Справа №705/6441/25
2-а/705/93/25
23 жовтня 2025 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Піньковського Р.В.
при секретарі Заповітряній Д.В.
за участю
представника позивача Панасюка Р.В.
відповідача ОСОБА_1 (KOKORIN ARTEM)
представника відповідача Товстенка К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умані в режимі відеоконференції справу за адміністративним позовом Уманського відділу Центрально-Південного міжрегіонального управління державної міграційної служби до громадянина російської федерації ОСОБА_1 про затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, в порядку статті 289 КАС України,
Уманський відділ Центрально-Південного міжрегіонального управління державної міграційної служби через представника Школенко В. звернувся до суду з адміністративним позовом до російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про його затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Уманський відділ Центрально-Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби є територіальним підрозділом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції.
22.10.2025 о 14.15 год. на площі Соборності м. Умань був виявлений громадянин російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В ході проведеної перевірки було встановлено, що гр. ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), який прибув на територію України 31.01.2021 року через КПП «Бачівськ» по паспорту громадянина російської федерації НОМЕР_1 , виданий 20.09.2019 до 20.09.2024 та більше державний кордон України не перетинав.
28.04.2023 Уманським відділом УДМС в Черкаській області відносно громадянина ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , було прийнято рішення про примусове повернення №23, яке гр. ОСОБА_1 не виконав і продовжив проживати на території України.
Не погодившись із вказаним рішенням громадянин ОСОБА_1 оскаржив його до суду. Рішенням Уманського міськрайонного суду від 19.12.2023 року у справі №705/2605/23 - в задоволені позову відмовлено.
Згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2024 року у справі №705/2605/23, апеляційна скарга залишена без задоволення, а рішення Уманського міськрайонного суду - без змін.
19.12.2024 Верховний Суд у справі №705/2605/23 прийняв рішення про повернення касаційної скарги ОСОБА_1 .
Після набрання законної сили рішення суддів громадянин ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , всупереч законодавства України, вимоги рішення про примусове повернення не виконав та продовжив проживати на території Уманського району змінивши адресу проживання з метою переховування від співробітників ДМС.
У ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), відсутні документи які б надавали право законно перебувати на території України. Згідно єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС України ІП «Облік іноземців та біженців», з приводу отримання дозволу на імміграцію в Україну та документування посвідкою на постійне чи тимчасове проживання не звертався, посвідками на постійне або тимчасове проживання на території України не документувався, зареєстрованим на території України не значиться. На особистому рахунку іноземця кошти відсутні, законних джерел доходу в Україні не має. Інформація про працевлаштування іноземця відсутня, дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства відсутній. Також наявне невиконане рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни №23 від 28.04.2023.
У зв'язку з невиконанням рішення суду про примусове видворення громадянин російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 був притягнутий працівниками Уманського відділу ЦПМУ ДМС до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 203 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн., адміністративний штраф правопорушником не сплачено.
Враховуючи вище викладене вважає, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 буде ухилятися від добровільного виїзду з території України, про що свідчить відсутність в нього діючого паспортного документа, документів на право перебування в Україні, відсутність фінансового забезпечення, відсутність бажання самостійно залишити територію України, та наявність невиконаного рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни №23 від 28.04.2023 року.
Просить суд затримати громадянина російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, строком на 6 місяців.
Рішення просить допустити до негайного виконання.
Представник позивача Уманського відділу ЦПМУ ДМС в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та факти, викладені у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.
Представник відповідача Товстенко К.В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. Пояснив, що його довіритель тривалий час проживає на території України, має міцні соціальні зв'язки, а саме дружину, дітей та не бажає ухилятися від виконання рішення суду.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позицію свого представника та заперечував проти задоволення позову. Зазначив, що на території України проживає з 1996 року, має сім'ю та намір продовжити проживати на території України, однак не має можливості оформити відповідні документи, оскільки термін дії його паспорту громадянина рф закінчився, а в зв'язку з воєнним станом відсутня можливість потрапити до рф для його переоформлення. Додав, що вимушено змінив попереднє місце проживання та наміру ухилятися від виконання рішення суду про видворення не має.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, приходить до наступних висновків.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон №3773-VI), який визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України та підзаконними нормативно правовими актами; Порядком продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 №150; Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України 23.04.2012 №353/171/150 (далі - Інструкція); Інструкцією про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29.02.2016 №141.
Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Відповідно до п. 14 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальний мігрант - це іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Частиною 3 статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» зазначено, що іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Згідно ч.4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено виключний перелік підстав для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.
Відповідно до частин 1, 3 статті 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.
Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 №150, Іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.
Згідно абзацу 1 частини 1 статті 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в'їзд в Україну та виїзд з України з іноземців та осіб без громадянства здійснюється за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.
За правилами ч. 7 ст. 5 КАС України іноземці та особи без громадянства користуються в Україні таким самим правом на судовий захист в адміністративних справах, що і громадяни України.
Згідно з ч. 5 ст. 46 КАС України іноземці чи особи без громадянства можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України.
Судом встановлено, що 28 квітня 2023 року завідувачем сектору організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення Уманського відділу ЦПМ УДМС Панасюком Р.В. було розглянуто матеріали стосовно громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який під час перебування на території України здійснив порушення, передбачене ч. 2 ст. 203 КУпАП, а саме прибувши на територію України 31.01.2021 через КПП «Бачівськ» та всупереч постанови Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 № 150, в зазначений законом термін, через 90 діб територію України не залишив, при цьому був виявлений по вул. Комарова, м. Умань, Черкаська область. З рішенням ОСОБА_1 ознайомлений, що підтверджується його особистим підписом.
Згідно інформації інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України «АРКАН», в проміжку часу з 01.01.2020 до 22.10.2025, гр. ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , державний кордон України після його перетину 31.01.2021 не перетинав.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ПР МЧК 002336, складеного 22.10.2025 22.10.2015 о 14.15 за адресою: м. Умань, пл. Соборності, 1А, виявлено, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 , не виконав рішення про примусове повернення від 28.04.20923 № 23, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 203 КУпАП.
Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення від 22.10.2025 винесеної начальником відділу Уманського відділу Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в Черкаській області Школенком В.А., розглянуто адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина російської федерації, та встановлено, що 22 жовтня 2025 року о 14 годині 15 хвилин виявлено, що ОСОБА_1 не виконав рішення про примусове повернення від 28.04.2023 № 23, чим порушив ч. 1, ч. 3 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». У зв'язку із зазначеним ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення вимог ч. 2 ст. 203 КУпАП до покарання у виді штрафу у розмірі 6800,00 грн. Інформації про сплату вказаного штрафу ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалося сторонами, відповідач ОСОБА_1 перебуває на території України з 31.01.2021 з порушенням порядку, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 №150, оскільки після визначеного законом терміну - 90 діб територію України не залишив, а тому набув статусу незаконного мігранта.
У зв'язку з чим, відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП, на підставі якого 28.04.2023 Уманським відділом Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області було розглянуто адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 та останній був притягнутий до адміністративної відповідальності та згідно рішення № 23 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, завідувача сектору Панасюка Романа, затвердженого начальником Уманського відділу Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області Приходьком Є.В. 28.04.2023, вирішено примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов'язано його покинути територію України до 27.05.2023.
Відповідач ОСОБА_1 не погодившись з рішенням органу ДМС про його примусове повернення від 28.04.2023 за № 23, оскаржив його до суду. Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19.12.2023 у задоволені позову відмовлено та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2024 апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а рішення Уманського міськрайонного суду - без змін. Також ОСОБА_1 звернувся до касаційної інстанції з відповідною скаргою, але 19.12.2024 Верховний Суд повернув касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Після набрання рішенням суду законної сили ОСОБА_1 залишився незаконно проживати на території Уманського району, змінивши адресу проживання, при цьому не вжив заходів для виконання рішення органу ДМС про його примусове повернення від 28.04.2023 за № 23 та не повідомив про причини або про неможливість його виконання співробітників ДМС. У зв'язку з чим 22.10.2025 ОСОБА_1 притягнений до відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП та органом ДМС прийнято рішення про його примусове видворення за №7113100100000620 від 22.10.2025.
Документи які б підтверджували законне перебування відповідача на території України відсутні, станом на момент розгляду адміністративної справи відповідач є іноземцем, який не має законних підстав для перебування на території України, що є підставою для прийняття рішення про його примусове видворення.
Вказані обставини в судовому засіданні відповідачем та його представником не спростовані.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора розміщує іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першої цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.26 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року №1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» іноземець та особа без громадянства можуть бути примусово видворенні за межі України з підстав та в порядку, що визначені ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст. 13 Закону України «Про імміграцію».
Примусове видворення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
Під час вирішення питання про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства варто враховувати, що особа в будь-якому разі не підлягає видворенню, якщо підпадає під захист ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Відповідач не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту, з відповідними заявами до працівників ДМС України відповідач не звертався.
Крім того, останній не підпадає під захист ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Доказів протилежного суду не надано.
Відповідно до Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрацією державної прикордонної служби України та Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року № 353/271/150 (далі - Інструкція), примусове видворення передбачає: виявлення порушника, поміщення його в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, документальне оформлення примусового видворення, подальше супроводження іноземця до пункту пропуску через державний кордон України чи до країни походження.
Відповідно до п.4 розділу 1 Інструкції іноземці можуть бути примусово повернуті до країни походження чи третьої країни на підставі рішення органу ДМС або органу охорони державного кордону, або органу СБУ про примусове повернення чи примусово видворені на підставі винесеної за позовом цих органів/підрозділів постанови адміністративного суду про примусове видворення.
Розглядаючи питання щодо позовних вимог про затримання громадянина російської федерації ОСОБА_1 з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою ідентифікації та забезпечення його примусового видворення, суд виходить з наступного.
Відповідно до п.2 Інструкції за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець, стосовно якого подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, або за наявності ризику його втечі, а так само у разі відсутності в іноземця, що вчинив порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, органи ДМС, орган охорони державного кордону або орган СБУ подають до адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням ПТПІ позовну заяву відповідно до ч.1 ст. 289 КАС України.
Згідно п.1 ч.1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
Частиною 11 статті 289 КАС України, встановлено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців.
З огляду на те, що судом достовірно встановлено, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , незаконно перебуває на території України, є порушником міграційного законодавства та не має документа, що дає право на виїзд з України, а також наявні обставини, що підтверджують його ухилення від добровільного виїзду за межі України, крім того, відповідач не має законного джерела існування, постійного місця проживання та власного нерухомого майна на території України, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що він буде ухилятися від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення.
За таких обставин суд, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Враховуючи вимоги, заявлені позивачем в прохальній частині адміністративного позову, суд приходить до висновку про можливість звернення рішення до негайного виконання у відповідності до вимог п. 3 ч. 2 ст. 371 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 7-9, 72-79, 90, 241, 242, 243, 246, 250, 255, 289, 371 КАС України, суд -
Адміністративний позов - задовольнити.
Затримати громадянина російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України на строк 6 місяців.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Оскарження рішення про затримання іноземця або особи без громадянства не зупиняє його виконання.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Р. В. Піньковський