вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" жовтня 2025 р. Справа№ 910/5779/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Хрипуна О.О.
суддів: Михальської Ю.Б.
Коробенка Г.П.
при секретарі судового засідання Король Я.П.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025
у справі № 910/5779/25 (суддя Плотницька Н.Б.)
(повний текст рішення складено 04.07.2025)
за позовом Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»
до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
про стягнення 1 778 631,00 грн,
за участю представників сторін:
від позивача: Лисенко Є.А.,
від відповідача: Салівон В.І.,
У травні 2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» з вимогами до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення 1 778 631 грн 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з реєстрації податкової накладної за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 27.05.2019 № 0503-02041 на суму 10 671 789 грн 00 коп, у зв'язку з чим позивач був позбавлений можливості включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та відповідно скористатися правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 1 778 631 грн 00 коп.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі № 910/5779/25 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач відобразив в бухгалтерському обліку отримані згідно платіжної інструкції №5224 від 29.06.2023 грошові кошти відповідно до вимоги статті 534 Цивільного кодексу України. Також місцевим господарським судом звернуто увагу, що нормами чинного законодавства не передбачено заборони складати кілька податкових накладних у разі оплати товару однією сумою або у разі одноразової поставки товарів/послуг.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити Акціонерному товариству «Запоріжжяобленерго» строк на апеляційне оскарження, відкрити апеляційне провадження; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі № 910/5779/25 та постановити нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» задовольнити в повному обсязі; розгляд скарги здійснювати за участю представника Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»; судові витрати покласти на відповідача.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема скаржник зазначає, що наявний прямий причинно-наслідковий зв'язок між неналежним виконанням відповідачем визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на суму 1 778 631, 50 грн, яка фактично є збитками ПАТ «Запорiжжяобренерго». Крім того скаржник зазначив, що місцевий господарський суд посилається на норми статті 534 Цивільного кодексу України, обґрунтовуючи правомірність дій відповідача, однак, таке посилання є хибним, оскільки в своєму платіжному дорученні позивач чітко зазначив що даним платежем сплачується основна сума боргу.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 справу № 910/5779/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді Коробенко Г.П., ОСОБА_1.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі № 910/5779/25 залишено без руху.
07.08.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» надійшла заява про долучення до матеріалів платіжної інструкції № 6163 від 05.08.2025 про сплату судового збору у розмірі 32 015, 37 грн.
У зв'язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_1 , яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 07.08.2025 № 1653/0/15-25, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду було призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/5779/25 та передано новому складу суду: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Коробенко Г.П., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 прийнято справу № 910/5779/25 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Михальська Ю.Б., Коробенко Г.П., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі № 910/5779/25, розгляд справи призначено на 17.09.2025.
28.08.2025 до Північного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу.
01.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 Заяву представника Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
15.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі № 910/5779/25 відкладено на 22.10.2025.
08.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2025 заяву представника Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
В судовому засіданні 22.10.2025 представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 27.05.2019 між Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (оператор системи передачі за договором, відповідач у справі) та Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (користувач за договором, позивач у справі) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0503-02041, відповідно до умов якого відповідач зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії, а позивач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов договору. (а.с. 34-38)
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.12.2022 у справі № 908/1325/22 з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія «Укренерго» стягнуто заборгованість за послуги надані в період березень-серпень 2022, згідно договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 27.05.2019 № 0503-02041, в розмірі 128 061 468 грн 03 коп., 3% річних у розмірі 871 514 грн 21 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 839 169 грн 58 коп. та судовий збір у розмірі 852 598 грн 82 коп. (а.с. 8-26)
Відповідно до платіжної інструкції від 29.06.2023 № 5224 Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» було проведено платіж на суму 10 671 789 грн 00 коп. (у т.ч. ПДВ 1 778 631 грн 50 коп.) з призначенням платежу: «Погашення боргу за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0503-02041 від 27.05.2019 за рішенням суду - справа 908/1325/22». (а.с. 28)
Як зазначає позивач, відповідач зарахував частину вказаних коштів на погашення 3% річних у розмірі 871 514, 10 грн, інфляційних витрат у розмірі 2 839 169, 58 грн, та судового збору у розмірі 852 598,82 грн.
ПАТ «Запорiжжяобренерго» листом від 18.05.2024 звернулось до ДПС України із запитом на індивідуальну податкову консультацію щодо зазначеного питання. (а.с. 33)
Розглянувши вказаний запит, ДПС України надало індивідуальну податкову консультацію від 25.07.2024, у якій зазначило: «Право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає у платника податку - покупця товарів/послуг на підставі податкової накладної, складеної з дотриманням норм податкового законодавства та зареєстрованої в ЄРПН платником податку - постачальником товарів/послуг на такого покупця за фактом здійснення господарської операції на дату виникнення податкових зобов'язань, показники якої відповідають первинним (бухгалтерським) документам, складеним за такою господарською операцією. (а.с. 30-31)
Листом від 15.08.2023 № 007-72/4238 ПАТ «Запорiжжяобренерго» зверталося до НЕК «УКРЕНЕРГО» з вимогою коректного зарахування вищезазначеної суми та реєстрації відповідної податкової накладної в ЄРПН. (зв. а.с. 29)
Листом від 05.09.2023 № 01/43664 НЕК «УКРЕНЕРГО» відмовило у задоволені вказаної вимоги. (а.с. 29)
Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв'язку з тим, що всупереч вимог податкового законодавства відповідач зарахував частину сплачених коштів на погашення 3 % річних у розмірі 871 514 грн 10 коп, інфляційних витрат у розмірі 2 839 169 грн 58 коп та судового збору у розмірі 852 598 грн 82 коп, чим позбавив позивача права на зменшення податкового зобов'язання шляхом віднесення суми податку на додану вартість у розмірі 1 778 631 грн 50 коп до складу податкового кредиту, що призвело до понесення позивачем збитків у вказаній сумі.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
За приписами частин 1,2 статті 22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до частини 3 статті 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України (тут і далі в редакції чинні на момент виникнення спору) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Згідно з підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Статтею 198 Податкового кодексу України встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; права й обов'язки платників податку в сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.
Згідно з пунктами 198.1, 198.2 цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Як зазначалось вище, для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків є - доведеність вини та протиправних дій відповідача, тобто саме доведення факту порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних. При цьому зазначений факт повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, якими, зокрема, може бути акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10.03.2020 у справі № 911/224/19.
Як було вірно встановлено судом першої інстанції, матеріалами справи підтверджено та сторонами не спростовано, що відповідно до платіжної інструкції від 29.06.2023 № 5224 Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» було проведено платіж на суму 10 671 789 грн 00 коп. (у т.ч. ПДВ 1 778 631 грн 50 коп.) з призначенням платежу: «Погашення боргу за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0503-02041 від 27.05.2019 за рішенням суду - справа 908/1325/22».
Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Можливість застосування статті 534 Цивільного кодексу України ставиться в залежність від змісту реквізиту «Призначення платежу» платіжного доручення, яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов'язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів з чітким призначення платежу щодо погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статті 534 кодексу застосовуватися не може.
У випадку, якщо стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отриманий без реквізиту «Призначення платежу» чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості, розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України.
Правовою підставою для даного висновку є Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (п.3.8), затверджена постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22, та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.
Як вірно зазначено місцевим господарським судом, аналогічний порядок встановлено й у наразі чинній Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 163 (пункти 8, 9, 10, 12, 41).
Отже, відповідач правомірно на підставі статті 534 Цивільного кодексу України, якою визначено черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням, отримані згідно платіжної інструкції №5224 від 29.06.2023 грошові кошти відобразив в бухгалтерському обліку наступним чином:
4 563 282 грн 61 коп. - зараховано в рахунок погашення судового збору (852 598 грн 82 коп.), інфляційних втрат (2 839 169 грн 58 коп.), та 3% річних (871 514 грн 21 коп.);
6 108 506 грн 39 коп. - зараховано в рахунок погашення основної заборгованості.
Також відповідачем складено податкову накладну № 2950 від 30.06.2023 та 18.07.2023 зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних. (а.с. 57)
В подальшому, на підставі звернення ПАТ «Запоріжжяобленерго» за № 007-72/4238 від 15.08.2023 (зв. а.с. 29) про зарахування повної суми платежу № 5224 від 29.06.2023 в погашення боргу за Договором про надання послуг з передачі е/е №0503-02041 від 27.05.2019, НЕК «Укренерго» здійснено:
- погашення судового збору в сумі 852 598,82 грн.;
- погашення інфляційних втрат в сумі 2 839 169,58 грн.;
- погашення 3% річних 871 514,21 грн.;
- відновлено погашення зобов'язань по договору передачі е/е № 0503-02041 на підставі платіжного доручення №5224 від 29.06.2023 в сумі 4 563 282,61;
- відновлено податкові зобов'язання з ПДВ по договору з передачі е/е № 0503-02041 в сумі 760 547,10 грн.
На підставі викладено вище, НЕК «Укренерго» складено податкову накладну № 3566 від 30.06.2023, зареєстровану в ЄРПН 23.08.2023. (а.с. 59)
Як вірно зазначено судом першої інстанції, нормами чинного законодавства не передбачено заборони складати кілька податкових накладних у разі оплати товару однією сумою або у разі одноразової поставки товарів/послуг.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що платник податку Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» після настання першої з умов виникнення податкових зобов'язань, встановлених статтею 187 Податкового кодексу України, склав та подав на реєстрацію податкові накладні, а відтак доводи позивача про порушення відповідачем порядку оформлення спірних податкових накладних є таким, що не відповідає дійсності.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 у справі № 910/20686/20 зазначив, що факт вчинення відповідачем податкового правопорушення у справі про стягнення збитків може бути підтверджений лише чинними матеріалами податкової перевірки (актом або рішенням) відповідного контролюючого органу, наділеного повноваженнями здійснювати перевірку дотримання податкового законодавства, а подані у справу до позову докази, які підтверджують виконання господарських операцій, докази у вигляді податкових накладних, податкових декларацій, розрахунків коригування, рішення суду про стягнення боргу у зобов'язальних правовідносинах не є належними і допустимими доказами вчинення відповідачем порушення податкового зобов'язання.
Щодо посилання скаржника на Індивідуальну податкову консультацію від 25.07.2024 колегія суддів зазначає, що за приписами податкового законодавства вона має індивідуальний характер, може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію і є лише роз'ясненням контролюючого органу, надану платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, а відтак не є належним та допустимим доказом в розумінні приписів господарського процесуального кодексу порушення відповідачем податкового законодавства під час оформлення і реєстрації спірних податкових накладних, яке має бути встановлено компетентним органом у встановленому законом порядку.
Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Згідно із статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі №910/5779/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі №910/5779/25 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5779/25.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 23.10.2025.
Головуючий суддя О.О. Хрипун
Судді Ю.Б. Михальська
Г.П. Коробенко