Постанова від 16.10.2025 по справі 905/1223/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2025 року м. Харків Справа № 905/1223/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.

за участі секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Адора" (вх.№1628 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 31.10.2024 (прийняте у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Устимовою А.М., повний текст рішення складено та підписано 27.06.2025) у справі №905/1223/21

за позовом Керівника Слов'янської окружної прокуратури, м.Слов'янськ, в інтересах держави в особі: Східного офісу Держаудитслужби, м.Дніпро, Слов'янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, м.Слов'янськ, Комунального підприємства Слов'янської міської ради "Словміськводоканал", м.Слов'янськ,

до відповідача Приватного підприємства "Адора", м.Слов'янськ,

про стягнення коштів у розмірі 174 520,50 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 31.10.2024 у справі №905/1223/21 позовні вимоги керівника Слов'янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Східного офісу Держаудитслужби, Слов'янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, Комунального підприємства Слов'янської міської ради "Словміськводоканал" до відповідача Приватного підприємства "Адора" про стягнення коштів у розмірі 174520, 50 грн задоволено.

Стягнуто з Приватного підприємства "Адора" на користь Слов'янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області надмірно сплачені кошти за нікчемною додатковою угодою № 1 від 11.04.2019 та нікчемною додатковою угодою №3 від 05.11.2019 до договору №1/1 від 11.03.2019 в сумі 174520,50 грн, зарахувавши їх до загального фонду бюджету міста Слов'янська.

Стягнуто з Приватного підприємства "Адора" на користь Донецької обласної прокуратури судовий збір в сумі 11780,12 грн.

Вказане рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що сторонами договору №1/1 від 11.03.2019 збільшено ціну за одиницю товару за додатковою угодою №1 від 11.04.2019 на 17,14%, а за додатковою угодою №3 від 05.11.2019 на 14,52% від початкової ціни, що була встановлена за договором на момент його укладання, а тому вони не відповідають вимогам статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на дату укладення додаткових угод) щодо дотримання належних умов для запровадження збільшення ціни товару закупівлі, відтак, останні є нікчемними на підставі приписів п.2 ч.4 ст.36, ст.37 Закону України "Про публічні закупівлі". Водночас, надаючи оцінку реальності господарських операцій за договором №1/1 від 11.03.2019 та досліджуючи наявні в матеріалах справи докази на підтвердження наявності/відсутності руху активів, зокрема, але не виключено, у податковій, бухгалтерській звітності тощо, користуючись стандартом доказування "вірогідність доказів", вирішуючи питання щодо оплати товару, що поставлений за вказаними видатковими накладними на підставі договору №1/1 від 11.03.2019, суд дійшов висновку, що товар є оплаченим. Таким чином, господарський суд, враховуючи специфіку і характер спірних правовідносин, наведені положення цивільного і господарського законодавства та визначені процесуальним законом стандарти доказування, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному розмірі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство "Адора" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти дану апеляційну скаргу до розгляду та розглядати її з викликом сторін; скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 31.10.2024 у справі №905/1223/21; прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі; стягнути судові витрати по сплаті судового збору з позивача на користь відповідача.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на таке:

- під час розгляду даної справи суд першої інстанції повинен був врахувати висновки Верховного Суду у постанові від 11.07.2023 у даній справі, проте ухвалив оскаржуване рішення не на підставі ретельного аналізу доказів, а виключно із застосуванням концепції «вірогідності доказів», що очевидно не могло бути застосовано до питання надання/ненадання позивачем платіжних документів на підтвердження здійснення оплат за додатковими угодами;

- суд першої інстанції під час розгляду позовних вимог прокурора повинен був встановити який обсяг товару (бензину, скрапленого газу та дизельного палива) фактично поставлений відповідачем у 2019 році та суму оплат за поставлений товар, здійснених КП "Словмісьководоканал" в 2019 році;

- відповідачем неодноразово зазначалось, що після встановлення органами Держаудитслужби, що додаткові угоди № 1 від 11.04.2019 та № 3 від 05.11.2019 до договору № 1/1 від 11.03.2019 є нікчемними, відповідач не отримував та не вимагав в подальшому отримання оплати на суму 174520,50 грн, усунувши в такий спосіб можливі порушення положень Закону України "Про публічні закупівлі";

- суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, а тому дійшов передчасних висновків про стягнення з відповідача 174520,50 грн, які відповідач не отримав за додатковими угодами № 1 від 11.04.2019 та № 3 від 05.11.2019 до договору № 1/1 від 11.03.2019;

- судом першої інстанції встановлено, що у 2019 році між КП "Словміськводоканал" та ПП "Адора" було укладено 3 договори на поставку різних видів паливно-мастильних матеріалів (дизельне паливо, бензин, газ скраплений), однак фактично при здійсненні платежів КП "Словмісьководканал" допускав системні та численні помилки, внаслідок яких встановити які саме суми коштів та за якими договорами були перераховані неможливо. При цьому, визначення призначення платежу та внесення відповідних відомостей у платіжні інструкції відбувалось саме зі сторони КП "Словміськводоканал", а отже ПП "Адора" не могло формувати чи змінювати формулювання у платіжних інструкціях, та вимушено було вести облік проведених оплат в цілому по контрагенту - КП "Словміськводоканал";

- в оскаржуваному рішенні суду відсутні висновки скільки грошових коштів перераховано в рахунок оплати окремо: бензину, дизельного палива, газу скрапленого, або скільки всього було перераховано за поставлену продукцію, що б якраз дозволило суду зробити належні висновки щодо обсягу поставленої продукції та обсягу здійснених оплат;

- стверджує, що різниця між вартістю поставленої у 2019 році продукції з боку ПП "Адора" (бензин, газ скраплений, дизельне паливо) на користь КП "Словмісьководоканал" склала 193297,45 грн; вказана сума коштів перевищує суму, на яку було збільшено вартість продукції (бензину та дизельного палива) відповідно до додаткових угод № 1 від 11.04.2019 та № 3 від 05.11.2019 до договору № 1/1 від 11.03.2019, що вказує на безпідставність вимог про стягнення безпідставно перерахованих коштів, оскільки такі кошти не були отримані відповідачем; прокурором не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів, що відповідні платежі були здійснені у 2019 році, оскільки всі ці платежі пораховані в акті звіряння на 31.12.2019, а також не надано жодних доказів, що ці платежі були сплачені в подальшому, оскільки жодні платіжні інструкції з посиланням на договори за 2019 рік в матеріалах справи відсутні. Вважає помилковими твердження суду першої інстанції щодо ненадання відповідачем відомостей про здійснені оплати за договорами 2019 року в наступні періоди, оскільки таких оплат в подальших періодах КП "Словміськводоканал" не здійснювало;

- судом першої інстанції залишено поза увагою пояснення відповідача, що КП "Словміськводоканал" після аналізу додаткових угод у 2019 році вирішило не доплачувати суму збільшення вартості поставленого бензину та дизельного палива, а ПП "Адора" проти цього не заперечувало з огляду на безпідставність укладення додаткових угод про підвищення вартості бензину та дизельного палива;

-суд першої інстанції без належних для того підстав вийшов за межі позовних вимог, оскільки резолютивна частина рішення суду не може відрізнятися від прохальної частини позовної заяви, якщо позовні вимоги задовольняються повністю (як в даному випадку);

- прокурором безпідставно визначено склад позивачів по справі, а саме замість засновника комунального підприємства зазначено іншу особу, яка не має права на отримання будь-яких коштів від комунального підприємства, засновником якого вона не являється, оскільки сам факт передачі певних функцій органу місцевого самоврядування до військової адміністрації, не свідчить про зміну засновника комунального підприємства, а отже і про особу, на користь якої можливо стягнути кошти.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2025, у зв'язку з відпусткою судді Крестьянінова О.О., який входив до складу колегії суддів, для здійснення розгляду судової справи №905/1223/21 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Лакіза В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Адора" (вх.№1628 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 31.10.2024 у справі №905/1223/21; призначено справу до розгляду на 18 вересня 2025 року об 11:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, про що повідомлено учасників справи; встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу - до 03.09.2025, з доказами їх надсилання учасникам справи, для подання заяв, клопотань, тощо - до 03.09.2025.

01.09.2025 до суду апеляційної інстанції через підсистему "Електронний суд" від керівника Слов'янської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 10404), в якому прокурор просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. В обґрунтування своєї правової позиції посилається, зокрема, на те, що суд першої інстанції здійснив комплексний та всебічний аналіз сукупності доказів, що підтверджують реальний рух активів, як того вимагав Верховний Суд у цій справі. Зокрема, судом було досліджено: видаткові накладні, виставлені відповідачем, де ціна за одиницю товару відповідала ціні, встановленій саме нікчемними додатковими угодами; рахунки-фактури, виставлені відповідачем на оплату, які містили посилання на договір №1/1 та суми, розраховані за завищеними цінами; банківські виписки, які підтверджували перерахування коштів від КП "Словміськводоканал" на рахунок відповідача, суд детально проаналізував ці платежі і, незважаючи на допущені платником технічні помилки у призначенні платежу, встановив їх зв'язок зі спірним договором; податкові накладні, складені та зареєстровані відповідачем в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, реєструючи податкову накладну на певну суму, платник податків (апелянт) визнає цю господарську операцію реальною саме на цю суму та бере на себе відповідні податкові зобов'язання.

За твердженням прокурора, відповідач виставив рахунки за завищеною ціною, що відповідала нікчемним угодам тим самим висловивши волю на отримання коштів саме в такому розмірі, покупець здійснив оплату, що підтверджується рухом коштів, відповідач прийняв ці кошти та відобразив операцію у своєму податковому обліку.

За таких обставин, вважає, що висновок суду про оплату саме завищених рахунків є вірним, а доводи апелянта про те, що кошти були сплачені за якимось іншим, неідентифікованим зобов'язанням, є безпідставними.

Щодо належності Слов'янської міської військової адміністрації як отримувача коштів за даним позовом, прокурор вказує, що на момент розгляду справи та ухвалення рішення саме військова адміністрація є єдиним легітимним органом, уповноваженим представляти інтереси територіальної громади та виступати розпорядником бюджетних коштів.

18.09.2025 у судове засідання з'явилися представник заявника апеляційної скарги та прокурор. Про дату, час та місце розгляду справи всі інші учасники повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронних листів ухвали Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду до їх електронних кабінетів.

Представник Приватного підприємства "Адора" брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, просив задовольнити вимоги апеляційної скарги. Присутній в судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду прокурор проти вимог апеляційної скарги заперечив.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.09.2025 оголошено перерву у судовому засіданні до 16 жовтня 2025 року об 11:00 годині, про що повідомлено учасників справи.

В судовому засіданні 16.10.2025 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, просив скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Присутній в судовому засіданні прокурор проти доводів та вимог апеляційної скарги відповідача в повному обсязі, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду. Інші учасники справи у судове засідання не прибули, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином ухвалою суду від 18.09.2025, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, сформованою в програмі Діловодство спеціалізованого суду.

Отже, під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 цього Кодексу.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників інших учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

11.02.2019 КП "Словміськводоканал" на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів № UА-2019-02-11- 001251-b щодо закупівлі ДК 021:2015: 09134200-9 Дизельне паливо в талонах 90000 літрів з очікуваною вартістю закупівлі 2 475 000,00 грн.

Відповідно до рішення тендерного комітету КП "Словміськводоканал", оформленого протоколом засідання тендерного комітету № 3 від 28.02.2019, переможцем вказаних відкритих торгів обрано учасника ПП "Адора" з найнижчою ціною 2200500,00 грн.

11.03.2019 між КП "Словміськводоканал" (далі - замовник) та ПП "Адора" (далі - постачальник) укладено договір №1/1, відповідно до п.1.1 якого замовник замовляє необхідні для потреб підприємства код: ДК 021:2015 09134200-9 Дизельне паливо, та зобов'язується прийняти від постачальника товари та оплатити їх вартість в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Даний договір набуває чинності з дати підписання і діє по 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.7.1 договору).

Відповідно до п.2.1 договору ціна договору в цілому визначається в гривнях України і становить 2200500,00грн.

Кількість товару, асортимент та ціни зазначені у специфікації (додаток №1), що додається до цього договору і є невід'ємною його частиною (п.1.2 договору).

Ціна договору може бути зменшена або збільшена за взаємною згодою сторін, при цьому постачальник зобов'язується ініціювати таку зміну в залежності від фактичних цін на паливному ринку (п.2.2 договору).

За умовами п.1.3 договору обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Умови договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов'язковим складанням письмового документу (п.8.7 договору).

Одночасно, положеннями пункту 2.4 договору унормовано, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, зазначених у п.8.8. договору.

Так, згідно п.8.8 договору, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції за результатами аукціону (у тому числі за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; 5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміну біржових котирувань або показників Ріайз, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються і договорі про закуплю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини п'ятої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Порядок поставки товару погоджений сторонами у розділі 5 договору, відповідно до п.5.1 якого постачальний зобов'язується поставити товар в строк до 5 робочих днів з моменту отримання замовлення від замовника та передати його у власність, в кількості зазначеній у замовленні.

Згідно положень пункту 6.2 договору передача товару між постачальником і замовником оформлюється шляхом підписання видаткових накладних на товар по кількості та якості.

Розрахунки за товар проводяться по факту його постачання, шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати фактичного отримання товару замовником згідно видаткової накладної (п.4.2 договору).

Відповідно до п.4.1 договору замовник здійснює оплату отриманого товару згідно договору та по цінах зазначених у специфікації.

У специфікації (додаток №1 до договору) сторонами погоджено кількість товару (дизельне паливо) - 90000л на загальну суму 2200500,00грн з ПДВ, та ціну за 1л товару - 24,45грн з ПДВ.

Листом № 10/04/3-19 від 10.04.2019 Керівництво ПП "Адора" направлено КП "Словміськводоканал" повідомлення про зміну умов договору про закупівлю товарів за державні кошти № 1/1 від 05.03.2019, зокрема, ціноутворення за одиницю товару: дизельне паливо в зв'язку зі збільшенням закупівельних цін на нафтопродукти. Підставою для зміни умов договору зазначено п. 8.8 останнього, розділ 7 статті 36 пункт 2 Закону України "Про публічні закупівлі" № 922-VII від 25.12.2015, з посиланням на довідку № 121/01.07-16-5 від 08.04.2019 відділення у місті Маріуполь Донецької Торгово-промислової палати про середні роздрібні ціни (довідка додається) у вище зазначеному договорі будуть внесені наступні зміни: дизельне паливо 28,64 грн.

За довідкою Донецької торгово-промислової палати №121/01.07-16-5 від 08.04.2019 Згідно з даними цінового моніторингу ТОВ "Юпеко Київ", середньоринкові ціни на роздрібні партії на паливо на АЗС в Донецькій області станом на 08.04.2019: дизельне пальне - 2864 коп. за один літр. Довідка носить консультативний характер. Ціна може змінюватися в залежності від умов та строків поставки, об'єму партії.

Додатковою угодою №1 від 11.04.2019 сторони у п.1 останньої дійшли згоди збільшити ціну товару за одиницю згідно з довідкою Донецької торгово-промислової палати №121/01.07-16- 5 від 08.04.2019, зокрема, пунктом 2 додаткової угоди №1 сторони погодили іншу редакцію п. 2.2 договору та визначили, що ціна договору в цілому визначається в гривнях України і становить 2485952,00гривень.

Внаслідок укладення додаткової угоди №1 від 11.04.2019 сторонами внесено зміни до специфікації щодо кількості товару (дизельного палива) - 86800л, загальної вартості - 2485952,00грн з ПДВ, та ціни за 1л товару - 28,64грн з ПДВ.

Листом №15/09/3-19 від 15.10.2019 ПП "Адора" повідомило КП "Словміськводоканал" про зміну умов договору про закупівлю товарів за державні кошти №1/1 від 05.03.2019, зокрема, ціноутворення за одиницю товару: дизельне паливо в зв'язку зі збільшенням закупівельних цін на нафтопродукти. З посиланням на наведені у попередньому листі підстави та посилаючись на довідку № 01.03-3357-19 від 15.10.2019 Головного управління статистики в Донецький області зазначено, що у вказаний договір будуть внесені зміни щодо вартості товару та встановлена вартість на дизельне паливо на рівні 28,00 грн.

Листом № 01-03/5557-19 від 15.10.2019 Головне управління статистики у Донецькій області надало середні споживчі ціни (з урахуванням ПДВ, акцизу та інших непрямих податків) на деякі товари, зареєстровані на споживчому ринку Донецької області (без урахування частини тимчасово окупованої території) у грн за одиницю виміру: вересень 2019 дизельне пальне - 28,00грн. Лист містить застереження, що наведені середні ціни є первинною базою для розрахунків індексів споживчих цін і відповідно до мети спостереження не призначені для інших цілей, зокрема для оцінки тендерних пропозицій та визначення переможців під час проведення торгів згідно з процедурами, встановленими Законом України "Про публічні закупівлі".

Додатковою угодою №3 від 05.11.2019 сторонами вдруге змінено ціну договору до 1400000,00грн. Також сторонами внесено зміни до специфікації щодо кількості товару (дизельного палива) - 50000л, загальної вартості - 1400000,00грн з ПДВ, та ціни за 1л товару - 28,00грн з ПДВ. В якості підстави для внесення змін до умов договору у цій додатковій угоді вказано лист Головне управління статистики у Донецькій області № 01 - 03/5557-19 від 15.10.2019.

Договір, додаткові угоди до нього та специфікації підписані представниками сторін та скріплені відтисками печаток підприємств без зауважень та заперечень.

На виконання умов договору відповідачем поставлено дизельне паливо за видатковими накладними у кількості 44450, 00 л на загальну суму 1267608,00 грн, а саме:

№РН-0000605 від 11.04.2019 у кількості 1150,00л на загальну суму 32936,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ;

№РН-0000616 від 15.04.2019 у кількості 500,00л на загальну суму 14320,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ;

№РН-0000617 від 18.04.2019 у кількості 700,00л на загальну суму 20048,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ;

№РН-0000659 від 24.04.2019 у кількості 500,00л на загальну суму 14320,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ;

№РН-0000680 від 02.05.2019 у кількості 1000,00л на загальну суму 28640,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ;

№РН-0000719 від 07.05.2019 у кількості 1000,00л на загальну суму 28640,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ;

№РН-0000741 від 13.05.2019 у кількості 2000,00л на загальну суму 57280,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ;

№РН-0000812 від 24.05.2019 у кількості 1500,00л на загальну суму 42960,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ;

№РН-0000844 від 03.06.2019 у кількості 1500,00л на загальну суму 42960,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ;

№РН-0000902 від 10.06.2019 у кількості 1500,00л на загальну суму 42960,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ;

№РН-0000941 від 18.06.2019 у кількості 1500,00л на загальну суму 42960,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ;

№РН-0000989 від 25.06.2019 у кількості 1000,00л на загальну суму 28640,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ;

№РН-0001020 від 27.06.2019 у кількості 100,00л на загальну суму 2864,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ;

№РН-0001036 від 01.07.2019 у кількості 1500,00л на загальну суму 42960,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ;

№РН-0001096 від 08.07.2019 у кількості 1500,00л на загальну суму 42960,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ;

№РН-0001135 від 15.07.2019 у кількості 1500,00л на загальну суму 42960,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ;

№РН-0001167 від 19.07.2019 у кількості 2500,00л на загальну суму 71600,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ;

№РН-0001287 від 05.08.2019 у кількості 1000,00л на загальну суму 28640,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ;

№РН-0001330 від 12.08.2019 у кількості 800,00л на загальну суму 22912,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ;

№РН-0001338 від 13.08.2019 у кількості 200,00л на загальну суму 5728,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ;

№РН-0001368 від 20.08.2019 у кількості 1000,00л на загальну суму 28640,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ;

№РН-0001397 від 27.08.2019 у кількості 1000,00л на загальну суму 28640,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ;

№РН-0001443 від 03.09.2019 у кількості 2000,00л на загальну суму 57280,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ;

№РН-0001519 від 16.09.2019 у кількості 2000,00л на загальну суму 57280,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ;

№РН-0001585 від 26.09.2019 у кількості 1000,00л на загальну суму 28640,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ;

№РН-0001627 від 02.10.2019 у кількості 1500,00л на загальну суму 42960,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ;

№РН-0001702 від 11.10.2019 у кількості 1500,00л на загальну суму 42960,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ;

№РН-0001749 від 22.10.2019 у кількості 1500,00л на загальну суму 42960,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ;

№РН-0001791 від 29.10.2019 у кількості 1500,00л на загальну суму 42960,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ;

№РН-0001866 від 05.11.2019 у кількості 2000,00л на загальну суму 56000,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,33грн без ПДВ;

№РН-0001931 від 18.11.2019 у кількості 1500,00л на загальну суму 42000,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,33грн без ПДВ;

№РН-0001991 від 29.11.2019 у кількості 1500,00л на загальну суму 42000,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,33грн без ПДВ;

№РН-0002093 від 13.12.2019 у кількості 1500,00л на загальну суму 42000,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,33грн без ПДВ;

№РН-0002145 від 23.12.2019 у кількості 2000,00л на загальну суму 56000,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,33грн без ПДВ.

Вказані накладні підписані сторонами без зауважень.

Отримання товару за вказаними накладними підтверджується підписом уповноваженого представника КП "Словміськводоканал" Дьогтєва Р.В. з посиланням на відповідні довіреності, що скріплений відтиском печатки позивача 3. В частині видаткових накладних міститься тільки підпис особи, яка отримала товар з відтиском печатки позивача 3. Видаткові накладні не містять дату отримання продукції представником позивача 3, тому, як наслідок, вважається, що дата отримання відповідає даті накладної.

В більшій частині видаткових накладних міститься як на підставу їх складання посилання на договір №1/1 від 11.03.2019, окрім, видаткових накладних №РН-0000605 від 11.04.2019, №РН-0000989 від 25.06.2019, №РН-0001020 від 27.06.2019, №РН-0001167 від 19.07.2019, №РН-0001338 від 13.08.2019.

Факт поставки товару за вказаними накладними сторонами не заперечується.

ПП "Адора" виставлено КП "Словміськводоканал" рахунки-фактури:

№СФ-0000437 від 11.04.2019 на суму 32936,00грн з ПДВ;

№СФ-0000450 від 15.04.2019 на суму 14320,00грн з ПДВ;

№СФ-0000451 від 18.04.2019 на суму 20048,00грн з ПДВ;

№СФ-0000478 від 24.04.2019 на суму 14320,00грн з ПДВ;

№СФ-0000495 від 02.05.2019 на суму 28640,00грн з ПДВ;

№СФ-0000524 від 07.05.2019 на суму 28640,00грн з ПДВ;

№СФ-0000549 від 13.05.2019 на суму 57280,00грн з ПДВ;

№СФ-0000616 від 24.05.2019 на суму 42960,00грн з ПДВ;

№СФ-0000640 від 03.06.2019 на суму 42960,00грн з ПДВ;

№СФ-0000691 від 10.06.2019 на суму 42960,00грн з ПДВ;

№СФ-0000733 від 18.06.2019 на суму 42960,00грн з ПДВ;

№СФ-0000776 від 25.06.2019 на суму 28640,00грн з ПДВ;

№СФ-0000807 від 27.06.2019 на суму 2864,00грн з ПДВ;

№СФ- 0000820 від 01.07.2019 на суму 42960,00грн з ПДВ;

№СФ-0000865 від 08.07.2019 на суму 42960,00грн з ПДВ;

№СФ-0000903 від 15.07.2019 на суму 42960,00грн з ПДВ;

№СФ-0000943 від 19.07.2019 на суму 71600,00грн з ПДВ

№СФ-0001054 від 05.08.2019 на суму 28640,00грн з ПДВ;

№СФ-0001091 від 12.08.2019 на суму 22912,00грн з ПДВ;

№СФ-0001100 від 13.08.2019 на суму 5728,00грн з ПДВ

№СФ-0001144 від 20.08.2019 на суму 28640,00грн з ПДВ;

№СФ-0001172 від 27.08.2019 на суму 28640,00грн з ПДВ;

№СФ-0001214 від 03.09.2019 на суму 57280,00грн з ПДВ;

№СФ-0001271 від 16.09.2019 на суму 57280,00грн з ПДВ;

№СФ-0001324 від 26.09.2019 на суму 28640,00грн з ПДВ;

№СФ-0001355 від 02.10.2019 на суму 42960,00грн з ПДВ;

№СФ- 0001389 від 11.10.2019 на суму 42960,00грн з ПДВ;

№СФ-0001424 від 22.10.2019 на суму 42960,00грн з ПДВ;

№СФ-0001460 від 29.10.2019 на суму 42960,00 грн з ПДВ;

№СФ-0001504 від 05.11.2019 на суму 56000,00грн з ПДВ;

№СФ-0001555 від 18.11.2019 на суму 42000,00грн з ПДВ;

№СФ-0001599 від 29.11.2019 на суму 42000,00грн з ПДВ;

№СФ-0001660 від 13.12.2019 на суму 42000,00грн з ПДВ;

№СФ-0001638 від 23.12.2019 на суму 56000,00грн з ПДВ.

У змісті зазначених рахунків наявне посилання, що вони виставлені на оплату за поставлене дизельне паливо. При цьому, рахунки-фактури не містять посилання на договір взагалі, а саме рахунки: №СФ-0000776 від 25.06.2019 на суму 28640,00грн з ПДВ; №СФ-0000807 від 27.06.2019 на суму 2864,00грн з ПДВ; №СФ-0000943 від 19.07.2019 на суму 71600,00грн з ПДВ; №СФ-0001100 від 13.08.2019 на суму 5728,00грн з ПДВ.

Також матеріали справи містять податкові накладні, що складались внаслідок господарських операцій, реєстрація яких у встановленому порядку підтверджується відповідними квитанціями, зокрема: №108 від 15.04.2019 на загальну суму 14320,00 грн, №142 від 18.04.2019 на загальну суму 20048,00 грн, №171 від 24.04.2019 на загальну суму 14320,00 грн, №33 від 02.05.2019 на загальну суму 28640,00 грн, №50 від 07.05.2019 на загальну суму 28640,00 грн, №68 від 13.05.2019 на загальну суму 57280,00 грн, №131 від 24.05.2019 на загальну суму 42960,00 грн, №2 від 03.06.2019 на загальну суму 42960,00 грн, №71 від 10.06.2019 на загальну суму 42960,00 грн, №127 від 18.06.2019 на загальну суму 42960,00 грн, №177 від 25.06.2019 на загальну суму 28640,00 грн, №196 від 27.06.2019 на загальну суму 2864,00 грн, №15 від 01.07.2019 на загальну суму 42960,00 грн, №60 від 08.07.2019 на загальну суму 42960,00 грн, №85 від 15.07.2019 на загальну суму 42960,00 грн, №157 від 19.07.2019 на загальну суму 71600,00 грн, №40 від 05.08.2019 на загальну суму 28640,00 грн, №90 від 12.08.2019 на загальну суму 22912,00 грн, №98 від 13.08.2019 на загальну суму 5728,00 грн, №133 від 20.08.2019 на загальну суму 28640,00 грн, №161 від 27.08.2019 на загальну суму 28640,00 грн, №33 від 03.09.2019 на загальну суму 57280,00 грн, №97 від 16.09.2029 на загальну суму 57280,00грн, №152 від 26.09.2019 на загальну суму 28640,00 грн, №14 від 02.10.2019 на загальну суму 42960,00 грн, №60 від 11.10.2019 на загальну суму 42960,00 грн, №128 від 22.10.2019 на загальну суму 42960,00 грн, №150 від 29.10.2019 на загальну суму 42960,00 грн, №32 від 05.11.2019 на загальну суму 56000,00 грн, №122 від 18.11.2019 на загальну суму 42000,00 грн, №186 від 29.11.2019 на загальну суму 42000,00 грн, №75 від 13.12.2019 на загальну суму 42000,00 грн, №147 від 23.12.2019 на загальну суму 56000,00 грн.

Згідно виписок з банківського рахунку КП "Словміськводоканал" сплачено ПП "Адора" грошові кошти за платіжними документами:

№434 від 26.04.2019 на загальну суму 35102,50 грн, з яких 14320,00 грн за дизельне паливо зг. рах.№ СФ-0000450;

№571 від 13.05.2019 у сумі 20048,00 грн;

№648 від 16.05.2019 у сумі 14320,00 грн;

№721 від 21.05.2019 у сумі 20000,00 грн;

№736 від 22.05.2019 у сумі 20000,00 грн;

№775 від 24.05.2019 у сумі 17280,00грн;

№839 від 28.05.2019 у сумі 28640,00 грн;

№902 від 30.05.2019 у сумі 28640,00 грн;

№1057 від 11.06.2019 у сумі 15000,00 грн;

№1069 від 12.06.2019 у сумі 10000,00 грн;

№1081 від 13.06.2019 у сумі 10000,00 грн;

№1092 від 14.06.2019 на загальну суму 20000,00грн, з яких 7960,00 грн за дизельне паливо.;

№1111 від 18.06.2019 на загальну суму 14760,00грн, з яких 10000,00 грн за дизельне паливо;

№1155 від 20.06.2019 у сумі 20000,00 грн;

№1186 від 21.06.2019 на загальну суму 21360,00грн, з яких 12960,00 грн за дизельне паливо;

№1212 від 24.06.2019 у сумі 10000,00 грн;

№1279 від 25.06.2019 у сумі 10000,00 грн;

№1307 від 26.06.2019 у сумі 15000,00 грн;

№1328 від 27.06.2019 на загальну суму 21380,00грн, з яких 7960,00 грн за дизельне паливо;

№1379 від 03.07.2019 у сумі 15000,00 грн.;

№1410 від 04.07.2019 у сумі 13640,00 грн;

№1426 від 05.07.2019 у сумі 15000,00 грн;

№1444 від 11.07.2019 у сумі 20000,00 грн;

№1472 від 12.07.2019 у сумі 22960,00 грн;

№1516 від 16.07.2019 у сумі 20000,00 грн;

№1541 від 17.07.2019 на загальну суму16284,00грн, з яких 2864,00 грн за дизельне паливо;

№1592 від 18.07.2019 у сумі 10760,00 грн, з яких 7960,00 грн за дизельне паливо;

№1633 від 22.07.2019 у сумі 20000,00 грн;

№1661 від 23.07.2019 у сумі 22960,00 грн;

№1727 від 26.07.2019 у сумі 20000,00 грн;

№1755 від 29.07.2019 у сумі 10000,00 грн;

№1767 від 30.07.2019 у сумі 12960,00 грн;

№1849 від 15.08.2019 у сумі 20000,00 грн;

№1907 від 16.08.2019 у сумі 20000,00 грн;

№1925 від 19.08.2019 у сумі 20000,00 грн;

№1944 від 20.08.2019 у сумі 11600,00 грн;

№2067 від 27.08.2019 у сумі 20000,00 грн,

№2104 від 28.08.2019 на загальну суму 22060,00грн, з яких 8640,00 грн за дизельне паливо;

№2163 від 30.08.2019 у сумі 22912,00 грн;

№2179 від 02.09.2019 у сумі 20000,00 грн;

№2202 від 03.09.2019 у сумі 8640,00 грн;

№2263 від 10.09.2019 у сумі 10000,00 грн;

№2250 від 09.09.2019 у сумі 10000,00 грн;

№2285 від 11.09.2019 у сумі 8640,00 грн;

№2337 від 16.09.2019 на загальну суму 10568,00грн, з яких 5728,00 грн за дизельне паливо;

№2438 від 23.09.2019 у сумі 10000,00 грн;

№41 від 25.09.2019 у сумі 15000,00 грн;

№88 від 26.09.2019 у сумі 10000,00 грн;

№113 від 30.09.2019 у сумі 15000,00 грн;

№124 від 30.09.2019 на загальну суму 15000,00 грн;

№157 від 02.10.2019 у сумі 10000,00 грн;

№182 від 07.10.2019 у сумі 15000,00 грн;

№197 від 07.10.2019 у сумі 10000,00 грн;

№215 від 08.10.2019 у сумі 10000,00 грн;

№225 від 09.10.2019 у сумі 9560,00 грн;

№301 від 17.10.2019 у сумі 28640,00 грн;

№401 від 23.10.2019 у сумі 10000,00 грн;

№435 від 24.10.2019 у сумі 10000,00 грн;

№450 від 25.10.2019 у сумі 10000,00 грн;

№476 від 28.10.2019 у сумі 12960,00 грн;

№496 від 29.10.2019 у сумі 12960,00 грн;

№520 від 31.10.2019 у сумі 10000,00 грн;

№583 від 08.11.2019 у сумі 20000,00 грн;

№739 від 26.11.2019 у сумі 42960,00 грн;

№957 від 13.12.2019 у сумі 42000,00 грн;

№1012 від 18.12.2019 у сумі 56000,00 грн;

№1120 від 27.12.2019 у сумі 42960,00 грн.

Також, з копії банківської виписки по рахунку КП "Словміськводоканал" вбачається проведення оплат від 03.01.2020 у сумі 40000,00 грн; від 16.01.2020 у сумі 42000,00 грн.; від 20.01.2020 у сумі 56000,00 грн; від 17.02.2020 у сумі 2000,00 грн (через якість наданих скан-копій неможливо встановити номери платіжних документів); № 5975 від 23.02.2021 у сумі 30000,00 грн.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків між КП "Словміськводоканал" та ПП "Адора" за 2019 рік (станом на 31.12.2019), що підписаний одноособово відповідачем, за яким заборгованість КП "Словміськводоканал" перед ПП "Адора" складає 197926,00грн.

Як вбачається з листа №03-41-08/386 від 29.03.2021 Управління Державної казначейської служби України у м. Слов'янську Донецької області, у 2019 році КП "Словміськводоканал" (код ЄДРПОУ 35420080) були затверджені бюджетні призначення у сумі 40000000,00 грн, в тому числі, на оплату водопостачання та водовідведення 28400000,00 грн, на оплату електроенергії 11600000,00 грн.

Фінансування за договором №1/1 від 11.03.2019 здійснювалось за кошти КП "Словміськводоканал", про що зазначено у листах підприємства №534/08 від 30.03.2020 та Слов'янської міської ради №01.01-07/991 від 19.03.2020.

Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області на підставі листа прокурора № 40-91вих20 від 08.01.2020 проведено моніторинг порушень законодавства під час здійсненої закупівлі за № UА-2019-02-11-001251-b. 11.02.2020 на відповідному веб- порталі оприлюднено висновок про результати моніторингу, в якому встановлено порушення пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" та відповідно до статей 2 та 5 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" зобов'язало замовника здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень в установленому законодавством порядку.

Інформація щодо усунення замовником виявлених порушень відсутня.

ПП "Адора" зверталось з листом №17 від 30.11.2021 до КП "Словміськводоканал", додатком до якого є додаткові угоди №4 та №5 до договору №1/1 від 11.03.2019, в якому просило в зв'язку з виявленою арифметичною помилкою укласти додаткові угоди щодо зміни ціни до договору до первісної та провести взаєморозрахунки між підприємствами з урахуванням внесених змін та вимог п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме, провести коригування ціни товар за минулий період із складанням відповідного акту коригування (погодження) ціни.

Також листом від 15.12.2021 ПП "Адора" зверталось до КП "Словміськводоканал" та Слов'янської міської ради (Слов'янська міська ВЦА Краматорського району Донецької області), додатком до якого є додаткові угоди №4 та №5 до договору №1/1 від 11.03.2019. У листі зазначено, що з метою приведення умов підписаних замовником та постачальником, до договору додаткових угод №1 від 11.04.2019 та № 3 від 05.11.2019 у відповідність до договору та діючого законодавства України, в цілях захисту інтересів держави та територіальної громади, ПП "Адора" вважає за необхідне термінове підписання до договору додаткових угод № 4. № 5 від 15.12.2021 про зміну ціни товару, встановленої додатковими угодами № 1 від 11.04.2019 та № 3 від 05.11.2019 до договору, також провести коригування ціни товару за минулий період із складанням відповідного акту коригування (погодження) ціни.

Факт отримання листів підтверджується відмітками про одержання їх нарочно. Додаткові угоди №4 та №5 до договору №1/1 від 11.03.2019 КП "Словміськводоканал" підписані не були.

У червні 2021 року керівник Слов'янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби, Слов'янської міської ради, Комунального підприємства Слов'янської міської ради "Словміськводоканал", звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства "Адора" про стягнення безпідставно сплачених коштів у розмірі 174520,50 грн.

Прокурор, посилаючись на нікчемність додаткових угод №1 від 11.04.2019 та №3 від 05.11.2019 до договору №1/1 від 11.03.2019, вважає, що вартість за одиницю поставленого товару має визначатися положеннями договору в первісній редакції та становити 24,45грн з ПДВ за 1л товару (дизельне паливо). Вказуючи на те, що фактично сукупно за період з квітня 2019 року по 23 грудня 2019 року (включно) відповідачем, з урахуванням спірних додаткових угод, поставлено позивачу 42950 літрів дизельного палива на загальну суму 1224648,00 грн, здійснивши перерахунок означеного обсягу виходячи з вартості 24,45грн з ПДВ за 1л дизельного палива (за умовами договору у первісній редакції), прокурор вирахував, що загальна сума складала б 1050127,5грн, а тому просив стягнути 174520,5 грн (1224648,00 грн - 1050127,5 грн).

У зв'язку з невчиненням Держаудитслужбою, Радою та КП "Словміськводоканал" заходів щодо усунення порушень у сфері публічних закупівель та стягнення безпідставно сплачених коштів, прокурор звернувся до суду з відповідним позовом. При цьому прокурор посилався на те, що виконання зобов'язань за додатковими угодами до договору, укладених з порушенням чинного законодавства у сфері публічних закупівель, не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та призвело до порушення економічних інтересів держави у вигляді незаконних витрат коштів комунального закладу, яке фінансується за рахунок бюджетних коштів. Звернення до суду з відповідним позовом спрямовано на задоволення суспільної потреби у відновленні законності.

Прокурор нормативно обґрунтовує свої позовні вимоги посиланням на статті 131-1, 142, 143 Конституції України, статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 4, 27, 29, 53, 55, 162, 163, 173 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статті 11, 15, 16, 202, 203, 215, 216, 236, 257, 37, 509, 629, 632, 651, 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 20, 78, 173, 174, 180, 188, 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

За результатами первісного розгляду справу рішенням Господарського суду Донецької області від 07.02.2022, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2023, у задоволенні позовних вимог керівника Слов'янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Держаудитслужби, Слов'янської міської ради та КП "Словміськводоканал" до ПП "Адора" про стягнення коштів у розмірі 174520,50 грн, відмовлено у повному обсязі.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що укладені між позивачем 3 та відповідачем додаткові угоди №1 та №3 є нікчемними в силу закону, оскільки сторони не дотримались вимог пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" та безпідставно змінили істотні умови договору.

Водночас, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що позивачем не доведено належними доказами здійснення оплати позивачем 3 поставки дизельного палива відповідно до умов спірного договору, оскільки надані видаткові накладні та лист КП "Словміськводоканал" не підтверджує фактичну оплату коштів відповідачу. При цьому суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання прокурора про долучення доказів, якими підтверджувався рух коштів з рахунку КП "Словміськводоканал" у спірний період, пославшись на те, що прокурор не обґрунтував, що йому перешкоджало подати вказані докази до суду першої інстанції.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.07.2023 касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури - задоволено частково. Рішення Господарського суду Донецької області від 07.02.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2023 у справі №905/1223/21 - скасовано, а справу №905/1223/21 передано на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій не з'ясували, чи мала місце реальна господарська операція та, відповідно, не встановили чи мало місце відображення такої операції сторонами, зокрема, але не виключно у податковій, бухгалтерській звітності тощо. Отже, суди попередніх інстанцій не враховали, що визначальною ознакою господарської операції у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а, отже, судам у розгляді справи належало дослідити первинні документи, наявність або відсутність реального руху активів.

Крім того, беручи до уваги зміст правовідносин, визначених прокурором, у даній справі, з огляду на суб'єктивний склад учасників справи, Верховний Суд звернув увагу на правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, зокрема щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру", визначення позивача/позивачів у справі.

Під час нового розгляду справи, ухвалою суду від 15.11.2023 прийнято заяву прокурора про зміну предмету позову від 27.10.2023, в якій останній просив стягнути з Приватного підприємства "Адора" (ідентифікаційний код юридичної особи 31349261) на користь Слов'янської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 04052821) безпідставно надмірно сплачені кошти за нікчемною додатковою угодою №1 від 11.04.2019 до договору №l/1 від 11.03.2019 та нікчемною додатковою угодою №3 від 05.11.2019 до договору №1/1 від 11.03.2019 на загальну суму 174520,50 грн, зарахувавши їх до загального фонду бюджету міста Слов'янська.

Зміна позовних вимог у даній справі обґрунтована необхідністю належного захисту інтересів держави в особі Слов'янської міської ради та обумовлена правовим висновком Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21.

В подальшому, ухвалою суду від 04.04.2024 задоволено клопотання прокурора №57-958вих-24 від 27.03.2024 про заміну позивача у справі №905/1223/21; здійснено заміну позивача 2 Слов'янської міської ради її правонаступником Слов'янською міською військовою адміністрацією Краматорського району Донецької області (ідентифікаційний код 44278614) (далі - Слов'янська міська військова адміністрація).

Ухвалою від 15.11.2023 прийнято до розгляду заяву прокурора про зміну предмету позовних вимог, яка надійшла на адресу суду через підсистему "Електронний суд" 27.10.2023, щодо стягнення з Приватного підприємства "Адора" на користь Слов'янської міської ради безпідставно надмірно сплачених коштів за нікчемною додатковою угодою №1 від 11.04.2019 до договору №1/1 від 11.03.2019 та нікчемною додатковою угодою №3 від 05.11.2019 до договору №1/1 від 11.03.2019 на загальну суму 174520,50 грн шляхом зарахування їх до загального фонду бюджету міста Слов'янська.

Ухвалою від 04.04.2024 клопотання прокуратури №57-958вих-24 від 27.03.2024 про заміну позивача у справі №905/1223/21 задоволено. Здійснено заміну позивача 2 Слов'янської міської ради її правонаступником Слов'янською міською військовою адміністрацією Краматорського району Донецької області (ідентифікаційний код 44278614) (далі - Слов'янська міська військова адміністрація). Відмовлено у прийнятті заяви прокурора про уточнення позовних вимог №57-857вих-24 від 18.03.2024.

Наведене обґрунтовано тим, що на даний час Слов'янська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області є органом, уповноваженим на здійснення управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади, та розпорядником бюджетних коштів Слов'янської міської територіальної громади. Тому суд дійшов висновку про заміну позивача - Слов'янської міської ради - його правонаступником Слов'янською міською військовою адміністрацією Краматорського району Донецької області.

Позиція прокурора міститься у позовній заяві, заяві про зміну предмету позовних вимог та письмових поясненнях, відповідно до яких останній вказує, що грошові кошти на виконання умов договору, з урахуванням додаткових угод до нього, перераховані КП "Словміськводоканал" у повному обсязі, внаслідок безпідставного перерахування коштів за дизельне паливо на підставі нікчемних додаткових угод ПП "Адора" отримало кошти в сумі 174520,50 грн, що підлягають стягненню з нього на користь Слов'янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області.

Слов'янська міська військова адміністрація у листі від 04.01.2024 та клопотанні від 01.04.2024 вказала, що на даний час військова адміністрація є органом, уповноваженим на здійснення управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади, та розпорядником бюджетних коштів Слов'янської міської територіальної громади, підтримує заявлені позовні вимоги прокурора в повному обсязі.

КП "Словміськводоканал" надані пояснення, що у спірний період між ним та ПП "Адора" укладені такі договори: №1/1 від 11.03.2019 (предмет закупівлі дизельне паливо); №8/1 від 05.03.2019 (предмет закупівлі газ скраплений); №9/1 від 05.03.2019 (предмет закупівлі бензин А-92) та надано відповідні копії означених договорів. Одночасно позивач 3 наголосив на допущенні технічної помилки в призначенні платежу платіжних доручень, а саме, у правильному вказанні найменування предмета та номеру рахунку, однак неправильному номеру договору, за яким здійснювалась оплата. Одночасно позивач 3 вказав, що ним повністю сплачено поставлений у 2019 році за спірним договором товар, що підтверджується відсутністю заборгованості за 2019 рік згідно акту звірки, що є додатком до претензії ПП "Адора" від 30.05.2023.

ПП "Адора" заперечуючи проти позовних вимог вказувало, зокрема, на те, що у 2019 році обороти між ПП "Адора" та КП "Словміськводоканал" за весь рік склали 2178115,97 грн, з яких суму у розмірі 1985321,81 грн було сплачено КП "Словміськводоканал" за поставлений товар, а відтак заборгованість КП "Словміськводоканал" перед відповідачем, яка утворилась за поставлений товар за 2019 рік, складає 193297,45 грн, що підтверджується даними акта звірки взаємних розрахунків між ПП "Адора" та КП "Словміськводоканал" від 31.12.2019 за період 2019 року. Тобто, фактично КП "Словміськводоканал" не доплатило за поставлений у 2019 році товар суму, яка перевищує суму збільшення вартості поставленого товару у розмірі 174520,50 грн. Враховуючи, що за змістом позовної заяви (з уточненнями) прокурор просить застосувати наслідки недійсного (нікчемного) правочину у вигляді повернення надмірно перерахованих коштів, відповідач зазначає, що не було надмірно перерахованих коштів, оскільки за поставлений у 2019 році існувала недоплата у розмірі, який перевищує суму збільшення вартості поставленого товару за додатковими угодами.

31.10.2024 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог з підстав, зазначених вище.

При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку про дотримання прокурором вимог, встановлених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" та наявність обґрунтованих підстав для представництва інтересів держави шляхом звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави у даній справі суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Абзацом 1 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України зазначив, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац 2 частини 5 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99).

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов'язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов'язки суб'єктів спірних правовідносин, зобов'язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

Відповідно до абзаців 1- 3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Згідно з частиною четвертою статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 2 частини п'ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Велика Палата Верховного Суду зазначала, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21).

У пунктах 69, 70 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази про вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами 3 і 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, на які посилається Скаржник, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц.

Частини третя та четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру", серед іншого, встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред'явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц.

Прокурор визначає склад відповідачів самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб'єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц).

Суд акцентує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 узагальнила висновки щодо застосування вищенаведених норм права та виснувала, що: 1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави; 2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Отже, процесуальний статус органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, у спорі, ініційованому прокурором з метою захисту інтересів держави, визначається предметом спору та правовими підставами заявлених позовних вимог.

Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги прокурора в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби, Слов'янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, Комунального підприємства Слов'янської міської ради "Словміськводоканал" про стягнення безпідставно сплачених коштів за нікчемними додатковими угодами №1 від 11.04.2019 та №3 від 05.11.2019 до договору №1/1 від 11.03.2019 на загальну суму 174520,50 грн.

Прокурор при зверненні до суду з відповідним позовом визначив, зокрема, Східний офіс Держаудитслужби 1-им позивачем, оскільки вказаний орган уповноважений державою здійснювати функції контролю у сфері публічних закупівель та Слов'янську міську раду 2-им позивачем у справі, оскільки остання є органом, уповноваженим здійснювати захист порушених інтересів територіальної громади у вказаних правовідносинах.

Тривале невжиття заходів щодо стягнення безпідставно сплачених коштів з відповідача, на думку прокурора, свідчить про неналежне здійснення захисту законних інтересів уповноваженим органом, покладеного на нього законом обов'язку щодо захисту інтересів держави. У зв'язку з цим, прокурором вбачаються виключні підстави для представництва інтересів держави в суді.

Прокурор, обґрунтовуючи необхідність захисту інтересів держави у сфері публічних закупівель, вказує, що вони полягають в ефективному використанні бюджетних коштів, дотриманні цілей бюджетних процедур, забезпеченні доступу до участі у публічних закупівлях та конкурентному обранні переможців торгів. Порушення інтересів держави у даній справі прокурором також обґрунтовано тим, що під час укладення і виконання оспорюваних додаткових угод до договору про закупівлю, завдано шкоди державним інтересам у вигляді незаконних витрат коштів, що унеможливлює раціональне та ефективне використання коштів бюджету і здатне спричинити істотної шкоди інтересам держави. Звернення прокурора направлено на задоволення суспільної потреби у дотриманні вимог чинного законодавства під час витрачання бюджетних коштів. Нікчемність додаткових угод до договору, на підставі яких ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, підпункті 8.19 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункті 40 постанови від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 у підпункті 8.37 постанови від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" уповноважений орган - це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері публічних закупівель.

Уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України (частини перша, четверта статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі").

Згідно з частинами 1, 2 статті 8 Закону України "Про публічні закупівлі" моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю). Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Відповідно до пунктів 8, 10 частини 1 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Водночас Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення № 43), визначено, що Державна аудиторська служба України (далі - Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 Положення № 43 Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту, перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель; здійснює контроль, зокрема, за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, дотриманням законодавства про закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункт 7 Положення).

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред'явити обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 826/9672/17).

З урахуванням наведеного Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель. При цьому Держаудитслужба може бути позивачем у справі. Питання належності/неналежності цього органу залежить від обставин кожної конкретної справи, які мають з'ясовуватися у суді з наведенням відповідного обґрунтування у судовому рішенні (аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19).

Як зазначає прокурор, на території Донецької області компетентним суб'єктом Державної аудиторської служби України виступає її Східний офіс, що підтверджується постановою Кабінету Міністрів України № 266 від 06.04.2016 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби", наказом Держаудитслужби № 23 від 02.06.2016 "Про затвердження Положення про Східний офіс Держаудитслужби".

З урахуванням наведеного, Східний офіс Державної аудиторської служби України є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель.

У січні 2020 року Слов'янська місцева прокуратура звернулася до Східного офісу Держаудитслужби та Управління Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області з проханням розпочати моніторинг закупівлі №UA-2019-02-11-001251-b.

Як вбачається з листа Управління Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області від 23.01.2020 №04-05-31-17-03/836 прийнято рішення про початок проведення моніторингу закупівлі №UA-2019-02-11-001251-b.

Держаудитслужбою 11.02.2020 опубліковано висновок про результати моніторингу закупівлі №UA-2019-02-11-001251-b, відповідно до якого встановлено порушення пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" та зобов'язано замовника здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень. Інформація щодо усунення замовником виявлених порушень відсутня.

Відповідно до листів Східного офісу Держаудитслужби від 17.03.2020 №04-25-17/1836 та Управління Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області від 12.03.2020 №04-05-31-17-03/1404, останні вказали про відсутність повноважень на звернення до суду з позовом щодо оскарження укладеного договору.

З огляду на викладене, позивач 1 як уповноважений орган не вчинив дій, направлених на захист інтересів держави та усунення встановлених за результатами моніторингу порушень.

У справі, що розглядається, первісно прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Слов'янської міської ради, як суб'єкта владних повноважень, до компетенції якої були віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7 Конституції України).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (частина перша статті 10 цього Закону).

У статті 18-1 зазначеного Закону визначено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частини 1, 8 статті 60 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні").

Частинами 1, 4 статті 61 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб (стаття 62 Закону).

Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 143 Конституції України зазначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції (такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 навела такі висновки, зокрема:

- використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади області;

- оскільки засновником комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов'язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету (схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33);

- у контексті заявлених прокурором позовних вимог про стягнення грошових коштів на користь комунального закладу Велика Палата Верховного Суду звернула також увагу на свої висновки, викладені у пункті 56 постанови від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, де вказано, зокрема, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагається застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає, в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна відчужувачу не відновлює права позивача, то суд може застосувати іншій ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до положень Статуту Комунального підприємства Слов?янської міської ради "Словміськводоканал" підприємство створено на базі комунальної власності територіальної громади міста, підпорядковується Слов'янській міській раді та її виконавчому комітету; засновником підприємства є Слов'янська міська рада, код ЄДРПОУ 04052821.

Суд вважає, що прокурор обґрунтовано посилається на те, що зазначені у позові порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" завдають шкоди вказаній територіальній громаді у вигляді незаконних витрат коштів, у незабезпеченні наповнення місцевого бюджету, що унеможливлює раціональне та ефективне використання місцевих коштів і здатне спричинити істотної шкоди інтересам територіальної громади.

В порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор листом №40-2263вих-20 від 12.03.2020 звернувся до Слов'янської міської ради, в якому просив надати інформацію про те, чи вжиті заходи щодо стягнення з ПП "Адора" безпідставно сплачених коштів за незаконними додатковими угодами; чи плануються заходи цивільно-правового характеру щодо звернення до суду із позовами про оскарження закупівлі у судовому порядку та визнанням недійсними додаткових угод, укладених до договору про закупівлі з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі».

Листом №01.01.-07/991 Слов'янська міська рада такого наміру не висловила, послалась на наявність компетентних органів, що мають здійснювати таку діяльність у порядку, що визначений ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі". Тобто, констатуючи наявність порушень, остання не вчинила будь-яких дій, направлених на захист інтересів держави, зокрема, шляхом подання відповідного позову на їх захист.

Як вже було зазначено вище, під час нового розгляду справи ухвалою від 04.04.2024 клопотання прокуратури №57-958вих-24 від 27.03.2024 про заміну позивача у справі №905/1223/21 задоволено. Здійснено заміну позивача 2 Слов'янської міської ради її правонаступником Слов'янською міською військовою адміністрацією Краматорського району Донецької області (ідентифікаційний код 44278614) (далі - Слов'янська міська військова адміністрація).

Наведене обґрунтовано тим, що на даний час Слов'янська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області є органом, уповноваженим на здійснення управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади, та розпорядником бюджетних коштів Слов'янської міської територіальної громади. Тому суд дійшов висновку про заміну позивача - Слов'янської міської ради - його правонаступником Слов'янською міською військовою адміністрацією Краматорського району Донецької області.

Судова колегія зазначає, що Указом Президента України №210/2021 від 26.05.2021 утворено Слов?янську міську військово-цивільну адміністрацію Краматорського району Донецької області, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис 05.08.2021 (ідентифікаційний код 44278614).

У той же час, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє до тепер.

Указом Президента України №188/2022 від 30.03.2022 "Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Донецькій області" на базі Слов'янської міської військово-цивільної адміністрації утворено Слов'янську міську військову адміністрацію Краматорського району Донецької області.

Закон України "Про правовий режим воєнного стану" визначає зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.

Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.

Військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, а також в інших випадках, передбачених цим Законом.

Військову адміністрацію населеного пункту (населених пунктів) очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за пропозицією Генерального штабу Збройних Сил України або відповідної обласної державної адміністрації.

Начальником військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) може бути призначений відповідний сільський, селищний, міський голова.

Військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування (частина восьма статті 4).

У зв'язку з утворенням військових адміністрацій населених пунктів повноваження військово-цивільних адміністрацій цих населених пунктів припиняються з дня початку здійснення відповідною військовою адміністрацією своїх повноважень (частина дев'ята статті 4).

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України "Про оборону України", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Про критичну інфраструктуру", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Згідно з пунктами 2, 5, 12 ч. 2 ст. 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із забезпечення ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів; складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету; здійснення управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади (крім вирішення питань відчуження, у тому числі і шляхом приватизації комунального майна та надання комунального майна в оренду на строк понад один рік).

Пунктом 4 частини 6 статті 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що начальник військової адміністрації є розпорядником бюджетних коштів.

Таким чином, суд погоджується з твердженнями прокурора, та відповідно висновками суду першої інстанції, про те, що Слов'янська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області наділена повноваженнями на здійснення управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади, та є розпорядником бюджетних коштів Слов'янської міської територіальної громади, а відтак є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Водночас звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Комунального підприємства Слов'янської міської ради "Словміськводоканал" є безпідставним і таким, що суперечить повноваженням прокурора, визначеним у ст.23 Закону "Про прокуратуру".

Абзац третій частини третьої цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань.

У постанові Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 Велика Палата Верховного Суду підтвердила свої висновки, викладені у пункті 9 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, про те, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб'єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб'єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи. Разом з цим слід враховувати, що у контексті засадничого положення частини другої статті 19 Конституції України відсутність у Законі № 1697-VII інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб'єкт владних повноважень, а як сторона у зобов'язальних правовідносинах. У цьому висновку Велика Палата Верховного Суду звертається mutatis mutandis до власних висновків, викладених у підпунктах 6.27- 6.29 постанови від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 та підпунктах 6.30- 6.32 постанови від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18.

У постанові від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21 Велика Палата Верховного Суду також дійшла висновку про те, що визначати, в чому полягає чи може полягати порушення інтересів держави та оспорювати на цій підставі правочин у суді може тільки суб'єкт, наділений у спірних правовідносинах владними повноваженнями (незалежно від наявності статусу юридичної особи), або прокурор, який у встановленому порядку, виконуючи субсидіарну роль, може представляти державу в судовому провадженні замість відповідного компетентного суб'єкта, який усупереч вимогам закону не здійснює захист інтересів держави або робить це неналежно.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що Невірківський ліцей Великомежиріцької сільської ради не здійснює владних управлінських функцій, а тому не є суб'єктом владних повноважень. У цьому висновку Велика Палата Верховного Суду звертається mutatis mutandis до власних висновків, викладених у постановах від 07.11.2018 у справі № 295/4481/16-ц, від 16.05.2018 у справі № 638/11634/17, а також в підпункті 8.17 постанови від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21.

У даній справі прокурор звернувся із позовом в інтересах держави в особі, зокрема, міської ради (в подальшому військової адміністрації) та КП "Словміськводоканал". При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що при зверненні із даним позовом прокурором дотримано вимоги ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", та правильно визначено уповноважені органи, а також належним чином обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Судова колегія зазначає, що Комунальне підприємство Слов'янської міської ради "Словміськводоканал" у спірних правовідносинах щодо закупівлі товарів за договором діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів), є замовником предмета закупівлі в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядником бюджетних коштів вищого рівня, яким є орган місцевого самоврядування, що заснував комунальну організацію.

Наведені висновки узгоджуються з останньою правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, де вирішувалося питання щодо можливості / неможливості звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування та комунального закладу з вимогою про визнання укладеного правочину щодо публічних закупівель недійсним та стягнення коштів.

У зазначеній справі (№905/1907/21) прокурор подав позов, зокрема, в інтересах Комунального закладу "Канівська санаторна школа Черкаської обласної ради". Водночас Велика Палата Верховного Суду наголосила, що у відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб'єкт владних повноважень, а як сторона у зобов'язальних правовідносинах.

З огляду на це Велика Палата Верховного Суду зазначила про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі школи; погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність залишення позову, поданого прокурором в інтересах держави в особі школи, без розгляду відповідно до положень п.2 ч.1 ст.226 ГПК.

При цьому, направляючи справу на новий розгляду Верховний Суду у постанові від 11.07.2023 у даній справі з огляду на суб'єктивний склад учасників справи звернув увагу на правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, зокрема щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру", визначення позивача/позивачів у справі.

На підставі викладеного вище суд апеляційної інстанції констатує, що в цій справі відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Комунального підприємства Слов'янської міської ради "Словміськводоканал", оскільки воно не є головним розпорядником бюджетних коштів, виступає у спірних правовідносинах не як суб'єкт владних повноважень, а як суб'єкт господарювання - сторона у зобов'язальних відносинах.

Комунальне підприємство є самостійним суб'єктом права у приватноправових відносинах і не є суб'єктом владних повноважень, тому звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі комунального підприємства є безпідставним, адже держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні, комунальні підприємства (заклади) чи підприємства об'єднань громадян, які не мають статусу суб'єкта владних повноважень (постанови Верховного Суду від 25.11.2021 у справі №917/269/21, від 07.12.2021 у справі №903/865/20, від 14.12.2021 у справі №917/562/21, від 15.03.2024 у справі №904/192/22).

У постанові від 31.10.2024 у справі №910/175/23 Верховний Суд, зокрема, зазначив, що Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Солом'янського району міста Києва, визначене прокурором позивачем у справі, є комерційним підприємством, створеним з метою отримання прибутку; погодився із судом апеляційної інстанції, що здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі комерційних підприємств законом не передбачено.

За даними, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, КП "Словміськводоканал" зареєстровано як юридична особа - комунальне підприємство, основним видом діяльності якого є забір, очищення та постачання води.

КП "Словміськводоканал" не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, не є суб'єктом владних повноважень. Комунальне підприємство, як юридична особа, що наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем у суді та спроможна самостійно захищати свої права та законні інтереси в разі їх порушення.

Якщо суд встановить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. У такому разі виникають підстави для застосування положень п.2 ч.1 ст.226 ГПК (залишення позову без розгляду). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині позову прокурора в інтересах держави в особі КП "Словміськводоканал" підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.226 ГПК, оскільки судом першої інстанції на виконання вказівок суду касаційної інстанції не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21.

Щодо суті спору судова колегія зазначає таке.

Предметом спору є вимоги прокурора про стягнення з ПП "Адора" безпідставно отриманих коштів, з посиланням на те, що кошти КП "Словміськводоканал" перераховано за додатковими угодами №1 від 11.04.2019 та №3 від 05.11.2019 до договору №1/1 від 11.03.2019, які укладено з порушенням приписів Закону України "Про публічні закупівлі", а тому такі угоди є нікчемними.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України "Про публічні закупівлі".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари;

замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі.

предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом (п.п. 5, 9, 18 частини першої вказаної статті).

У частині 1 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених Законом "Про публічні закупівлі".

За приписами частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі тощо.

Відповідно до пункту 7 частин 2 статті 22 Закону України "Про публічні закупівлі" тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов'язковим зазначенням порядку змін його умов.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору.

Частиною 1 статті 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися. Зазначена правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Відповідно до пункту 2.4 договору, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, зазначених у п.8.8. договору.

Водночас, пунктом 8.8 договору, який відповідає положенням частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі (п.2 ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі", п.п.2 п.8.8 договору).

Метою регулювання, передбаченого статтею 36 Закону "Про публічні закупівлі", а саме, закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Так, стаття 652 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб'єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі. Зазначена правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Відповідно до статті 3 Закону "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції (преамбула цього Закону).

При цьому, Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі".

Також, Велика Палата Верховного Суду в пункті 56 постанови від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 виклала такий правовий висновок: "у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто, під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі".

Висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII (в редакції, чинній після внесення змін Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" від 19.09.2019 № 114-ІХ з 19.04.2020) по суті має універсальний характер та підлягає застосуванню до правовідносин, які виникають при збільшенні ціни за одиницю товару за договором, укладеним відповідно до Закону № 922-VIII.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що сторонами договору збільшено ціну за одиницю товару - 1л дизельного пального - за додатковою угодою №1 від 11.04.2019 на 17,14%, а за додатковою угодою №3 від 05.11.2019 на 14,52% від тієї початкової ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору №1/1 від 11.03.2019 за результатами процедури закупівлі".

Також судом встановлено, що постачальником документально не підтверджено коливання ціни на природний газ упродовж 2019 року; водночас при зверненні до споживача з пропозиціями підвищити ціну, він не обґрунтував, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері, не навів причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник не довів, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оспорювані додаткові угоди до договору укладені з порушенням приписів частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац 1 частин 2 статті 215 Цивільного кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Крім того, такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини 4 статті 36 цього Закону.

Визнання додаткових угод до договору недійсними не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

Договори, що укладені всупереч вимогам пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" є нікчемними в силу закону і не потребують визнання їх недійсними судом.

Зазначена правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції, що оспорювані додаткові угоди до договору є нікчемними в силу статей 36, 37 Закону України "Про публічні закупівлі" і, відповідно, не породжують жодних правових наслідків для сторін, є правильними.

Встановивши нікчемність укладених між сторонами договору додаткових угод від 11.04.2019 №1 та від 05.11.2019 №3, суд зазначає, що правовідносини з постачання товару (дизельного палива) між КП "Словміськводоканал" та ПП "Адора" у період з 11.04.2019 по 31.12.2019 регулюються договором від 11.03.2019 №1/1.

Вказане свідчить про необхідність повернення сплачених грошових коштів за такими угодами.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін..

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Статтею 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється в договорі купівлі-продажу в відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до частини першої статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Правовий висновок щодо застосування частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" та частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України, як підстави для повернення грошових коштів у аналогічних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідач не заперечував нікчемність правочинів (додаткових угод) як таких, що укладені у порушення приписів Закону України "Про публічні закупівлі".

Фактично заперечення відповідача в суді першої інстанції та доводи апеляційної скарги зводяться до відсутності доказів оплати товару, що був поставлений на виконання договору №1/1 від 11.03.2019, з урахуванням визначеної нікчемними додатковими угодами ціни товару та, відповідно, відсутність підстав для стягнення таких коштів з відповідача.

Отже, спірним у даній справі є питання про застосування наслідків недійсності/нікчемності правочинів та чи було КП "Словміськводоканал" передано майно (грошові кошти) відповідачу (ПП "Адора"), питання про стягнення яких ставить прокурор.

За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб'єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Частини першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення), визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до пункту 2.4 Положення обов'язковими реквізитами документа є: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, первинні документи повинні містити відомості, які підтверджують вчинення господарської операції, на виконання якої вони складаються, у зв'язку з чим вчинення певної господарської операції фіксуватиметься документально, що в сукупності свідчить про підтвердження між учасниками такої операції певних прав та обов'язків, зокрема, і щодо обов'язку сплатити певну суму коштів, яка складатиме еквівалент певної вартості наданих послуг.

За умови подання платником податків належним чином оформлених документів, які згідно з правовими нормами повинні бути виписані на господарські операції певного виду, та підтвердження суми ПДВ податковими накладними, зареєстрованими відповідно до вимог статті 201 ПК України, задекларовані платником податків дані податкового обліку вважаються підтвердженими (правомірними), якщо не буде доведено зворотного.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Схожий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи №910/23097/17.

У постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №915/878/16 зазначено, що для з'ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і договору (укладенням якого передбачалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов'язки сторін у процесі виконання операції, результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції. Зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, судам слід було врахувати, що фактичне здійснення господарської операції, повинно підтверджуватися, в тому числі, і реальним джерелом походження товару (його виробництва, попередньої купівлі тощо) в обсязі, зазначеному у первинному документі. Разом з тим судами попередніх інстанцій для з'ясування реальності господарської операції не встановлювалося чи має місце відображення операції з отримання товару у податковій звітності.

У справі №924/233/18 розглядався позов про стягнення заборгованості за договором поставки молока. Верховний Суд у постанові від 25.06.2020, скасовуючи судові рішення попередніх судових інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, наголосив, що суди не з'ясували належним чином відповідно до вимог законодавства, чи відображались господарські операції зі спірних поставок товару протягом періоду вересня-листопада 2017 року в податковому обліку продавця - позивача та покупця - відповідача. Тобто не було з'ясовано повно та всебічно, чи отримувались покупцем податкові накладні при здійсненні операцій зі спірних поставок товару у період вересня-листопада 2017 року на підставі наявних в матеріалах справи оспорюваних видаткових накладних; чи відображались у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця такі податкові накладні; чи формувався відповідачем, як покупцем, податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, чи подавалися покупцем уточнюючі декларації щодо безпідставного нарахування податкового кредиту продавцем за оспорюваними накладними.

У постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19 міститься правовий висновок, згідно з яким визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів. Отже, судам при розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з'ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

У постановах Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 911/2630/18, від 12.08.2019 у справі № 914/1979/18, від 15.08.2019 у справі № 914/1680/18 викладено позицію, згідно з якою у справах про стягнення заборгованості судам слід встановлювати, в який період та в якому обсязі здійснена поставка товару з огляду на триваючий характер правовідносин сторін; чи було сплачено кошти за весь фактично поставлений товар за договором чи лише щодо його частини, і якщо так, то за які саме періоди; чи існували між сторонами до укладення спірного договору правовідносини з аналогічним предметом, і якщо так, то чи існувала заборгованість у відповідача за ними; чи здійснювалося при проведенні оплат зарахування у погашення раніше наявного боргу тощо.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 11.07.2023 у даній справі, скасовуючи постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2023 та рішення Господарського суду Донецької області від 07.02.2022 та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначив про таке:

"Для з'ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і договору (укладенням якого передбачалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов'язки сторін у процесі виконання операції, результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції. Зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, судам слід було врахувати, що фактичне здійснення господарської операції, повинно підтверджуватися, в тому числі, і реальним виконанням.

Разом з тим, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій не з'ясували, чи мала місце реальна господарська операція та відповідно не встановили чи мало місце відображення такої операції сторонами, зокрема, але не виключено у податковій, бухгалтерській звітності тощо.

Отже, суди попередніх інстанцій не врахували, що визначальною ознакою господарської операції у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а, отже, судам у розгляді справи належало дослідити первинні документи, наявність або відсутність реального руху активів.

Суди попередніх інстанцій у розгляді даної справи, обмежившись формальним посиланням, що видаткові накладні не можуть достеменно свідчити про дійсну оплату позивачем 3 товару, залишили поза дослідженням доводи, зокрема:

- чи вчиняв/не вчиняв позивач 3 дії щодо оплати товару за накладними,

- чи спростовувався/підтверджувався факт отримання грошових коштів відповідачем, та факт оплати, розмір сплати позивачем 3 за додатковими угодами;

- чи заперечує/визнає факт оплати відповідач, та чим це підтверджується;

- чи отримував/не отримував покупець податкові накладні зі спірних поставок товару за поданими суду видатковими накладними,

- чи відображені/не відображені наявні податкові накладні у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця,

- чи відображена/не відображена сума оплати за товар у податковому та бухгалтерському обліках підприємств, тощо.

Крім того, господарськими судам залишено поза увагою і обставини наявності/відсутності заборгованості у позивача 3 перед відповідачем щодо оплати товару за видатковими/податковими накладними та обставини наявності/відсутності примусового стягнення заборгованості з оплати за товар, тощо".

Відповідно до частини першої статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Даючи оцінку реальності господарських операцій за договором №1/1 від 11.03.2019, судом досліджено наявні в матеріалах справи докази на підтвердження наявності/відсутності руху активів.

Так, дослідивши наявні в матеріалах справи видаткові накладні №РН-0000605 від 11.04.2019, №РН-0000616 від 15.04.2019, №РН-0000617 від 18.04.2019, №РН-0000659 від 24.04.2019, №РН-0000680 від 02.05.2019, №РН-0000719 від 07.05.2019, №РН-0000741 від 13.05.2019, №РН-0000812 від 24.05.2019, №РН-0000844 від 03.06.2019, №РН-0000902 від 10.06.2019, №РН-0000941 від 18.06.2019, №РН-0000989 від 25.06.2019, №РН-0001020 від 27.06.2019, №РН-0001036 від 01.07.2019, №РН-0001096 від 08.07.2019, №РН-0001135 від 15.07.2019, №РН-0001167 від 19.07.2019, №РН-0001287 від 05.08.2019, №РН-0001330 від 12.08.2019, №РН-0001338 від 13.08.2019, №РН-0001368 від 20.08.2019, №РН-0001397 від 27.08.2019, №РН-0001443 від 03.09.2019, №РН-0001519 від 16.09.2019, №РН-0001585 від 26.09.2019, №РН-0001627 від 02.10.2019, №РН-0001702 від 11.10.2019, №РН-0001749 від 22.10.2019, №РН-0001791 від 29.10.2019, №РН-0001866 від 05.11.2019, №РН-0001931 від 18.11.2019, №РН-0001991 від 29.11.2019, №РН-0002093 від 13.12.2019, №РН-0002145 від 23.12.2019, які прокурор надав на підтвердження поставки товару, суд першої інстанції правильно встановив, що загальна вартість поставленого товару за ними становить 1267608,00грн, загальний обсяг поставленого дизельного палива 44450л. Такі дані відповідають наданій інформації у довідці КП "Словміськводоканал" щодо розрахунків сторін за спірними накладними.

За вказаними видатковими накладними ПП "Адора" виставлено КП "Словміськводоканал" такі рахунки-фактури:

№СФ-0000437 від 11.04.2019 на суму 32936,00грн з ПДВ;

№СФ-0000450 від 15.04.2019 на суму 14320,00грн з ПДВ;

№СФ-0000451 від 18.04.2019 на суму 20048,00грн з ПДВ;

№СФ-0000478 від 24.04.2019 на суму 14320,00грн з ПДВ;

№СФ-0000495 від 02.05.2019 на суму 28640,00грн з ПДВ;

№СФ-0000524 від 07.05.2019 на суму 28640,00грн з ПДВ;

№СФ-0000549 від 13.05.2019 на суму 57280,00грн з ПДВ;

№СФ-0000616 від 24.05.2019 на суму 42960,00грн з ПДВ;

№СФ-0000640 від 03.06.2019 на суму 42960,00грн з ПДВ;

№СФ-0000691 від 10.06.2019 на суму 42960,00грн з ПДВ;

№СФ-0000733 від 18.06.2019 на суму 42960,00грн з ПДВ;

№СФ-0000776 від 25.06.2019 на суму 28640,00грн з ПДВ;

№СФ-0000807 від 27.06.2019 на суму 2864,00грн з ПДВ;

№СФ- 0000820 від 01.07.2019 на суму 42960,00грн з ПДВ;

№СФ-0000865 від 08.07.2019 на суму 42960,00грн з ПДВ;

№СФ-0000903 від 15.07.2019 на суму 42960,00грн з ПДВ;

№СФ-0000943 від 19.07.2019 на суму 71600,00грн з ПДВ

№СФ-0001054 від 05.08.2019 на суму 28640,00грн з ПДВ;

№СФ-0001091 від 12.08.2019 на суму 22912,00грн з ПДВ;

№СФ-0001100 від 13.08.2019 на суму 5728,00грн з ПДВ

№СФ-0001144 від 20.08.2019 на суму 28640,00грн з ПДВ;

№СФ-0001172 від 27.08.2019 на суму 28640,00грн з ПДВ;

№СФ-0001214 від 03.09.2019 на суму 57280,00грн з ПДВ;

№СФ-0001271 від 16.09.2019 на суму 57280,00грн з ПДВ;

№СФ-0001324 від 26.09.2019 на суму 28640,00грн з ПДВ;

№СФ-0001355 від 02.10.2019 на суму 42960,00грн з ПДВ;

№СФ- 0001389 від 11.10.2019 на суму 42960,00грн з ПДВ;

№СФ-0001424 від 22.10.2019 на суму 42960,00грн з ПДВ;

№СФ-0001460 від 29.10.2019 на суму 42960,00 грн з ПДВ;

№СФ-0001504 від 05.11.2019 на суму 56000,00грн з ПДВ;

№СФ-0001555 від 18.11.2019 на суму 42000,00грн з ПДВ;

№СФ-0001599 від 29.11.2019 на суму 42000,00грн з ПДВ;

№СФ-0001660 від 13.12.2019 на суму 42000,00грн з ПДВ;

№СФ-0001638 від 23.12.2019 на суму 56000,00грн з ПДВ.

Судом встановлено, що у 2019 році між КП "Словміськводоканал" та ПП "Адора" укладались наступні договори поставки: №1/1 від 11.03.2019 (предмет закупівлі дизельне паливо); №8/1 від 05.03.2019 (предмет закупівлі газ скраплений); №9/1 від 05.03.2019 (предмет закупівлі бензин А-92). Вказаний факт сторонами не заперечується.

Щодо відсутності в деяких видаткових накладних та виставлених рахунках посилання на договори, суд першої інстанції оцінивши обставини справи та надані докази в їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку, що видаткові накладні №РН-0000605 від 11.04.2019, №РН-0000989 від 25.06.2019, №РН- 0001020 від 27.06.2019, №РН-0001167 від 19.07.2019, №РН-0001338 від 13.08.2019 та рахунки-фактури №СФ-0000766 від 25.06.2019; №СФ-0000807 від 27.06.2019; №СФ- 0000943 від 19.07.2019; №СФ-0001100 від 13.08.2019 складені на підставі спірного договору №1/1 від 11.03.2019, виходячи з виду товару, що за ними поставлявся, та на оплату якого рахунки виставлялись, оскільки у 2019 році між сторонами не укладалось іншого договору саме на постачання дизельного пального.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, постачальник виконав зобов'язання з оформлення відповідних податкових накладних за фактом здійснення господарських операцій з поставки товару, які перелічені судом вище. Наявні в матеріалах справи податкові накладні відображені належним чином у податкових зобов'язаннях покупця, є належним чином зареєстрованими. Між сторонами договору відсутні будь-які суперечності щодо здійснення податкового обліку здійснених господарських операцій за видатковими накладними на підставі договору №1/1 від 11.03.2019.

Враховуючи вищевикладене, на виконання умов договору №1/1 від 11.03.2019 ПП "Адора" поставило, а КП "Словміськводоканал" прийняло за період з 11.04.2019 по 23.12.2019 товар - дизельне паливо, в обсязі 44450 л на загальну суму 1267608,00грн. При цьому, вартість поставленого товару у відповідні періоди визначена у видаткових накладних, виставлених рахунках-фактурах та зареєстрованих податкових накладних виходячи з ціни за одиницю товару - 1л дизельного пального - за додатковою угодою №1 від 11.04.2019 в сумі 28,64 грн з ПДВ та додатковою угодою №3 від 05.11.2019 в сумі 28,00 грн з ПДВ.

Обставини щодо поставки та отримання товару за договором №1/1 від 11.03.2019 жодною стороною не заперечується.

У розділі 4 договору сторонами погоджено порядок розрахунків, а саме: замовник здійснює оплату отриманого товару згідно договору та по цінах зазначених у специфікації; розрахунки за товар проводяться по факту його постачання, шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати фактичного отримання товару замовником згідно видаткової накладної; розрахунки за товар здійснюються в національній валюті України - гривні; датою здійснення оплати за даним договором вважається дата перерахування замовником коштів за фактом поставки товару.

На підтвердження факту оплати поставленого відповідачем товару за сформованими ним видатковими накладними в рамках виконання договору №1/1 від 11.03.2019 до матеріалів справи надано копії виписок з банківських рахунків КП "Словміськводоканал".

Згідно наданих до матеріалів справи пояснень та довідки КП "Словміськводоканал" щодо розрахунків з ПП "Адора" за період 11.04.2019 по 31.12.2019 за спірними накладними оплату проведено таким чином:

- видаткова накладна №РН-0000605 від 11.04.2019 (рахунок-фактура №СФ-0000437 від 11.04.2019 на суму 32936,00грн з ПДВ) оплачена згідно платіжного доручення №124 від 30.09.2019 у сумі 2936,00 грн та згідно платіжного доручення № 5975 від 23.02.2021 у сумі 30000,00 грн, загальна сума 32936,00 грн;

- видаткова накладна №РН-0000616 від 15.04.2019 (рахунок-фактура №СФ-0000450 від 15.04.2019 на суму 14320,00грн з ПДВ) оплачена згідно платіжного доручення №434 від 26.04.2019 у сумі 14320,00 грн;

- видаткова накладна №РН-0000617 від 18.04.2019 (рахунок-фактура №СФ-0000451 від 18.04.2019 на суму 20048,00грн з ПДВ) оплачена згідно платіжного доручення №571 від 13.05.2019 у сумі 20048,00 грн;

- видаткова накладна №РН-0000659 від 24.04.2019 (рахунок-фактура №СФ-0000478 від 24.04.2019 на суму 14320,00грн з ПДВ) оплачена згідно платіжного доручення №648 від 16.05.2019 у сумі 14320,00 грн;

- видаткова накладна №РН-0000680 від 02.05.2019 (рахунок-фактура №СФ-0000495 від 02.05.2019 на суму 28640,00грн з ПДВ) оплачена згідно платіжного доручення №839 від 28.05.2019 у сумі 28640,00 грн;

- видаткова накладна №РН-0000719 від 07.05.2019 (рахунок-фактура №СФ-0000524 від 07.05.2019 на суму 28640,00грн з ПДВ) оплачена згідно платіжного доручення №902 від 30.05.2019 у сумі 28640,00 грн;

- видаткова накладна №РН-0000741 від 13.05.2019 (рахунок-фактура №СФ-0000549 від 13.05.2019 на суму 57280,00грн з ПДВ) оплачена згідно платіжного доручення №721 від 21.05.2019 у сумі 20000,00 грн, згідно платіжного доручення №736 від 22.05.2019 у сумі 20000,00 грн, згідно платіжного доручення №775 від 24.05.2019 у сумі 17280,00 грн, загальна сума 57280,00 грн;

- видаткова накладна №РН-0000812 від 24.05.2019 (рахунок-фактура №СФ-0000616 від 24.05.2019 на суму 42960,00грн з ПДВ) оплачена згідно платіжного доручення №1092 від 14.06.2019 у сумі 7960,00 грн, згідно платіжного доручення №1081 від 13.06.2019 у сумі 10000,00 грн, згідно платіжного доручення №1057 від 11.06.2019 у сумі 15000,00 грн, згідно платіжного доручення №1069 від 12.06.2019 у сумі 10000,00 грн, загальна сума 42960,00 грн;

- видаткова накладна №РН-0000844 від 03.06.2019 (рахунок-фактура №СФ-0000640 від 03.06.2019 на суму 42960,00грн з ПДВ) оплачена згідно платіжного доручення №1111 від 18.06.2019 у сумі 10000,00 грн, згідно платіжного доручення №1155 від 20.06.2019 у сумі 20000,00 грн, згідно платіжного доручення №1186 від 21.06.2019 у сумі 12960,00 грн, загальна сума 42960,00 грн;

- видаткова накладна №РН-0000902 від 10.06.2019 (рахунок-фактура №СФ-0000691 від 10.06.2019 на суму 42960,00грн з ПДВ) оплачена згідно платіжного доручення №1212 від 24.06.2019 у сумі 10000,00 грн, згідно платіжного доручення №1279 від 25.06.2019 у сумі 10000,00 грн, згідно платіжного доручення №1307 від 26.06.2019 у сумі 15000,00 грн, згідно платіжного доручення №1328 від 27.06.2019 у сумі 7960,00 грн, загальна сума 42960,00 грн;

- видаткова накладна №РН-0000941 від 18.06.2019 (рахунок-фактура №СФ-0000733 від 18.06.2019 на суму 42960,00грн з ПДВ) оплачена згідно платіжного доручення №1426 від 05.07.2019 у сумі 15000,00 грн, №1516 від 16.07.2019 в сумі 20000 грн, №1592 від 18.07.2019 у умі 7960,00 грн, загальна сума 42960,00 грн;

- видаткова накладна №РН-0000989 від 25.06.2019 (рахунок-фактура №СФ-0000776 від 25.06.2019 на суму 28640,00грн з ПДВ) оплачена згідно платіжного доручення №1379 від 03.07.2019 у сумі 15000,00 грн, згідно платіжного доручення №1410 від 04.07.2019 у сумі 13640,00 грн, загальна сума 28640,00 грн;

- видаткова накладна №РН-0001020 від 27.06.2019 (рахунок-фактура №СФ-0000807 від 27.06.2019 на суму 2864,00грн з ПДВ) оплачена згідно платіжного доручення №1541 від 17.07.2019 у сумі 2864,00 грн;

- видаткова накладна №РН-0001036 від 01.07.2019 (рахунок-фактура №СФ- 0000820 від 01.07.2019 на суму 42960,00грн з ПДВ) оплачена згідно платіжного доручення №1444 від 11.07.2019 у сумі 20000,00 грн, згідно платіжного доручення №1472 від 12.07.2019 у сумі 22960,00 грн, загальна сума 42960,00 грн;

- видаткова накладна №РН-0001096 від 08.07.2019 (рахунок-фактура №СФ-0000865 від 08.07.2019 на суму 42960,00грн з ПДВ) оплачена згідно платіжного доручення №1633 від 22.07.2019 у сумі 20000,00 грн, згідно платіжного доручення №1661 від 23.07.2019 у сумі 22960,00 грн, загальна сума 42960,00 грн;

- видаткова накладна №РН-0001135 від 15.07.2019 (рахунок-фактура №СФ-0000903 від 15.07.2019 на суму 42960,00грн з ПДВ) оплачена згідно платіжного доручення №1727 від 26.07.2019 у сумі 20000,00 грн, згідно платіжного доручення №1755 від 29.07.2019 у сумі 10000,00 грн, згідно платіжного доручення №1767 від 30.07.2019 у сумі 12960,00 грн, загальна сума 42960,00 грн;

- видаткова накладна №РН-0001167 від 19.07.2019 (рахунок-фактура №СФ-0000943 від 19.07.2019 на суму 71600,00грн з ПДВ) оплачена згідно платіжного доручення №1849 від 15.08.2019 у сумі 20000,00 грн, згідно платіжного доручення №1907 від 16.08.2019 у сумі 20000,00 грн, згідно платіжного доручення №1925 від 19.08.2019 у сумі 20000,00 грн, згідно платіжного доручення №1944 від 20.08.2019 у сумі 11600,00 грн, загальна сума 71600,00 грн;

- видаткова накладна №РН-0001287 від 05.08.2019 (рахунок-фактура №СФ-0001054 від 05.08.2019 на суму 28640,00грн з ПДВ) оплачена згідно платіжного доручення №2067 від 27.08.2019 у сумі 20000,00 грн, згідно платіжного доручення №2104 від 28.08.2019 у сумі 8640,00 грн, загальна сума 28640,00 грн;

- видаткова накладна №РН-0001330 від 12.08.2019 (рахунок-фактура №СФ-0001091 від 12.08.2019 на суму 22912,00грн з ПДВ) оплачена згідно платіжного доручення №2163 від 30.08.2019 у сумі 22912,00 грн;

- видаткова накладна №РН-0001338 від 13.08.2019 (рахунок-фактура №СФ-0001100 від 13.08.2019 на суму 5728,00грн з ПДВ) оплачена згідно платіжного доручення №2337 від 16.09.2019 у сумі 5728,00 грн;

- видаткова накладна №РН-0001368 від 20.08.2019 (рахунок-фактура №СФ-0001144 від 20.08.2019 на суму 28640,00грн з ПДВ) оплачена згідно платіжного доручення №2179 від 02.09.2019 у сумі 20000,00 грн, згідно платіжного доручення №2202 від 03.09.2019 у сумі 8640,00 грн, загальна сума 28640,00 грн;

- видаткова накладна №РН-0001397 від 27.08.2019 (рахунок-фактура №СФ-0001172 від 27.08.2019 на суму 28640,00грн з ПДВ) оплачена згідно платіжного доручення №2263 від 10.09.2019 у сумі 10000,00 грн, згідно платіжного доручення №2250 від 09.09.2019 у сумі 10000,00 грн, згідно платіжного доручення №2285 від 11.09.2019 у сумі 8640,00 грн, загальна сума 28640,00 грн;

- видаткова накладна №РН-0001443 від 03.09.2019 (рахунок-фактура №СФ-0001214 від 03.09.2019 на суму 57280,00грн з ПДВ) оплачена згідно платіжного доручення №2438 від 23.09.2019 у сумі 10000,00 грн, згідно платіжного доручення №41 від 25.09.2019 у сумі 15000,00 грн, згідно платіжного доручення №88 від 26.09.2019 у сумі 10000,00 грн, згідно платіжного доручення №113 від 30.09.2019 у сумі 15000,00 грн, згідно платіжного доручення №124 від 30.09.2019 у сумі 7280,00 грн, загальна сума 57280,00 грн;

- видаткова накладна №РН-0001519 від 16.09.2019 (рахунок-фактура №СФ-0001271 від 16.09.2019 на суму 57280,00грн з ПДВ) оплачена згідно платіжного доручення №124 від 30.09.2019 у сумі 2720,00 грн, згідно платіжного доручення №157 від 02.10.2019 у сумі 10000,00 грн, згідно платіжного доручення №182 від 07.10.2019 у сумі 15000,00 грн, згідно платіжного доручення №197 від 07.10.2019 у сумі 10000,00 грн, згідно платіжного доручення №215 від 08.10.2019 у сумі 10000,00 грн, згідно платіжного доручення №225 від 09.10.2019 у сумі 9560,00 грн, загальна сума 57280,00 грн;

- видаткова накладна №РН-0001585 від 26.09.2019 (рахунок-фактура №СФ-0001324 від 26.09.2019 на суму 28640,00грн з ПДВ) оплачена згідно платіжного доручення №301 від 17.10.2019 у сумі 28640,00 грн;

- видаткова накладна №РН-0001627 від 02.10.2019 (рахунок-фактура №СФ-0001355 від 02.10.2019 на суму 42960,00грн з ПДВ) оплачена згідно платіжного доручення №401 від 23.10.2019 у сумі 10000,00 грн, згідно платіжного доручення №435 від 24.10.2019 у сумі 10000,00 грн, згідно платіжного доручення №450 від 25.10.2019 у сумі 10000,00 грн, згідно платіжного доручення №476 від 28.10.2019 у сумі 12960,00 грн, загальна сума 42960,00 грн;

- видаткова накладна №РН-0001702 від 11.10.2019 (рахунок-фактура №СФ- 0001389 від 11.10.2019 на суму 42960,00грн з ПДВ) оплачена згідно платіжного доручення №496 від 29.10.2019 у сумі 12960,00 грн, згідно платіжного доручення №520 від 31.10.2019 у сумі 10000,00 грн, згідно платіжного доручення №583 від 08.11.2019 у сумі 20000,00 грн, загальна сума 42960,00 грн;

- видаткова накладна №РН-0001749 від 22.10.2019 (рахунок-фактура №СФ-0001424 від 22.10.2019 на суму 42960,00грн з ПДВ) оплачена згідно платіжного доручення №739 від 26.11.2019 у сумі 42960,00 грн;

- видаткова накладна №РН-0001791 від 29.10.2019 (рахунок-фактура №СФ-0001460 від 29.10.2019 на суму 42960,00 грн з ПДВ) оплачена згідно платіжного доручення №1120 від 27.12.2019 у сумі 42960,00 грн;

- видаткова накладна №РН-0001866 від 05.11.2019 (рахунок-фактура №СФ-0001504 від 05.11.2019 на суму 56000,00грн з ПДВ) оплачена згідно платіжного доручення №1012 від 18.12.2019 у сумі 56000,00 грн;

- видаткова накладна №РН-0001931 від 18.11.2019 (рахунок-фактура №СФ-0001555 від 18.11.2019 на суму 42000,00грн з ПДВ) оплачена згідно платіжного доручення №957 від 13.12.2019 у сумі 42000,00 грн;

- видаткова накладна №РН-0001991 від 29.11.2019 (рахунок-фактура №СФ-0001599 від 29.11.2019 на суму 42000,00грн з ПДВ) оплачена згідно платіжного доручення №1191 від 03.01.2020 у сумі 40000,00 грн, згідно платіжного доручення №1674 від 17.02.2020 у сумі 2000,00 грн, загальна сума 42000,00 грн;

- видаткова накладна №РН-0002093 від 13.12.2019 (рахунок-фактура №СФ-0001660 від 13.12.2019 на суму 42000,00грн з ПДВ) оплачена згідно платіжного доручення №1289 від 16.01.2020 у сумі 42000,00 грн;

- видаткова накладна №РН-0002145 від 23.12.2019 (рахунок-фактура №СФ-0001638 від 23.12.2019 на суму 56000,00грн з ПДВ) оплачена згідно платіжного доручення №1336 від 20.01.2020 у сумі 56000,00 грн.

Здійснені КП "Словміськводоканал" розрахунки за поставлений йому товар (дизельне паливо) на підставі виставлених відповідачем рахунків за вказаними платіжними документами підтверджується також наданою до матеріалів справи випискою по рахунку ПП "Адора" за 01.01.2019 - 31.12.2019, виписки за 2020 рік відповідачем до матеріалів справи не надано.

При цьому, внаслідок численних посилань у призначенні платежу платіжних доручень на договори, відмінні від спірного, суд ухвалою від 20.08.2024 запропонував прокурору, Комунальному підприємству Слов'янської міської ради "Словміськводоканал", відповідачу надати пояснення щодо посилання в графі призначення платежу платіжних доручень №1092 від 14.06.2019, №1081 від 13.06.2019, №1057 від 11.06.2019, №1069 від 12.06.2019, №1111 від 18.06.2019, №1155 від 20.06.2019, №1186 від 21.06.2019, №1212 від 24.06.2019, №1279 від 25.06.2019, №1307 від 26.06.2019, №1328 від 27.06.2019, №1379 від 03.07.2019, №1410 від 04.07.2019, №1444 від 11.07.2019, №1472 від 12.07.2019, №1633 від 22.07.2019, №1661 від 23.07.2019, №2067 від 27.08.2019, №2104 від 28.08.2019, №2179 від 02.09.2019 на інші договори, чи укладались між сторонами у спірний період такі договори з предметом, що є аналогічним предмету договору №1/1 від 11.03.2019.

На виконання вимог вказаної ухвали, КП "Словміськводоканал" надало суду письмові пояснення, посилаючись на укладання у 2019 році між ним та ПП "Адора" договорів №1/1 від 11.03.2019 (предмет закупівлі дизельне паливо); №8/1 від 05.03.2019 (предмет закупівлі газ скраплений); №9/1 від 05.03.2019 (предмет закупівлі бензин А-92), зазначив, що вказання в призначенні платежу платіжних доручень за 2019 рік відмінних від спірного договорів, мало місце внаслідок великої щоденної кількісті платіжних документів, і враховуючи, що постачальником дизельного палива, бензину та скрапленого газу був один і той контрагент ПП "Адора", співробітником підприємства позивача 3 при копіюванні платіжних доручень було допущено технічні помилки. Відомостей щодо зміни призначення платежів, виконаних з помилками, матеріали справи не містять.

В свою чергу, відповідач посилався на те, що на підприємстві облік ведеться не за договором, а за контрагентом, що ускладнює визначення порядку зарахування сплачених сум.

При цьому, факт здійснення означених платежів та їх отримання підприємством відповідача не заперечується, всі платежі, які здійснені у 2019 році відображені у виписці з банківського рахунку, що надавалась відповідачем, та даними акту звірки, що ним сформований та підписаний одноособово. Укладання договорів №8/1 від 05.03.2019, №9/1 від 05.03.2019 у 2019 році з іншими предметами представник відповідача також не заперечував.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши оцінку наявних в матеріалах справи виписок з банківського рахунку, даних видаткових накладних та виставлених рахунків-фактур за спірним договором, зазначає про те, що переважна більшість платіжних документів в призначенні платежу містить посилання на відповідні рахунки-фактури, що підтверджує факт розрахунків за спірними накладними.

Водночас, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у платіжному документі №1592 від 18.07.2019 на суму 10760,00 грн в призначенні платежу зазначено: дизтопливо рах№ СФ-0000807-7960грн. Однак, рахунок-фактура №СФ-0000807 від 27.06.2019 повністю було оплачено згідно платіжного доручення №1541 від 17.07.2019 у сумі 2864,00 грн, а тому суд вважає за можливе врахування відповідного платежу за видатковою накладною №РН-0000941 від 18.06.2019 (рахунок-фактура №СФ-0000733 від 18.06.2019).

Також, платіжні документи №1633 від 22.07.2019 у сумі 20000,00 грн та №1661 від 23.07.2019 у сумі 22960,00 грн містять призначення платежу: дизтопливо рах№ СФ-000065 від 08.07.2019, що оцінюється судом як технічна помилка в зазначенні реквізитів рахунку-фактури, оскільки матеріали справи містять рахунок-фактура №СФ-0000865 від 08.07.2019 на суму 42960,00грн з ПДВ, щодо поставки дизельного палива від цієї дати та на вказану загальну суму.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неврахування платіжного документа №2067 від 27.08.2019 у сумі 20000,00 грн в рахунок оплати за спірним договором, оскільки в призначенні платежу зазначено інший вид товару (газ скраплений). Разом з тим, в призначенні платежу міститься посилання саме на рах. № СФ-0001054 від 05.08.2019, тоді як в матеріалах справи наявний виставлений за видатковою накладною РН-0001287 від 05.08.2019 рахунок-фактуру №СФ-0001054 від 05.08.2019 на суму 28640,00грн з ПДВ щодо поставки саме дизельного палива, доказів виставлення рахунку з відповідними реквізитами за іншим предметом закупівлі матеріали справи не містять, тоді як судом встановлено триваючий характер правовідносин сторін, у тому числі за іншими договорами.

Що стосується платіжного доручення №124 від 30.09.2019 на суму 15000,00 грн з призначенням платежу: дизтопливо рах № сф-0001214 від 03.09.2019, то суд враховує, що відповідний рахунок-фактура на загальну суму 57280,00грн з ПДВ було оплачено в сумі 50000,00 грн на підставі платіжних доручень від №2438 від 23.09.2019, №41 від 25.09.2019, №88 від 26.09.2019, №113 від 30.09.2019, а відтак за платіжним дорученням №124 погашено залишок заборгованості в сумі 7280,00 грн за рахунком-фактурою №СФ-0001214 від 03.09.2019, та враховано сплачену суму в платежі за рахунком-фактурою №СФ-0001271 від 16.09.2019 в розмірі 2720,00 грн, а також за рахунком-фактурою №СФ-0000437 від 11.04.2019 в сумі 2936,00 грн.

Крім того, в платіжному дорученні №157 від 02.10.2019 у сумі 10000,00 грн також зазначено призначення платежу: дизтопливо рах № сф-0001214 від 03.09.2019, проте на час проведення платежу заборгованість за вказаним рахунком була погашено, а відтак сплачену суму враховано в платежі за рахунком-фактурою №СФ-0001271 від 16.09.2019 в повному обсязі.

Твердження апелянта про відсутність доказів щодо здійснення КП "Словміськводоканал" розрахунків за спірним договором після 2019 року (період, яких враховано відповідачем в акті звірки взаєморозрахунків) є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Зокрема, надані копії виписок по банківському рахунку КП "Словміськводоканал" свідчать про такі оплати на користь ПП "Адора": 03.01.2020 у сумі 40000,00 грн та 17.02.2020 у сумі 2000,00 грн (призначення платежу: дизпаливо, рах.№СФ-0001599 від 29.11.2019); 16.01.2020 у сумі 42000,00 грн (призначення платежу: дизпаливо, рах. №СФ-0001660 від 13.12.2019); 20.01.2020 у сумі 56000,00 грн (призначення платежу: дизпаливо, рах. №СФ-0001638 від 23.12.2019).

Відповідні обставини відповідачем не спростовані.

Також з банківських виписок вбачається, що платіж № 5975 від 23.02.2021 у сумі 30000,00 грн здійснено з посиланням на акт звірки взаємних розрахунків. Відповідний акт суду не надано, однак доказів на спростування здійснення вказаної оплати в рахунок погашення заборгованості за поставлене дизельне паливо за спірним договором відповідачем не надано.

Позиція відповідача щодо відсутності підстав для стягнення з нього грошових коштів обґрунтована наявністю заборгованості КП "Словміськводоканал" перед ПП "Адора" в розмірі 197926,00 грн, про що свідчить акт взаємних розрахунків між сторонами за період 2019 року, станом на 31.12.2019.

Акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 19.09.2019 у справі № 910/14566/18, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

В даному випадку акт звірки розрахунків обґрунтовано не взято до уваги судом першої інстанції, оскільки: по-перше, вказаний акт складений сукупно по всім замовленням (про що в ньому зазначено) та не містить відмежування щодо зарахування оплати в погашення заборгованості за конкретними видатковими накладними або конкретним договором (враховуючи встановлені судом обставини, що у спірний період між сторонами існували правовідносини щодо інших договорів поставки), тобто останній сформований з урахуванням інших господарських операцій, що не входять до предмету доказування в даній справі; по-друге, акт містить інформацію станом на 31.12.2019, тобто наступні платежі у 2020 та 2021 році у ньому не були враховані.

Відповідач не надає будь-яких пояснень щодо платежів, які КП "Словміськводоканал" здійснив у 2020 та 2021 році та чи віднесені вони у погашення наявної, за його твердженням, заборгованості.

Всі заперечення останнього проти позовних вимог зводяться до того, що прокурором помилково здійснено зарахування оплати за певними видатковими накладними, оскільки в 2019 році між КП "Словміськводоканал" та ПП "Адора" було укладено 3 договори на поставку різних видів паливно-мастильних матеріалів (дизельне паливо, бензин, газ скраплений) та через численні помилки в призначенні платежу, що ускладнювало можливість встановити суми оплат за конкретним договором, відповідач здійснював облік проведених оплат в цілому по контрагенту - КП "Словміськводоканал".

З цих підстав, відповідач вважає, що під час розгляду даного позову суд має встановити обсяг усього поставленого в 2019 році товару (бензину, скрапленого газу та дизельного палива) та загальну суму оплат за такий товар. В апеляційній скарзі вказує, що за відомостями відповідача, різниця між вартістю поставленої у 2019 році продукції з боку ПП "Адора" (бензин, газ скраплений, дизельне паливо) на користь КП "Словмісьководоканал" склала 193297,45 грн, що перевищує заявлений в даній справі розмір грошових коштів.

Однак, колегія суддів вважає такі посилання скаржника помилковими, оскільки дослідження обставин виконання інших укладених між сторонами договорів не входить до предмету доказування по даній справі, тоді як переважна більшість платіжних документів в призначенні платежу містить посилання на виставлений відповідачем рахунок-фактуру за відповідною видатковою накладною на підставі конкретного договору.

При цьому в платіжних документах №434 від 26.04.2019, №1092 від 14.06.2019, №1111 від 18.06.2019, №1186 від 21.06.2019, №1328 від 27.06.2019, №1541 від 17.07.2019, № 1592 від 18.07.2019, №2104 від 28.08.2019, №2337 від 16.09.2019 у призначенні платежу виокремлено розмір платежу саме за товар - дизельне паливо, із посиланням на відповідний рахунок-фактуру, від іншої суми платежу в рахунок оплати за бензин/газ скраплений, що спростовує твердження апелянта про неможливість розмежувати платежі, здійснені КП "Словміськводоканал" на виконання зобов'язань з оплати товару за різними договорами.

Щодо посилання відповідача на те, що на підприємстві облік ведеться не за договором, а за контрагентом, що ускладнює визначення порядку зарахування сплачених сум, то колегія суддів зазначає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, а також у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/2376/18.

Таким чином, відповідач здійснюючи підприємницьку діяльність на власний ризик мав здійснити власний комерційний розрахунок щодо наслідків ведення бухгалтерського обліку окремо за контрагентом КП "Словміськводоканал" без розмежування виконання різних договорів та самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті виникнення спору щодо конкретної поставки.

Матеріали справи не містять доказів, що відповідач звертався до КП "Словміськводоканал" з вимогами/претензіями щодо неналежного оформлення платіжних документів, що унеможливлювало встановити/ідентифікувати здійснені платежі за конкретними поставками товару.

Також, доказів того, що відповідач звертався до КП "Словміськводоканал" в претензійному або судовому порядку з вимогами щодо стягнення заборгованості за договором №1/1 від 11.03.2019 матеріали справи не містять.

Посилання відповідача на те, що після встановлення органами Держаудитслужби порушення вимог закону під час укладення додаткових угод № 1 від 11.04.2019 та № 3 від 05.11.2019 до договору № 1/1 від 11.03.2019, що свідчило про їх нікчемність та безпідставність підвищення вартості бензину, останній не вимагав в подальшому сплати заборгованості, усунувши в такий спосіб можливі порушення положень Закону України "Про публічні закупівлі", є безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджується складення відповідачем видаткових накладних за період з 11.04.2019 по 31.12.2019 з урахуванням зміненої додатковими угодами ціни за одиницю товару, які підписані сторонами без зауважень, виставлення відповідних рахунків-фактур та формування податкових накладних на підставі вказаних видаткових накладних, а також здійснення оплати КП "Словміськводоканал" за вказаними накладними у визначеному ними розмірі.

Доказів уточнення/коригування ціни поставленого товару на підставі спірних видаткових накладних, в тому числі в податковому обліку, зарахування сплачених коштів в рахунок погашення заборгованості за іншими поставками матеріали справи не містять.

Відповідно до частин 1- 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За імперативним приписом частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Таким чином, аналізуючи обставини справи та оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв'язку, враховуючи визначені процесуальним законом стандарти доказування, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведення прокурором факту поставки товару за спірними видатковими накладними у період з 11.04.2019 по 31.12.2019 у кількості 44450,00 л на загальну суму 1267608,00 грн, що сплачена КП "Словміськводоканал".

Водночас, судом першої інстанції правильно встановлено, що враховуючи обсяг дизельного палива, поставленого за спірними видатковими накладними, та встановлену умовами договору №1/1 від 11.03.2019 (без урахування нікчемних додаткових угод) ціну товару (24,45 грн), КП "Словміськводоканал" мало сплатити сукупно 1086802,50грн.

З огляду на вищезазначене, зважаючи на межі позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки судів першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь другого позивача заявленої до стягнення суми грошових коштів.

При цьому, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 15.03.2024 у справі №904/192/22, серед іншого, дійшла висновку, який mutatis mutandis підлягає врахуванню в цій справі, що для захисту інтересів держави нераціонально та неефективно витрачені бюджетні кошти мають повертатися (стягуватися) саме на користь держави в особі уповноваженого органу як головного розпорядника бюджетних коштів, тобто на користь державного бюджету (п.35 постанови).

Як встановлено вище, на час розгляду справи та ухвалення оскаржуваного рішення Слов'янська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області наділена повноваженнями на здійснення управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади, та є розпорядником бюджетних коштів Слов'янської міської територіальної громади.

Наведеним спростовуються твердження скаржника про те, що військова адміністрація є неналежним позивачем у цій справі.

Імперативною нормою частини другої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Зміст зазначених норм вказує на те, що предмет і підстави позову визначаються самостійно позивачем і суд не може виходити за межі відповідних вимог (пункт 5.39 постанови Верховного Суду від 04.08.2021 у справі № 910/3372/19).

Суд зазначає про те, що судом першої інстанції при вирішенні спору у цій справі надано мотивовану оцінку аргументам учасників справи саме в межах заявлених предмета та підстав позову, що узгоджується з наведеними вище вимогами Господарського процесуального кодексу України.

Наведене свідчить, що доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь другого позивача заявленої до стягнення суми грошових коштів не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду в цій частині.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції у даній справі обставини та докази на їх підтвердження, перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права та відповідність рішення нормам процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не в повній мірі відповідає вимогам статті 236 ГПК України.

За приписами пункту 4 частини першої статтею 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;

Статтею 278 ГПК України визначені підстави для скасування судового рішення повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині. Відповідно до наведеної статті судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

На підставі викладеного вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог керівника Слов'янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Комунального підприємства Слов'янської міської ради "Словміськводоканал" із залишенням позову без розгляду у відповідній частині, в іншій частині рішення суду слід залишити без змін, відтак апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 269, 270, п.4 ч.1 ст. 275, ст. 278, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Адора" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Донецької області від 31.10.2024 у справі №905/1223/21 скасувати в частині задоволення позовних вимог керівника Слов'янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Комунального підприємства Слов'янської міської ради "Словміськводоканал" до Приватного підприємства "Адора" про стягнення коштів.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов керівника Слов'янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Комунального підприємства Слов'янської міської ради "Словміськводоканал" залишити без розгляду.

В іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 31.10.2024 у справі №905/1223/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 27.10.2025.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя В.В. Лакіза

Суддя Н.О. Мартюхіна