24 жовтня 2025 р. Справа № 520/3851/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Русанової В.Б. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2025, головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 24.06.25 по справі № 520/3851/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головне управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09 квітня 2024 року №0/18376/2415-2026 про збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб на 419085 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 41908,50 грн., прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області;
- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Харківській області з нарахування ОСОБА_1 пені в розмірі 1298,48 грн. за несплату податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням - рішенням від 09 квітня 2024 року №0/18376/2415-2026;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Харківській області анулювати пеню в розмірі 1298,48 грн., нараховану ОСОБА_1 за несплату податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням - рішенням від 09 квітня 2024 року №0/18376/2415-2026, та виключити суму пені 1298,48 грн. з інтегрованої карти і особистого рахунку платника податків ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 09 квітня 2024 року №0/18376/2415-2026 про збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб на 419085грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 41908,50 грн. є протиправним та необґрунтованим, оскільки відповідачем прийнято таке податкове повідомлення-рішення з порушеннями чинного законодавства.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 09 квітня 2024 року №0/18376/2415-2026.
Визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Харківській області щодо нарахування ОСОБА_1 пені в розмірі 1298,48 грн. за несплату податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням - рішенням від 09 квітня 2024 року №0/18376/2415-2026.
В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 3698 грн. 37 коп.
Не погодившись з вказаним рішенням, ГУ ДПС у Харківській областв подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що позивач застосовував режим 2% з 28.02.2023 по 31.07.2023. Протягом 6 місяців 2023 року (січень, серпень - грудень) він не перебував на пільговому режимі, а отже, його граничний дохід визначається пропорційно. Підпункт 9-1.4.3 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу XX ПКУ прямо вказує, що граничний обсяг доходу для платників, які використовували ставку 2%, розраховується пропорційно до періодів звичайного оподаткування, тобто місяців, коли не застосовувався пільговий режим. Третя група (5% або 3%) та третя група (2%) - це різні режими оподаткування, тому автоматично прирівнювати пільговий режим 2% до стандартної третьої групи некоректно. Позивач дійсно перейшов на 3 групу (2%) з 28.02.2023, але його граничний обсяг доходу у 2023 році не може обчислюватися як для звичайної третьої групи, оскільки пільговий режим 2% передбачає спеціальний порядок розрахунку. Контролюючий орган правомірно визначив, що граничний обсяг доходу у 2023 році становив 2793900 грн (пропорційно місяцям, коли позивач не застосовував 2%). Дохід позивача у 2023 році становив 5587800 грн, тобто на 2793900 грн більше встановленого ліміту, а отже, відповідно до статті 293 ПКУ, перевищення мало оподатковуватися за ставкою 15%.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, позивачем зазначено, що впродовж податкового (звітного) 2023 року на третій групі єдиного податку він здійснював підприємництво впродовж 11-ти місяців (з лютого по грудень 2023 року, включно), з яких протягом 6-ти місяців (лютий, березень, квітень, травень, червень та липень 2023 року включно) використовував особливості оподаткування - ставку 2 відсотки доходу для третьої групи єдиного податку, а на протязі решти 5-ти місяців (серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2023 року включно) господарську діяльність не проводив та доходи від підприємництва не отримував, то з врахуванням приписів підпункту 91.4.3 пункту 91 підрозділ 8 розділу XX ПК України обсяг доходу для третьої групи платників єдиного податку, встановлений пунктом 291.4 статті 291 Кодексу, продовж 2023 року у позивача склав 0 гривень, а тому в звітній податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця за 2023 рік від 03.01.2024 у розділі IV в рядках 05, 06 та 07 ОСОБА_1 відобразив відсутність показників. Таким чином, неврахування контролюючим органом вище приведених фактів призвело до хибних висновків камеральної перевірки і збільшення податкових зобов'язань позивачу, нарахування пені.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджено, що 30.08.2022 ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця. З моменту реєстрації позивач здійснює підприємництво за зареєстрованими видами економічної діяльності, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
До 28.12.2023 ОСОБА_1 на податковому обліку перебував у Головному управлінні ДПС у Луганській області (Старобільська ДПІ) за місцем попередньої власної реєстрації ( АДРЕСА_1 )
У зв'язку зі зміною місця своєї реєстрації ( АДРЕСА_2 ), за поданою платником заявою з 01.01.2024 ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Харківській області (Куп'янська ДПІ).
Для ведення підприємництва з моменту державної реєстрації ОСОБА_1 обрав спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку другої групи у розмірі до 20% від мінімального розміру заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року.
Здійснюючи підприємницьку діяльність з початку 2023 року зі сплатою єдиного податку другої групи, за період підприємництва з 01 січня 2023 року по 27 лютого 2023 року, включно, ОСОБА_1 досяг граничного обсягу доходів у 834 мінімальних розміри заробітної плати, встановленої на 1 січня 2023 року, тобто 5587800 грн.
27.02.2023 ОСОБА_1 оформив і подав до контролюючого органу засобами електронного комунікаційного зв'язку через електронний кабінет платника заяву про перехід з 28.02.2023, тобто з наступного дня за днем досягнення граничного обсягу доходів, на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи.
Контролюючим органом заява прийнята та опрацьована 27.02.2023.
З 28.02.2023 фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , через досягнення у податковому (звітному) періоді граничного обсягу доходу для платників єдиного податку другої групи, перейшов на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи.
На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу I, пункту 75.1 статті 75 розділу ІІ Податкового кодексу України, у порядку визначеному пунктом 76.2 статті 76 розділу ІІ Податкового кодексу України, посадовою особою ГУ ДПС проведено камеральну перевірку податкової декларації платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 за період 2023 рік, дата подання декларації 03.01.2024, реєстраційний номер 9360673158, та складено акт від 15.03.2024 №9982/20-40-24-15-04/ НОМЕР_1 , за результатами якої виявлено порушення пунктів 293.4 та 293.8 статті 293, підпункту 296.5.2 пункту 296.5 статті 296 розділу ХІV, підпункту 9-1.4.3 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: ОСОБА_1 не задекларував податкове зобов'язання з єдиного податку за ставкою 15 відсотків із суми перевищення обсягу доходу, визначеного підпунктом 9-1.4.3 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу та не визначив суму єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет.
Складено акт камеральної перевірки від 15.03.2024 №9982/20-40-24-15-04/ НОМЕР_1 в якому встановлено, що:
- в податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2023 рік від 03.01.2024 № 9360673158 виявлено методологічну помилку: порушено пункти 293.4 та 293.8 статті 293, підпункт 296.5.2 пункту 296.5 статті 296 розділу ХІV, підпункт 9-1.4.3 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: ОСОБА_1 , (податковий номер НОМЕР_1 ) не задекларував податкове зобов'язання по єдиному податку за ставкою 15 відсотків із суми перевищення обсягу доходу, визначеного підпунктом 9-1.4.3 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу та не визначив суму єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет;
- фізична особа - підприємець ОСОБА_1 відповідно до Реєстру платників єдиного податку в періоді з 01.09.2022 по 27.02.2023 та з 01.08.2023 платник єдиного податку 2 групи за ставкою 20 відсотків;
- застосовував особливості оподаткування відповідно до підпункту 9.4 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу (3 група, ставка 2 відсотки) в періоді з 28.02.2023 по 31.07.2023. Тобто, граничний обсяг доходу пропорційно визначений до кількості календарних місяців поточного року, протягом яких платник єдиного податку другої групи ОСОБА_1 , (податковий номер 3474509839) не застосовував особливості оподаткування відповідно пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу, становить 2793900грн (5587800грн/12міс* 6 міс);
- особисто задекларований дохід, відображений в особисто поданій декларації, відповідно до якої проведено камеральну перевірку - 5587800, 00грн, тобто перевищення допустимого доходу становить - 2793900,00грн і саме ця сума підлягає оподаткуванню за ставкою податку - 15 % (сума податку становить - 419085 грн);
- платником, в порушення підпункту 9-1.4.3 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу, не визначено суму доходу, яка підлягає оподаткуванню за ставкою 15 відсотків згідно з пунктами 293.4, 293.8 статті 293, підпункту 296.5.2 пункту 296.5 статті 296 Кодексу, в розмірі 2793900,00грн, та не нараховано податок в сумі 419085,00 грн.
На підставі акту камеральної перевірки від 15.03.2024 № 9982/20-40-24-15- 04/3474509839 винесено податкове повідомлення - рішення від 09.04.2024 № 0/18376/2415-2026.
Відповідно до положень ст. 129 ПК України нарахована пеня в розмірі 1298,48 грн.
Не погодившись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з необхідності визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 09 квітня 2024 року №0/18376/2415-2026 та визнання протиправними дій податкового органу щодо нарахування позивачу пені в розмірі 1298,48 грн. за несплату податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням - рішенням від 09 квітня 2024 року №0/18376/2415-2026.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.
Пунктом 61.1 ст. 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
За пп. 62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1. статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Абзацом 1 п.75.1.ст. 75 ПК України встановлено право контролюючих органів на проведення камеральних, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичних перевірок.
Відповідно до п. п.14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (п.15.1 ст. 15 ПК України).
За п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до ст. 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Відповідно до п.36.5. ст. 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 291.4 статті 291 ПК України до суб'єктів господарювання, які застосовують 2 групу спрощеної системи оподаткування відносяться фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
- обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Станом на 01 січня 2023 року мінімальна заробітна плата становила 6700,00 грн., а отже, граничний обсяг доходу платника податку 2 групи на спрощеній системі оподаткування становив 5587800,00 грн.
Судовим розглядом встановлено, що позивач 30.08.2022 ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця. З моменту реєстрації позивач здійснює підприємництво за зареєстрованими видами економічної діяльності, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
До 28.12.2023 ОСОБА_1 на податковому обліку перебував у Головному управлінні ДПС у Луганській області (Старобільська ДПІ) за місцем попередньої власної реєстрації ( АДРЕСА_1 )
У зв'язку зі зміною місця своєї реєстрації ( АДРЕСА_2 ), за поданою платником заявою з 01.01.2024 ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Харківській області (Куп'янська ДПІ).
Для ведення підприємництва з моменту державної реєстрації ОСОБА_1 обрав спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку другої групи у розмірі до 20% від мінімального розміру заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року.
Здійснюючи підприємницьку діяльність з початку 2023 року зі сплатою єдиного податку другої групи, за період підприємництва з 01 січня 2023 року по 27 лютого 2023 року, включно, ОСОБА_1 досяг граничного обсягу доходів у 834 мінімальних розміри заробітної плати, встановленої на 1 січня 2023 року, тобто 5587800 грн.
27.02.2023 ОСОБА_1 оформив і подав до контролюючого органу засобами електронного комунікаційного зв'язку через електронний кабінет платника заяву про перехід з 28.02.2023, тобто з наступного дня за днем досягнення граничного обсягу доходів, на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи.
Контролюючим органом заява прийнята та опрацьована 27.02.2023.
З 28.02.2023 фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , через досягнення у податковому (звітному) періоді граничного обсягу доходу для платників єдиного податку другої групи, перейшов на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи.
Так, відповідачем вказано, що ФОП ОСОБА_1 , в порушення пунктів 293.4 та 293.8 статті 293, підпункту 296.5.2 пункту 296.5 статті 296 розділу ХІV, підпункту 9-1.4.3 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ Податкового кодексу України, занижено податкове зобов'язання з єдиного податку в податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2023 рік від 03.01.2024 № 9360673158 на 419085,00 грн. та перевищено протягом календарного року обсяг доходів, встановлений ст. 291, підпунктом 9-1.4.3 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Для платників, які застосовували пільговий режим 2% у 2023 році, обсяг граничного доходу визначався за спеціальним правилом: Підпункт 9-1.4.3 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу XX ПКУ встановлює, що у 2023 році граничний дохід визначається пропорційно до кількості місяців, протягом яких платник не застосовував пільговий режим 2%.
Судом встановлено, що позивач застосовував режим 2% з 28.02.2023 по 31.07.2023. Протягом 6 місяців 2023 року (січень, серпень - грудень) він не перебував на пільговому режимі, а отже, його граничний дохід визначається пропорційно.
Підпункт 9-1.4.3 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу XX ПКУ прямо вказує, що граничний обсяг доходу для платників, які використовували ставку 2%, розраховується пропорційно до періодів звичайного оподаткування, тобто місяців, коли не застосовувався пільговий режим.
Позивач перейшов на 3 групу (2%) з 28.02.2023, але його граничний обсяг доходу у 2023 році не може обчислюватися як для звичайної третьої групи, оскільки пільговий режим 2% передбачає спеціальний порядок розрахунку.
Контролюючий орган визначив, що граничний обсяг доходу у 2023 році становив 2793900грн (пропорційно місяцям, коли позивач не застосовував 2%).
Дохід позивача у 2023 році становив 5587800грн, тобто на 2793900грн більше встановленого ліміту, а отже, відповідно до статті 293 ПКУ, перевищення мало оподатковуватися за ставкою 15%.
Позивач після 31.07.2023 повернувся на 2 групу (20%).
Згідно з підпунктом 9-1.4.1 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу XX ПК України, платники, які використовували особливий режим (2%), після його завершення автоматично вважаються такими, що застосовують ту систему оподаткування, на якій вони перебували до вибору цього режиму.
Якщо платник до переходу на 3 групу (2%) був платником єдиного податку 2 групи, то він повертається саме на 2 групу після завершення пільгового режиму. Статус позивача до переходу на 3 групу (2%) був наступний: до 28.02.2023 позивач перебував на 2 групі зі ставкою 20%, а отже після закінчення пільгового режиму 2% (31.07.2023) він автоматично повернувся на 2 групу зі ставкою 20% з 01.08.2023.
Позивачем самостійно визначено дохід у 2023 році у розмірі 5587800,00 гривень, що на 2793900грн перевищує граничний обсяг доходу встановлений нормами ПК України, що в свою чергу призвело до заниження сплати єдиного податку у розмірі 419085,00 гривень.
Контролюючим органом розраховано граничний обсяг доходу, який, за доводами контролюючого органу, перевищила позивач, застосовуючи пп.9-1.4.3 п.9-1 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України.
Так, Законом України від 30.06.2023 №3219-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану" внесено зміни з 01.08.2023, зокрема, до підрозд. 8 розд. ХХ "Перехідні положення" ПКУ, який доповнено новим п. 9-1 щодо особливостей переходу суб'єктів господарювання, які використовували особливості оподаткування, встановлені п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ "Перехідні положення" ПКУ, на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування, передбачених п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ "Перехідні положення" ПКУ.
Платники податків, які станом на 31 липня 2023 року використовували особливості оподаткування, встановлені п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ "Перехідні положення" ПКУ, та не відмовилися від їх використання самостійно, і до переходу на такі особливості були платниками єдиного податку, з 01 серпня 2023 р. автоматично вважаються платниками єдиного податку тієї групи єдиного податку, на якій вони перебували до моменту переходу на застосування особливостей третьої групи, встановлених п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ "Перехідні положення" ПКУ (пп. 9-1.4.1 підрозд. 8 розд. ХХ "Перехідні положення" ПКУ).
Підпунктом 9-1.4.3 підрозд. 8 розд. ХХ "Перехідні положення" ПКУ визначено, що у 2023 звітному році обсяг доходу для відповідної групи платників єдиного податку, встановлений п. 291.4 ПКУ, визначається пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував особливості оподаткування, встановлені п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ "Перехідні положення" ПК України.
Колегія суддів зазначає, що норма, викладена в підпункті 9-1.4.3 підпункту 9-1.4 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, внесена Законом України від 30.06.2023 № 3219-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану" (далі - Закон №3219-IX), який набрав чинності з 01.08.2023. Тобто, пп.9-1.4.3 п.91 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України застосовується з 01.08.2023.
Згідно з підпунктом 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України обсяг доходу платника єдиного податку другої групи не повинен перевищувати 834 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, що становить 5587800,00 грн.
При цьому, відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.
Згідно з Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тож, до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
Колегія суддів зазначає, що положення ПК України, застосовані податковим органом при обрахунку позивачу граничного обсягу доходу позивача за 2023 рік (до набрання чинності Законом № 3219-ІХ) не можуть застосовуватись до подій (правовідносин), що виникли до набрання ними чинності, адже закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі відповідно положень статті 58 Конституції України.
Аналогічні висновки містять постанова Верховного Суду від 15.04.2025 по справі №160/23272/24, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Отже, в даному випадку позивач, отримуючи дохід у лютому 2023 року, не міг передбачити, що з 01.08.2023 набуде чинності закон, який змінить порядок обрахунку граничного обсягу доходу для відповідної групи єдиного податку.
Таким чином, відповідачем при обрахунку граничного обсягу доходу відносно позивача у 2023 році, неправомірно застосовано норму, викладену в підпункті 9-1.4.3 підпункту 9-1.4 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, внесена Законом України від 30.06.2023 № 3219-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану" (далі - Закон №3219-IX), який набрав чинності з 01.08.2023.
Також, суд зазначає, що відповідач не вказує в спірному рішенні про порушення позивачем податкового законодавства після набрання чинності Законом №3219-IX, зокрема, доповнення підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України підпунктом 9-1.4.3 підпункту 9-1.4 пункту 9-1.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 09 квітня 2024 року №0/18376/2415-2026 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 по справі № 520/3851/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді В.Б. Русанова В.А. Калиновський