вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" жовтня 2025 р. Справа № 910/5040/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Владимиренко С.В.
Ходаківської І.П.
розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель"
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 (суддя Мудрий С.М.)
у справі № 910/5040/25 Господарського суду міста Києва
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "УМО Україна"
про стягнення 265 580,80 грн
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У квітні 2025 року Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УМО Україна" (відповідач) 265 580,80 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони № 22/2-37-VДК-25 від 22.01.2025 (далі - контракт) у частині поставки товару у встановлені строки.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 у справі № 910/5040/25 позов задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УМО Україна" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" 106 232,32 грн пені та 3 186,97 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що факт прострочення поставки товару підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем. При цьому, судом взято до уваги, що обумовлений контрактом товар було поставлено в повному обсязі без жодних претензій та/або зауважень зі сторони позивача, але із незначною затримкою, що разом з іншими обставинами може бути підставою для часткового задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру пені на 60 %.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 у справі № 910/5040/25, Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині незадоволених вимог як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 217, 230, 231, 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. 6, 549, 551, 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УМО Україна" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" пеню за контрактом у розмірі 265 580,80 грн.
При цьому скаржник зазначає, що відповідачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено виключних обставин, на підставі яких законна, арифметично правильно розрахована неустойка підлягла б зменшенню. Між іншим, сама по собі поведінка відповідача, яка свідчить про вжиття ним заходів до виконання зобов'язання, не має жодного значення при виникненні права на неустойку, а отже, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю. Водночас зменшення судом першої інстанції неустойки фактично нівелює мету існування неустойки як виду цивільно-правової відповідальності за порушення зобов'язання, що, в свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2025 (колегія суддів у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді - Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 у справі № 910/5040/25. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Зважаючи на воєнний стан в Україні, тривалі повітряні тривоги, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій та забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.
Позиції учасників справи
Відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що він виконав свої зобов'язання в повному обсязі, але з незначним простроченням, жодної претензії до якості товару позивачем не заявлялося, поставка здійснювалася на умовах післяплати, а тому Позивач не поніс жодних майнових збитків.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов державного контракту на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони від 22.01.2025 № 22/2-37-VДК-25, укладеного між Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "УМО Україна" як виконавцем (контракт), виконавець зобов'язався поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього контракту товари для потреб безпеки і оборони (товар), найменування, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому контракті та в специфікації товарів (додаток 1 до контракту) (специфікація), для подальшого використання Збройними Силами України, а замовник - прийняти та оплатити товар в строки та на умовах, визначених цим контрактом. Комплектність товару наведено в додатку 2 до контракту.
Згідно з п. 2.1, 2.2 контракту вартість (ціна) товару за цим контрактом на момент його підписання зафіксована сторонами в специфікації на підставі комерційної пропозиції виконавця. Виконавець підтверджує, що під час розрахунку вартості (ціни) товару за цим контрактом враховані всі податки та збори, інші витрати виконавця, пов'язані з виконанням цього контракту, а також прибуток виконавця.
Загальна вартість (ціна) товару за цим Контрактом становить 54 400 000,00 грн. Сторони визнають та підтверджують, що згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України операції з постачання товару за цим Контрактом звільняються від оподаткування податком на додану вартість. Обсяг фінансування та бюджетні зобов'язання за цим контрактом за загальним фондом КПКВК 2101150/11 у 2025 році становлять 54 400 000,00 грн.
Пунктом 2.6 контракту встановлено, що оплата замовником поставленого товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця по факту поставки товару впродовж 15 банківських днів шляхом подання платіжної інструкції до ДКСУ, а у разі відсутності відповідного бюджетного фінансування - протягом 5 банківських днів з дати його надходження. Оплата здійснюється на підставі належним чином оформленого виконавцем рахунку на оплату, до якого додаються підписаний сторонами акт приймання-передачі товару за контрактом, видаткова накладна, (за умови наявності (надходження) бюджетних асигнувань (коштів) на рахунку замовника).
Пунктом 3.4 контракту визначено, що датою виконання виконавцем зобов'язань щодо поставки товару є дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару за контрактом.
Відповідно до п. 4.1 контракту виконавець зобов'язаний поставити товар згідно з умовами цього контракту не пізніше строку, визначеного в специфікації.
Згідно з пунктами 3.5, 3.6 контракту право власності, ризики втрат від випадкового знищення та пошкодження, та контроль над товаром переходять від виконавця безпосередньо до отримувача в день підписання замовником та уповноваженим представником отримувача відповідного акта приймання-передачі військового майна, за формою згідно з додатком 23 (акт приймання-передачі основних засобів) або з додатком 24 (акт приймання-передачі запасів) до Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440 (зі змінами та доповненнями) (далі - акт приймання-передачі військового майна), про що замовник офіційно повідомляє виконавця.
Акт приймання-передачі військового майна, що підписується замовником та отримувачем, та акт приймання-передачі (партії) товару за контрактом, підписуються одночасно в місці передачі товару.
Видаткова накладна, акт приймання-передачі військового майна та/або інший документ, який підтверджує факт передачі товару виконавцем, в обов'язковому порядку має містити код УКТЗЕД для кожного найменування товару.
Передача товару від виконавця замовнику здійснюється на підставі належним чином оформлених довіреностей, виданих уповноваженим представникам сторін на підписання відповідних актів приймання-передачі товару.
Згідно з п. 4.1 4.2 контракту виконавець зобов'язаний поставити товар згідно з умовами цього контракту не пізніше строку, визначеного в специфікації (додаток 1).
В обґрунтованих випадках сторони мають право коригувати строк поставки і приймання товару не пізніше ніж за 5 календарних днів до закінчення строку дії контракту шляхом внесення змін до цього контракту на підставі письмового звернення виконавця, яке виконавець повинен надати не пізніше ніж за 10 календарних днів до дати поставки товару, зазначеної в специфікації, з обґрунтуванням та наданням документального підтвердження настання такого випадку відповідно вимог розділу 7 цього контракту.
За змістом пункту 7.2 контракту у разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Специфікацією (додаток 1 до контракту) погоджено зобов'язання відповідача у строк до 15.02.2025 поставити позивачу 500 комплектів товару по ціні 108 800,00 грн, загальною вартістю 54 400 000,00 грн.
На виконання умов контракту відповідачем поставлено, а позивачем прийнято 10.02.2025 - 355 комплектів товару на суму 38 624 000,00 грн, що підтверджується актом приймання-передачі товару № 1 від 10.02.2025; 03.03.2025 - 126 комплектів товару на суму 13 708 800,00 грн, що підтверджується актом приймання-передачі товару № 1 від 03.03.2025; 17.03.2025 - 19 комплектів товару на суму 2 067 200,00 грн, що підтверджується актом приймання-передачі товару № 1 від 17.03.2025.
Акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками без жодних претензій та/або зауважень.
Отже, відповідачем було виконано свої зобов'язання у повному обсязі без жодних претензій та/або зауважень, однак 145 комплексів товару вартістю 15 776 000,00 грн було передано позивачу з порушенням терміну (після 15.02.2025).
Звертаючись із позовом у даній справі, Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" послалось на наведені вище обставини та просило суд стягнути з відповідача 265 580,80 грн пені, з яких 205 632,00 грн пені, нарахованої за період з 16.02.2025 по 28.02.2025 на вартість 126 комплектів у розмірі 13 708 800,00 грн; 59 948,80 грн пені, нарахованої за період з 16.02.2025 по 16.03.2025 на вартість 19 комплектів у розмірі 2 067 200,00 грн.
Відповідач у відзиві на позов не заперечував порушення своїх зобов'язань за контрактом, проте, просив суд зменшити штрафні санкції до 10 % і в цій частині визнав позовні вимоги.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи
Згідно зі ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України (чинного на день ухвалення оскаржуваного рішення) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно із частиною першою статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (частина перша статті 656 ЦК України).
Згідно з положеннями частини першої статті 662 та статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Положеннями абзацу першого частини першої статті 693 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 4.1 контракту передбачено, що виконавець зобов'язаний поставити товар згідно з умовами цього контракту не пізніше строку, визначеного в специфікації (додаток 1).
Пунктом 3.4 контракту визначено, що датою виконання виконавцем зобов'язань щодо поставки товару є дата підписання сторонами акта приймання-передачі товару за контрактом (додаток 3).
Матеріалами справи підтверджено, що специфікацією (додаток 1 до контракту) погоджено зобов'язання відповідача у строк до 15.02.2025 поставити позивачу 500 комплектів товару по ціні 108 800,00 грн, загальною вартістю 54 400 000,00 грн.
На виконання умов контракту відповідачем поставлено, а позивачем прийнято 10.02.2025 - 355 комплектів товару на суму 38 624 000,00 грн, що підтверджується актом приймання-передачі товару № 1 від 10.02.2025; 03.03.2025 - 126 комплектів товару на суму 13 708 800,00 грн, що підтверджується актом приймання-передачі товару № 1 від 03.03.2025; 17.03.2025 - 19 комплектів товару на суму 2 067 200,00 грн, що підтверджується актом приймання-передачі товару № 1 від 17.03.2025.
Акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками без жодних претензій та/або зауважень.
Таким чином, судом встановлено, що частину товару відповідачем було поставлено із порушення строку, визначеного специфікацією.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною першою статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки (ч. 1 ст. 217 ГК України).
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч.1 ст.218 ГК України).
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, у якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відповідно до пункту 7.2 контракту у разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені.
У частині зменшення неустойки, судом правомірно враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зменшення неустойки є протидією необґрунтованому збагаченню однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України на власний розсуд, за внутрішнім переконанням, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення, та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до ст. 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20.
У постановах від 12.06.2019 у справі № 904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі № 904/4083/18 Верховний Суд також зазначив, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Необхідно зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Разом із тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Як було роз'яснено Великою Палатою Верховного Суду від 18.03.2020 у постанові у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.
У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано взято до незначний період прострочення поставки товару, той факт, що обставин необґрунтованого зволікання відповідача у поставці товару, а також фактів поставки неякісного товару не встановлено, компенсаційний характер неустойки, ураховуючи майновий стан відповідача, виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності та співмірності, судом правомірно зменшено розмір неустойки на 60 % та стягнуто 106 232,32 грн пені.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
За таких обставин, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 у справі № 910/5040/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали даної справи повернути до господарського суду першої інстанції.
5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді С.В. Владимиренко
І.П. Ходаківська