вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
м. Київ
"21" жовтня 2025 р. Справа№ 920/1275/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Демидової А.М.
Ходаківської І.П.
за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 21.10.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз»
на рішення Господарського суду Сумської області від 26.06.2025 (повне рішення складено 31.07.2025)
у справі №920/1275/19 (суддя Котельницька В.Л.)
за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз»
до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз»
про стягнення 346 525 702,79 грн,
Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду Сумської області із позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» (далі за текстом - відповідач) про стягнення 291 379 766,94 грн заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, 40 331 120,87 грн пені, 3 742 423,26 грн 3 % річних, 11 072 391,71 грн інфляційних втрат та 672 350,00 грн судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору транспортування природного газу №1512000714 від 17.12.2015 (далі за текстом - Договір) в частині оплати за послуги балансування, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем на суму 291 379 766,94 грн. Позивач за порушення відповідачем умов Договору нарахував останньому 40 331 120,87 грн пені на підставі пункту 13.5 Договору, 3 742 423,26 грн 3 % річних, 11 072 391,71 грн інфляційних втрат відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України).
Господарський суд Сумської області рішенням від 26.06.2025 у справі №920/1275/19 позов задовольнив частково; стягнув з відповідача на користь позивача 291 379 766,94 грн заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, 100 000,00 грн пені, 3 742 423,26 грн 3% річних, 11 072 391,71 грн інфляційних втрат, та 672 350,00 грн судового збору; в іншій частині позову суд відмовив. Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог про стягнення заборгованості за надані позивачем та не оплачені відповідачем послуги з балансування на загальну суму 291 379 766,94 грн. Також суд першої інстанції визнав обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 40 331 120,87 грн пені, нарахованої на підставі пункту 13.5 Договору, 3 742 423,26 грн 3 % річних, 11 072 391,71 грн інфляційних втрат, нарахованих відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України. Водночас суд першої інстанції за клопотанням відповідача зменшив розмір пені до 100 000,00 грн, враховуючи співмірність негативних наслідків для відповідача з інтересом позивача.
Не погодившись із ухваленим рішенням, позивач звернувся до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 26.06.2025 у справі №920/1275/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 Господарського кодексу України, оскільки порушення зобов'язання відбулось у 2018-2019 роках, а воєнний стан в Україні введений у 2022 році, отже вказана обставина не могла вплинути на виконання відповідачем зобов'язань за 2018-2019 роки.
При цьому зменшення судом розміру пені на 99,7% нівелює відповідальність відповідача, тим самим суд надав перевагу інтересам відповідача та не врахував інтереси позивача.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду Сумської області від 26.06.2025 у справі №920/1275/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 22.08.2025 залишив без руху апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду Сумської області від 26.06.2025 у справі №920/1275/19.
Після усунення позивачем недоліків апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 08.09.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду Сумської області від 26.06.2025 у справі №920/1275/19; розгляд апеляційної скарги призначив на 21.10.2025 на 12 год. 45 хв.
Матеріали справи №920/1275/19 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 19.09.2025.
29.09.2025 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, за яким відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги позивача, посилаючись на наявність виключних обставин для зменшенні розміру пені, зокрема, з початком повномасштабного вторгнення рф на територію України розпочались активні бойові дії, значна частина території була окупована, постійні артобстріли та бомбардування на території Сумщини, які призвели до руйнування газопроводів та суттєвих економічних (фінансових) втрат. Воєнний стан в Україні призвів до виникнення дебіторської та кредиторської заборгованості.
АТ «Сумигаз» було підприємством критичної інфраструктури та забезпечувало Сумську область важливим для області послугами, зокрема, енергозабезпеченням та роботу газорозподільної системи.
Крім того, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №1774 від 29.09.2023 відповідач втратив право здійснювати ліцензовану діяльність з розподілу природного газу, що призвело до фактичної втрати джерела прибутку.
Від незалежних від відповідача причин у період воєнного стану ускладнено отримання у повному обсязі коштів на спеціальний розподільчий рахунок, державною в особі НКРЕКП жодних дій з компенсації різниці в тарифах не вчинялись, на законодавчому рівні заборонено своєчасно отримувати кошти від споживачів або спонукання їх до цього. Представник позивача у судовому засіданні 21.10.2025 підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 26.06.2025 у справі №920/1275/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
У судовому засідання 21.10.2025 представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду Сумської області від 26.06.2025 у справі №920/1275/19 залишити без змін.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Як встановлено судом першої інстанції і зазначене підтверджується матеріалами даної справи, 17.12.2015, керуючись Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2493 (Кодекс), між позивачем (Оператор) та відповідачем (Замовник) укладено Договір (т.1, а.с. 9-15).
За цим Договором Оператор надає Замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлену в цьому Договорі вартість таких послуг (пункт 2.1 Договору).
Відповідно до пунктів 2.2-2.7 Договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором. Послуги, які можуть бути надані Замовнику за цим Договором:
послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/.з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності);
послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування):
послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).
Обсяг послуг, що надаються за цим Договором, визначається підписанням Додатка 1 (розподіл потужності) та/або Додатка 2 (транспортування) до цього Договору. Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності Оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу. Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у Договорі. Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів.
Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг (пункт 4.1 Договору).
Пунктами 5.1-5.5 Договору передбачено, що порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюються сторонами відповідно до вимог Кодексу та з урахуванням цього договору. Якість газу має відповідати вимогам щодо норм якості газу, фізико-хімічних показників та інших характеристик (далі - ФХП), визначених у Кодексі та нормативно-правових актах і відповідних стандартах, на які Кодекс містить посилання. За порушення вимог щодо якості газу, який подається в газотранспортну систему Оператора або передається з неї Оператором, стягується додаткова плата, визначена умовами цього договору. Окремим додатком 3 до цього Договору між Оператором та Замовником, який є оператором газорозподільної системи/прямим споживачем/ газовидобувним підприємством/виробником біогазу, інших видів газу з альтернативних джерел, визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного Замовника. На кожну фізичну точку входу/виходу до/з газотранспортної системи складається акт розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, який має містити схему потоків газу через вузол обліку природного газу (далі - ВОГ), його місце розташування на схемі, межу балансової належності та за необхідності схематичне позначення іншого обладнання чи засобів вимірювальної техніки (далі - ЗВТ).
Оператор забезпечує наявність відповідних потужностей в точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи згідно з додатком 1 до цього договору (розподіл потужності). Розподіл потужності здійснюється в порядку, передбаченому положеннями Кодексу. Надання номінацій (реномінацій) для отримання транспортування здійснюється у порядку, встановленому Кодексом. Форми номінацій і реномінацій оприлюднюються Оператором на його офіційному веб-сайті (пункти 6.1-6.3 Договору).
Відповідно до пунктів 7.1-7.3 Договору вартість послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються Регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються Регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом.
Оператор розміщує інформацію про чинні тарифи та базову ціну газу на своєму вебсайті: www.utg.ua. Тарифи, передбачені пунктом 7.1 цього розділу, є обов'язковими для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього договору.
Величина договірної потужності Замовника визначається згідно з величиною потужностей, визначених у Додатку І до цього Договору. Величина договірної потужності Замовника визначається відповідно до розподілу потужності, який здійснюється в порядку, передбаченому положеннями Кодексу, та оформлюється додатком 1 до цього договору (пункт 8.1 Договору).
У разі виникнення у Замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, Замовник зобов'язаний сплатити Оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс Замовника визначається відповідно до Кодексу (пункт 9.1 Договору).
Вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс Замовника за формулою (пункт 9.2 Договору)
В балансування = БЦГ х К х QБГ
де:
БЦГ - базова ціна газу;
QБГ - обсяг негативного місячного небалансу замовника послуг транспортування;
К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5 % від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1.
Базова ціна газу визначається Оператором відповідно до Кодексу. Оператор визначає базову ціну газу щомісяця в строк до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, та розміщує її на своєму вебсайті. Оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає Замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п'яти банківських днів. Розбіжності щодо вартості послуг балансування підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість послуг балансування, яку Замовник зобов'язаний сплатити в строк, визначений пунктом 9.4 цього договору, визначається за даними Оператора (пункти 9.3-9.5 Договору).
Порядок оформлення актів наданих послуг визначено в розділі ХІ Договору (пункти 11.1-11.5 Договору), а саме:
Послуги, які надаються за цим Договором, за винятком послуг балансування, оформлюються Оператором і Замовником актами наданих послуг. Оператор до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє Замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Оператора. Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути Оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою Замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними Оператора. Послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом Оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого Замовником відповідно до Кодексу та розділу ІХ цього Договору. Оператор і Замовник зобов'язуються здійснювати звірку розрахунків щокварталу до двадцять п'ятого числа місяця, наступного за кварталом. Звірка розрахунків оформлюється сторонами актом звірки.
Пунктами 13.1-13.6 Договору визначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором. Сторона, що не виконує умови цього договору та (або) умови Кодексу, зобов'язана в повному обсязі відшкодувати збитки, завдані іншій стороні. Оператор відповідає за втрату газу Замовника в газотранспортній системі під час його транспортування від точки входу до точки виходу у розмірі фактичних втрат, якщо не доведе, що втрата сталася не з його вини. Оператор несе відповідальність за неналежне надання послуг транспортування природного газу лише з моменту його отримання в точці входу та до моменту передачі природного газу в точці виходу. У разі порушення Замовником строків оплати, передбачених цим Договором, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сторони добросовісно співпрацюють з метою забезпечення ефективної та безпечної експлуатації і використання газотранспортної системи. Сторони зобов'язуються вживати всіх можливих заходів задля уникнення або зменшення збитків. Сторона не має права на відшкодування збитків у тій частині, в якій вона могла б їх уникнути в разі вжиття всіх залежних від неї заходів. Відповідно до підпункту 2 пункту 7 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) негативний місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором ГТС за рахунок надання природного газу замовнику послуг транспортування в рамках послуги балансування для покриття ним неврегульованого обсягу природного газу.
Підставою для проведення розрахунку послуг з балансування є односторонній акт про надання послуг балансування обсягів природного газу, оформлений оператором газотранспортної системи відповідно до умов договору транспортування природного газу (пункт 3 глави 4 Розділу XIV Кодексу ГТС).
Оператор газотранспортної системи до 14-го числа місяця, наступного за звітним, надає замовнику послуг транспортування односторонній акт про надання послуг балансування на обсяги природного газу, місячного небалансу замовника послуг транспортування, що був не врегульований ним відповідно до пунктів 3-5 глави 3 цього розділу, рахунок на оплату, звіт по точкам входу/виходу замовника послуг транспортування (що має містити деталізацію по споживачах замовника послуг транспортування на точках виходу). Замовник послуг транспортування повинен здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів з дня отримання ним зазначених документів (пункт 4 глави 4 Розділу XIV Кодексу ГТС).
Передумовою надання послуг балансування є наявність у Відповідача негативного місячного небалансу, що не був врегульований у строк до 12-го числа наступного місяця.
Небалансом є різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації (пункт 5 глави 1 Розділу І Кодексу ГТС).
Алокація - віднесення Оператором ГТС обсягу природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників (пункт 5 глави 1 Розділу І Кодексу ГТС).
Позивачем як Оператором ГТС було здійснено процедуру алокації та встановлено наявність у відповідача негативних місячних небалансів природного газу у липні 2018 року в обсязі 796,171 тис. куб. м., у серпні 2018 року в обсязі 866,449 тис. куб. м., у вересні 2018 року в обсязі 1 011,672 тис. куб. м., у жовтні 2018 року в обсязі 2 125,979 тис. куб. м., у листопаді 2018 року в обсязі 3 257,746 тис. куб. м., у грудні 2018 року в обсязі 3 179,14 тис. куб. м., у січні 2019 року в обсязі 7 585,489 тис. куб. м., та у лютому 2019 року в обсязі 3 522,840 тис. куб. метрів.
Як зазначає позивач у позові такі обсяги негативних небалансів природного газу виникли у відповідача внаслідок безпідставного відбору ним з газотранспортної системи природного газу для покриття його власних виробничо-технічних витрат без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи (обсяги небалансів підтверджуються Алокаціями (звітами) AT«Сумигаз» про поділ фактичного обсягу природного газу за липень-листопад 2018 року, електронними файлами AT «Сумигаз» (з цифровим підписом) про поділ фактичного обсягу природного газу за грудень 2018 року, січень-лютий 2019 року, Звітами по точках входу/виходу за липень-грудень 2018 року та січень-лютий 2019 року) (т.1, а.с. 66-83).
У зв'язку з нездійсненням відповідачем заходів щодо самостійного врегулювання негативних небалансів за вказані періоди в порядку, встановленому Кодексом ГТС, Позивач надав відповідачу послуги балансування для врегулювання небалансів за вказані періоди на загальну суму 291 379 766,94 грн, про що були оформлені односторонні акти про надання таких послуг № 07-18-1512000714- БАЛАНС від 31.07.2018, № 08-18-1512000714-БАЛАНС від 31.08.2018, №09-18-1512000714- БАЛАНС від 30.09.2018, № 10-18-1512000714-БАЛАНС від 31.10.2018, № 11-18-1512000714-БАЛАНС від 30.11.2018, № 12-18-1512000714- БАЛАНС від 31.12.2018, № 01-19-1512000714-БАЛАНС від 31.01.2019, № 02-19-1512000714- БАЛАНС від 28.02.2019, що були надіслані відповідачу разом з рахунками на оплату та звітами по точкам входу/виходу супровідними листами позивача № TSOBHX-18- 2079 від 14.08.2018, № TSOBHX-18-2371 від 13.09.2018, №TSOBHX-18-2648 від 13.10.2018, № TSOBHX-18-2895 від 14.11.2018, № Т8ОВИХ-18-3207 від 14.12.2018, №2001ВИХ-19-79 від 14.01.2019, №2001ВИХ-19-582 від 14.02.2019, № 2001ВИХ-19-939 від 14.03.2019 (т.1, а.с. 42-64).
Як зазначає позивач, з моменту отримання відповідачем вказаних актів, рахунків на оплату та звітів по точкам входу/виходу у нього відповідно до пункту 9.4 договору та пункту 4 глави 4 Розділу XIV Кодексу ГТС виникли зобов'язання здійснити оплату таких послуг у строк, що не перевищує п'яти банківських днів з дня отримання зазначених документів.
Спір виник через порушення відповідачем умов Договору щодо оплати за послуги балансування обсягів природного газу внаслідок чого утворилась заборгованість на суму 291 379 766,94 грн. За порушення зобов'язання позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 40 331 120,87 грн на підставі пункту 13.5 Договору, 3% річних від простроченої суми в розмірі 3 742 423,26 грн та інфляційні втрати в розмірі 11 072 391,71 грн на підставі частини 2 статті 625 ЦК України. За приписами частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Позивач оскаржує рішення Господарського суду Сумської області від 26.06.2025 у справі №920/1275/19 в частині відмови у стягненні пені.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (частина 1 статті 253 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 ЦК України).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 13.5 Договору сторони погодили, що у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених цим Договором, Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Поширене застосування неустойки саме з метою забезпечення договірних зобов'язань обумовлено насамперед тим, що неустойка є зручним інструментом спрощеної компенсації втрат кредитора, викликаних невиконанням або неналежаним виконанням боржником своїх зобов'язань.
Нарахування неустойки (пеня, штраф) здійснюється замовником, починаючи з наступного дня від кінцевої дати постачання товару, визначеної договором, до моменту надходження (постачання) товару, визначеного актом приймання-передачі.
Неустойка як господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань започатковує визначеність у правовідносинах за зобов'язаннями, а саме - відповідальність має настати щонайменше в межах неустойки. Тобто неустойка підсилює дію засобів цивільно-правової відповідальності, робить їх достатньо визначеними, перетворюючи в необхідний, так би мовити, невідворотній наслідок правопорушення. Отже неустойка стає оперативним засобом реагування у разі порушення або неналежного виконання зобов'язання, яким можна скористатись як тільки було порушено зобов'язання, не чекаючи викликаних ним негативних наслідків (в тому числі у вигляді збитків).
Отже, завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов'язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов'язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми. При цьому, для деяких видів зобов'язань неустойка встановлюється законом іншим нормативно-правовим актом безпосередньо, а тому сторони відповідно зобов'язання підпорядковуються існуючим правилам про неустойку стосовно як її розміру, так і порядку та умов про її стягнення, хоча при цьому не укладають не тільки угоди про неустойку, але і безпосередньо договору.
Відповідно до частини першої статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 ЦК України).
За приписами частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Згідно із частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Таким чином, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України та виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.
Висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України неодноразово послідовно викладався Верховним Судом.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у пункті 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).
Верховний Суд виснував, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
У суді першої інстанції відповідач заявляв клопотання про зменшення штрафних санкцій обґрунтовував наявністю дебіторської заборгованості кінцевих споживачів - населення, стягнення якої у період воєнного стану в України, у примусовому порядку заборонено; наявністю кредиторської заборгованості, яка утворилась через затвердження Регулятором тарифів на розподіл природного газу для відповідача на економічно необґрунтованому рівні; спрямування всіх фінансових надходжень на погашення кредиторської заборгованості та виплату заробітної плати, сплату податків та зборів.
Крім того, попри воєнний стан в Україні, відповідач продовжує докладати зусиль для збереження можливості забезпечувати роботу підприємства та продовжувати надавати послуги з розподілу природного газу споживачам усіх категорій, у тому числі для об'єктів Міністерства оборони України, госпіталів, захисних споруд та інших об'єктів, що є вкрай необхідними у воєнний час для життєдіяльності регіону, аварійні бригади працюють на безперервній основі, технічний персонал на постійній основі забезпечує аварійне відновлення пошкоджених ділянок газопроводу та забезпечує стале функціонування газопостачання в зоні ліцензованої діяльності.
Постановою НКРЕКП №1774 від 29.09.2023 «Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ «СУМИГАЗ» відповідно до законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про ринок природного газу», Порядку ліцензування видів господарської діяльності, державне регулювання яких здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 03.03.2020 №548, та постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 26.03.2022 № 350 «Про особливості ліцензування у сферах енергетики та комунальних послуг у період дії в Україні воєнного стану» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відповідачу зупинила дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 19.06.2017 № 814, у зв'язку з передачею цілісного майнового комплексу з розподілу природного газу іншому суб'єкту господарювання, який отримав відповідну ліцензію. Зобов'язано відповідача до 31.12.2023 передати відповідно до договору (конфіденційна інформація) грошові кошти та майно (рухоме та нерухоме), належне АТ «СУМИГАЗ» на праві власності, для забезпечення виконання ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ 44907200) невиконаних АТ «СУМИГАЗ» зобов'язань за періоди провадження ним господарської діяльності з розподілу природного газу, визначених за результатами здійснених НКРЕКП заходів державного контролю діяльності АТ «СУМИГАЗ» з розподілу природного газу за попередні роки та які будуть покладені за результатами заходів державного контролю НКРЕКП діяльності АТ «СУМИГАЗ» у 2021 - 2023 роках, зокрема: кошти, що підлягають коригуванню за результатами заходів державного контролю; на баланс ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» вузли обліку природного газу, що є на балансі АТ «СУМИГАЗ», у тому числі тих, що були встановлені (замінені). Зобов'язано відповідача надати до НКРЕКП звітність за результатами провадження господарської діяльності з розподілу природного газу у 2023 році, у порядку та строки, визначені постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 07.07.2016 № 1234, від 17.02.2021 № 254, від 10.11.2022 № 1416 та фінансову звітність.
Враховуючи вищенаведене, відповідач зазначає, що ним фактично втрачено все майно, на підставі якого він міг здійснювати господарську діяльність та отримувати прибуток.
Суд першої інстанції, врахувавши наведені обставини та фінансовий стан відповідача, співмірність негативних наслідків для відповідача з інтересом позивача, дійшов висновку про зменшення розміру пені з 40 331 120,87 грн до 100 000,00 грн.
Згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 ЦК України і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Водночас частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Таким чином, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.
За наслідками розгляду справи №911/2269/22 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 виклала, зокрема, такі висновки: «розмір неустойки у зобов'язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов'язання, зокрема, у разі заподіяння збитків; отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов'язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов'язання та виникнення зобов'язання; у силу положень статті 3 ЦК України застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора;
- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина 3 статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;
- у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина 3 статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер;
- категорії «значно» та «надмірно», які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником;
- чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25-7.30);
- а тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду;
- поряд з тим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду…;
- … індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права».
Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного виконання зобов'язання не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що зменшуючи розмір пені до 100 000,00 грн, тобто на 99,7% суд першої інстанції виходив із наступного.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на час розгляду справи не скасований.
Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для об'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов'язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Верховний Суд у постанові від 02.10.2025 у справі № 910/1239/25, передаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, виходив з того, що суд апеляційної інстанції не навів належного обґрунтування власному висновку про те, що сума штрафних санкцій є надмірно великою, зміст постанови суду апеляційної інстанції не містить належного аналізу фактичних обставин та доказів, у підтвердження доводів заявника, у цьому випадку відповідача, що сприяли застосуванню судом дискреційних повноважень у вирішенні питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій на 95%. При цьому суд апеляційної інстанції виходив лише із наявного приватного інтересу однієї юридичної особи (відповідача), однак не врахував приватного інтересу іншої особи - позивача.
У даній справі суд першої інстанції допустився подібних помилок, оскільки не доведено належними та допустимими доказами збитковості відповідача, надмірність розміру пені та не врахував інтереси позивача. Тоді як посилання на введення воєнного стану на територію України має загальних характер та потребує доказування у кожній справі окремо.
За таких обставин, рішення Господарського суду Сумської області від 26.06.2025 у справі №920/1275/19 в частині відмови у стягненні пені на загальну суму 40 231 120,87 грн підлягає скасуванню.
Водночас судом апеляційної інстанції враховано наступне.
24.02.2022 на території Сумської області розпочались активні бойові дії, значна частина територій була окупована, деякі території знаходились в оточенні, але наприкінці квітня 2022 року ворожі війська покинули територію Сумщини. Покинули фізично, але не перестали тероризувати постійними артобстрілами та бомбардуваннями. Під час дії воєнного стану Товариство докладало усіх зусиль для збереження можливості забезпечувати роботу підприємства в режимі безперебійного
та безаварійного надання послуги з розподілу природного газу споживачам усіх категорій, у тому числі для об'єктів Міністерства оборони України, госпіталів, захисних споруд та інших об'єктів, що є вкрай необхідними у воєнний час для життєдіяльності регіону. Аварійні бригади працювали на безперервній основі, технічний персонал на постійній основі забезпечував аварійне відновлення пошкоджених ділянок газопроводу в найкоротший час та забезпечувало стале функціонування газопостачання в зоні ліцензованої діяльності.
Починаючи з 24.02.2022 у регіоні мали та мають місце руйнування газопроводів, що призводило до суттєвих економічних (фінансових) втрат товариства на ремонт газорозподільних мереж, оскільки всі відновлювальні роботи, застосування
автотранспорту, спеціальних машин і механізмів забезпечувались власними ресурсами та коштами незалежно від того, у чиїй власності заходиться газорозподільна система.
Воєнний стан призвів до виникнення у відповідача дебіторської заборгованості через наявний дефіцит коштів пов'язаний із систематичними неплатежами за спожиті послуги з боку населення та юридичних осіб та наявність кредиторської заборгованості, яка утворилась через затвердження Регулятором тарифів на розподіл природного газу для АТ «Оператор ГРМ» на економічно необґрунтованому рівні, який не дозволяв підприємству покривати обґрунтовані витрати протягом 2014-2023 років, що призвело до збитковості відповідної діяльності та накопичення боргів перед зазначеними кредиторами.
Відповідач також має заборгованість щодо повернення надміру сплачених сум за розподіл природного газу як побутовими так і непобутовими споживачами, що оплачується товариством по мірі надходження коштів в першу чергу. При цьому фінансові надходження направляються на погашення кредиторської заборгованості та виплату заробітної плати, сплату податків та зборів.
Судом апеляційної інстанції враховано, що відповідач був підприємством критичної інфраструктури, яке забезпечувало енергетичну незалежність Сумської області, особливо в період початку опалювального сезону 2022-2023 років.
Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 9 Закону України «Про критичну інфраструктуру», до життєво важливих функцій та/або послуг, належать, зокрема, енергозабезпечення.
В умовах воєнного стану захист критичної інфраструктури є складовою частиною забезпечення національної безпеки України, а тому забезпечення роботи газорозподільної системи у воєнний час є одним з пріоритетних завдань українського
Уряду.
Відповідач докладав усіх зусиль для збереження можливості забезпечувати роботу підприємства в нормальному режимі та забезпечувати безперебійний розподіл природного газу споживачам усіх категорій, у тому числі для об'єктів Міністерства оборони України, госпіталів, захисних споруд та інших об'єктів, що є вкрай необхідними у воєнний час для життєдіяльності регіону; аварійні бригади працювали на безперервній основі, технічний персонал на постійній основі забезпечував аварійне відновлення пошкоджених ділянок газопроводу та стале функціонування газопостачання в зоні ліцензованої діяльності.
З метою забезпечення потреб Збройних Сил України, сил територіальної оборони та постраждалих від збройної агресії та соціальною незахищених осіб, відповідач вживав заходи щодо надання безоплатно паливно-мастильних матеріалів для задоволення потреб військових частин, розміщених на території Сумської області.
Крім того, через масовані ракетні обстріли підприємств енергетичної інфраструктури, на відновлення якої потрібен як час так і значні фінансові витрати, а тому відповідач мав бути готовий у будь-який час для реагування та негайного відновлення пошкоджених об'єктів газової системи області (в разі такого руйнування).
З початку введення воєнного стану в Україні було зафіксовано 656 пошкоджень систем газопостачання, які були відновлені відповідачем за власний рахунок, без отримання джерела фінансування, оскільки відповідно до Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» було введено мораторій на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу та у сфері теплопостачання.
Наведені вище обставини є загальновідомим та не потребують доказування в силу положень частини 3 статті 75 ГПК України.
Наведені вище обставини свідчать про те, що відповідач зазнає значних збитків, що відповідно, відображається на його фінансовому становищі.
Разом з цим, апеляційним господарським судом взято до уваги стратегічне значення позивача, який забезпечує діяльність українських підземних сховищ газу, а також здійснює роботи з модернізації та будівництва магістральних газопроводів і об'єктів на них. До складу позивача входять філії, що надають послуги з комплексного сервісного обслуговування, будівництва та капітального ремонту об'єктів газотранспортної галузі.
Отже, позивач, як і відповідач зазнає значних збитків через масовані ракетні обстріли магістральних газопроводів і об'єктів на них, які забезпечують енергетичну незалежність країни, виконує життєво важливі функції, надає послуги з транспортування природного газу газотранспортною системою, балансування обсягів природного обсягів природного газу, який подається до газотранспортної системи і відбирається з неї, необхідного для життєдіяльності населення та функціонування підприємств, установ та організацій, які забезпечують стабільність економіки країни, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача 40 331 120,87 грн пені, що становить 13,84 відсотків від суми заборгованості 291 379 766,94 грн, яка виникла у відповідача за послуги балансування обсягів природного газу у 2018-2019 роках, отже, розмір пені не є надмірним. Водночас, враховуючи завдання збитків через масовані ракетні обстріли магістральних газопроводів і об'єктів на них в умовах воєнного стану у Сумській області, постійне пошкодження об'єктів інфраструктури, у даному випадку, газопроводів, що потребує значних фінансових втрат для їх відновлення, суд апеляційної інстанції, з урахуванням балансу інтересів сторін, вважає за можливе зменшити, заявлену позивачем до стягнення з відповідача пеню до 30 %, що становить 12 099 336,26 грн.
При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що такий розмір зменшення пені не призведе до негативних наслідків для позивача, оскільки стягнення пені у повному розмірі може призвести до збитковості відповідача та ускладнить виконання відповідачем судового рішення у даній справі. Отже, судом апеляційної інстанції враховано баланс інтересів обох сторін.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду № 7-рп/2013 від 11.07.2013).
Щодо доводів позивача про те, що заборгованість відповідача виникла у 2018-2019 роках, тоді як воєнний стан в Україні оголошено у лютому 2022 року, то слід зазначити, що рішення у даній справі по суті ухвалено судом першої інстанції 26.06.2025, тоді як його належне виконання залежить від платоспроможності відповідача, а надмірне стягнення штрафних санкцій, може призвести до невиконання судового рішення та призведе до негативних наслідків для позивача.
Згідно із частиною 5 статті 13 та частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Твердження відповідача про зупинення дії ліцензії на підставі постанови НКРЕКП №1774 від 29.09.2023 «Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ «СУМИГАЗ» не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки не є підставою для звільнення відповідача від своєчасного виконання зобов'язання перед позивачем з оплати 291 379 766,94 грн заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, яка утворилась у 2018-2019 роках та відповідальності за порушення належного виконання такого зобов'язання.
Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зменшення пені 100 000,00 грн.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).
У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).
Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).
Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23.06.1993 у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).
Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам учасників справи із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У пункті 2 частини 1 статті 275 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Враховуючи нез'ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення Господарського суду Сумської області від 26.06.2025 у справі №920/1275/19 в частині стягнення пені та ухвалення в цій частині нового рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 12 099 336,26 грн пені.
Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а є виключно застосуванням судом свого права на таке зменшення, передбаченого законодавством. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.12.2024 у справі №922/1248/24, від 03.04.2018 у справі №902/339/16, від 10.03.2021 у справі №904/5702/19, від 14.06.2022 у справі № 905/2135/19, від 26.08.2025 у cправі № 910/12647/24. Частиною 9 статті 129 ГПК України визначено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
За результатами розгляду справи по суті вбачається, що спір між сторонами у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача.
Отже, справедливим, і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, є застосування частини 9 статті 129 ГПК України та необхідність покладення на відповідача сплаченого позивачем судового збору до суду апеляційної інстанції, оскільки спір у даній справі виник внаслідок неправильної бездіяльності відповідача. Подібні за змістом висновки викладено Верховним Судом у постановах від 27.11.2024 у справі № 910/12603/23, від 29.04.2025 у справі №911/3065/23. За таких обставин, судовий збір за подання позову та апеляційної скарги покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду Сумської області від 26.06.2025 у справі №920/1275/19 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 26.06.2025 у справі №920/1275/19 скасувати в частині стягнення 100 000,00 грн пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 12 099 336,26 грн пені.
3. Резолютивну частину рішення Господарського суду Сумської області від 26.06.2025 у справі №920/1275/19 викласти у наступній редакції:
« 1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» (вул. Лебединська, буд. 13, м. Суми, 40021; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 03352432) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (Кловський узвіз, буд. 9/1, м. Київ, 01021; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 30019801) 291 379 766,94 грн (двісті дев'яносто один мільйон триста сімдесят дев'ять тисяч сімсот шістдесят шість гривень 94 копійки) заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, 12 099 336,26 грн (дванадцять мільйонів дев'яносто дев'ять тисяч триста тридцять шість гривень 26 копійок) пені, 3 742 423,26 грн (три мільйони сімсот сорок дві тисячі чотириста двадцять три гривні 26 копійок) 3% річних, 11 072 391,71 грн (одинадцять мільйонів сімдесят дві тисячі триста дев'яносто одну гривню 71 копійку) інфляційних втрат та 672 350,00 грн (шістсот сімдесят дві тисячі триста п'ятдесят гривень) судового збору.
3. В решті позову відмовити».
4. Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» (вул. Лебединська, буд. 13, м. Суми, 40021; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 03352432) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (Кловський узвіз, буд. 9/1, м. Київ, 01021; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 30019801) 724 160,18 грн (сімсот двадцять чотири тисячі сто шістдесят гривень 18 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Сумської області.
6. Матеріали справи №920/1275/19 повернути до Господарського суду Сумської області.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені у статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 27.10.2025.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді А.М. Демидова
І.П. Ходаківська