23 жовтня 2025 року м.Чернігів Справа № 620/8189/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Клопота С.Л.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення збитків завданих державі,
Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 та просить наступне.
1. Визнати винним у нанесенні збитків державі, в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 .
2. Стягнути з ОСОБА_1 збитки завдані державі, в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 6338,74 грн. (Реквізити для сплати: отримувач коштів: військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 банк отримувача коштів: ДКСУ м. Київ МФО 820172 р/р НОМЕР_3 ).
Ухвалою судді від 31.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.
Відповідачем відзив на позовну заяву не подано.
Відповідно до ч.6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд враховує таке.
ОСОБА_1 був призваний на військову службу по мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.09.2024 №1219-ОС «Про особовий склад» сержанта ОСОБА_1 зараховано у списки особового складу військової частини, на всі види забезпечення.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.10.2024 №1395-ОС «Про особовий склад» сержанта ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - кулеметником другого відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ).
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.06.2025 №946-ОС «Про особовий склад» сержанта ОСОБА_1 знято з усіх видів забезпечення, у зв'язку з тим, що він не повернувся до місця служби після відпустки за сімейними обставинами.
До моменту зняття з усіх видів забезпечення, йому було нараховано та виплачено грошове забезпечення за повний місяць червень 2025 року в розмірі 24186,33 грн, яке він отримав на картковий рахунок.
Таким чином переплата грошового забезпечення ОСОБА_1 становить 30 дн. - 23 дн. = 8 днів, тому сума заборгованості перед ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовою частиною НОМЕР_1 ) становить - 6338,74 грн.
З наведеного убачається, що Відповідач отримав грошові кошти в сумі 6338,74 грн. без достатньої правової підстави, оскільки самовільно залишив місце служби (не прибув до місця служби після відпустки) під час дії воєнного стану та фактично не виконував військового обов'язку з 23.06.2025 до 30.06.2025.
Підпунктом «а» пункту 28.3 Інструкції про організацію фінансового господарства в органах Державної прикордонної служби України, яка затверджена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28.02.2006 №155 визначено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям проводиться - один раз на місяць - у період з 15 по 20 число за поточний місяць.
Положенням про орган охорони державного кордону Державної прикордонної служби України, яке затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ від 30.11.2018 №971, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2018 року за № 1468/32920, визначено, що орган охорони державного кордону - це прикордонний загін.
В червні 2025 року виплата грошового забезпечення військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_1 проводилась 15 числа місяця.
Всього сума заборгованості ОСОБА_1 перед військовою частиною НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) становить 6338,74 грн.
На даний час збитки завдані державі ОСОБА_1 - не відшкодовано.
Статтею 66 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний відшкодовувати завдані ним збитки.
В зв'язку з чим відшкодування збитків завданих державі є обов'язком кожного громадянина України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011).
Відповідно до статті 1 Закону №2011 соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
На підставі ч. 1 статті 9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011 до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до ч. 4 статті 9 Закону України №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Питання повернення зайво виплачених коштів не врегульовані нормами спеціального законодавства. У той же час такі питання врегульовані Цивільним кодексом України.
Згідно з приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом цієї норми матеріального права зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.
Водночас стаття 1215 Цивільного кодексу України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.
Відповідно до вказаної норми закону не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц вказала, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.
Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц виклав, що під час застосування правил статті 1215 ЦК України як винятку із статті 1212 ЦК України суди зобов'язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.
Таким чином, Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.
З наведеного убачається, що Відповідач діяв недобросовісно, оскільки був відсутній на службі без поважних причин, проте отримував грошове забезпечення за період з 23.06.2025 по 30.06.2025.
Таким чином, у Відповідача виник обов'язок у поверненні безпідставно набутого грошового забезпечення за вказаний період.
Від так слід стягнути з ОСОБА_1 збитки завдані державі, в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 6338,74 грн.
Щодо позовної вимоги визнати винним у нанесенні збитків державі, в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
КАС України не містить ні поняття винуватості особи, ні процедури її встановлення судом.
Окремо суд зазначає, що для визначення факту спричинення особою матеріальної шкоди, а також для зобов'язання особи таку шкоду відшкодувати, КАС України не потребує становлення винуватості особи у її спричиненні.
Відтак, у задоволенні позову, у цій частині, слід відмовити.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) про стягнення збитків завданих державі, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 збитки завдані державі, в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 6338,74 грн. (реквізити для сплати: отримувач коштів: військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 банк отримувача коштів: ДКСУ м. Київ МФО 820172 р/р НОМЕР_3 ).
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 23 жовтня 2025 року.
Суддя Сергій КЛОПОТ