вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" жовтня 2025 р. Справа№ 910/5678/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
при секретарі судового засідання Линник А.М.,
розглянувши матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНЬ» та Київської міської ради
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2025
у справі № 910/5678/25 (суддя О.А. Грєхова)
за позовом Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд-технолоджі»
про стягнення 1 171 684,42 грн, -
за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -
У травні 2025 року Київська міська рада (далі також - Рада) звернулась до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд-технолоджі» (далі також - Товариство), з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 05.06.2025, про стягнення 943 386,35 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство як фактичний користувач земельної ділянки площею 0,3885 га (кадастровий номер 8000000000:75:171:0014) на просп. Перемоги, 138 у місті Києві, з 20.12.2021 по 26.03.2023 без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки (Київської міської ради) зберегло у себе кошти, які мало заплатити за користування нею.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 у справі №910/5678/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд-технолоджі» на користь Київської міської ради 414 736,14 грн безпідставно збережених коштів та 4 976,83 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано нормами статей 79-1, 93, 120, 125, 152 Земельного кодексу України (далі також - ЗК України), ст. ст. 14, 287, 288, 289 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), ст. ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), ст. ст. 12, 13, 20 Закону України «Про оцінку земель» (далі також - ЗУ «Про оцінку земель»), ст. 21 Закону України «Про оренду землі» (далі також - ЗУ «Про оренду землі») а також встановленими судом обставинами використання у період з 20.12.2021 до 26.03.2023 земельної ділянки комунальної власності за відсутності доказів набуття у встановленому законом порядку права користування земельною ділянкою, на якій розміщено належну Товариству нерухомість.
Вирішуючи питання щодо розміру безпідставно збережених коштів, суд першої інстанції застосував пп. 69.14 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України та звільнив Товариство від сплати безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у період з 01.03.2022 до 31.12.2022.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Київська міська рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмовлених позовних вимог та прийнято нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В апеляційній скарзі Рада не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та вважає, що зазначене рішення в цій частині прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Вважає, що приписи пп. 69.14 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, тому суд першої інстанції безпідставно звільнив Товариство від сплати безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у період з 01.03.2022 до 31.12.2022.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2025 апеляційну скаргу Київської міської ради передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 у справі №910/5678/25 та призначено розгляд апеляційної скарги на 25.09.2025. Товариству з обмеженою відповідальністю «Фуд-технолоджі» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 08.09.2025.
Ухвалою суду також витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5678/25.
05.09.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив Товариства на апеляційну скаргу Ради, у якому Товариство просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині - без змін. Вважає, що суд першої інстанції, з урахуванням приписів абз. 1 пп. 69.14 п. 69 підрозділу «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, дійшов правильного висновку про те, що вказана норма закону спрямована на звільнення від нарахування та сплати за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, що виключає задоволення позовних вимог у цій частині.
Також, не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2025, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНЬ» як особа, яка не брала участі у спорі, але права якої порушено, звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В апеляційній скарзі заявник погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення безпідставно збережених коштів за користування спірною земельною ділянкою у період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року. Разом з цим, судом першої інстанції залишено поза увагою, що у результаті уточнення позовних вимог Позивач просив стягнути з Відповідача лише 943 386,35 грн як суму безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої орендної плати на підставі ст. 1212 ЦК України.
Водночас, в порушення ч. 1 ст. 75 ГПК України, суд першої інстанції не врахував факт здійснення ТОВ «ПРОМІНЬ» оплати орендної плати в розмірі 228 298,07 грн, що підтверджується належними, допустимими та достовірними доказами (ст. 76-78 ГПК України) та визнається як Позивачем, так і Відповідачем, а тому, з урахування уточнених позовних вимог, суд першої інстанції мав задовольнити позовні вимоги в розмірі 186 438,07 грн (414 736,14 грн - 228 298,07 грн).
Відповідно до Протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 27.08.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНЬ» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.
Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНЬ» в апеляційній скарзі викладено клопотання про залучення його до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.
Також, скаржником у тексті апеляційної скарги викладено клопотання про поновлення строку для апеляційного оскарження, яке обґрунтоване неотриманням копії оскаржуваного рішення та ознайомленням з текстом такого рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 23.08.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНЬ» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 у справі № 910/5678/25 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.
05.09.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНЬ» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 у справі № 910/5678/25 та відкрито апеляційне провадження. Ухвалою суду об'єднано розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНЬ» та Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 у справі №910/5678/25 та призначено спільний розгляд на 25.09.2025. Київській міській раді та Товариству з обмеженою відповідальністю «Фуд-технолоджі» встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 24.09.2025.
В судовому засіданні 25.09.2025 ухвалою суду апеляційної інстанції у розгляді апеляційних скарг оголошено перерву до 02.10.2025.
В судовому засіданні 02.10.2025 представник позивача підтримав вимоги та доводи поданої Київською міською радою апеляційної скарги, проти вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНЬ» заперечив, вказуючи, що права та інтереси останнього даним судовим рішенням не порушується, а тому наявні підстави для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою останнього.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНЬ», яке не було учасником справи при розгляді даного спору у суді першої інстанції, підтримав подану Товариством апеляційну скаргу, втім заперечив проти вимог апеляційної скарги позивача, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги Ради.
Представник відповідача не визнав та заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги Київської міської ради, водночас підтримав та просив задовольнити апеляційну скаргу Товариства.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Обговоривши доводи апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНЬ» та Київської міської ради, відзиву на апеляційну скаргу Київської міської ради, дослідивши докази наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Київської міської ради підлягає задоволенню, втім провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНЬ» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 у справі № 910/5678/25 підлягає закриттю, з огляду на нижчевикладене.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 24.11.2022 Київською міською радою (надалі - позивач/Рада) прийнято рішення № 5801/5842 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Фуд-Технолоджі» земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування об'єкта громадського харчування (кафе) на просп. Перемоги, 138 у Святошинському районі міста Києва».
Відповідно до п. 2 вказаного рішення вирішено передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фуд-Технолоджі», за умови виконання пункту 2 цього рішення, в оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,3885 га (кадастровий номер 8000000000:75:171:0014) для експлуатації та обслуговування об'єкта громадського харчування (кафе) на просп. Перемоги, 138 у Святошинському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно.
На підставі цього рішення 27.03.2023 між Київською міською радою (за текстом договору - Орендодавець) та ТОВ «Фуд-Технолоджі» (за текстом договору - Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки від 27.03.2023 № 215, відповідно до пункту 1.1. якого Орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 24.11.2022 №5801/5842 передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) вищезазначену земельну ділянку (об'єкт оренди) для експлуатації та обслуговування об'єкта громадського харчування (кафе). Земельна ділянка, яка є об'єктом оренди, згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.
Згідно з п. 2.1 договору, об'єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення Київської міської ради від 24.11.2022 №5801/5842 та цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:
- кадастровий номер - 8000000000:75:171:0014;
- місце розташування - просп.. Перемоги, 138 у Святошинському районі м. Києва;
- категорія земель - землі житлової та громадської забудови;
- цільове призначення - 03.08 для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (для експлуатації та обслуговування об'єкта громадського харчування (кафе));
- розмір (площа) - 0,3885 га.
Відповідно до витягу із технічної документації від 24.01.2023 № НВ-8000003212023 (за формою згідно з додатком 17 до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 № 753)) нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 20 766 603,94 грн. (п. 2.2 договору).
Згідно з інформаційною довідкою від 28.04.2025 № 424370495 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договір оренди земельної ділянки зареєстровано 27.03.2023 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, орендодавець за яким: Київська міська рада, орендар - ТОВ «Фуд-Технолоджі».
Як вбачається з інформаційної довідки від 28.04.2025 № 424370495 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка передана в оренду на 5 років ТОВ «Промінь» (договір оренди земельної ділянки від 19.12.2006 № 75-6-00314).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 у справі № 910/16406/15, договір оренди земельної ділянки від 19.12.2006 №75-6-00314, укладений між Київською міською радою та ТОВ «Промінь», визнано поновленим на той самий строк та на тих самих умовах.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 у справі № 910/3727/17, якою залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 у справі № 910/3727/17, визнано поновленим (продовженим) на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди земельних ділянок (термін дії оренди закінчився 19.12.2021).
Згідно з інформаційною довідкою від 28.04.2025 № 424370495 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради є власником земельної ділянки площею 0,3885 га з кадастровим номером 8000000000:75:171:0014 на просп. Перемоги, 138 у Святошинському районі міста Києва.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0000140802023 від 30.01.2023, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:171:0014 площею 0,3885 га, цільове призначення: 03.08 Для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування на просп. Перемоги, 138 у Святошинському районі міста Києва, проведена 19.12.2006 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 26.07.2006.
Отже, земельна ділянка сформована та є об'єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України з 19.12.2006.
Згідно з інформаційною довідкою від 05.05.2025 № 425331035 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка забудована об'єктом громадського харчування (кафе) загальною площею 446,9 кв.м, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1981967480000), який належить ТОВ «Фуд-Технолоджі» на праві приватної власності (право зареєстровано 06.12.2019, номер запису про право власності: 34543443).
За розрахунком позивача, загальний розмір безпідставно утриманих коштів за фактичне користування земельної ділянки у період з 20.12.2021 по 26.03.2023 складає 943 386,35 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).
Листом Головне управління ДПС у м. Києві повідомило, що ТОВ «Фуд-Технолоджі» не подавало податкові декларації по платі за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) та не сплачувало плату за землю за період з 12.03.2020 до 27.03.2023 до Правобережної державної податкової інспекції Головного управління ДПС у м. Києві (Святошинський район).
Оскільки відповідач на безоплатній основі, без укладення договору оренди у період з 20.12.2021 по 26.03.2023 користувався земельною ділянкою комунальної форми власності площею 0,3885 га (кадастровий номер 8000000000:75:171:0014) у Святошинському районі міста Києва по просп.. Перемоги, 138 позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 943 386,35 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).
Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог за користування Товариством земельною ділянкою у період з 20.12.2021 до 26.03.2023, однак, визначаючи розмір вимог, що підлягають задоволенню, звільнив Товариство від сплати безпідставно збережених коштів за період з 01.03.2022 до 31.12.2022.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, однак, вважає, що судом першої інстанції неправильно визначену суму вимог, які мають бути задоволені.
Так, статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Згідно з частиною 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до частини 2 статті 1212 ЦК України набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави майно відшкодовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За приписами статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
Отже, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, адже набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.
Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України (тут і надалі - ЗК України у редакції, чинній у період виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Частинами 1 та 2 статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам..
Відповідно до пункту в) частини 1 статті 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
За частиною 1 статті 120 ЗК України у разі набуття на підставі вчиненого правочину або у порядку спадкування права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці приватної власності, право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від попереднього власника таких об'єктів до набувача таких об'єктів, без зміни її цільового призначення.
Згідно з абзацом 1 частини 9 статті 120 ЗК України якщо об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об'єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об'єкта нерухомого майна зобов'язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об'єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.
Статтею 125 ЗК України закріплено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем сформованої земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Набувач нерухомого майна, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшує свої доходи, а власник земельної ділянки (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, постанові Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17.
Отже, для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно, насамперед, з'ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується інформацією з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №424370495 від 28.04.2025, - земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:171:0014, площею 0,3885 га, належить на праві власності територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради.
Також, судом першої інстанції було встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1981967480000, загальною площею 446,9 кв.м), розміщеного на вищезазначеній земельній ділянці по проспекту Перемоги, 138 у місті Києві, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №425331035 від 05.05.2025.
Як встановлено судом першої інстанції під час розгляду спору та не заперечується Товариством, з моменту набуття ним права власності на нерухоме майно та до 26.03.2023 між ним та Радою не укладалося жодних договорів оренди зазначеної земельної ділянки та не було зареєстровано відповідне право користування.
Отже, матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування (оренди) вказаною земельною ділянкою відповідачем у спірний період.
За встановленого, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що Товариство у спірний період (20.12.2021 - 26.03.2023) користувалося земельною ділянкою комунальної власності (кадастровий номер 8000000000:75:171:0014, площею 0,3885 га по проспекту Перемоги, 138 у місті Києві), на якій розташоване нерухоме майно, що належить відповідачу на праві власності, без оформлення правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку.
Згідно із частинами 1-5 статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Відповідно земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, Верховним Судом у постановах від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.
Як убачається з Витягу з Державного земельного кадастру №НВ-0000140802023 від 30.01.2023, земельна ділянка, на якій розташований об'єкт нерухомого майна відповідача, і за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати, сформована з 19.12.2006 (визначено її площу і межі), їй присвоєно кадастровий номер 8000000000:75:171:0014, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру, а відтак може бути об'єктом цивільних прав.
Таким чином, спір у справі стосується сформованої земельної ділянки, що має конкретну площу, грошову оцінку.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про те, що Товариство, здійснюючи фактичне користування земельною ділянкою комунальної форми власності площею 0,3885 га (кадастровий номер 8000000000: 75:171:0014) по проспекту Перемоги, 138 у місті Києві без оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а відтак, без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, фактично зберіг в себе кошти, які мав сплатити за користування земельною ділянкою, а тому, відповідно до положень статті 1212 ЦК України, зобов'язане повернути ці кошти власнику земельної ділянки - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Рада просила стягнути з Товариства безпідставно збережені кошти у розмірі 1 171 684,42 грн, з них:
1) з 20.12.2021 по 31.12.2021, - 16 416 287,70*5%/365*12 днів = 26 985,68 грн;
2) з 01.01.2022 по 31.12.2022, - 18 057 916,47*5%/365*365 днів = 902 895,82 грн;
3) з 01.01.2023 по 26.03.2023, - 20 766 603,94*5%/365*85 днів = 241 802,92 грн,
Водночас, під час розгляду спору у суді першої інстанції, Радою було заявлено клопотання про зменшення позовних вимог до суми 943 386,35 грн у зв'язку з надходженням грошових коштів, сплачених попереднім орендарем земельної ділянки у розмірі 228 298,07 грн за спірний період, а саме, з 20.12.2021 до 26.03.2023.
Розглядаючи спір, судом першої інстанції перевірено як обґрунтованість розміру нормативної грошової оцінки, так і правильність визначення Радою ставки, яка має застосовуватись при визначенні недоотриманої орендної плати, та дійшов висновку про те, що Радою правильно визначено розмір безпідставно збережених коштів, які мають бути стягнені з Товариства на користь Ради за користування земельною ділянкою комунальної власності у період з 20.12.2021 до 26.03.2023.
Переглядаючи справу, колегія суддів також виходить з того, що Радою висновки суду першої інстанції у цій частині не оскаржуються.
Разом з цим, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин сторін норму підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України та фактично звільнив Товариство від сплати безпідставно збережених коштів за період з березня 2022 року по грудень 2022 року плата за землю (земельний податок та орендна плата).
Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими.
Так, пунктом 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
Згідно з підпунктом 69.14 п. 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» № 3050-IX від 11.04.2023, який набрав законної сили 06.05.2023) за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
При цьому, плата за землю є загальнодержавним податком, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України у вказаній редакції).
Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовується поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».
У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Отже, власники і землекористувачі земельних ділянок сплачують плату за землю (в т.ч. земельний податок) з дня виникнення права власності, права постійного користування земельною ділянкою.
Оскільки за Товариством будь-яке право на спірну земельну ділянку не зареєстровано у встановленому законодавством порядку, у контролюючого органу в силу вимог пунктів 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України відсутні обов'язки та, відповідно, повноваження на стягнення податкових зобов'язань зі сплати земельного податку.
З урахуванням наведених приписів Податкового кодексу України та встановлених судом фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм Податкового кодексу України.
Враховуючи викладене, положення пп. 69.14. п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України не підлягають застосуванню до даних правовідносин.
За таких обставин, позовні вимоги Ради підлягають задоволенню у розмірі, визначеному Радою у заяві про зменшення позовних вимог, а саме, 943 386,35 грн.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до п.2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до п.п. 3-4 ч.1 ст. 277 ГПК України, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи Київської міської ради, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, разом з цим, судом неправильно визначено суму вимог, які мають бути задоволені, оскільки безпідставно застосовано до спірних правовідносин сторін пп. 69.14. п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2025.
Отже, доводи апеляційної скарги Ради у цій частині є обґрунтованими. Колегія суддів також враховує доводи відзиву на апеляційну скаргу у тій мірі, у якій вони узгоджуються з висновками суду, зробленими за наслідками апеляційного провадження.
Розглядаючи матеріали апеляційної скарги ТОВ «Промінь», колегія суддів керується таким.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини 3 статті 277 ГПК України).
Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи (пункт 8 частини першої статті 129 Конституції України), водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
Тобто реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в даному випадку - норм ГПК України.
Відповідно до частини 1 статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення
Згідно із частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Зазначеною правовою нормою визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову. Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для відкриття апеляційного провадження.
Водночас судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб.
В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №921/730/13-г/3, Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі №904/897/19, Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 26.05.2020 у справі №910/9016/16, від 21.07.2020 у справі № 914/1971/18, а також від 22.03.2023 у справі №905/1397/21.
Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
Доведення цих обставин покладено на заявників, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України.
Якщо ж після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, у зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження
Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи прийнято оскаржуване судове рішення про права, інтереси та/або обов'язки скаржника, про які саме, в якій саме частині судового рішення прямо вказано про таке, та після встановлення цих обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права, інтереси та/або обов'язки заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права та/або обов'язки, та/або інтереси стосовно сторін у справі судом не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду (такий правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №910/22354/15, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 04.10.2018 у справі №5017/461/2012, від 29.11.2018 у справі № 918/115/16, від 04.12.2018 у справі №906/1764/15, від 06.12.2018 у справі № 910/22354/15, від 16.04.2019 у справі №12/91, від 11.04.2019 у справі № 8/71-НМ, від 11.09.2019 у справі № 4/2023-10, постановах Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 та від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16).
В апеляційній скарзі ТОВ «Промінь» посилається на те, що згідно Договору оренди земельної ділянки від 19.12.2006 №75-6-00314, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНЬ», Позивач на підставі Рішення від 24.11.2005 №434/2895 передав, а ТОВ «ПРОМІНЬ» прийняв Земельну ділянку, площею 0,3885 га, кадастровий номер 8000000000:75:171:0014, місце розташування - просп. Перемоги, 138 у Святошинському районі м. Києва в оренду на 5 років, з річною орендною платою за ставкою у розмірі 2% від нормативної грошової оцінки, що підтверджується наданою Позивачем Інформаційною довідкою від 28.04.2025 № 424370495 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 у справі №910/3727/17, якою залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 у справі № 910/3727/17, визнано поновленим (продовженим) на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди земельних ділянок.
Термін дії оренди Земельної ділянки по Договору з ТОВ «ПРОМІНЬ» мав би закінчитись 19.12.2021.
28.02.2017 між ТОВ «ПРОМІНЬ» та Відповідачем (ТОВ «ФУД-ТЕХНОЛОДЖІ») було укладено Договір № 28-02/17, згідно якого ТОВ «ПРОМІНЬ» залучив Відповідача до будівництва об'єкту громадського харчування (кафе) в тому числі на Земельній ділянці, площею 0,3885 га (кадастровий номер 8000000000:75:171:0014), делегував Відповідачу здійснити Проектування, Спорудження та Оформлення Об'єкту та після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію Відповідач мав отримати в натурі у власність 100% Об'єкту.
Земельна ділянка забудована Відповідачем об'єктом громадського харчування (кафе) загальною площею 446,9 кв.м, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1981967480000), який належить ТОВ «ФУД-ТЕХНОЛОДЖІ» на праві приватної власності (право зареєстровано 06.12.2019 року, номер запису про право власності: 34543443), що підтверджується наданою Позивачем інформаційною довідкою від 05.05.2025 № 425331035 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
06.12.2019 між ТОВ «ПРОМІНЬ» та Відповідачем (ТОВ «ФУД-ТЕХНОЛОДЖІ») було укладено Договір № 061219-КЗ, згідно якого (п. 1) у зв'язку з оформленням ТОВ «ФУД-ТЕХНОЛОДЖІ» права приватної власності на будівлю об'єкта громадського харчування (кафе) за адресою: проспект Перемоги, 138 у Святошинському районі м. Києва, побудовану згідно з Договором № 28-02/17 від 28.02.2027 року, що розташована на земельних ділянках за адресою: проспект Перемоги, 138 у Святошинському районі міста Києва, площею 0,3885 га, кадастровий номер 8000000000:75:171:0014 та площею 0,0817 га, кадастровий номер 8000000000:75:171:0030, що знаходяться в оренді у ТОВ «ПРОМІНЬ», сторони дійшли згоди, що Відповідач компенсує ТОВ «ПРОМІНЬ» витрати по оплаті орендної плати за Земельну ділянку.
Заявник наголошує, що оскільки він не передавав (не повертав) за відповідним Актом приймання-передачі (повернення) Земельну ділянку Київській міській раді, і Рада, в свою чергу, не вимагала повернення Земельної ділянки з оренди, не пропонувала застосування збільшеної ставки орендної плати (понад 3%) тощо, не пред'являла позову до ТОВ «ПРОМІНЬ» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, то досі є платником орендної плати на умовах та у розмірі, встановленому постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 у справі №910/3727/17, якою залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 у справі № 910/3727/17, яким визнано поновленим (продовженим) на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди земельних ділянок.
Так, у зв'язку із відсутністю фактично укладеного договору оренди між Київською міською радою та ТОВ «ФУД-ТЕХНОЛОДЖІ», ТОВ «ФУД-ТЕХНОЛОДЖІ» згідно Договору №061219-КЗ від 06.12.2019 компенсувало ТОВ «ПРОМІНЬ» (як Орендарю за Договором оренди земельної ділянки від 19.12.2006 року №75-6-00314) витрати по оплаті орендної плати за Земельну ділянку включно по березень 2023 року (до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку 26.03.2023 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (тобто до укладення з відповідачем нового Договору оренди Земельної ділянки від 27.03.2023 № 657).
За Договором №75-6-00314 від 19.12.2006 року ТОВ «ПРОМІНЬ» здійснювало оплату за оренду спірної Земельної ділянки в період з 20.12.2021 до 26.03.2023 грошовими коштами, які перераховувало ТОВ «ФУД-ТЕХНОЛОДЖІ», про що наявні відповідні докази у вигляді платіжних інструкцій, актів наданих послуг, податкових декларацій.
ТОВ «Промінь» зауважує, що наявність у нього фактичних витрат, декларування зобов'язань по сплаті орендної плати за земельну ділянку, безпосередньо пов'язані з предметом спору і свідчить про те, що прийняте рішення суду першої інстанції стосується прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ «ПРОМІНЬ».
Задовольняючи позов Київської міської ради без урахування сплачених ТОВ «ПРОМІНЬ» грошових коштів в сумі 228 298,07 грн, для ТОВ «ПРОМІНЬ» настають негативні наслідки та зобов'язання у вигляді: подання коригуючої (уточнюючої) декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) та повернення надмірно сплачених грошових коштів з місцевого бюджету; повернення грошових коштів на користь ТОВ «ФУД-ТЕХНОЛОДЖІ», які Відповідач компенсував ТОВ «ПРОМІНЬ» згідно Договору №061219-КЗ від 06.12.2019, задля того, щоб Відповідач мав змогу сплатити орендну плату за Земельну ділянку до місцевого бюджету безпосередньо від свого імені.
Надаючи оцінку доводам ТОВ «Промінь» про наявність в оскаржуваному рішенні суду висновків щодо його прав та охоронюваних інтересів, колегія суддів виходить з такого.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:договори та інші правочини.
Підстави та порядок набуття юридичними особами права оренди земельною ділянкою комунальної власності визначаються нормами Закону України «Про оренду землі» та ст. ст. 93, 116, 122, 124, 125, 134 Земельного кодексу України.
Статтею 93 ЦК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Статтею 125 ЗК України унормовано, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Промінь» було орендарем спірної земельної ділянки на підставі договору оренди земельної ділянки від 19.12.2006 №75-6-00314.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Як встановлено апеляційним судом та не заперечується ТОВ «Промінь», строк дії згаданого договору припинився 19.12.2021.
Те, що заявник не передавав за відповідним Актом приймання-передачі (повернення) Земельну ділянку Київській міській раді, Рада в свою чергу не вимагала повернення Земельної ділянки з оренди, не пропонувала застосування збільшеної ставки орендної плати (понад 3%) тощо, не пред'являла позов до ТОВ «ПРОМІНЬ» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, не впливає на обставини припинення дії договору оренди від 19.12.2006 №75-6-00314 у зв'язку із закінченням строку дії цього договору.
ТОВ «Промінь» не було здійснено пролонгації договору у встановленому ст. 33 Закону України «Про оренду землі» порядку, відповідно, він втратив право користування земельною ділянкою, що є предметом спору.
Отже, право оренди земельної ділянки у ТОВ «Промінь» припинилось.
Колегія суддів також зауважує, що укладення між ТОВ «Промінь» та ТОВ «Фуд-Технолоджі» договору №061219-КЗ від 06.12.2019 не породжує у ТОВ «Промінь» будь-яких земельних прав щодо спірної земельної ділянки, а лише визначає певний порядок сплати фактичним користувачем земельної ділянки (ТОВ «Фуд-Технолоджі») платежів за користування спірною земельною ділянкою на користь власника земельної ділянки - Ради.
Укладення такого договору не передбачено нормами чинного цивільного чи земельного законодавства, однак, не суперечить йому, тому такий договір є актуальним виключно для його сторін, а саме, ТОВ «Промінь» та ТОВ «Фуд-Технолоджі». Колегія суддів також зауважує, що орендна плата за спірну земельну ділянку може визначатись виключно із застосуванням нормативної грошової оцінки та ставки орендної плати, визначених у чинному договорі оренди, або, за його відсутності, на підставі затверджених відповідними рішеннями Ради нормативно-грошової оцінки земель та ставок орендної плати.
Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню місцевого господарського суду, колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення не змінює обсягу жодних цивільних прав, які належать ТОВ «Промінь». Ні тих, що виникли у ТОВ «Промінь» на підставі договору оренди землі, з огляду на те, що договір припинив свою дію і станом на 20.12.2021 (початок періоду, протягом якого відбулось використання відповідачем користування спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів) ТОВ «Промінь» не було орендарем цієї земельної ділянки. Не було Товариство і фактичним користувачем спірної земельної ділянки, оскільки, станом на 20.12.2021 за ТОВ «Фуд-Технолоджі» було зареєстровано право власності на нерухоме майно, що розташоване на спірній земельній ділянці.
Також, оскаржуване рішення суду не вплинуло на обсяг прав, які ТОВ «Промінь» набуло на підставі договору №061219-КЗ від 06.12.2019, оскільки, як убачається зі змісту заяви про зменшення позовних вимог, поданої Радою до суду першої інстанції, усі платежі, які були сплачені Товариством на виконання цього договору, а саме, у розмірі 228 298,07 грн, були виключені з обсягу позовних вимог.
Оскільки матеріалами поданої ТОВ «Промінь» апеляційної скарги не підтверджується те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції містить у його мотивувальній чи резолютивній частині висновки про права чи охоронювані інтереси ТОВ «Промінь», колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за поданою Товариством апеляційною скаргою на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, за наслідками апеляційного провадження, колегія суддів здійснює розподіл судового збору.
Оскільки вимоги Ради у першій інстанції, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, задоволено у повному обсязі, відшкодуванню на користь Ради з Товариства підлягає судовий збір у розмірі 11 320,64 грн.
Також, звертаючись з апеляційною скаргою, Рада сплатила 16 980,95 грн судового збору, отже, саме у такому розмірі розмір сплаченого судового збору має бути відшкодований Товариством.
Під час застосування ст. 129 ГПК України колегією суддів також враховано норми ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», оскільки і позовна заява, і апеляційна скарга були подані Радою через підсистему «Електронний суд».
Колегія суддів звертає увагу ТОВ «Промінь» на те, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНЬ» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 у справі № 910/5678/25 закрити.
2. Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 у справі №910/5678/25 задовольнити.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 у справі №910/5678/25 змінити.
Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 у такій редакції:
« 1.Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд-технолоджі» (03680, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 51-А; ідентифікаційний код 40371198) на користь Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код 22883141) 943 386 (дев'ятсот сорок три тисячі триста вісімдесят шість) гривень 35 копійок безпідставно збережених коштів та 11 320 (одинадцять тисяч триста двадцять) гривень 64 копійки судового збору.».
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд-технолоджі» (03680, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 51-А; ідентифікаційний код 40371198) на користь Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; ідентифікаційний код 22883141) 16 980 (шістнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят) гривень 95 копійок судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання даної постанови.
6. Матеріали справи №910/5678/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строки, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 22.10.2025.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко