24 жовтня 2025 р. Справа № 520/11857/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Русанової В.Б. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2025, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 22.07.25 по справі № 520/11857/25
за позовом ОСОБА_1
до Вищого антикорупційного суду
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вищого антикорупційного суду, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Вищого антикорупційного суду з нарахування судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 по 30 квітня 2025 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 гривні;
- зобов'язати Вищий антикорупційний суд здійснити нарахування судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 недонарахованої суддівської винагороди за період з 01 по 30 квітня 2025 року, на підставі ч. ч. 2 і 3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VІІІ, виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (3028,00 гривні).
В обґрунтування вказаних позовних вимог зазначено, що відповідачем при нарахуванні суддівської винагороди за квітень 2025 року застосовано прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 гривні, замість, базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2025 року у розмірі - 3028,00 гривні.
Рішенням Харківського адміністративного суду від 22.07.2025 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського адміністративного суду від 22.07.2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що статтею 7 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" передбачено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений з 01 січня 2025 року у розмірі 3028,00 грн. на одну особу в розрахунку на місяць, також передбачений і окремий прожитковий мінімум для працездатнихосіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн. Вказує, що визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, що передбачено ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", а застосування "прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді" є протиправним, оскільки звужує зміст та обсяг встановлених Конституцією України і спеціальним законом гарантій незалежності судді.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, Вищий антикорупційний суд зазначив, що під час здійснення нарахування, а отже й виплати суддівської винагороди ВАКС керується ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", а також законодавством, що регулює бюджетні відносини. ВАКС під час нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди у спірний період не зменшував гарантований законом розмір суддівської винагороди, застосовуючи до спірних правовідносин норми чинного законозавства України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача. перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджено, що Указом Президента України "Про призначення суддів Вищого антикорупційного суду" від 11 квітня 2019 року за №128/2019 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Вищого антикорупційного суду.
Наказом виконуючого обов'язки голови ВАКС "Про зарахування до штату суду" від 25 квітня 2019 року за № 44/к позивач зарахований до штату ВАКС та вважається таким, що приступив до виконання обов'язків судді з 26 квітня 2019 року з посадовим окладом згідно штатного розпису.
Рішенням зборів суддів ВАКС від 07 травня 2019 року за № 6 був визначений день початку роботи ВАКС - 05 вересня 2019 року.
Позивач ОСОБА_1 зазначає, що відповідач при виплаті суддівської винагороди за січень-квітень 2025 року застосував прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 гривні, замість базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2025 року у розмірі - 3028,00 гривні.
Вважаючи дії відповідача протиправними позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Відмовляючи у задовленні позовних вимог. суд першої інстанції виходив з їх необгрунтованості.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції. враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно зі ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11 -р/2018.
Так, організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, здійснюється у відповідності до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Згідно з ч. 2 ст. 4 зазначеного Закону зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Частиною 1 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до ч. 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу, зокрема, судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, насамперед залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Стаття 130 Конституції України визначає, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Визначення прожитковому мінімуму, правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень встановлені Законом України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 № 966-XIV.
Відповідно до ст. 1 Закону України № 966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема -працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
Отже, окремими приписами закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
Зазначені положення ст. 7 Законів України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому підстави для застосування прожиткового мінімуму, з 01.01.2025 у розмірі 3028 гривні для визначення базового розміру посадового окладу судді відсутні.
Зазначена правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24.
Так, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Разом з тим, починаючи з 2021 року законодавець у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
З метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року, Велика Палата Верховного Суду у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №240/9028/24 зробила правовий висновок, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 130/1001/17, на підставі аналізу положень статей 346 та 347 КАС України, Верховний Суд зазначив, що висновки, які містяться в рішеннях судової палати касаційного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів касаційного суду, висновки об'єднаної палати - над висновками палати чи колегії суддів касаційного суду, а висновки ВП ВС - над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів.
Щодо доводів позивача, що ЗУ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" введенням у правове поле "прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу" здійснив фактичну зміну основної (базової) складової для визначення посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, які передбачені ч. 2 ст. 130 Конституції України і ч. 3 ст. 135 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказане спростовується вищенаведеним.
З урахуванням викладеногою, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормавтиних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку, що здійснюючи нарахування та виплату позивачу суддівської винагороди в період з 01.04.2025 по 30.04.2025 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн, відповідач діяв правомірно, відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 по справі № 520/11857/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді В.Б. Русанова В.А. Калиновський