, що факт переходу права вимоги до боржника за відповідним договором у заявленому розмірі, що виключає можливість визнання таких вимог, спростовано матеріалами справи.

Відповідно до умов п. 1.1 кредитного договору 4, банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредит у порядку і на умовах, визначених цим договором. Позичальник, у свою чергу, зобов'язується використати кредит з метою, зазначеною в пункті 1.5 цього договору, своєчасно та в повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим договором.

Умовами п. 1.2, 1.3, 1.4 кредитного договору 4 сторони визначили, що: ліміт кредитної лінії (граничний розмір кредиту) становить 11.000.000,00 доларів США; розмір процентів за користування кредитом складає 13,5%; тип процентної ставки (процентів) за користування кредитом - фіксована; строк дії кредитної лінії закінчується 07.06.2022 року.

Згідно з умовами п. 6.1, 6.2 кредитного договору 4, проценти нараховуються на суму кожного траншу, з дати надання траншу до дати фактичного погашення (повернення) такого траншу (при цьому, для цілей нарахування процентів день його надання враховується, а день повернення - не враховується), кожного робочого дня та на фактичний залишок заборгованості за траншем на кінець такого дня. Проценти нараховуються виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році (метод факт/360). Нараховані проценти за кожен процентний період, крім останнього, сплачуються позичальником протягом строку сплати процентів, а за останній процентний період - в термін сплати процентів. Процентний період означає період у часі, за який нараховані за користування траншем проценти, що підлягають сплаті протягом строку сплати процентів або в термін сплати процентів. Процентний період становить 1 (один) календарний місяць, крім першого та останнього, які можуть бути меншими. При цьому: перший процентний період починається з дати надання траншу та закінчується в передостанній календарний день календарного місяця, в якому надавався транш; кожен наступний процентний період, починаючи з другого, за виключенням останнього, починається в останній календарний день попереднього календарного місяця та закінчується в передостанній календарний день поточного календарного місяця; останній процентний період починається в останній календарний день попереднього календарного місяця та закінчується в день, що передує даті повернення траншу, визначеній у відповідній додатковій угоді про надання траншу на підставі якої він надавався чи даті дострокового погашення траншу.

Умовами п. 6.3 кредитного договору 4 передбачено можливість змінити розмір процентів за користування кредитом за погодженням сторін шляхом укладення відповідної додаткової угоди до цього договору.

Згідно з п. 10.4 кредитного договору 4, якщо коштів, що направляються для погашення заборгованості позичальника за цим договором, недостатньо для її повного погашення, таке погашення повинно здійснюватися у такій черговості:

прострочені проценти за користування кредитом (за їх наявності);

прострочена заборгованість за комісійними винагородами (за їх наявності);

прострочена заборгованість за траншем (кредитом) (за їх наявності);

строкові проценти за користування кредитом (за їх наявності);

строкова заборгованість за комісійними винагородами (за їх наявності);

строкове повернення траншу (кредиту);

пеня за прострочення повернення кредиту або його частини (за її наявності);

пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом (за її наявності);

передбачені цим договором штрафи (за їх наявності).

Згідно з п. 11.1 кредитного договору 4, за прострочення повернення кредиту чи його частини та/або сплати процентів та/або комісії за управління кредитною лінією позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню у розмірі 0,2% від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який стягується пеня.

За умовами абз. 2 п. 11.4 кредитного договору 4, нарахування встановлених цим договором пені та/або штрафів за невиконання та/або неналежне виконання зобов'язання за цим договором припиняється через 1 рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами п. 11.6 кредитного договору 4 сторони визначили перелік випадків, в яких банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, комісії за управління кредитною лінією, і виконання усіх інших зобов'язань позичальника за цим договором у строк не пізніше 10 календарних днів з дати направлення позичальнику відповідної вимоги.

Додатковою угодою №1 від 13.06.2017 року до кредитного договору 4 (про надання траншу) сторони визначили, що банк надає позичальнику транш у сумі 6.454.000,00 доларів США та пунктом 5 цієї додаткової угоди сторони погодили дату повернення останньої частини траншу - 07.06.2022 року, а пп. “б» п. 2 зазначеної додаткової угоди передбачили, що за користування траншем позичальник зобов'язаний сплачувати банку проценти в період з 13.06.2018 року (включно) - 12% річних.

Додатковою угодою №2 від 13.06.2017 року до кредитного договору 4 (про надання траншу) сторони визначили, що банк надає позичальнику транш у сумі 2.766.000,00 доларів США та пунктом 5 цієї додаткової угоди сторони погодили дату повернення траншу - 07.06.2022 року, а пунктом 2 зазначеної додаткової угоди вставновили, що за користування траншем позичальник зобов'язаний сплачувати банку проценти 0,1% річних.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором 4 виконав належним чином, надав позичальнику - ПАТ «Харківський підшипниковий завод» кошти на суму 6.454.000,00 доларів США та на суму 2.766.000,00 доларів США по меморіальним ордерам №1550396254 від 13.06.2017 року та №1550394650 від 13.06.2017 року.

Позичальник - ПАТ «Харківський підшипниковий завод» неналежно виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором 4, платежі в рахунок повернення кредитних коштів та в рахунок сплати процентів за користування кредитом і комісії за управління кредитною лінією вносив не своєчасно та в менших від встановлених в договорі розмірах.

25.01.2019 року додатковою угодою №5 до кредитного договору 4, сторони домовились, що проценти, нараховані та не сплачені за період з 30.06.2018 року по 30.07.2018 року (включно), сума яких складає 49752,20 доларів США, та проценти, нараховані та не сплачені, за період з 31.07.2018 року по 30.08.2018 року (включно), сума яких складає 66929,51 доларів США, та проценти, нараховані та не сплачені за період з 31.08.2018 року по 29.09.2018 року (включно), сума яких складає 64770,50 доларів США, та проценти, нараховані та не сплачені за період з 30.09.2018 року по 30.10.2018 року (включно), сума яких складає 66929,51 доларів США, та проценти, нараховані та не сплачені за період з 31.10.2018 року по 29.11.2018 року (включно), сума яких складає 64770,50 доларів США, позичальник зобов'язаний сплачувати частинами у наступні строки: 26096,02 доларів США - з 30.06.2019 року по 05.07.2019 року; 26096,02 доларів США - з 31.07.2019 року по 05.08.2019 року; 26096,02 доларів США - з 31.08.2019 року по 05.09.2019 року; 26096,02 доларів США - з 30.09.2019 року по 05.10.2019 року; 26096,02 доларів США - з 31.10.2019 року по 05.11.2019 року; 26096,02 доларів США - з 30.11.2019 року по 05.12.2019 року; 26096,02 доларів США - з 31.12.2019 року по 05.01.2020 року; 26096,02 доларів США - з 31.01.2020 року по 05.02.2020 року; 26096,02 доларів США - з 29.02.2020 року по 05.03.2020 року; 26096,02 доларів США - з 31.03.2020 року по 05.04.2020 року; 26096,02 доларів США - з 30.04.2020 року по 05.05.2020 року; 26096,00 доларів США - з 31.05.2020 року по 05.06.2020 року.

Також зазначеною додатковою угодою №5 сторони доповнили кредитний договір 4 п. 7.2, яким визначили обов'язок позичальника щомісячно сплачувати банку комісію за управління кредитною лінією протягом усього строку користування кредитом у розмірі 1250,00 доларів США. Комісія нараховується щомісяця в останній робочий день місяця та сплачується у гривнях у еквіваленті за офіційним курсом Національного Банку України, встановленим на день нарахування.

Боржник - ТОВ «ЛКМЗ», як поручитель, свідомо підписав з банком - ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є заявник - АТ «Сенс Банк», договір поруки №002-CRD/17-USB-SUR2 від 09.06.2017 року, погодивши всі умови, передбачені цим договором, тобто зобов'язався належним чином виконувати всі умови цього договору, зокрема в частині солідарної відповідальності перед банком щодо виконання зобов'язань ПАТ «Харківський підшипниковий завод» за основним договором (договором про відкриття кредитної лінії №002-CRD/17-USB від 08.06.2017 року - кредитним договором 4) в обсязі, заявленому банком відповідно до п. 2.1 договору поруки №002-CRD/17-USB-SUR2 від 09.06.2017 року.

Отже, враховуючи, що позичальник - ПАТ «Харківський підшипниковий завод» неналежно виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором 4, боржник - ТОВ «ЛКМЗ», як поручитель, солідарно із ПАТ «Харківський підшипниковий завод» має відповідати перед банком за виконання боргових зобов'язань за кредитним договором 4.

22.05.2019 року за вих.№02.1-02/67-3113 та за вих.№02.1-02/67-3110, у зв'язку з неналежним виконанням позичальником - ПАТ «Харківський підшипниковий завод» своїх зобов'язань за кредитним договором 4, банк, користуючись правом, визначеним п. 11.6 кредитного договору 4, на адресу позичальника та на адресу поручителя - ТОВ «ЛКМЗ» засобами поштового зв'язку, що підтверджується копіями відповідних описів вкладення у цінні листи, направив вимоги про дострокове повернення кредиту за кредитним договором 4, в яких вимагав повернути кредитні кошти та нараховані відсотки і комісію за управління кредитною лінією, а також пеню за прострочення їх сплати, в строк не пізніше 10 днів з дати направлення вимоги, тобто до 03.06.2019 року включно.

З наданого заявником - АТ «Сенс Банк» розрахунку заборгованості за кредитним договором 4 вбачається, що заборгованість боржника - ТОВ «ЛКМЗ» перед банком за вказаним договором станом на 18.07.2023 року (на момент відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «ЛКМЗ») становить: 201.886.626,15 грн, яка включає в себе: заборгованість за кредитом - 5.031.979,12 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.07.2023 року (36,5686 грн/ 1 дол. США) становить - 184.012.431,65 грн; заборгованість по відсоткам за користування кредитом, нарахованим з 30.06.2018 року по 03.06.2019 року - 354249,69 дол США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.07.2023 року (36,5686 грн/ 1 дол. США) становить - 12.954.415,25 грн; заборгованість по комісії за управління кредитною лінією, нарахованої з 01.03.2019 року по 03.06.2019 року - 133.397,32 грн; заборгованість по пені за прострочення сплати процентів, нарахованої з 06.04.2019 року по 30.06.2023 року - 4.708.206,55 грн; заборгованість по пені за прострочення сплати комісії, нарахованої з 06.04.2019 року по 30.06.2023 року - 78.175,38 грн.

Перевіривши надані заявником розрахунки заборгованості за кредитним договором 4, враховуючи, що заявником - АТ «Сенс Банк» належними та допустимими доказами доведено, що він є правонаступником щодо всіх прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк», зокрема за кредитним договором 2, з огляду на положення ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості виконання обома сторонами умов договору та положення ст. 1048, 1049, 1054 ЦК України щодо обов'язку позичальника повернути надані йому кредитні кошти та нараховані на них відсотки, враховуючи направлену банком 22.05.2019 року на підставі п. 11.6 зазначеного договору на адресу боржника вимогу про дострокове повернення кредиту протягом 10 календарних днів з дати направлення цієї вимоги, внаслідок чого у банку виникло право нараховувати відсотки по 03.06.2019 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, про визнання грошових вимог АТ «Сенс Банк» за договором про відкриття кредитної лінії №002-CRD/17-USB від 08.06.2017 року (кредитним договором 4) в частині боргу по тілу кредиту в розмірі 184.012.431,65 грн та по відсоткам за користування кредитом у розмірі 12.954.415,25 грн, нарахованим за період з 30.06.2018 року по 03.06.2019 року.

Щодо заявлених АТ «Сенс Банк» грошових вимог із комісії за управління кредитною лінією за кредитним договором 4, суд зазначає таке.

Умовами п. 7.2 кредитного договору 4 (в редакції додаткової угоди №5 від 25.01.2019 року до цього договору) визначено обов'язок позичальника - ПАТ «Харківський підшипниковий завод» щомісячно сплачувати банку комісію за управління кредитною лінією протягом усього строку користування кредитом у розмірі 1250,00 доларів США. Комісія нараховується щомісяця у останній робочий день місяця та сплачується в гривнях у еквіваленті за офіційним курсом Національного Банку України, встановленим на день нарахування.

З наданого заявником розрахунку заборгованості з комісії за управління кредитною лінією, вбачається, що АТ «Сенс Банк» нарахувало боржнику - ТОВ «ЛКМЗ», як поручителю, комісію за управління кредитною лінією по кредитному договору 4 за період з 01.03.2019 року по 03.06.2019 року в загальному розмірі 133.397,32 грн.

Перевіривши наданий АТ «Сенс Банк» розрахунок заборгованості з комісії за управління кредитною лінією за кредитним договором 4, встановлено, що розрахунок є арифметично вірним та здійснений заявником у відповідності до умов п. 7.2 кредитного договору 4 (в редакції додаткової угоди №5 від 25.01.2019 року), зокрема комісію за управління кредитною лінією нараховано за період з 01.03.2019 року по 03.06.2019 року, тобто в межах строку користування кредитом (який сплинув 03.06.2019), у щомісячному розмірі 1250,00 доларів США, що в гривнях у еквіваленті за офіційним курсом Національного Банку України, встановленим на день нарахування (станом на останній робочий день відповідного місяця), складає загальну суму 133.397,32 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність матеріалами справи грошових вимог АТ «Сенс Банк» до боржника - ТОВ «ЛКМЗ» за договором про відкриття кредитної лінії №002-CRD/17-USB від 08.06.2017 року (кредитним договором 4) в частині комісії за управління кредитною лінією в розмірі 133.397,32 грн.

Проте, скаржник таким чином робить посилання на Закон в редакції до 13.01.2006 року, щодо правовідносин які виникли з договору про відкриття кредитної лінії укладеного 08.06.2017 року. Посилання на висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року по справі №363/1834/17 наразі є незастосовними, оскільки стосуються інших правовідносин - не тотожних у даній справі.

З викладеного вбачається, що цей закон не регулює правовідносини, які виникли на підставі договору про відкриття кредитної лінії №002-CRD/17-USB від 08.06.2017 року між юридичними особами, а тому посилання на нього є не релевантним.

Стосовно грошових вимог АТ «Сенс Банк», які є предметом забезпечення зобов'язань за вищезазначеними кредитними договорами, слід вказати таке.

З тексту заяви з грошовими вимогами до боржника вбачається, що заявник - АТ «Сенс Банк», посилаючись умови п. 10.4 кредитних договорів 1, 3, 4, якими визначено певну черговість погашення позичальником заборгованості за цими договорами, вважає забезпеченими грошові вимоги до боржника на загальну суму 88.432.126,81 грн, яка складається фактично із суми заставної вартості майна по всіх укладених з боржником договорах забезпечення, а саме:

- 10.237.000,00 грн - за договором іпотеки від 26.05.2017 року №237/17, в т.ч.: 9.780.759,16 грн - заборгованість по відсоткам за кредитом (1 черга погашення за п. 10.4 кредитного договору 1); 77.888,23 грн - заборгованість по пені за прострочення сплати комісії (2 черга погашення за п. 10.4 кредитного договору 1); 378352,61 грн - частина заборгованості по пені за прострочення сплати процентів (3 черга погашення за п. 10.4 кредитного договору 1);

- 70.077.826,81 грн - за договором застави від 26.05.2017 року №186/17, в т.ч.: 30.484.490,75 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом (1 черга погашення за п. 10.4 кредитного договору 3); 77.888,23 грн - заборгованість по пені за прострочення сплати комісії (2 черга погашення за п. 10.4 кредитного договору 3); 11.018.843,74 грн - заборгованість по пені за прострочення сплати процентів (3 черга погашення за п. 10.4 кредитного договору 3); 100.925,84 грн - заборгованість по комісії за управління кредитною лінією (6 черга погашення за п. 10.4 кредитного договору 3); 28.395.678,24 грн - частина заборгованості за кредитом (8 черга погашення за п. 10.4 кредитного договору 3);

- 8.117.300,00 грн - за договором застави від 09.06.2017 року №002-CRD/17-USB-PLA2, в т.ч.: 8.117.300,00 грн - частина заборгованості по відсоткам за користування кредитом (1 черга погашення за п. 10.4 кредитного договору 4).

Відповідно до ст. 1 КУзПБ, забезпеченими кредиторами є кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.

Згідно з ч. 2 ст. 45 КУзПБ, забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

Суд зауважує, що визначення забезпеченого зобов'язання та, відповідно, вимог забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, має здійснюватися з урахуванням положень законодавства, яке регулює забезпечення зобов'язань, зокрема ст. 572, 575, 589 ЦК України, Закону України «Про заставу», Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Аналогічна норма також міститься у ст. 1 Закону України «Про заставу», згідно з якою застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Частиною 1 ст. 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель); відповідні положення наведено також у ч. 2 ст. 11 Закону України «Про заставу», за якою заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).

За змістом ч. 1 ст. 584 ЦК України, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про заставу», у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

Згідно з ч. 1 ст. 589 ЦК України, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Положеннями ч. 2 ст. 589 ЦК України та ст. 19 Закону України «Про заставу» передбачено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов'язання. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до договору іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами (ч. 5, 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.

Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про іпотеку»).

У разі реалізації предмета застави (іпотеки), у зв'язку зі зверненням на нього стягнення заставодавцем (іпотекодавцем) відповідне забезпечувальне зобов'язання припиняється (абз.5 ст. 28 Закону України «Про заставу» та абз. 3 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку»).

За приписами ч. 1, 2 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 Закону України «Про іпотеку».

За змістом ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Таким чином, відповідно до наведених вище норм, заставодержатель (іпотекодержатель) має право задовольнити всі свої забезпечені заставою чи іпотекою вимоги до боржника за рахунок майнового поручителя у розмірі вартості фактичної реалізації предмета майнової поруки, що здійснюється в порядку, передбаченому законодавством (якщо інше не передбачено договором або законом).

Отже, розмір вираженого в грошовій формі зобов'язання майнового поручителя визначається виходячи з дійсних на певний час зобов'язань боржника, які існують за основним зобов'язанням (кредитним договором), з урахуванням обсягу забезпечення за умовами забезпечувального договору. Оцінка предмета забезпечення (майна) сторонами на момент укладення договору не впливає на обсяг забезпечених вимог у разі звернення стягнення на предмет забезпечення.

Іншого порядку та способу визначення забезпечених вимог, ніж наведені вище положення, Кодекс України з процедур банкрутства не містить.

Водночас, правове значення має розмір підтверджених документально зобов'язань боржника за основним зобов'язанням та вартість фактичної реалізації предмета забезпечення, яка на стадії затвердження реєстру вимог кредиторів за результатами попереднього засідання ще невідома.

У разі реалізації предмета іпотеки з дотриманням вимог чинного законодавства, іпотека та майнова порука припиняються у повному обсязі, оскільки їх мета досягнута.

Погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово (ч. 6 ст. 64 КУзПБ).

Спрямування коштів, отриманих за рахунок майна банкрута, яке є предметом забезпечення, для погашення вимог інших кредиторів, якщо ще не виконані забезпечені цим майном зобов'язання боржника за основним зобов'язанням, суперечить положенням наведеного вище законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного суду від 15.05.2018 року у справі №902/492/17.

Оскільки грошові вимоги в частині пені за прострочення сплати процентів та в частині пені за прострочення сплати комісії за всіма кредитними договорами були заявлені АТ «Сенс Банк» з порушенням встановленого законом строку позовної давності, що стало підставою для відмови в задоволенні грошових вимог в зазначеній частині, суд вважає, що заявником безпідставно включено ці вимоги до складу забезпечених вимог.

Водночас, суд враховує висновки Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладені в постанові від 04.02.2021 року у справі №904/13609/19, згідно з якими вимоги забезпеченого кредитора, якщо інше не обумовлено договором застави (іпотеки) та немає заяви такого кредитора про повну чи часткову відмову від забезпечення, до майнового поручителя, який не є боржником в основному зобов'язанні, є забезпеченими в цілому незалежно від облікової оцінки заставного (іпотечного) майна визначеної сторонами в договорі застави (іпотеки).

Такий підхід враховує положення абз. 3 ч. 2 ст. 45 КУзПБ. Забезпечений кредитор при такому підході самостійно визначає модель поведінки щодо своєї участі у справі про банкрутство: або його вимоги є повністю забезпеченими (з урахуванням умов відповідного договору застави (іпотеки)), однак при цьому він бере участь у засіданні зборів кредиторів та комітеті кредиторів лише з правом дорадчого голосу, або він вчиняє активні процесуальні дії щодо повної чи часткової відмови від забезпечення і таким чином набуватиме право вирішального голосу на зборах кредиторів.

З вищенаведеного та відповідно до поданої АТ «Сенс Банк» заяви з грошовими вимогами до боржника вбачається, що вимоги забезпеченого кредитора (банку) визначені виключно до оцінки заставного (іпотечного) майна, встановленої сторонами в договорах застави (іпотеки). В іншій частині вимоги АТ «Сенс Банк» не є забезпеченими, що відповідає внутрішній волі кредитора при поданні заяви з грошовими вимогами до боржника в межах справи про банкрутство та приписам ч. 2 ст. 45 КУзПБ.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії №40-В/17 від 26.05.2017 року (кредитним договором 1) між позичальником - ТОВ «ЛКМЗ» та банком - ПАТ «Альфа-банк», правонаступником якого є заявник - АТ «Сенс Банк», були укладені відповідні договори застави та іпотеки, а саме:

1) договір застави товарів в обороті від 26.05.2017 року №245/17, укладений між ТОВ «ЛКМЗ» (заставодавцем) та ПАТ «Альфа-банк» (заставодержателем), за умовами якого предметом застави за цим договором є рухоме майно, перелічене у додатку №1 до цього договору застави, загальна вартість якого за домовленістю сторін становить 70.077.826,81 грн;

2) договір іпотеки від 26.05.2017 року №237/17, укладений між ТОВ «ЛКМЗ» (іпотекодавцем) та ПАТ «Альфа-банк» (іпотекодержателем), відповідно до умов п. 1.1, 3.1 якого предметом іпотеки є нежитлова будівля - ковальський цех №1 з допоміжними спорудами, загальною площею 29120,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Лозова, вул. Свободи, буд. 24/1, та належить іпотекодавцю - ТОВ «ЛКМЗ» на праві власності.

Згідно з умовами п. 3.3 договору іпотеки від 26.05.2017 року №237/17, сторони за домовленістю оцінили предмет іпотеки у 10.237.000,00 грн.

Втім, як зазначає заявник у заяві з грошовими вимогами до боржника, рухоме майно, що є предметом застави за договором застави товарів в обороті від 26.05.2017 року №245/17, вже було раніше обтяжене відповідно до договору застави товарів в обороті від 26.05.2017 року №186/17 в забезпечення виконання договору про відкриття кредитної лінії №32-В/17 від 25.05.2017 року, укладеного між ПАТ «Харківський підшипниковий завод» та ПАТ «Альфа-банк» (кредитного договору 3), тому АТ «Сенс Банк» не враховує вартість зазначеного предмету застави у визначенні розміру заставних вимог за кредитним договором 1.

Таким чином, із 228.755.905,03 грн визнаної судом загальної суми заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №40-В/17 від 26.05.2017 року (кредитним договором 1) забезпеченими майном боржника є 10.237.000,00 грн на підставі договору іпотеки від 26.05.2017 року №237/17.

Відповідно до п. 2 договору іпотеки від 26.05.2017 року №237/17, згідно з цим договором іпотекою забезпечується виконання іпотекодавцем зобов'язання, що виникло на підставі основного договору (кредитного договору 1) або може виникнути на підставі нього в майбутньому, відповідно до якого іпотекодержатель має право вимагати, а іпотекодавець повинен виконати наступні обов'язки: обов'язок повернути іпотекодержателю наданий на підставі основного договору кредит у загальній сумі, що в будь-який момент часу не перевищуватиме ліміт кредитної лінії; обов'язок сплачувати іпотекодержателю проценти за користування кредитом; обов'язок сплачувати іпотекодержателю комісію у розмірі і строки визначені основним договором; обов'язок у випадках і строки, передбачених основним договором або законодавством України, достроково повернути іпотекодержателю кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов'язки, що виникають із основного договору; обов'язок сплатити іпотекодержателю неустойку (пеню, штрафи) та понад суму неустойки (пені, штрафів) відшкодувати збитки, заподіяні іпотекодержателю внаслідок невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем своїх зобов'язань за основним договором або цим договором.

Пунктом 10.4 кредитного договору 1 сторони погодили, що у разі, якщо коштів, що направляються для погашення заборгованості позичальника за цим договором, недостатньо для її повного погашення, таке погашення має здійснюватися в такій черговості:

прострочені проценти за користування кредитом (за їх наявності);

пеня за прострочення комісії за управління кредитною лінією (за її наявності);

пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом (за її наявності);

пеня за прострочення повернення кредиту або його частини (за її наявності);

передбачені цим договором штрафи (за їх наявності);

прострочена комісія за управління кредитною лінією (за її наявності);

проценти за користування кредитом, визначені абз. 4 п. 6.2 цього договору (за їх наявності);

транші, повернення яких у терміни, визначені п. 9.1 цього договору, прострочено (за їх наявності);

строкова комісія за управління кредитною лінією (за її наявності);

строкові проценти за користування кредитом (за їх наявності);

строкове повернення кредиту.

Тобто, пунктом 10.4 кредитного договору 1 сторони домовились про те, що при реалізації предметів іпотеки та застави, кошти мають направлятися на погашення заборгованості за цим договором відповідно до визначеної в цьому пункті черговості.

Отже із 228.755.905,03 грн визнаної судом загальної суми заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №40-В/17 від 26.05.2017 року (кредитним договором 1) забезпеченими майном боржника є 10.237.000,00 грн на підставі договору іпотеки від 26.05.2017 року №237/17 (а саме: 9.780.759,16 грн - заборгованість по відсоткам за кредитом (1 черга погашення за п. 10.4 кредитного договору 1); 100.925,84 грн - заборгованість по комісії за управління кредитною лінією (6 черга погашення за п. 10.4 кредитного договору 1); 355.315,00 грн - частина заборгованості за тілом кредиту (8 черга погашення за п. 10.4 кредитного договору 1).

Решта вимог в сумі 218.518.905,03 грн заборгованості по тілу кредиту (218.874.220,03 грн загальної заборгованості за тілом кредиту - 355.315,00 грн забезпеченої частини заборгованості за тілом кредиту = 218.518.905,03 грн) є незабезпеченими вимогами.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії №003-CRD/17-USB від 09.06.2017 року (кредитним договором 2) між позичальником - ТОВ «ЛКМЗ» (заставодавцем) та банком - ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є заявник - АТ «Сенс Банк» (заставодержателем), був укладений договір застави рухомого майна від 09.06.2017 року №003-CRD/17-USB-PLA5, за умовами якого предметом застави за цим договором є рухоме майно, перелічене у додатку №1 до цього договору застави, загальна вартість якого за домовленістю сторін становить 8.117.300,00 грн

Оскільки майно, яке є предметом застави за цим договором, вже було раніше обтяжене договором застави рухомого майна від 09.06.2017 року №002-CRD/17-USB-PLA2 в забезпечення виконання договору про відкриття кредитної лінії №002-CRD/17-USB від 08.06.2017 року, укладеного між ПАТ «Харківський підшипниковий завод» та ПАТ «Укрсоцбанк» (кредитного договору 4), АТ «Сенс Банк» не враховує вартість зазначеного предмету застави у визначенні розміру заставних вимог за кредитним договором 2.

Отже визнані судом грошові вимоги за договором про відкриття кредитної лінії №003-CRD/17-USB від 09.06.2017 року (кредитним договором 2) в загальному розмірі 84.575.391,06 грн (які складаються з: 79.547.749,08 грн заборгованості за кредитом; 133.397,32 грн заборгованості по комісії за управління кредитною лінією; 4.894.244,66 грн заборгованості по відсоткам за користування кредитом) є незабезпеченими вимогами.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії №32-В/17 від 25.05.2017 року (кредитним договором 3) між банком - ПАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є заявник - АТ «Сенс Банк», та поручителем - ТОВ «ЛКМЗ», були укладені відповідні договори поруки, застави та іпотеки, а саме:

1) договір поруки №70-П/17, відповідно до умов п. 2.1 якого поручитель - ТОВ «ЛКМЗ» поручається за виконання позичальником - ПАТ «Харківський підшипниковий завод» обов'язків, що виникли на підставі основного договору (кредитного договору 3) або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому;

2) договір іпотеки від 26.05.2017 року №187/17, укладений між ТОВ «ЛКМЗ», який виступає майновим поручителем за зобов'язаннями позичальника - ПАТ «Харківський підшипниковий завод» (іпотекодавцем) та ПАТ «Альфа-Банк» (іпотекодержателем), відповідно до умов п. 1.1, 3.1 якого предметом іпотеки є нежитлова будівля - Ковальський цех №1 з допоміжними спорудами, загальною площею 29120,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Лозова, вул. Свободи, буд. 24/1, та належить іпотекодавцю - ТОВ «ЛКМЗ» на праві власності; згідно з умовами п. 3.3 зазначеного договору іпотеки, сторони за домовленістю оцінили предмет іпотеки у 10.237.000,00 грн;

3) договір застави товарів в обороті від 26.05.2017 року №186/17, укладений між ТОВ «ЛКМЗ», який виступає майновим поручителем за зобов'язаннями позичальника - ПАТ «Харківський підшипниковий завод» (заставодавцем) та ПАТ «Альфа-Банк» (заставодержателем), за умовами якого предметом застави за цим договором є рухоме майно, перелічене у додатку №1 до цього договору застави, загальна вартість якого за домовленістю сторін становить 70.077.826,81 грн.

Майно (нежитлова будівля), що є предметом іпотеки за договором іпотеки від 26.05.2017 року №187/17, вже було раніше обтяжене відповідно до договору іпотеки від 26.05.2017 року №237/17 в забезпечення виконання договору про відкриття кредитної лінії №40-В/17 від 26.05.2017 року, укладеного між ПАТ «ЛКМЗ» та ПАТ «Альфа-Банк» (кредитного договору 1), тому АТ «Сенс Банк» не враховує вартість зазначеного предмету застави у визначенні розміру заставних вимог за кредитним договором 3.

Таким чином, із 822.138.896,97 грн визнаної судом загальної суми заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №32-В/17 від 25.05.2017 року (кредитним договором 3) забезпеченими майном боржника є 70.077.826,81 грн на підставі договору застави товарів в обороті від 26.05.2017 року №186/17.

Відповідно до п. 2.1 договору застави товарів в обороті від 26.05.2017 року №186/17, цим договором забезпечується виконання заставодавцем зобов'язання, що виникло на підставі основного договору (кредитного договору 3) або може виникнути на підставі нього в майбутньому, відповідно до якого заставодержатель має право вимагати, а заставодавець повинен виконати наступні обов'язки: обов'язок повернути заставодержателю наданий на підставі основного договору кредит у загальній сумі, що в будь-який момент часу не перевищуватиме ліміт кредитної лінії; обов'язок сплачувати заставодержателю проценти за користування кредитом, наданим за кредитною лінією у розмірі 13,5% річних або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни основного договору, у строки визначені в основному договорі; обов'язок сплачувати заставодержателю комісію у строки і розмірі, визначені в основному договорі; обов'язок у випадках і строки, передбачених основним договором або законодавством України, достроково повернути заставодержателю кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов'язки, що виникають із основного договору; обов'язок сплатити заставодержателю неустойку (пеню, штрафи) та понад суму неустойки (пені, штрафів) відшкодувати збитки, заподіяні заставодержателю невиконанням або неналежним виконанням заставодавцем своїх зобов'язань за основним договором.

В свою чергу, відповідно до п. 10.4 договору про відкриття кредитної лінії №32-В/17 від 25.05.2017 року (кредитного договору 3), якщо коштів, що направляються для погашення заборгованості позичальника за цим договором, недостатньо для її повного погашення, погашення повинно здійснюватися у такій черговості:

- прострочені проценти за користування кредитом (за їх наявності);

- пеня за прострочення комісії за управління кредитною лінією (за її наявності);

- пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом (за її наявності);

- пеня за прострочення повернення кредиту або його частини (за її наявності);

- передбачені цим договором штрафи (за їх наявності);

- прострочена комісія за управління кредитною лінією (за її наявності);

- проценти за користування кредитом, визначені цим договором (за їх наявності);

- транші, повернення яких у терміни, визначені у відповідності до договору, прострочено (за їх наявності);

- строкова комісія за управління кредитною лінією (за її наявності);

- строкові проценти за користування кредитом (за їх наявності);

- строкове повернення кредиту.

Тобто, п. 10.4 кредитного договору 3 сторони домовились про те, що при реалізації предметів іпотеки та застави, кошти мають направлятися на погашення заборгованості за цим договором відповідно до визначеної в даному пункті договору черговості.

Отже із 822.138.896,97 грн визнаної судом загальної суми заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №32-В/17 від 25.05.2017 року (кредитним договором 3) забезпеченими майном боржника є 70.077.826,81 грн на підставі договору застави товарів в обороті від 26.05.2017 року №186/17 (а саме: 30.484.490,75 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом (1 черга погашення за п. 10.4 кредитного договору 3); 100.925,84 грн - заборгованість по комісії за управління кредитною лінією (6 черга погашення за п. 10.4 кредитного договору 3); 39.492.410,22 грн - частина заборгованості за тілом кредиту (8 черга погашення за п. 10.4 кредитного договору 3).

Решта вимог в сумі 752.061.070,16 грн заборгованості за тілом кредиту (791.553.480,38 грн загальної заборгованості за тілом кредиту - 39.492.410,22 грн забезпеченої частини заборгованості за тілом кредиту = 752.061.070,16 грн) є незабезпеченими вимогами.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії №002-CRD/17-USB від 08.06.2017 року (кредитним договором 4) між банком - ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є заявник - АТ «Сенс Банк», та поручителем - ТОВ «ЛКМЗ», були укладені відповідні договори поруки та застави, а саме:

1) договір поруки від 09.06.2017 року №002-CRD/17-USB-SUR2 відповідно до умов п. 2.1 якого поручитель - ТОВ «ЛКМЗ» поручається за виконання позичальником - ПАТ «Харківський підшипниковий завод» обов'язків, що виникли на підставі основного договору (кредитного договору 4) або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому;

2) договір застави рухомого майна від 09.06.2017 року №002-CRD/17-USB-PLA2, укладений між ТОВ «ЛКМЗ» (заставодавцем) та ПАТ «Укрсоцбанк» (заставодержателем), зі змінами, внесеними договором про внесення змін №2 від 13.07.2023 року, відповідно до умов якого, предметом застави за цим договором є рухоме майно, перелічене у додатку №1 до цього договору застави, загальна вартість якого за домовленістю сторін становить 8.117.300,00 грн).

Таким чином, із 197.100.244,22 грн визнаної судом загальної суми заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №002-CRD/17-USB від 08.06.2017 року (кредитним договором 4) забезпеченими майном боржника є 8.117.300,00 грн на підставі договору застави від 09.06.2017 року №002-CRD/17-USB-PLA2.

Відповідно до п. 2.1 договору застави від 09.06.2017 року №002-CRD/17-USB-PLA2, цим договором забезпечується виконання заставодавцем зобов'язання, що виникло на підставі основного договору (кредитного договору 4) або може виникнути на підставі нього в майбутньому, відповідно до якого заставодержатель має право вимагати, а заставодавець повинен виконати наступні обов'язки: обов'язок повернути заставодержателю наданий на підставі основного договору кредит у загальній сумі, що в будь-який момент часу не перевищуватиме ліміт кредитної лінії; обов'язок сплачувати заставодержателю проценти за користування кредитом, наданим за кредитною лінією у розмірі 13,5% річних або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни основного договору, у строки визначені в основному договорі; обов'язок сплачувати заставодержателю комісію у строки і розмірі, визначені в основному договорі; обов'язок у випадках і строки, передбачених основним договором або законодавством України, достроково повернути заставодержателю кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов'язки, що виникають із основного договору; обов'язок сплатити заставодержателю неустойку (пеню, штрафи) та понад суму неустойки (пені, штрафів) відшкодувати збитки, заподіяні заставодержателю невиконанням або неналежним виконанням заставодавцем своїх зобов'язань за основним договором.

У свою чергу, відповідно до п. 10.4 договору про відкриття кредитної лінії №002-CRD/17-USB від 08.06.2017 року (кредитного договору 4), якщо коштів, що направляються для погашення заборгованості позичальника за цим договором, недостатньо для її повного погашення, таке погашення повинно здійснюватися у такій черговості:

прострочені проценти за користування кредитом (за їх наявності);

прострочена заборгованість за комісійними винагородами (за їх наявності);

прострочена заборгованість за траншем (кредитом) (за їх наявності);

строкові проценти за користування кредитом (за їх наявності);

строкова заборгованість за комісійними винагородами (за їх наявності);

строкове повернення траншу (кредиту);

пеня за прострочення повернення кредиту або його частини (за її наявності);

пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом (за її наявності);

передбачені цим договором штрафи (за їх наявності).

Тобто, п. 10.4 кредитного договору 4 сторони домовились про те, що при реалізації предметів іпотеки та застави, кошти мають направлятися на погашення заборгованості за цим договором відповідно до визначеної в даному пункті договору черговості.

Отже із 197.100.244,22 грн визнаної судом загальної суми заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №002-CRD/17-USB від 08.06.2017 року (кредитним договором 4) забезпеченими майном боржника є 8.117.300,00 грн на підставі договору застави від 09.06.2017 року №002-CRD/17-USB-PLA2 (а саме: 8.117.300,00 грн - частина заборгованості по відсоткам за користування кредитом (1 черга погашення за п. 10.4 кредитного договору 4).

Решта вимог в сумі 188.982.944,22 грн (184.012.431,65 грн заборгованості за тілом кредиту + 133.397,32 грн заборгованості по комісії за управління кредитною лінією + (12.954.415,25 грн заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 8.117.300,00 грн забезпеченої частини заборгованості по відсоткам за користування кредитом)) = 188.982.944,22 грн) є незабезпеченими вимогами.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставини справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом по даній справі всупереч приписів ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження своєї позиції по справі.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувані ухвали прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів та вчинені при довільному тлумаченні норм права та наявних між сторонами правовідносин, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувані ухвала Господарського суду Харківської області від 03.06.2024 року винесена за результатом розгляду заяви з грошовими вимогами Акціонерного товариства «Сенс Банк» та ухвала Господарського суду Харківської області від 18.08.2025 року винесена за результатом попереднього засідання у справі №922/2167/23 у відповідній частині мають бути залишені без змін.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 126, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.06.2024 року винесену за результатом розгляду заяви з грошовими вимогами Акціонерного товариства «Сенс Банк» у справі №922/2167/23 залишити без змін.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.08.2025 року винесену за результатом попереднього засідання у справі №922/2167/23 у відповідній частині залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 27.10.2025 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук

Попередній документ

131278686

Наступний документ

131278688

Інформація про рішення:

№ рішення:	131278687
№ справи:	922/2167/23
Дата рішення:	20.10.2025
Дата публікації:	28.10.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Східний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (22.09.2025)
Дата надходження:	05.09.2025
Предмет позову:	визнання банкрутом

Розклад засідань:

Минулі засідання (59)

14.06.2023 10:00	Господарський суд Харківської області
26.06.2023 14:30	Господарський суд Харківської області
05.07.2023 09:30	Господарський суд Харківської області
19.07.2023 09:30	Господарський суд Харківської області
06.09.2023 14:00	Господарський суд Харківської області
07.09.2023 10:30	Господарський суд Харківської області
18.09.2023 10:00	Господарський суд Харківської області
11.10.2023 10:00	Господарський суд Харківської області
18.10.2023 14:00	Господарський суд Харківської області
15.11.2023 10:30	Господарський суд Харківської області
06.12.2023 10:30	Господарський суд Харківської області
06.12.2023 14:30	Господарський суд Харківської області
10.01.2024 10:30	Господарський суд Харківської області
10.01.2024 12:30	Господарський суд Харківської області
17.01.2024 12:00	Господарський суд Харківської області
24.01.2024 12:30	Господарський суд Харківської області
24.01.2024 14:30	Господарський суд Харківської області
05.02.2024 10:00	Господарський суд Харківської області
05.02.2024 11:00	Господарський суд Харківської області
07.02.2024 14:00	Господарський суд Харківської області
14.02.2024 10:30	Господарський суд Харківської області
14.02.2024 14:20	Господарський суд Харківської області
11.03.2024 14:30	Господарський суд Харківської області
20.03.2024 11:00	Господарський суд Харківської області
03.04.2024 11:00	Господарський суд Харківської області
03.04.2024 11:30	Господарський суд Харківської області
03.04.2024 12:30	Господарський суд Харківської області
15.04.2024 14:30	Господарський суд Харківської області
22.04.2024 14:45	Господарський суд Харківської області
08.05.2024 09:30	Господарський суд Харківської області
08.05.2024 11:20	Господарський суд Харківської області
03.06.2024 15:00	Господарський суд Харківської області
05.06.2024 10:00	Господарський суд Харківської області
26.06.2024 10:00	Господарський суд Харківської області
03.07.2024 11:00	Господарський суд Харківської області
04.09.2024 11:00	Господарський суд Харківської області
04.09.2024 12:30	Господарський суд Харківської області
10.09.2024 14:15	Східний апеляційний господарський суд
11.09.2024 12:30	Господарський суд Харківської області
23.09.2024 12:00	Східний апеляційний господарський суд
25.09.2024 11:30	Господарський суд Харківської області
21.11.2024 12:00	Східний апеляційний господарський суд
27.11.2024 11:00	Господарський суд Харківської області
05.12.2024 16:30	Східний апеляційний господарський суд
11.12.2024 11:15	Господарський суд Харківської області
15.01.2025 12:00	Касаційний господарський суд
05.03.2025 10:30	Господарський суд Харківської області
26.03.2025 11:00	Господарський суд Харківської області
07.04.2025 09:00	Східний апеляційний господарський суд
30.04.2025 13:00	Господарський суд Харківської області
30.04.2025 13:20	Господарський суд Харківської області
14.05.2025 13:00	Господарський суд Харківської області
18.06.2025 12:00	Господарський суд Харківської області
06.08.2025 11:30	Господарський суд Харківської області
18.08.2025 11:00	Господарський суд Харківської області
10.09.2025 10:15	Східний апеляційний господарський суд
24.09.2025 12:30	Східний апеляційний господарський суд
29.09.2025 14:00	Господарський суд Харківської області
20.10.2025 11:00	Східний апеляційний господарський суд