Справа № 560/8716/25
іменем України
16 жовтня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С.
за участі: секретаря судового засідання Нетичай Ю.В.
представників сторін
розглянувши адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "ГЕБЕРІТ КЕРАМІК ПРОДАКШН" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Приватне акціонерне товариство "ГЕБЕРІТ КЕРАМІК ПРОДАКШН" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.01.2025 форми "ПС" №2028/22-01-23-06/32285199 та форми "П" №2053/2201-0710.
В обґрунтування позову зазначає, що контролюючий орган під час перевірки дійшов помилкових висновків щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема щодо несвоєчасного декларування контрольованих операцій та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.
У відзиві Головне управління ДПС у Хмельницькій області позов не визнає, посилаючись на те, що платником допущені порушення вимог податкового законодавства, які призвели до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та несвоєчасного декларування контрольованих операцій.
У відповіді на відзив та запереченнях на відповідь на відзив сторони не погодились з доводами іншого учасника справи.
Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.
В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи та заперечення, викладені у адресованих суду заявах.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.
Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області відповідно до плану проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2024 рік, на підставі наказу від 17.09.2024 №3897-П проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Геберіт Керамік Продакшн» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2018 по 30.06.2024.
За результатами перевірки складений акт від 26.12.2024 №26714/22-01-07-10/32285199, яким встановлені порушення вимог:
- підпункту 39.4.2 п.39.4 ст.39 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного декларування контрольованих операцій з контрагентами-нерезидентами: «Geberit Produkcja» Sp. z.o.o. (Польща), «Geberit International» AG (Швейцарія), «Ceravid» GmbH (Німеччина), «Geberit Service» (Велика Британія), «Pozzi-Ginori» S.p.A. (Італія) при поданні звіту про контрольовані операції за 2018 рік («Уточнюючий» Звіт про контрольовані операції за 2018 рік від 06.11.2019 реєстраційний N9311908138 та «Звітний» Звіт про контрольовані операції за 2018 рік від 30.09.2019 реєстраційний N9311852196)
- п. 44.1 ст.44, п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, параграфу 15 МСБО 21 «Вплив змін валютних курсів», внаслідок чого завищене від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток в сумі 378531334 грн.
На підставі висновків акту перевірки прийняті спірні податкове повідомлення - рішення від 31.01.2025 форми «ПС» №2028/22-01-23-06/32285199, яким нараховані штрафні санкції 65 194 грн. та податкове повідомлення - рішення від 31.01.2025 форми «П» №2053/2201-0710, яким зменшене від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток в сумі 378531334,00 грн.
У подальшому скарги платника податків на зазначені рішення Державною податковою службою України залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін (рішення ДПС України від 30.04.2025 №12219/6/99-00-06-03-01-06, від 01.05.2025 №12384/6/99-00-06-01-01-06), після чого позивач оскаржив їх до суду.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України (далі по тексту також ПК України, Кодекс) податковий обов'язок полягає в обчисленні, декларуванні та сплаті податків і зборів у строки та порядку, визначених законодавством.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Формування показників податкової звітності на підставі непідтверджених даних заборонено.
Обов'язки платників податків щодо декларування контрольованих операцій (тобто операцій з пов'язаними особами-нерезидентами або через посередників, які можуть впливати на оподаткування) визначені Податковим кодексом України, зокрема статтями 39 та 39-1. Згідно з пунктом 39.2 статті 39 ПК України контрольованими операціями для цілей трансфертного ціноутворення є господарські операції платника податків із пов'язаними особами-нерезидентами, а також з нерезидентами, зареєстрованими у державах із низьким рівнем оподаткування, чи такими, що не сплачують податок на прибуток. Такі операції визнаються контрольованими за умови, якщо річний дохід платника перевищує 150 млн. грн., а обсяг операцій із кожним контрагентом - 10 млн. грн.
Відповідно до п. п. 39.4.2. п. 39.4 ст. 39 ПК України (зі змінами) платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов'язані подавати до 1 жовтня року, що настає за звітним, звіт про контрольовані операції.
Судом встановлено, що штрафні санкції на підставі п. 120.6. ст. 120 ПК України застосовано податковим органом у зв'язку з порушенням п. п. 39.4.2. п. 39.4 ст. 39 ПК України, а саме несвоєчасним декларуванням контрольованих операцій у Звіті про контрольовані операції за 2018 рік з поміткою «Уточнюючий» (реєстраційний N9311908138 від 06.11.2019) до Звіту про контрольовані операції за 2018 рік з поміткою «Звітний» (реєстраційний N9311852196 від 30.09.2019)
Як вбачається з акту перевірки, встановлене порушення ПрАТ «Геберіт Керамік Продакшн» вимог п.п. 39.4.2 п. 39.4 cт. 39 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного декларування контрольованих операцій у поданому «уточнюючому» Звіті від 06.11.2019 про контрольовані операції за звітний 2018 рік по контрагентах-нерезидентах: "Geberit Produkcja» Sp. z.0.0. (Польща) на загальну суму 4041464,00 гривень; «Geberit International» AG (Швейцарія) на загальну суму 999087,00 гривень; «Ceravid» GmbH (Німеччина) на загальну суму 3 199 346,00 гривень; «Geberit Service» (Велика Британія) на загальну суму 559343,00 гривень; «Pozzi-Ginori» S.p.A. (Італія) на загальну суму 23703,00 гривень»
Пунктом 120.6. ст. 120 ПК України, на який є посилання у спірному податковому повідомленні - рішенні (у редакції, яка застосована відповідачем), визначено, що відповідальність передбачена за несвоєчасне подання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення, та/або глобальної документації з трансфертного ціноутворення (майстер-файлу), та/або звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній, та/або повідомлення про участь у міжнародній групі компаній, у тому числі несвоєчасне подання уточненого звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній на вимогу контролюючого органу, або несвоєчасне декларування контрольованих операцій у поданому звіті відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу.
Водночас, станом на час подачі позивачем у 2019 році звітів за 2018 рік щодо контрольованих операцій вказаний шостий (6) пункт статті 120 ПК України був відсутній.
Станом на час подачі позивачем звітів про контрольовані операції за 2018 рік відповідальність за порушення законодавства про контрольовані операції визначалась п. 120.3. ст. 120 ПК України (неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції) та п. 120.4. ст. 120 ПК України (несвоєчасне подання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або несвоєчасне декларування контрольованих операцій у поданому звіті)
Суд звертає увагу на те, що в пункті 120.3. ст. 120 ПК України законодавець розмежував як самостійні поняття звіт про контрольовані операції ( умовно "первинний" або "основний" звіт; у спірному податковому повідомленні - рішенні контролюючий орган вживає поняття "звітний" звіт) та "уточнюючий" звіт.
Відтак, як вбачається зі змісту норм, які діяли станом на час подання позивачем звітів про контрольовані операції за 2018 рік, відповідальність була встановлена:
1) за неподання звіту (як звіту про контрольовані операції, так і "уточнюючого" звіту);
2) за невключення до такого звіту (як звіту про контрольовані операції, так і "уточнюючого" звіту) інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції;
3) за несвоєчасне подання платником податків звіту про контрольовані операції;
4) за несвоєчасне декларування контрольованих операцій у поданому звіті про контрольовані операції.
Отже, як випливає з логічного та буквального тлумачення пунктів 120.3. та 120.4 ст. 120 ПК України, які діяли станом на час подання платником звітів про контрольовані операції за 2018 рік, відповідальність за несвоєчасне подання платником податків "уточнюючого" звіту про контрольовані операції, а також за несвоєчасне декларування контрольованих операцій в "уточнюючому" звіті, як за самостійні правопорушення прямо передбачена не була.
Підпункт 39.4.2. п. 39.4 ст. 39 ПК України, який був чинним станом на час подачі позивачем звітів про контрольовані операції за 2018 рік, передбачав, що платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". У звіті про контрольовані операції зазначається інформація про всі контрольовані операції, здійснені платником податків у звітному періоді. У разі якщо платником податку виявлено, що у раніше поданому звіті про контрольовані операції інформація надана не в повному обсязі, містить помилки або недоліки, такий платник податків має право подати: новий звіт до закінчення граничного строку подання звіту про контрольовані операції за такий самий звітний період; уточнюючий звіт у разі його подання після закінчення граничного строку для відповідного звітного періоду. Подання платником податку уточнюючого звіту про контрольовані операції не звільняє від відповідальності, передбаченої підпунктами 120.3 та 120.4 статті 120 цього Кодексу.
У той же час, як зазначається вище, підпунктами 120.3 та 120.4 статті 120 Кодексу ( у редакції, яка діяла на час подачі звітності) відповідальність за несвоєчасне подання платником "уточнюючого" звіту про контрольовані операції, а також за несвоєчасне декларування контрольованих операцій в "уточнюючому" звіті, як за самостійні правопорушення, встановлена не була.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. У рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1/99 зазначено, що частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що дія акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У постанові Верховного Суду від 23 лютого 2021 у справі №810/3541/17 Суд вказав на те, що враховуючи приписи статті 58 Конституції України та те, що саме з 01.01.2017 статтю 120 Податкового кодексу України доповнено пунктом 120.4, який на момент вчинення позивачем порушення у виді неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік та застосування за це штрафних санкцій у 2016 році не існував, колегія суддів дійшла висновку про відсутність законних підстав для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 120.4 статті 120 Податкового кодексу України (у редакції з 01.01.2017).
Крім того, якщо розглядати об'єктивну сторону складу правопорушення, про яке зазначається у спірному рішенні (несвоєчасне декларування контрольованих операцій), уточнення вказаної у звіті про контрольовані операції суми цих контрольованих операцій, що фактично мало місце, не свідчить про невключення до раніше поданого звіту певної інформації про здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції або про несвоєчасне декларування контрольованих операцій.
Так, як вбачається зі змісту наявних у справі доказів, сума контрольованих операцій в уточнюючому звіті від 06.11.2019 за 2018 рік вказана з урахуванням коригувань відповідно до ціни (показника рентабельності), що відповідало принципу «витягнутої руки».
Водночас, невключення до звіту про контрольовані операції інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції може підтверджуватись тим, що шляхом подачі уточнюючого звіту платником доповнюються певні відомості та обставини, про які не зазначалось у раніше поданому звіті. Це може проявлятись у вигляді доповнення звіту про контрольовані операції новим контрагентом, який раніше не декларувався; зазначення нового предмету контрольованої операції, нових товарів або послуг в уточнюючому звіті; зміни/збільшення в уточнюючому звіті кількості товарів у натуральному виразі або зміни одиниць виміру кількості, що свідчить про збільшення обсягу товарів.
У той же час, як видно зі змісту уточнюючого звіту, змінювалась лише загальна сума вартості контрольованих операцій, які уже були раніше своєчасно задекларовані у звіті про контрольовані операції від 30.09.2019. Перевіркою не було встановлено і у акті не було описано факти існування будь - яких нових/інших господарських операцій з раніше задекларованими контрагентами, виявлення нових контрагентів, нових товарів, послуг або зміни кількості чи одиниць виміру товарів, які раніше не декларувались у звіті про контрольовані операції від 30.09.2019. В свою чергу, уточнення суми контрольованих операцій з урахуванням коригувань відповідно до ціни (показника рентабельності), що відповідало принципу «витягнутої руки», не є ознакою невключення до поданого звіту про контрольовані операції інформації про здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції або ознакою несвоєчасного декларування контрольованих операцій.
З огляду на це, суд критично оцінює доводи відповідача про те, що задекларувавши збільшення загальної суми вартості контрольованих операцій, які були вказані у звіті про контрольовані операції від 30.09.2019, платник задекларував "нові" контрольовані операції, про які не зазначалось раніше. Вказані обставини не підтверджуються наявними у справі доказами та відомостями, встановленими у акті перевірки.
Враховуючи зазначене, суд вважає висновки контролюючого органу, які покладені в основу спірного податкового повідомлення - рішення від 31.01.2025 форми «ПС» №2028/22-01-23-06/32285199 необґрунтованими та протиправними, відтак вказане рішення підлягає скасуванню.
Що стосується податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області форми «П» від 31.01.2025 № 2053/2201-0710, суд виходить з такого.
Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення - рішення є встановлене за результатами перевірки позивача порушення, що полягає у завищенні фінансових витрат на загальну суму 378531334 грн. в результаті віднесення до їх складу від'ємного значення курсових різниць за кредитами, отриманими від нерезидентів. Податковий орган виходив з висновків про те, що Geberit Finanz AG (Швейцарія) є пов'язаною особою «ПрАТ «Геберіт Керамік Продакшн», оскільки опосередковано через пов'язану особу ТОВ «Славута Холдинг» володіє корпоративними правами акціонерного товариства; позивачем порушено норми параграфу 15 МСБО 21 у зв'язку з тим, що курсові різниці повинні відображатись у складі іншого додаткового капіталу з урахуванням положень п. 2 МСБО 28 «Інвестиції в асоційовані підприємства»
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань статутний капітал позивача в розмірі 57400000 грн. (100%) належить ПрАТ «Славута Холдинг» (попереднє найменування ТОВ «Славута Холдинг»). У той же час, корпоративні права в ПрАТ «Славута холдинг» (попереднє найменування ТОВ «Славута Холдинг») з 27.05.2016 по 16.05.2024 належали компанії ГЕБЕРІТ ХОЛДИНГ АГ, а з 16.05.2024 по теперішній час - компанії ГЕБЕРІТ ІНТЕРНЕШЕНЕЛ АГ, що вказує на те, що приватним акціонерним товариством «ГЕБЕРІТ КЕРАМІК ПРОДАКШН» опосередковано володіло/володіє група Geberit (в особі Геберіт Холдинг АГ/ Геберіт Інтернешенел АГ)
Судом зі змісту наявних у справі доказів встановлено, що 25 липня 2012 компанією Sanitec Europe Corporation (республіка Фінляндія) та ПАТ «Славутський комбінат «Будфарфор» був укладений договір позики, який зареєстрований Національним банком України (реєстраційне свідоцтво №15651 видане Головним управлінням НБУ по м. Києву та Київський області (вихідний від 20.09.2012 №09- 204/17784). Договору позики присвоєний №25072012.
У подальшому у 2016 позикодавець Sanitec Europe Corporation (Фінляндія) був замінений Geberit Finanz AG (Швейцарія) та укладена Додаткова угода №5 від 31.05.2016 до договору позики.
У зв'язку зі зміною типу товариства та найменування ПАТ «Славутський комбінат «Будфарфор» на Приватне акціонерне товариство «Геберіт Керамік Продакшн» сторонами укладена Додаткова угода №9 від 20.12.2018 до договору позики. Додатковими угодами до договору протягом 2018 - 2023 років сторони погоджували підвищення лімітів запозичення в межах позикової лінії.
Відповідно до Додаткової угоди №13 від 10.10.2023 до договору позики сторони домовились про те, що позикодавець надає позичальнику непідтверджену та незабезпечену позикову лінію з максимальним лімітом запозичення 55000000,00 евро та загальним обсягом 58000000,00 евро на умовах, викладених в цьому договорі. Статтю 2.1. договору вирішено викласти у такій редакції: 1. позика може бути надана позичальником згідно із умовами цього договору у період із дати ефективності до 31.12.2026 року (термін позики»)
Як встановлено зі змісту акту перевірки, за період, що був перевірений, ПрАТ «ГЕБЕРІТ КЕРАМІК ПРОДАКШН» отримало позики на суму 4475000,00 євро, водночас здійснило повернення позики в сумі 1250000 евро та погашення нарахованих відсотків в сумі 1868 938,70 євро. Рух коштів по отриманню/поверненню сум позики та сплати відсотків підтверджується платіжними дорученнями/виписками та картками рахунків 506 (основна сума позики) та 612 (відсотки), які є у справі.
Зі змісту наявних у справі документів вбачається, що курсові різниці за отриманою позикою та нарахованими на наявну заборгованість відсотками від нерезидента GEBERIT FINANZ AG ПрАТ «Геберіт Керамік Продакшн» обліковує у складі показника «Інші фінансові доходи» (позитивне значення курсових різниць) та у складі показника «Фінансові витрати» (від'ємне значення курсових різниць) п. 28 МСБО 21.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно з п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 №290 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до складу інших операційних доходів, зокрема, включається дохід від операційних курсових різниць.
За правилами п. 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від. 31 грудня 1999 №318 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до інших операційних витрат включаються, з поміж іншого, втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства).
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України визначає П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів».
Відповідно до п. 8 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність відображаються у складі інших доходів (витрат), за винятком курсових різниць, які відображаються згідно з пунктом 9 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів».
Згідно з п. 9 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» курсові різниці, які виникають щодо дебіторської заборгованості або зобов'язань за розрахунками із господарською одиницею за межами України, погашення яких не плануються і не є ймовірними в найближчій перспективі, відображаються у складі іншого додаткового капіталу та відображаються в іншому сукупному доході.
За визначенням, наведеним у пункті 4П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів», господарською одиницею за межами України є дочірнє, асоційоване, сумісне підприємство, філія, представництво або інший підрозділ підприємства, що знаходиться та здійснює господарську діяльність за межами України.
Отже, господарською одиницею за межами України в розумінні П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» є певний структурний підрозділ (філія, представництво) або підпорядковане підприємство: дочірнє, асоційоване, спільне.
Відповідно до п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 23 «Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 червня 2001 №303 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), асоційоване підприємство - це підприємство, на яке інвестор має суттєвий вплив і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора.
Суттєвий вплив - це повноваження брати участь у прийнятті рішень з фінансової, господарської та комерційної політики об'єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики. Свідченням суттєвого впливу, зокрема, можуть бути: 1) володіння двадцятьма або більше відсотками акцій (статутного капіталу) підприємства; 2) представництво в раді директорів або аналогічному керівному органі підприємства; 3) участь у прийнятті рішень; 4) взаємообмін управлінським персоналом; 5) забезпечення підприємства необхідною техніко-економічною інформацією (пункт 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26 квітня 2000 № 91).
Відтак, господарською одиницею за межами України (в частині асоційованого підприємства) може вважатись виключно підприємство, яке створене за рахунок інвестицій українського платника податків та фактично контролюється і є залежним від такого платника (наявний факт суттєвого впливу), а не навпаки. Натомість, наявність у юридичної особи-резидента України пов'язаних осіб (засновників, власників корпоративних прав) не означає наявності у такого платника господарської одиниці за межами України.
Зазначена правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 05 листопада 2024 у справі №812/399/18, від 19 березня 2021 у справі № 640/3467/19, від 31 травня 2021 у справі № 540/356/19, від 07 квітня 2021 у справі № 826/17777/18, від 29 листопада 2021 у справі № 640/3949/19.
В свою чергу, інший обов'язковий критерій для застосування пункту 9П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» при відображенні курсових різниць, на що посилається контролюючий орган, це впевненість щодо того, що погашення зобов'язання за розрахунками не планується і не є ймовірним у найближчій перспективі.
Водночас ні П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів», ні жоден інший нормативний акт не містять деталізації формулювання «найближча перспектива», оскільки не визначають для цього певний конкретний період часу.
Натомість, у постанові від 29 листопада 2021 у справі №640/3949/19 Верховний Суд зазначає, що поняття "найближчої перспективи" не закріплене у законодавстві, тому питання про те, який проміжок часу для платника є найближчою перспективою, вирішується безпосередньо платником на власний розсуд.
З огляду на наявні у справі докази та норми законодавства, вказані вище, відносини між позивачем та його позикодавцем не охоплюються визначенням, наведеним у пункті 9 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів», оскільки у ньому йдеться саме про господарську одиницю платника, у якого виникає обов'язок капіталізувати курсові різниці в порядку, передбаченому п. 9 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів».
Водночас, контролюючий орган не надав доказів наявності у нерезидента-позикодавця статусу асоційованого підприємства саме стосовно позивача, а також доказів того, що позивач самостійно здійснював відповідні інвестиції та/або має на позикодавця суттєвий вплив.
Крім того, незважаючи на те, що термін погашення позики є відкладеним у часі та залежить від погашення зобов'язань за основним кредитним договором, це саме по собі не свідчить про те, що позивач не планував погасити таку заборгованість або існували об'єктивні перешкоди, що унеможливлювали її погашення.
Судом встановлено, що сторонами укладена Додаткова угода №13 від 10.10.2023 до договору позики №25072012, в якій встановлений строк надання позики до 31.12.2026, що спростовує те, що повернення позики не планується і не є ймовірним в недалекому майбутньому. Крім того, протягом строку дії договору позики відбуваються операції з погашення позики. Також, як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом не наведені фактичні докази, що свідчили б про переведення позики в капітал або перетворення позики в капітал по закінченню строку дії договору позики.
Зважаючи на вказане, відповідачем зроблені хибні висновки про порушення позивачем вимог закону в цій частині, відтак податкове повідомлення - рішення форми «П» від 31.01.2025 №2053/2201-0710, яке ґрунтується на цих висновках, також не є правомірним та підлягає скасуванню.
Оскільки контролюючий орган не довів обґрунтованості своїх висновків та правомірності прийнятих рішень, позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов - задоволити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області форми "ПС" від 31.01.2025 №2028/22-01-23-06/32285199 та форми "П" від 31.01.2025 №2053/2201-0710.
Стягнути на користь приватного акціонерного товариства "ГЕБЕРІТ КЕРАМІК ПРОДАКШН" судові витрати на сплату судового збору в розмірі 30280 грн. за рахунок асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 25 жовтня 2025 року
Позивач:Приватне акціонерне товариство "ГЕБЕРІТ КЕРАМІК ПРОДАКШН" (вул. Козацька, 136,м. Славута,Хмельницька обл., Шепетівський р-н,30000 , код ЄДРПОУ - 32285199)
Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29001 , код ЄДРПОУ - 44070171)
Головуючий суддя І.С. Козачок