про повернення позовної заяви
24 жовтня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/12556/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Головко А.Б., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання неправомірним наказу, поновлення на службі та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України в якій просить:
- визнати неправомірним наказ директора Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 13.12.2021 № 456 о/с;
- зобов'язати поновити на службі в Полтавському управлінні Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України;
- зобов'язання виплатити грошове забезпечення за встановленими нормами за час вимушеного прогулу з 13.12.2021 до дня поновлення на роботі;
- стягнення моральної шкоди в розмірі 500000 грн.
Ухвалою суду від 16.09.2025 позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Зазначено, що недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
22.09.2025 до суду від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, яка мотивована тим, об'єктивно непереборними та обґрунтованими причинами того, що протягом часу, починаючи з 14.12.2021 до моменту звернення до суду з адміністративним позовом, позивач всебічно не міг вирішити питання щодо звільнення зазначає наступні обставини:
- відсутність належного законного реагування з боку керівництва Департаменту внутрішньої безпеки НП України (надалі Відповідач) щодо вчинення стосовно позивача неправомірних дій з боку керівництва Полтавського управління ДВБ НП України, що виразилося у допущенні мобінгу (цькуванні) стосовно нього як працівника поліції як способу змушення до розірвання трудових відносин. Про вказану обставину зазначено у рапорті від 03.09.2021, зверненнях від 22.08.2025, повторних електронних зверненнях від 03.09.2025 до Державної служби України з питань праці та Департаменту. До цього часу, будь-яких рішень за даним фактом Відповідачем не прийнято.
- той факт, що починаючи з 2010 року, з кожним роком служби, періодично, у позивача були випадки погіршення стану здоров'я (у тому числі у зв'язку з тяжкими хворобами), внаслідок чого мені надано статус особи з інвалідністю ІІ групи, що в свою чергу постійно (щоденно) потребує значних матеріальних витрат та заходів, необхідних для проведення належного медичного обстеження, лікування і придбання медичних препаратів, які здійнюються в межах розміру щомісячного пенсійного забезпечення.
- той факт, що на утриманні мав матір, яка за життя, починаючи з 01.12.2021, була визнана особою з інвалідністю ІІ групи та яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачем здійснювався постійний догляд за матір'ю (за власний кошт придбавалися продукти харчування, засоби гігієни, медичні препарати, оплачувалися медичні обстеження, засоби реабілітації, санаторне та медичне лікування);
- народження у 2017 році та 2021 році дітей, вихованням яких займається лише позивач та його офіційно безробітна цивільна дружина. У зв'язку з вихованням дітей, які відвідують школу і дошкільний навчальний заклад та доглядом за ними використовується переважна частина часу та переважна частина із пенсійного забезпечення позивача.
Оцінюючи заяву про поновлення строку звернення до суду, подану позивачем, суд виходить з такого.
За приписами частин 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Позивач оскаржує наказ Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 13.12.2021 № 456 о/с про звільнення зі служби в поліції, при цьому у позовній заяві зазначає, що копію наказу надано йому для ознайомлення 14.12.2021, однак до суду позивач звернувся лише 11.09.2025, тобто з пропуском строку звернення до суду.
Аналізуючи доводи позивача, суд виходить з таких міркувань.
Відповідно до частини 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У численній практиці Верховного Суду, в тому числі у постановах від 13 лютого 2018 року у справі №308/12874/16-а, від 14 лютого 2019 року у справі №805/3881/18-авід 01 грудня 2020 року у справі №807/658/18, від 05 березня 2021 року у справі № 140/1738/19, Верховним Судом викладені висновки про те, що "поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, рішення від 22 жовтня 1996 року, справа Девеер проти Бельгії, рішення від 27 лютого 1980 року)."
Отже, поновленню підлягають лише такі встановлені законом процесуальні строки, які порушені з поважних причин. В свою чергу поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та не залежала від волевиявлення особи.
Суд акцентує увагу на тому, що позивач, будучи обізнаним про звільнення зі служби 14.12.2021 до суду звернувся лише 11.09.2025, тобто з суттєвим пропуском строку звернення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що причини, з яких позивачем пропущено строк звернення до суду, не були об'єктивно непереборними, пов'язаними з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, натомість залежали від волевиявлення позивача, а відтак не можуть бути визнані судом поважними причинами пропуску строку звернення до суду.
Враховуючи викладене, суд не вбачає правових підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення строку звернення до суду.
Частинами 1, 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За приписами пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Визнати неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Повернути позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання неправомірним наказу, поновлення на службі та зобов'язання вчинити певні дії позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення цієї ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя А.Б. Головко