24 жовтня 2025 року м. Рівне №460/8469/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій.
Позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у незарахуванні при призначенні пенсії за віком з 29.04.2024 до загального страхового стажу періоду роботи в ПМК-11 АП "Кримводбуд" із 01.04.1991 по 29.08.1997;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області перерахувати та виплатити пенсію починаючи із 29.04.2024 , зарахувавши до загального страхового стажу період роботи в ПМК-11 АП "Кримводбуд" із 01.04.1991 по 29.08.1997.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач, приймаючи рішення про призначення дострокової пенсії за віком, безпідставно не зарахував до загального страхового стажу позивача період роботи у ПМК-11 АП "Кримводбуд". Водночас, трудова книжка позивача містить інформацію про такий трудовий стаж, що підтверджується відповідними записами щодо дати прийняття на роботу, переведення на іншу посаду, реорганізації підприємства та дати звільнення з роботи.
Ухвалою суду від 02.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги є безпідставними, оскільки записи у трудовій книжці позивача щодо періоду роботи у ПМК-11 АП "Кримводбуд" внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (відтиск печатки, якою засвідчено запис про звільнення не придатний для сприйняття змісту, у записі №8 про звільнення з роботи є виправлення у даті наказу). Відповідач просив у задоволенні позовної заяви відмовити повністю.
Розглянувши позовну заяву та відзив, дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 06.05.2024 №172750007093 (Корецьке об'єднане управління ПФУ - 17275) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із 29.04.2024 було призначено дострокову пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" як учаснику бойових дій.
Згідно з рішенням від 06.05.2024 №172750007093, страховий стаж ОСОБА_1 для обчислення пенсії становить 31 рік 4 місяці 6 днів.
Вважаючи, що розмір пенсії є занадто низьким, з метою перевірки правомірності обчислення органом Пенсійного фонду пенсії, ОСОБА_1 подав Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області запит на доступ до публічної інформації.
На зазначений запит Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області листом від 16.05.2024 №1700-0202-8/27261 повідомило ОСОБА_1 про те, що до його страхового стажу не зараховано період роботи із 01.04.1991 до 29.08.1997 у ПМК-11 АП "Кримводбуд" у зв'язку з тим, що запис про звільнення з роботи у трудовій книжці завірений печаткою, не придатною для сприйняття змісту, а трудова книжка має містити чітке зображення повного складу тексту та його реквізитів, у записі №8 про звільнення з роботи наявне виправлення в даті наказу (графа 4)).
Вважаючи, що відповідач, не зарахувавши до страхового стажу відповідний період роботи, допустив протиправну бездіяльність, позивач звернувся до суду із позовною заявою у цій справі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Згідно з ч.1 ст.5 Закону №1058-IV, цей Закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).
Згідно із ч.1 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За приписами ст.62 Закону №1788-XII, ст.48 Кодексу законів про працю України, Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до абз.1 пп.2.1 п.2 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, як, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Судом встановлено, що трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , дата заповнення 07.08.1990 містить, зокрема, такі записи:
1. Запис №3 від 01.04.1991 - прийнятий на посаду механіка ПМК-ІІ Водного підприємства "Кримводстрой" по переводу із ПМК-ІІ Тресту Криводстрой (наказ 12.04.1991 №2-к).
2. Запис №4 від 01.05.1992 - переведений на посаду майстра РММ (наказ від 12.04.1991 №116к).
3. Запис №5 від 16.10.1992 - переведений на посаду зав. виробництвом (наказ від 28.05.1992 №281-к).
4. Запис №6 від 18.01.1994 - переведений на посаду головного механіка ПМК-11 (наказ від 18.01.1994 №7к).
5. Запис №7 від 17.01.1996 - ПМК-11 АТ "Кримводстрой" перетворене в ЗАТ "Кримводстрой".
6. Запис №8 від 29.08.1997 - звільнений в порядку переводу в РСП КРПЕС "Кримтелеком" по ст.36 п.5 КЗпП України (наказ №96к від 29.08.1997).
Обґрунтовуючи правомірність своєї позиції, відповідач стверджує, що підставою для незарахування до страхового стажу позивача вказаного вище періоду роботи при призначенні пенсії є той факт, що відтиск печатки, якою засвідчено запис про звільнення, не придатний для сприйняття змісту, та у записі №8 про звільнення з роботи наявне виправлення в даті наказу.
Суд вважає, що зазначені обставини не є обґрунтованою та безумовною підставою для відмови у зарахуванні такого періоду роботи до загального страхового стажу, та свідчить про надмірний формалізм відповідача під час оцінки поданих позивачем документів.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників", відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації,
Відтак, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права. При цьому, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо заповнення такої. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Такий висновок суду узгоджується з позицією, викладеною Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 21.02.2018 (справа №687/975/17), від 23.04.2019 (справа №593/1452/16-а), від 30.09.2021 (справа №300/860/17).
З долученої до матеріалів справи копії трудової книжки позивача вбачається, що така містить інформацію про трудовий стаж позивача з відповідними записами: дата прийняття на роботу, дата переведення на іншу посаду, реорганізація підприємства та дата звільнення з роботи.
Пунктом 2.4 Інструкції №58 (чинної у спірний період роботи позивача), усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Суд констатує, що всі записи, як про прийняття позивача на роботу у спірний період, так і про його звільнення відповідають вимогам пункту 2.4 Інструкції №58.
При цьому, вимог щодо чіткості печатки у такій інструкції не передбачено.
Суд враховує, що запис про звільнення позивача від 29.08.1997 був скріплений печаткою понад 25 років тому, а відтак може бути не достатньо читабельним. Проте, ця обставина не спростовує факту роботи позивача у спірний період, та не може бути підставою для зарахування цього періоду до загального страхового стажу.
Водночас, доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці позивача щодо обумовлених періодів роботи відповідачем не надано, а тому ці записи безпідставно не взято до уваги під час розрахунку страхового стажу.
У постанові від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки та видачі довідок.
Також, у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 вказано, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією а отже, й не може впливати на її особисті права.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку обіймав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Відповідно до ч.3 ст.44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
За приписами п.4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з п.4.7 Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів здійснення повноважень щодо отримання додаткових документів, які були б достатніми для підтвердження або ж спростування факту роботи у спірний період у ПМК-11 АП "Кримводбуд".
Суд враховує, що підприємство, в якому позивач працював у спірний період, розміщене в тимчасово окупованому Криму, а тому надати додаткові документи у позивача можливість відсутня.
Таким чином, доводи відповідача щодо нечитабельності печатки про звільнення та виправлень у записі про звільнення з роботи не є достатніми для відмови позивачу у зарахуванні спірного періоду роботи до загального страхового стажу.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, що виявилася у незарахуванні до страхового стажу позивача під час призначення пенсії періоду роботи у ПМК-11 АП "Кримводбуд" з 01.04.1991 по 29.08.1997.
За приписами ст.45 Закону №1058-IV, за загальним правилом пенсія призначається з дня звернення за пенсією. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до ч.5 ст.45 Закону №1058-IV, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Як встановлено судом, саме рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 06.05.2024 №172750007093 ОСОБА_1 із 29.04.2024 було призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV без урахування спірного періоду роботи до його загального страхового стажу.
Отже, порушені права позивача підлягають відновленню з дня призначення йому пенсії за віком - з 29.04.2024.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Отже, суд задовольняє позовні вимоги повністю.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо незарахування під час призначення ОСОБА_1 пенсії за віком до загального страхового стажу періоду роботи в ПМК-11 АП "Кримводбуд" із 01 квітня 1991 року до 29 серпня 1997 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в ПМК-11 АП "Кримводбуд" із 01 квітня 1991 року до 29 серпня 1997 року та здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 29 квітня 2024 року з урахуванням виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул.Олександра Борисенка, буд.7, м.Рівне, Рівненська область, 33028; ідентифікаційний код юридичної особи 21084076).
Рішення складено 24 жовтня 2025 року.
Суддя О.М. Дудар