Справа № 948/703/25
Номер провадження 2/948/446/25
24.10.2025 Машівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Косик С.М.,
за участю: секретаря Ткач Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Виконавчий комітет Машівської селищної ради Полтавської області, як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини,
у серпні 2025 року до Машівського районного суду Полтавської області надійшла зазначена позовна заява, мотивована тим, що 02.08.2013 року між позивачем з відповідачем було укладено шлюб, який за рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 17.10.2023 було розірвано. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка у зв'язку з повномасштабним вторгненням російських військ в Україну, проживає з позивачем у м.Безансон, Франція, де ходить до школи, має додаткові спортивні та музичні заняття. Весь цей час позивачка забезпечує їй виховання, догляд, навчання та щоденне утримування. Відповідач проживає окремо, участі у щоденному житті дитини не бере, проте сплачує аліменти відповідно до рішення суду.
Також позивач зазначила, що відповідач не заперечує проти постійного проживання дитини з нею, її самостійного вирішення питань, пов'язаних з життям доньки, навчанням, лікуванням та виїздом за кордон.
У зв'язку з вимогами державних органів Франції для оформлення дитині документів, позивачу необхідно мати судове рішення українського суду, яке підтверджує місце проживання дитини з позивачем та право позивача самостійно вирішувати всі юридичні питання дитини за межами України.
На підставі вищевикладеного, позивач просить:
-визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_1 , громадянкою України;
-надати право ОСОБА_1 самостійно вирішувати всі питання, що стосуються виїзду дитини за межі України, її навчання, медичного лікування, отримання документів, вибору місця проживання за кордоном та інші важливі питання її життя без обов'язкової згоди батька (а.с.1-2).
Ухвалою від 21.08.2025 суд відкрив провадження у справі за вказаним позовом за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання та залучив до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Виконавчий комітет Машівської селищної ради Полтавської області, як орган опіки та піклування (а.с.35).
Своєю ухвалою від 23.09.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті (а.с.48-49).
Позивач подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі (а.с.40,54), а також 20.10.2025 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі та зазначила, що вона з донькою ОСОБА_3 з березня 2022 проживають у Французській Республіці, у зв'язку з цим особиста присутність дитини у суді є неможливою, оскільки дитина перебуває за межами України, виклик дитини до суду ускладнить її навчальний процес і може завдати психологічної шкоди. Водночас дитина має сформовану думку щодо місця свого проживання, вона й надалі бажає проживати разом із матір'ю (а.с.55).
Відповідач також звернувся із заявою про розгляд справи за його відсутності, вимоги, заявлені в позовній заяві підтримує в повному обсязі (а.с.46).
Третя особа подала клопотання, в якому повідомила, що оскільки позивач та дитина проживають у Республіці Франція, орган опіки та піклування виконавчого комітету Машівської селищної ради не може надати суду письмовий висновок щодо розв'язання спору (доцільності чи недоцільності визначення місця проживання дитини), а також, враховуючи той факт, що мати разом із дитиною не проживає на території Машівської громади, обстежити умови проживання, з'ясувати думку дитини, об'єктивно оцінити всі обставини не має можливості. Відповідно до пояснень ОСОБА_2 , він не заперечує проти проживання дитини з матір'ю (а.с.42).
Виходячи з викладеного, у відповідності з вимогами ст.223 ЦПК України суд вирішив за можливе розглянути справу без участі сторін та третьої особи, і з'ясувавши правову позицію сторін та третьої особи, а також дослідивши надані письмові докази у справі, встановив такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
Судом установлено, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 02.08.2013р., який розірваний за рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 15.09.2023р., що підтверджується вказаним судовим рішенням (а.с.14-15).
Від шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1 від 04.08.2015 р. (а.с.16).
13.05.2025 року приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Довгань А.М. засвідчено заяву ОСОБА_2 , в якій він зазначив, що його дочка ОСОБА_4 перебуває на території Французської Республіки з її матір'ю ОСОБА_1 , яка несе відповідальність за життя та здоров'я їхньої дочки та якій він надає повноваження вживати усіх залежних від неї заходів щодо безпечного перебування їхньої дитини за кордоном, вирішувати будь-які питання стосовно дитини, які можуть виникнути під час її перебування за кордоном, у тому числі, але не виключно, вирішувати питання щодо реєстрації їхньої дитини за місцем тимчасового перебування (проживання), відвідування нею медичних, лікувальних та інших закладів для забезпечення належного стану здоров'я дитини, загальноосвітніх та інших закладів освіти,позашкільних навчальних закладів, здійснювати вжиття заходів для оформлення будь-яких документів на ім'я їхньої дитини, не заперечує та надає згоду на її перебування у Французській Республіці (а.с.12).
Згідно з довідкою директорки ПОЧАТКОВОЇ ПУБЛІЧНОЇ ШКОЛИ САПЕН Амандін Клерк, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , навчається в зазначеному навчальному закладі в класі СМ-1 (перший рік навчання) в 2024/2025 навчальному році (а.с.26 на зв.).
З довідки про місце проживання вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та її донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.28 на зв.).
10.09.2025 року відповідач ОСОБА_2 подав заяву до Служби у справах дітей виконавчого комітету Машівської селищної ради про те, що він не заперечує проти проживання за кордоном дочки ОСОБА_4 з матір'ю ОСОБА_1 , яка представляє її інтереси (а.с.45).
20.10.2025 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_4 , в які вона зазначила, що вже кілька років проживає у Франції, ходить там до шкоди, займається спортом, музикою, має свою кімнату, книги, іграшки, друзів, їй там добре і спокійно з мамою та зазначила, що вона любить і тата, і маму, але просить, щоб її місце проживання було з мамою, з якою їй добре, і з якою відчуває себе у безпеці (а.с.56).
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789-XII держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення,судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Принцип «найкращих інтересів дитини» є пріоритетним при вирішенні справ цієї категорії.
За змістом статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Як визначено частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Згідно з ч.6 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Статтею 150 Сімейного Кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно з ч.4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
За ч.1 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті, в якій зазначено, що той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, крім того з батьків, до якого застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця.
За не виконання, чи неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей батьки можуть бути притягненні до відповідальності.
У даній справі вимоги про позбавлення відповідача батьківських прав не заявлено.
У пунктах 74,75,81,84,87,88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №201/5972/22 вказано, що оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх. СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо виховання дитини. У справі, яка переглядається, заявник просить установити факт самостійного виховання ним дитини, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини. Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини.
Крім цього, як вказано у постанові, визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини, у т.ч., як вважає суд, і щодо позбавлення батьківських прав, та не може бути самостійною позовною вимогою, оскільки нормами СК України не передбачено такий спосіб захисту порушеного права, про який у даному випадку заявлено позивачем.
Отже, оскільки малолітня донька сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає з матір'ю, саме це місце проживання є для дитини звичним та психологічно комфортним, мати дитини створює всі необхідні умови для гармонійного розвитку дитини у звичному для неї середовищі, а тому суд уважає, що визначення місця проживання ОСОБА_3 з матір'ю забезпечить якнайкраще інтереси малолітньої дитини.
Водночас суд доходить висновку про відмову у задоволенні вимоги про надання права позивачці самостійно вирішувати всі питання, що стосуються виїзду дитини за межі України, її навчання, медичного лікування, отримання документів, вибору місця проживання за кордоном та інші важливі питання її життя без обов'язкової згоди батька, з огляду на те, що батьки мають рівні обов'язки щодо виховання та утримання дітей, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою або шлюб між ними розірвано, а також незалежно від того, чи проживають батько чи мати разом з дітьми або окремо від дитини, а проживання дитини з матір'ю не звільняє батька від його обов'язку виховувати та утримувати дитину. Факт проживання позивачки з дитиною за межами території України не звільняє відповідача як батька малолітньої дитини від обов'язку виховання та утримання доньки.
Крім того, суд зазначає, що відповідач, як батько дитини, в нотаріально завіреній заяві висловив згоду на перебування його доньки ОСОБА_3 у Французькій Республіці та вирішенні будь-яких питань позивачкою - матір'ю дитини будь-яких питань стосовно дитини, натомість діючим процесуальним законодавством не передбачено забезпечення доказів у конкретних справах шляхом ухвалення наперед судового рішення у спорі між цими ж сторонами.
Ураховуючи, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, відповідно до ст. 142 ЦПК України позивачці потрібно повернути 50% судового збору, сплаченого за квитанцією № 6093-2516-5314-0552 від 05.08.2025 на суму 1211,20 грн, тобто в розмірі 605,60 грн, а решту суми в розмірі 605,60 грн стягнути на її користь з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-18, 81, 141, 142, 206, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Виконавчий комітет Машівської селищної ради Полтавської області, як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини - задовольнити частково.
Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянкою України.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого за квитанцією №6093-2516-5314-0552 від 05.08.2025 на суму 1211,20 грн, тобто в розмірі 605,60 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешкає АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач:ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Третя особа: Виконавчий комітет Машівської селищної ради Полтавської області, як орган опіки та піклування, місцезнаходження: вул. Незалежності, 113, селище Машівка, Полтавського району, Полтавської області, ЄДРПОУ 04381467.
Суддя С. М. Косик